Що нам готує 2012 рік

Що нам готує 2012 рік

Інтерес до власного майбутнього людство проявляло завжди, і цим майстерно користувалися різні ворожки, віщуни та лжепророки. Утім, такий інтерес не слабшає і зараз, проте підхід до опису майбутніх подій, узятий нами на озброєння в цій статті, абсолютно науковий. Ми просто проаналізували безліч нормативно-правових актів та прокоментували головні з них зі строком набуття чинності протягом 2012 року. Не виключено, дещо в наших передбаченнях може й змінитися (історія з держреєстрацією нерухомості та землі є тому підтвердженням), але до основних змін у недалекому майбутньому наші читачі можуть підготуватися вже зараз. Сподіваємося, що ці зміни будуть тільки на краще.

Наталя БІЛОВА, Катерина СКРИПКІНА, Віталій СМЕРДОВ, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua

Податки у 2012 році

З 1 січня 2012 року на платників податків очікують не такі масштабні зміни, якими ознаменувався 2011 рік, але й вони заслуговують на найпильнішу увагу. Про основні такі зміни зараз і поговоримо, але спершу нагадаємо, що відповідно до абзацу дев'ятого п. 4 розд. XIX ПКУ Кабмін уповноважено щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції щодо таких податків і зборів:

1) акцизний податок;

2) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

3) екологічний податок;

4) плата за користування надрами для видобування корисних копалин;

5) плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

6) податок за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено;

7) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

8) збір за спеціальне використання води;

9) збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Єдиний реєстр податкових накладних. З 1 січня 2012 року в ЄРПН платники ПДВ повинні реєструвати податкові накладні, сума ПДВ у яких перевищує 10 тис. грн.

А от податкові накладні, виписані на постачання підакцизних товарів та постачання товарів, увезених на митну територію України (імпортних товарів), підлягають реєстрації в ЄРПН незалежно від зазначеної в них суми ПДВ (тобто навіть якщо вона буде менше 10 тис. грн.).

База обкладення ПДВ та «мобільний» збір до Пенсійного фонду. Унаслідок некоректно розставлених Законом № 3609 дужок в абзаці першому п. 188.1 ПКУ, де визначено базу обкладення ПДВ, постачальники та отримувачі послуг стільникового мобільного зв'язку з 06.08.2011 р. були стурбовані питанням: уключати чи ні до бази обкладення ПДВ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового мобільного зв'язку?

Завдяки Закону № 4014 проблему з обкладенням ПДВ зазначеного збору вирішено остаточно: з кодифікованого належним чином абзацу п. 188.1 ПКУ тепер однозначно випливає, що «мобільний» збір до Пенсійного фонду не включається до бази обкладення ПДВ. При цьому згідно з доданим до підрозд. 2 розд. XX ПКУ п. 24 початком дії норми про таке невключення є 1 січня 2011 року.

Вибір квартального періоду для звітності з ПДВ. Згідно з п. 202.2 ПКУ платники податку, які відповідно до п.п. «б» п. 154.6 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про обрання квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за результатами останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Отже, щоб перейти на квартальний податковий період з 1 січня 2012 року, місячному платнику ПДВ потрібно подати до податкового органу заяву разом із декларацією за грудень 2011 року, тобто не пізніше 20 січня 2012 року.

Платники податку, які протягом 2011 року звітували поквартально та планують учиняти так і в подальшому, теж повинні подати заяву (за формою згідно з наказом № 41) разом із декларацією за IV квартал 2011 року. Неподання заяви призведе до того, що платник ПДВ із січня 2012 року буде зобов'язаний застосовувати місячний податковий період.

Операції, що не є об'єктом обкладення ПДВ. Перелік операцій, що не є об'єктом обкладення ПДВ (ст. 196 ПКУ), з 01.01.2012 р. буде доповнено п.п. 196.1.15 (див. Закон № 4057). Згідно з цим підпунктом не є об'єктом обкладення ПДВ операції зі сплати орендної плати або концесійного платежу за договорами відповідно оренди або концесії ЦМК державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями або концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або до місцевого бюджету.

