Місце проведення розрахунків
Що вважається «місцем проведення розрахункових операцій» з точки зору
Закону про РРО ? Чи мають право перевіряючі при порівнянні суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків та суми коштів, зазначеної в денному звіті РРО, ураховувати гроші, що належать продавцю-касиру та знаходяться в його особистих речах (одязі, сумці тощо)?(м. Суми)
Згідно з
п. 13 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, а в разі використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу згідно з розрахунковими квитанціями, виданими до початку робочого дня. В іншому разі підприємству загрожує штраф згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО (докладно про його розміри та порядок накладення див. у статті на с. 11 сьогоднішнього номера).У ході перевірки дотримання зазначеної норми
Закону про РРО перевіряючі порівнюють задекларовану виручку (зафіксовану в пам'яті РРО, зазначену в Х-звіті) з фактично наявною готівкою на місці проведення розрахунків. При цьому досить часто податківці до виручки включають і особисті грошові кошти продавців, які вони можуть тримати при собі або в своїх особистих речах (верхньому одязі, сумці тощо). Це і призводить до виникнення невідповідності сум та як наслідок – до штрафів.Основне питання, яке слід з’ясувати, щоб у кожному конкретному випадку правильно оцінювати правомірність застосування до підприємства зазначених штрафів, – це питання про те,
що слід вважати місцем проведення розрахунків: скриньку РРО, робоче місце касира, у тому числі і його особисті речі, що знаходяться на робочому місці або поза ним (одяг, сумка тощо), чи все приміщення торговельної точки?Статтею 2 Закону про РРО
встановлено, що місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.Як бачимо,
під місцем проведення розрахунків, за задумом законодавця, має розумітися досить обмежене в просторі місце, чітко відокремлене від суміжного простору та організоване так, щоб забезпечувати зберігання готівкових коштів, а отже, доступ до такого місця має бути обмежений. Звертаємо увагу, що на місці проведення розрахунків (у касі, грошовій скриньці, сейфі тощо) заборонено зберігати готівкові кошти, які не належать суб'єкту господарювання, та особисті речі касира або інших працівників (див. абз. четвертий п. 23 Порядку № 833).Не можна вважати законними спроби окремих податківців вважати місцем проведення розрахунку всі полиці, шухляди, сейфи, особисті речі, що знаходяться в межах торговельного залу (хоча такі спроби доволі часто мають місце – див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 95, с. 24). Для більшої доказовості такого твердження в суді можна порекомендувати
суб'єктам господарювання в своїх внутрішніх документах заздалегідь визначити (описати) межі місця проведення розрахунків. Докладніше про цю проблему читайте у статті «Особисті гроші працівника поряд із касою: чим це може загрожувати підприємству?» («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29).І звісно ж, не можна вважати законними
спроби перевіряючих провести огляд особистих речей касира або обшук торговельних площ. Податковий інспектор не має такого права, він може тільки оглянути торговельний зал та робоче місце касира й запропонувати касиру (добровільно!) надати наявну виручку для перерахунку.Ігор Хмелевський, економіст-аналітик
