Теми статей
Обрати теми

Щодо розбіжності між нормами пунктів 56.18 і 56.19 ст. 56 ПКУ

Редакція ПБО
Лист від 20.05.2011 р. № 6082/5/10-1016

Щодо розбіжності між нормами пунктів 56.18 і 56.19 ст. 56 ПКУ

Лист Державної податкової адміністрації України від 20.05.2011 р. № 6082/5/10-1016

 

Державна податкова адміністрація України за результатами розгляду <…> запиту <…> щодо вирішення розбіжності між нормами пунктів 56.18 і 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), направленого листом Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 22.04.2011 р. № 04-39/10-321, повідомляє таке.

Загальні строки звернення до адміністративного суду з позовом щодо захисту прав, свобод та законних інтересів особи встановлено статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою і п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, абзацом першим

пункту 56.18 статті 56 Кодексу передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення чи інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання в будь-який момент після отримання такого рішення.

Водночас відповідно до

п. 56.19 статті 56 Кодексу у випадку, якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення чи інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, наступного за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

З урахуванням того, що приписами статті 102 Кодексу встановлено строки давності в податкових правовідносинах, протягом яких визначається грошове зобов'язання, строки звернення до суду платника податків, передбачені

п. 56.18 ст. 56, з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, обмежуються 1095 днями з моменту отримання такого рішення.

Отже, пп. 56.19 та 56.18 ст. 56 Кодексу встановлюють різні строки для звернення платника податків до суду: в одному випадку цей строк установлено протягом 1095 днів, у другому — протягом місяця з дня завершення процедури адміністративного оскарження.

Слід зауважити, що статтею 7 КАС України до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах віднесено — верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та законності (суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України) тощо.

Так, положеннями п. 56.21 статті 56 Кодексу встановлено, що в разі якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З приводу наведеного Вищий адміністративний суд України в листі від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11, серед іншого, роз'яснив, що спірні пункти статті 56 Кодексу містяться в одному нормативно-правовому акті, прийняті одночасно та регулюють ті самі відносини. Тому

розбіжність між ними не може бути вирішена за допомогою застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною), а оскільки вони допускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань у частині тривалості та початку спливання строків для відповідного оскарження, судам слід керуватися приписами п. 56.21 Кодексу, тобто віддавати перевагу в застосуванні п. 56.18 як такому, що передбачає більш тривалий строк для звернення до суду.

З урахуванням викладеного та припису частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та законами України.

 

Перший заступник голови комісії
 з проведення реорганізації ДПА України,
 заступник Голови ДПС України
 О. Клименко



коментар редакції

Оскаржити податкові повідомлення-рішення можна протягом трьох років

ДПАУ погодилася з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним у листі від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44) і пізніше продубльованою в листі від 05.07.2011 р. № 945/11/13-11:

оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення чи інше рішення контролюючого органу, яким визначено грошове зобов'язання, можна протягом 1095 днів із дня отримання такого акта платником податків.

Нагадаємо: неоднозначність у вирішенні питання про строки судового оскарження виникла у зв'язку з тим, що ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає інші, набагато менш тривалі, строки:

— один місяць для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів (податкові повідомлення-рішення потрапляють до цієї категорії);

— шість місяців для оскарження рішення, не пов'язаного з грошовими зобов'язаннями, якщо платник податків не подавав скаргу до вищого за рівнем податкового органу, і один місяць, якщо платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження, після завершення якої він звертається з позовом до суду.

У свою чергу, ПКУ передбачає: з урахуванням строків давності платник податків

має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення чи інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання в будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ПКУ). Під строками давності і ВАСУ, і ДПАУ в цьому контексті мають на увазі строки, передбачені ст. 102 ПКУ, тобто 1095 днів.

Звертаємо увагу, що висновок листа, який коментується, про можливість судового оскарження протягом 1095 днів поширюється тільки на випадки звернення до суду з позовом щодо податкового повідомлення-рішення чи іншого акта податкового органу, яким визначено грошове зобов'язання платника податків. У всіх інших випадках, наприклад, при оскарженні відмови в наданні бюджетного відшкодування ПДВ, рішень та дій, що вчинюються податковим органом у ході перевірки, тощо (див. таблицю на с. 5 «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44) мають діяти правила, передбачені КАСУ.

Слід також пам'ятати: якщо платник податків не ініціює процедуру оскарження — адміністративну або судову — протягом перших 10 календарних днів, наступних за днем отримання оспорюваного податкового повідомлення-рішення, визначене в ньому податкове зобов'язання набуде статусу узгодженого, хоча за платником податків і збережеться право на судове оскарження. Це, зокрема, означає, що на оспорювану суму нараховуватиметься пеня.

Але й це не все. ДПАУ побачила протиріччя не лише між приписами КАСУ і ПКУ, а й щодо норм ПКУ одна з одною. Ідеться про п. 56.19 ПКУ, відповідно до якого у випадку, якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення чи інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, наступного за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. На думку ДПАУ, п. 56.19 ПКУ також суперечить п. 56.18 ПКУ, яким, як уже зазначалося, гарантується 1095-денний строк для оскарження. Пріоритет у цьому випадку, як вважає ДПАУ, необхідно віддати нормі, що ставить платника податків у більш вигідне становище, тобто п. 56.18 ПКУ.

Незважаючи на безумовно позитивне прагнення ДПАУ поліпшити становище платників податків, надавши їм можливість звернення до суду протягом більш тривалих строків, на наш погляд, податковий орган усе ж дещо перестарався. Як нам здається, законодавець п. 56.19 ПКУ свідомо формулював так, щоб він за своїм змістом був дуже близький до норм КАСУ. Більше того, на наш погляд, задум законодавця зводився до того, щоб закріпити в ПКУ норму, яка відсилає для вирішення питань про строки давності до КАСУ (який установлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень), та продублювати припис, що гарантує місячний строк для звернення до суду з дня закінчення процедури адміноскарження.

Та, як бачимо, ДПАУ налаштована куди ліберальніше ніж законодавець. Утім, у цьому питанні останнє слово залишається за судами, а вони поки що готові визнавати правоту податкового відомства в питанні про строки судового оскарження.

 

Олена Уварова

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі