Неповний робочий час
Установлення неповного робочого часу для одних роботодавців є необхідністю, що дозволяє в умовах фінансових складнощів скоротити витрати на оплату праці та зберегти наявний склад кваліфікованих працівників, а для інших – обов'язком, установленим нормами трудового законодавства. На практиці непоодинокі випадки, коли неповний робочий час установлюється на прохання працівника. Про те, які наслідки встановлення неповного робочого часу та як зміна режиму роботи вплине на нарахування різних виплат працівникам, розповімо в цій статті.
Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
КЗпП
– Кодекс законів про працю від 10.12.71 р.ПКУ
– Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон № 2240
– Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.Закон про відпустки
– Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.Порядок № 100
– Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.Порядок № 1266
– Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.Список № 1290-1
– Список виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими та складними умовами праці, зайнятість працівників на роботах у яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290.Список № 1290-2
– Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290.Підстави для встановлення неповного робочого часу
Згідно зі
ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівника не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому під робочим часом розуміється час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудові функції згідно із трудовою угодою та законодавством про працю.За згодою
між працівником і роботодавцем або з ініціативи роботодавця при прийомі на роботу працівника чи під час роботи, на певний строк або без обмеження строку, працівнику може встановлюватися неповний робочий час.Трудове законодавство припускає можливість установлення неповного робочого часу шляхом:
–
зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день);–
зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень);–
одночасного зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня та кількості днів роботи (поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня).Неповний робочий час може бути встановлено як на певний період, так і безстроково.
Установлення неповного робочого часу за згодою сторін
регулюється ст. 56 КЗпП. За загальним правилом неповний робочий час встановлюється працівнику за домовленістю сторін. Як виняток із цього правила роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на їх прохання таким категоріям працівників:– вагітним жінкам;
– жінкам, які мають дитину віком до 14 років чи дитину-інваліда (у тому числі, яка перебуває під опікою);
– жінкам, які здійснюють догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку;
– інвалідам (
ст. 172 КЗпП);– батькам, які виховують дитину без матері, у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальній установі (
ст. 1861 КЗпП);– опікунам, піклувальникам, приймальним батькам (
ст. 1861 КЗпП).Для встановлення неповного робочого часу працівник зобов'язаний подати роботодавцю
заяву, у якій зазначається спосіб установлення (неповний робочий день, неповний робочий час чи поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня) та строк установлення (якщо встановлюється на певний строк).Якщо роботодавець згоден на встановлення працівнику неповного робочого часу, на підставі заяви працівника видається відповідний
наказ про встановлення неповного робочого часу. Окремого трудового договору, якщо працівник виявив бажання працювати на умовах неповного робочого часу на тому самому підприємстві, можна не укладати (див. лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 65, с. 19).Неповний робочий час може бути встановлено
з ініціативи роботодавця у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП).Приймаючи рішення про встановлення працівникам неповного робочого часу у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, роботодавець зобов'язаний:
1)
погоджувати це рішення з виборним органом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві (п. 4 ч. 1 ст. 247 КЗпП);2)
попередити працівників не пізніше ніж за два місяці про майбутні зміни, оскільки встановлення чи скасування неповного робочого часу належить до суттєвих умов праці .Умова про встановлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця відображається у відповідному наказі керівника. Зазначимо, що згода працівника на встановлення йому неповного робочого часу на підставі
ч. 3 ст. 32 КЗпП не потрібна. Водночас працівник має право відмовитися від продовження роботи в нових умовах. У цьому випадку трудовий договір із працівником припиняється на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП. Звільняючи працівника на зазначеній підставі, роботодавець повинен мати докази відмови працівника від продовження роботи у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці. Такими доказами можуть бути письмове повідомлення про майбутню зміну суттєвих умов праці із розпискою працівника про відмову від продовження роботи у зв'язку із настанням зазначених причин чи письмова заява працівника про відмову продовжувати роботу у зв'язку зі змінами суттєвих умов праці.Звертаємо увагу: робота за сумісництвом є різновидом роботи на умовах неповного робочого часу (див.
лист Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08), тому матеріал, наведений у цій статті, повною мірою поширюється і на сумісників.Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень
обсягу трудових прав працівників. Однак певні наслідки для працівників, яким було встановлено неповний робочий день, матимуть місце.Що це за наслідки, і як робота в режимі неповного робочого часу відобразиться на оплаті праці працівників, розглянемо нижче.
Оплата праці
Оплата праці
працівників на умовах неповного робочого часу здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу чи залежно від виробітку. У зв'язку з цим місячний фонд оплати праці працівника може бути меншим за мінімальну заробітну плату, але при цьому в умовах нормальної тривалості робочого часу заробітна плата працівника має бути не нижче встановленого законодавством рівня мінімальної заробітної плати.Аналогічне правило діє і для
відрядників. Відрядні розцінки мають установлюватися так, щоб при виконанні місячної норми оплата праці працівника становила не менше мінімальної заробітної плати. При переведенні працівників-відрядників на неповний робочий час не зменшується ні розмір відрядної розцінки, ні нормоване завдання. Але оскільки зменшується тривалість роботи, працівник виконає менший обсяг роботи, відповідно, менше заробить.Нагадаємо, що мінімальну заробітну плату на 2011 рік установлено
ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI і вона становить:– у місячному розмірі: у січні – березні – 941 грн., у квітні – вересні – 960 грн., у жовтні – листопаді – 985 грн., у грудні – 1004 грн.;
– у погодинному розмірі: у січні – березні – 5,66 грн., у квітні – вересні – 5,77 грн., у жовтні – листопаді – 5,92 грн., у грудні – 6,04 грн.
Звертаємо увагу:
якщо працівник, якому встановлено неповний робочий день, виконує роботу понад передбачений трудовим договором час , але в межах установленої законодавством тривалості робочого дня, то така робота не вважається надурочною та оплачується в одинарному розмірі (див. абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13).Оподаткування заробітної плати
працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, здійснюється роботодавцем у загальному порядку, тобто вона є базою для справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (далі – ЄСВ) як у частині нарахувань, так і в частині утримань, і з неї утримується податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО).Щодо
податкової соціальної пільги (далі – ПСП), то встановлення працівнику неповного робочого часу ніяк не вплине на порядок її застосування. Таким чином, у загальному випадку працівник матиме право на застосування ПСП за умови, що його нарахована за місяць заробітна плата не перевищує граничного розміру доходу, який дає право на застосування ПСП (у 2011 році – 1320 грн.). Нагадаємо, що для одного із батьків, який має двох і більше дітей віком до 18 років, а також із серпня 2011 року для платників податків, які користуються правом на ПСП на підставі пп. «а», «б» п.п. 169.1.3 ПКУ, граничний розмір доходу визначається кратно до кількості дітей віком до 18 років.Довідкова інформація про розміри ПСП на 2011 рік і перелік документів, необхідних для її отримання, наведено в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 10, с. 20.
Приклад 1.
Працівника прийнято на роботу з 10.01.2011 р. із п'ятиденним робочим тижнем. З 01.08.2011 р. згідно з наказом по підприємству працівнику було встановлено неповний робочий тиждень із графіком роботи 3 дні на тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу (система оплати праці – погодинна). У серпні 2011 року працівник подав до бухгалтерії підприємства заяву про застосування звичайної ПСП (п.п. 169.1.1 ПКУ). Згідно зі штатним розписом оклад працівника становить 2000 грн.За серпень 2011 року працівнику має бути нараховано заробітну плату в розмірі:
2000,00 : 22 х 13 = 1181,82 (грн.),
де – 22 кількість робочих днів у серпні 2011 року згідно із графіком роботи, установленим на підприємстві;
13 – кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником у серпні 2011 року.
Оскільки заробітна плата, нарахована працівнику за серпень 2011 року (1181,82 грн.), не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП (1320 грн.), він має право на звичайну ПСП у розмірі 470,50 грн.
Розрахуємо суму заробітної плати за серпень 2011 року, що підлягає виплаті «на руки».
Сума ЄСВ, утриманого із заробітної плати працівника за серпень 2011 року, становитиме:
1181,82 х 3,6 : 100 = 42,55 (грн.).
Сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, становитиме:
(1181,82 - 470,50 - 42,55) х 15 : 100 = 100,32 (грн.).
Сума заробітної плати, що підлягає виплаті «на руки», працівнику за серпень 2011 року, становитиме:
1181,82 - 42,55 - 100,32 = 1038,95 (грн.)
Право на відпустку та її оплата
Особливості надання відпусток.
Як ми вже зазначали вище, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, у тому числі й права на відпустки, передбаченого Законом про відпустки. Докладніше зупинимося на окремих особливостях надання відпусток працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу.Працюючи неповний робочий день чи неповний робочий тиждень
, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості. Зазначимо, що тривалість щорічної основної відпустки, яка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, має бути не меншою ніж 24 календарних дні (ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки).Час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу
протягом робочого року, за який надається відпустка, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, без будь-яких обмежень (ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).Щодо
щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та складними умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) та за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) зазначимо таке.Право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та складними умовами праці мають працівники згідно зі
Списком № 1290-1, працівники, професії та посади яких не передбачені в Списку № 1290-1, але які окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах за професіями та посадами, зазначеними в ньому.Право на додаткову відпустку за особливий характер праці мають:
– працівники, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за
Списком № 1290-2;– працівники з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором.
При цьому слід ураховувати положення
п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки, згідно з якими скористатися правом на щорічну додаткову відпустку можна тільки в тому разі, коли час їх фактичної зайнятості на роботі зі шкідливими, складними умовами праці чи з особливим характером праці становить не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади. Розрахунок має вестися від нормальної чи скороченої тривалості робочого дня, визначеної законодавством для певного вигляду виробництв, професій, посад. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в зазначених умовах. При невиконанні зазначеної вище умови щорічна додаткова відпустка не надається.Так, у разі якщо працівнику встановлено неповний робочий день, наприклад, 3 години на день при 8-годинному робочому дні, дні роботи на умовах неповного робочого часу не зараховуватимуться до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та складними умовами праці (див.
лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 40, с. 44). Якщо ж працівник зайнятий на роботі зі шкідливими, складними умовами праці чи з особливим характером праці більше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади, то він матиме право на щорічну додаткову відпустку, однак тривалість її визначатиметься залежно від часу зайнятості працівника на роботі зі шкідливими та складними умовами праці.Також слід звернути увагу на умови надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
працівникам із ненормованим робочим днем (п. 2 ст. 8 Закону про відпустки). Згідно з п. 2 Рекомендацій про порядок надання працівникам із ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7, ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися.При поєднанні неповного робочого дня та неповного робочого тижня
додаткової відпустки за ненормований робочий день також не надають (лист Мінпраці від 07.05.2002 р. № 010-430 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 40, с. 47).У разі якщо особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, належать до категорій працівників, зазначених у
ст. 19 Закону про відпустки, то вони мають право на додаткову відпустку батькам, які мають дітей. При цьому претендувати на таку відпустку можуть як працівники, для яких це місце роботи є основним місцем роботи, так і ті, які працюють на умовах сумісництва (див. лист Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08). Нагадаємо, що додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток, надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік і може бути використана в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини.На «чорнобильську» відпустку можуть претендувати
особи, віднесені до 1 та 2 категорій осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які працюють на умовах неповного робочого часу (п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796), для яких це місце роботи є основним. Особи, прийняті на роботу за сумісництвом, права на додаткову відпустку для чорнобильців не мають (лист Мінпраці від 10.06.2008 р. № 149/13/116-08). Ця відпустка не належить до щорічних відпусток, не пов'язана з робочим процесом і надається один раз на календарний рік незалежно від часу роботи на підприємстві як пільга та компенсація. Оплачується «чорнобильська» відпустка за рахунок коштів державного бюджету.Порядок розрахунку відпускних.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів зазначених видів відпусток здійснюється відповідно до Порядку № 100. При цьому слід ураховувати вимоги абзацу шостого п. 2 Порядку № 100 , згідно з якими час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством чи з інших поважних причин не працювали, і за ними не зберігався заробіток чи зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. На цій підставі з розрахункового періоду виключають, зокрема, час, коли працівники з ініціативи роботодавця (ст. 32 КЗпП) працювали в умовах неповного робочого тижня.Отже, якщо працівник з ініціативи роботодавця, тобто з причин, які від нього не залежать, працював у режимі неповного робочого тижня, період, за який здійснюється розрахунок середньої заробітної плати,
зменшується на кількість святкових і неробочих днів, установлену ст. 73 КЗпП, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при неповному робочому тижні. Вихідні дні з розрахунку виключати не потрібно, оскільки відпустки надаються в календарних днях та оплачуються календарні дні відпустки (лист Мінпраці від 07.08.2009 р. № 472/13/84-09 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 40, с. 45).У разі якщо
неповний робочий тиждень встановлено працівнику на підставі ст. 56 КЗпП (із його ініціативи), розрахунковий період для визначення середньої заробітної плати для розрахунку відпускних не зменшують на кількість невідпрацьованих у зв'язку з цим днів.Приклад 2.
