ОПЕРАЦІЯ «И», або Нова підстава для анулювання реєстрації платником ПДВ
Однією з підстав анулювання реєстрації платником ПДВ може бути той факт, що обсяг постачання товарів та послуг іншим платникам податку за 12 попередніх календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (п.п. «и» п. 184.1 ПКУ). Рішення про анулювання у цьому випадку приймається за ініціативою податкових органів і, слід зазначити, таку ініціативу вони проявляють досить часто.
Якщо цитувати п.п. «и» п. 184.1 ПКУ повністю, то ним передбачено, що анулювання реєстрації платником ПДВ із вказаних в ньому причин може бути застосовано лише до осіб, зареєстрованих добровільно.
Докладно таку нову підставу для примусової «розреєстрації» на сторінках нашого видання ми вже розглядали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 50, с. 25). І вже тоді ми попереджали: приписи законодавства дають податківцям можливість стверджувати, що до розрахунку 12-місячного періоду для примусового анулювання реєстрації платника ПДВ з причин, передбачених п.п. «и» п. 184.1 ПКУ, мають включатися у тому числі місяці 2010 року. Тобто, наприклад, якщо анулювання відбувається у листопаді 2011 року, то розраховувати відповідні обсяги постачання товарів / послуг потрібно за період з листопада 2010 року по жовтень 2011 року.
Податкові органи, як і очікувалося, гаяти час не стали. Як свідчить аналіз вже наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанов в адміністративних справах підпункт ст. 184 ПКУ, що розглядається, стає предметом спорів досить часто.
Гадаємо, для тих платників податків, перед якими сьогодні постала загроза примусової розреєстрації у зв’язку з тим, що обсяг постачання товарів та послуг іншим платникам податку за 12 попередніх календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, буде корисно дізнатися про результати судового розгляду таких спорів та аргументацію їх учасників.
У позитивних для платників податків судових рішеннях (див, зокрема, постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 р. у справі № 2а-0870/7122/11, Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а-10434/11/2070, Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. у справі № 2а-8712/11/1370, Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. у справі № 2a-2385/11/0970 тощо) суди обґрунтовували свої висновки так.
До набрання чинності ПКУ правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника ПДВ регулювалися п. 9.8 Закону про ПДВ. Вказаною нормою було встановлено вичерпний перелік обставин, за яких орган державної податкової служби мав право провести анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому, у Законі про ПДВ була відсутня норма, яка б встановлювала таку підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ як «обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання».
Анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням податкового органу необхідно розцінювати як різновид відповідальності платника податків. У 2010 році, до набрання чинності ПКУ , дії суб’єкта господарювання не вважалися порушенням умов, за яких за ним зберігається статус платника ПДВ, та узгоджувалися із вимогами Закону про ПДВ. На думку судових інстанцій, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з причин, передбачених п.п. «и» п. 184.1 ПКУ, можливо лише при виникненні та існуванні вказаних обставин після 01.01.2011 р., тобто після набрання чинності ПКУ.
Для обґрунтування таких своїх висновків суди посилаються на ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. З цього, зокрема, випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим складом правопорушень.
Отже, суди в своїй практиці переважно виходять з того, що органи ДПІ мають право враховувати обсяги постачання товарів/послуг платника ПДВ з метою анулювання його реєстрації виключно за періоди, починаючи із січня 2011 року. Тому вперше передбачена п.п. «и» п. 184.1 ПКУ підстава для анулювання може бути застосована тільки починаючи із січня 2012 року.
Проте маємо попередити, що поряд із судовими рішеннями, прийнятими на користь суб’єктів господарювання в категорії спорів, що розглядаються є і негативна судова практика, хоча і в значно меншому обсязі (див., зокрема, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 р. у справі № 2а-4140/11/1270, Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2-а-11229/11/2070).
Звичайно, свідомо наражати себе на ризик анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі п.п. «и» п. 184.1 ПКУ не варто. Тому за наявності такої можливості слід намагатися її уникнути (про можливі шляхи убезпечення див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 50, с. 34). А от для тих платників податків, які вже опинилися віч-на-віч із проблемою, що розглядається, корисним має стати наведений в цьому матеріалі досвід судових розглядів.
Юрій Кулик, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