Працівника прийнято на роботу з 10.01.2011 р. із п'ятиденним робочим тижнем. З 01.06.2010 р. згідно з наказом керівника для всіх працівників було встановлено неповний робочий тиждень (робочі дні – понеділок, вівторок, середа, четвер). У серпні 2011 року працівник подав заяву з проханням надати йому щорічну основну відпустку з 01.09.2011 р. на 14 календарних днів.Розрахунковий період у цьому випадку – лютий – серпень 2011 року. Сума заробітної плати, нарахованої працівнику в розрахунковому періоді, – 31900,43 грн.
Визначимо кількість календарних днів у розрахунковому періоді, що беруть участь у розрахунку середньої зарплати:
212 - 8 - 13 = 191 (к. дн.),
де 212 – кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
8 – кількість святкових і неробочих днів, які припадають на цей період (1 день у березні
(8 березня), 1 день у квітні (24 квітня), 3 дні у травні (1, 2, 9 травня), 2 дні у червні (12, 28 липня) та 1 день у серпні 2011 року (24 серпня);
13 – кількість робочих днів, протягом яких, відповідно до наказу керівництва, не здійснювалася робота на підприємстві.
Розрахуємо середньоденну заробітну плату:
31900,43 : 191 = 167,02 (грн.)
Сума відпускних становитиме:
167,02 х 14 = 2338,28 (грн.)
Приклад 3.
Використовуючи умови другого прикладу, припустимо, що працівнику було встановлено неповний робочий тиждень за його заявою, тобто на підставі ст. 56 КЗпП.У цьому випадку кількість календарних днів у розрахунковому періоді, що беруть участь у розрахунку середньої заробітної плати, дорівнюватиме 204 к. дн. (212 - 8).
Середня зарплата становитиме:
31900,43 : 204 = 156,37 (грн.)
Сума відпускних становитиме:
156,37 х 14 = 2189,18 (грн.)
Докладно про порядок розрахунку відпускних читайте у статті «Зустрічаємо сезон щорічних відпусток: розрахунок та облік відпускних» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 41, с. 10).
Право на допомоги за рахунок коштів ФТВП та особливості їх розрахунку
Працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Тому згідно з
ч. 1 ст. 4 Закону № 2240 у разі настання страхового випадку в період роботи у такої особи виникає право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – ФТВП).Нагадаємо, що за рахунок коштів ФТВП працівникам надаються такі види матеріального забезпечення:
–
допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);–
допомога по вагітності та пологах;–
допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних і осіб, померлих від нещасного випадку на виробництві).Допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надаються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, а допомога на поховання тільки за основним місцем роботи.
Докладно про порядок призначення, розрахунку, нарахування та виплати допомог від ФТВП ми розповідали у статті «Соцстрахівські» допомоги: виплачуємо по-новому» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 33, с. 30). Тут зупинимося на особливостях розрахунку допомог особам, які працюють на умовах неповного робочого часу.
Допомога по тимчасовій непрацездатності
. Відповідно до ст. 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій втраті працездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в розмірі:–
60 % середньої заробітної плати – для осіб зі страховим стажем до 5 років;–
80 % середньої заробітної плати – для осіб зі страховим стажем від 5 до 8 років;–
100 % середньої заробітної плати – для осіб зі страховим стажем понад 8 років.Незалежно від страхового стажу в розмірі
100 % середньої заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності особам, переліченим в абзаці п'ятому ст. 37 Закону № 2240, які мають пільги згідно з чинним законодавством.Згідно зі
ст. 7 Закону № 2240 страховий стаж обчислюється:–
до 01.01.2011 р. – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, чинним раніше (для обчислення страхового стажу до 28 лютого 2001 року необхідно керуватися Правилами обчислення загального виробничого стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою КМУ від 19.10.98 р. № 1658, а за період з 28.02.2001 р. по 31.12.2010 р. – ст. 7 Закону № 2240 у редакції, чинній до 01.01.2011 р.);–
з 01.01.2011 р. – відповідно до ст. 7 Закону № 2240 у редакції, чинній з 01.01.2011 р.Згідно з
ч. 1 ст. 7 Закону № 2240 у новій редакції під страховим стажем розуміється період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який щомісячно сплачено ним і роботодавцем чи ним страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Із визначення страхового стажу випливає, що місяць може бути зараховано до страхового стажу як повний тільки в тому випадку, якщо:1) застрахована особа весь місяць
підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за неї сплачувався ЄСВ;2)
розмір ЄСВ, сплаченого за цей місяць, більший чи дорівнює розміру мінімального страхового внеску. При цьому відповідно до п. 12 ст. 2 Закону № 2240 під мінімальним страховим внеском розуміється сума коштів, яка визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру ЄСВ (сума розміру ЄСВ в частині нарахувань і розміру ЄСВ в частині утримань), установлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).У разі якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св : В,
де ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св – сума ЄСВ, сплаченого за відповідний місяць;
В – мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
При роботі на умовах неповного робочого часу оплата праці працівника здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу, тому місячний дохід такого працівника може бути меншим за мінімальну заробітну плату, відповідно, і сума ЄСВ, сплаченого за відповідний місяць, буде меншою за мінімальний страховий внесок. У такому разі за необхідності розрахунок страхового стажу здійснюватиметься за наведеною вище формулою. Зазначимо, що згідно з роз'ясненнями ФТВП така необхідність виникає щодо застрахованих осіб, які
на початок 2011 року мають страховий стаж менше 8 років і не мають пільг згідно з чинним законодавством (див. лист ФТВП від 04.02.2011 р. № 04-29-196 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 31, с. 11).Докладно про порядок обчислення страхового стажу працівників читайте у статті «Розраховуємо страховий стаж для оплати лікарняних» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 39, с. 29).
Приклад 4.
Працівника було прийнято на роботу 01.08.2006 р. Це місце роботи є його першим місцем роботи. З 01.02.2011 р. за згодою сторін (ст. 56 КЗпП) його було переведено на роботу з неповним робочим днем (4 години на день при 8-годинному робочому дні). Згідно зі штатним розписом оклад працівника становить 1400 грн. (за умови повної зайнятості).Ставка ЄСВ, установлена підприємству згідно із класом професійного ризику виробництва, становить 37,26 %.
У серпні працівник подав належним чином листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу з 01.08.2011 р. по 12.08.2011 р.
Розрахуємо страховий стаж працівника для оплати листка непрацездатності.
Станом на 01.01.2011 р. страховий стаж працівника становить 4 роки 5 місяців.
Оскільки на 1 січня 2011 року страховий стаж працівника склав менше 8 років, необхідно обчислити страховий стаж за період з 01.01.2011 р. до моменту настання страхового випадку відповідно до
ст. 7 Закону № 2240 у редакції, що діє із зазначеної дати.| Місяць | Заробітна плата працівника, | Мінімальна зарплата в місячному розмірі | Сума ЄСВ, сплаченого за відповідний місяць, грн. (гр. 2 х 37,26* % + | Мінімальний розмір страхового внеску, грн. (гр. 3 х | Тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу, місяців (гр. 4 : гр. 5) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Січень | 1400,00 | 941,00 | 572,04 | 384,50 | 1,49 |
| Лютий | 700,00 | 941,00 | 286,02 | 384,50 | 0,74 |
| Березень | 700,00 | 941,00 | 286,02 | 384,50 | 0,74 |
| Квітень | 700,00 | 960,00 | 286,02 | 392,26 | 0,73 |
| Травень | 700,00 | 960,00 | 286,02 | 392,26 | 0,73 |
| Червень | 700,00 | 960,00 | 286,02 | 392,26 | 0,73 |
| Липень | 700,00 | 960,00 | 286,02 | 392,26 | 0,73 |
| РАЗОМ | 5,89 | ||||
| * Ставка ЄСВ у частині нарахувань, що встановлена підприємству згідно з умовою прикладу. | |||||
Виходить, що на момент настання тимчасової непрацездатності працівника його страховий стаж становить 4 роки 10,89 місяців (4 роки 5 місяців +
+ 5,89 місяців).
Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця мають виплачуватися працівнику в розмірі 60 % середньої заробітної плати.
Розрахунок середньої заробітної
для визначення суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності, що виплачується особам, які працюють на умовах неповного робочого часу, здійснюється в загальному порядку відповідно до Порядку № 1266.У загальному випадку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня зарплата для визначення суми лікарняних, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала менше 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактичну кількість відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку
(п. 5 Порядку № 1266).Відповідно до
п. 13 Порядку № 1266, якщо в місяцях розрахункового періоду, за який розраховується середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачуються лікарняні, працівнику було встановлено неповний робочий тиждень, для визначення суми лікарняних застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час.У разі встановлення працівнику
неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який розраховується середня зарплата, або в періоді, за який виплачується допомога, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата (дохід) (п. 15 Порядку № 1266).Середньоденна зарплата
розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді.Середньогодинна заробітна плата
обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин у зазначеному періоді.Згідно з
п. 20 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках заробітної середньоденної (середньогодинної) плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації чи за його індивідуальним графіком роботи).Приклад 5.
Працівника прийнято на роботу з 10.01.2011 р. із п'ятиденним робочим тижнем. З 01.07.2011 р. згідно з наказом по підприємству працівнику було встановлено неповний робочий тиждень з графіком роботи 4 дні на тиждень (понеділок, вівторок, середа, четвер).У серпні 2011 року працівник подав до бухгалтерії підприємства належним чином оформлений листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу з 8 по 16 серпня 2011 року. Страховий стаж працівника становить 20 років. Розрахунковий період, за який обчислюється середня зарплата для визначення суми лікарняних, – лютий – липень 2011 року.
У цьому випадку для визначення суми лікарняних необхідно розрахувати
середньоденну заробітну плату.У таблиці наведемо дані про кількість фактично відпрацьованих працівником у розрахунковому періоді днів і суму зарплати.
| Місяць розрахункового періоду | Кількість фактично відпрацьованих робочих днів | Сума заробітної плати, грн. |
| Лютий 2011 року | 20 | 5000,00 |
| Березень 2011 року | 22 | 5000,00 |
| Квітень 2011 року | 20 | 5000,00 |
| Травень 2011 року | 19 | 5000,00 |
| Червень 2011 року | 20 | 5000,00 |
| Липень 2011 року | 16 | 3809,52 |
| РАЗОМ | 117 | 28809,52 |
Розрахуємо середньоденну заробітну плату:
28809,52 : 117 = 246,24 (грн.)
Листок непрацездатності в цьому прикладі оплачується виходячи з 100 % середньої зарплати, оскільки страховий стаж працівника перевищує 8 років.
Сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності становитиме:
246,24 х 5 = 1231,20 (грн.)
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності становитиме:
246,24 х 2 = 492,48 (грн.)
Загальна сума оплати листка непрацездатності становитиме:
1231,20 + 492,48 = 1723,68 (грн.)
Приклад 6.
Працівника прийнято на роботу з 24.01.2011 р. із п’ятиденним робочим тижнем. Із 01.06.2011 р. за згодою сторін (ст. 56 КЗпП) його було переведено на роботу з неповним робочим днем (6 годин на день при 8-годинному робочому дні). У серпні 2011 року працівник подав до бухгалтерії підприємства належним чином оформлений листок непрацездатності, що свідчить про його хворобу з 8 по 16 серпня 2011 року. Страховий стаж працівника становить 10 років. Розрахунковий період, за який обчислюється середня зарплата для визначення суми лікарняних, – лютий – липень 2011 року.Згідно з
п. 15 Порядку № 1266 у цьому випадку для визначення суми лікарняних необхідно розрахувати середньогодинну заробітну плату.У таблиці наведемо дані про відпрацьовані години в розрахунковому періоді та суму нарахованої за цей період зарплати.
| Місяць розрахункового періоду | Кількість фактично відпрацьованих годин | Сума заробітної плати, грн. |
| Лютий 2011 року | 160 | 5000,00 |
| Березень 2011 року | 175 | 5000,00 |
| Квітень 2011 року | 160 | 5000,00 |
| Травень 2011 року | 152 | 5000,00 |
| Червень 2011 року | 120 | 3750,00 |
| Липень 2011 року | 126 | 3750,00 |
| РАЗОМ | 893 | 27500,00 |
Розрахуємо середньогодинну зарплату:
27500 : 893 = 30,80 (грн.).
Сума оплати перших п'яти днів становитиме: 30,80 x 30 = 924,00 (грн.),
де 30 – кількість робочих годин, пропущених за графіком роботи працівника протягом п'яти днів тимчасової непрацездатності.
Визначимо суму допомоги по тимчасовій непрацездатності:
30,80 x 12 = 369,60 (грн.),
де 12 – кількість робочих годин, пропущених за графіком роботи працівника, що оплачуються за рахунок коштів ФТВП.
Докладно про порядок розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності читайте у статті «Виплати з тимчасової непрацездатності: порядок розрахунку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 24, с. 15).
Допомога по вагітності та пологах.
Допомога по вагітності та пологах виплачується в розмірі 100 % середньої зарплати незалежно від страхового стажу працівниці.Згідно з
п. 20 Порядку № 1266 сума допомоги по вагітності та пологах розраховується шляхом множення суми середньоденної заробітної плати на кількість календарних днів, які припадають на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.Середньоденна заробітна плата для визначення суми допомоги по вагітності та пологах розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески,
на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи шестирічного віку за медичним висновком) (п. 14 Порядку № 1266).Таким чином, режим роботи працівниці, установлений їй у розрахунковому періоді, а також режим роботи підприємства в період її відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ніяк не впливає на порядок розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах.
Приклад 7.
Жінку прийнято на роботу з 17.01.2011 р. на умовах неповного робочого дня (4 години на день). З 1 серпня 2011 року на підставі листка непрацездатності працівниці надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів.Розрахунковий період – лютий – липень 2011 року.
Наведемо в таблиці дані про нараховану зарплату та кількість календарних днів у розрахунковому періоді.
| Місяць розрахункового періоду | Кількість календарних днів | Сума заробітної плати, грн. |
| Лютий 2011 року | 28 | 2000,00 |
| Березень 2011 року | 31 | 2000,00 |
| Квітень 2011 року | 30 | 2000,00 |
| Травень 2011 року | 31 | 2000,00 |
| Червень 2011 року | 30 | 2000,00 |
| Липень 2011 року | 31 | 2000,00 |
| РАЗОМ | 181 | 12000,00 |
Сума середньої зарплати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах становитиме:
12000,00 : 181 = 66,30 (грн.).
Сума допомога по вагітності та пологах становитиме:
66,30 x 126 = 8353,80 (грн.)
Докладно про порядок розрахунку допомоги по вагітності та пологах читайте у статті «Допомога по вагітності та пологах» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 24, с. 30).
Сподіваємося, що запропонований матеріал допоможе бухгалтерам без проблем розрахувати виплати, що належать працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу.