Операції, звільнені від обкладення ПДВ. З 01.01.2012 р. розшириться перелік операцій, звільнених від обкладення ПДВ, наведений у ст. 197 ПКУ. Згідно з доданим до цієї статті п. 197.18 звільнення від обкладення ПДВ стосується ввезення на митну територію України племінних чистопорідних тварин, племінних (генетичних) ресурсів за кодами УКТ ЗЕД 0101 10 10 00, 0102 10 10 00, 0102 10 30 00, 0103 10 00 00, 0104 10 10 00, 0511 10 00 00, 0511 99 85 10, якщо ці операції здійснюються суб'єктами спецрежиму, установленого ст. 209 цього Кодексу. При цьому операції з подальшого постачання зазначених племінних чистопорідних тварин або племінних (генетичних) ресурсів обкладатимуться ПДВ у загальному порядку.

Згідно з пп. 9, 19 підрозд. 2 розд. XX ПКУ до 1 вересня 2012 року ПДВ не справляється при ввезенні на митну територію України:

— предметів під митним режимом імпорту (реімпорту), які звільняються від оподаткування ввізним митом відповідно до п. «щ²» ст. 19 Закону № 2097. Тут ідеться про предмети (крім підакцизних товарів, що підпадають під визначення), призначені УЄФА особам або учасникам чемпіонату (крім збірної України) згідно зі ст. 11 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19.04.2007 р. № 962-V;

— товарів, визначених нормами п. «щ³» ст. 19 Закону № 2097. Це товари (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних організацій цивільної авіації, призначені для будівництва та оснащення аеропортів, що є об'єктами фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (коди УКТ ЗЕД: 7326 90 98 90, 8405 10 00 00, 8414 40 90 00, 8428 33 00 00, 8428 90 95 00, 8429 19 00 00, 8429 20 00 00, 8429 51 99 00, 8430 20 00 00, 8504 40 90 00, 8530 80 00 00, 8704 22 91 00, 8704 23 91 00, 8705 30 00 90, 8705 90 90 90, 8709 19 90 00, 8716 80 00 00, 9015 80 11 00, 9024 80 99 00, 9405 40 10 00, 9405 99 00 90).

Також тимчасово, до 1 вересня 2012 року, звільняються від обкладення ПДВ операції з постачання УЄФА квитків та послуг, що є невід'ємною частиною квитка (п. 19 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

У період з 01.01.2012 р. до 31.12.2013 р. включно звільняються від обкладення ПДВ постачання необроблених шкур та вичиненої шкіри без подальшої обробки (товарні позиції 4101 — 4103, 4301), у тому числі операції з імпорту таких товарів. У разі вивезення в митному режимі експорту таких товарів нульова ставка не застосовується (п. 16 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Ставка податку на прибуток. З 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. ставка податку становить 21 % (див. п. 10 підрозд. 4 розд. XX ПКУ).

Основні засоби. Вартісний критерій при зарахуванні об'єктів до складу основних засобів з 1 січня 2012 року становить 2500 грн. (див. п.п. 14.1.138, п. 14 підрозд. 4 розд. XX ПКУ).

Звітність з податку на прибуток. Міністерство фінансів України затвердило нові форми звітності з податку на прибуток:

— Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (див. наказ від 28.09.2011 р. № 1213);

— Податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (див. наказ від 28.10.2011 р. № 1352. Цим же наказом затверджено Порядок ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи).

Імовірно, невдовзі буде оновлено й інші форми податкових декларацій з податку на прибуток для таких категорій платників:

— неприбуткових установ та організацій;

— страховиків;

— банків;

— нерезидентів, які здійснюють діяльність на території України через постійне представництво.

Уперше звітувати з податку на прибуток за новозатвердженими формами платники податків будуть за I квартал 2012 року. Декларації ж за 2011 рік (точніше, за II — IV квартали 2011 року) вони подаватимуть ще за формами, за якими звітували за II, II — III квартали 2011 року. Наприклад, платники податку на прибуток підприємств за 2011 рік повинні скласти та подати не пізніше 9 лютого 2012 року декларацію за формою, затвердженою наказом № 114.

Закон № 4014 та дата набуття чинності змінами, внесеними до ПКУ Законом № 3609. Платники податку на прибуток у своїй роботі з 1 січня 2012 року повинні враховувати зміни, унесені до ПКУ Законом № 4014.

Як ви пам'ятаєте, Закон № 3609 уніс до ПКУ істотні коригування. При цьому більшу частину «прибуткових» новацій, що містилися в пп. 40 — 53, 55 — 59 п. 1 розд. I цього Закону, слід було застосовувати з 1 числа звітного (податкового) місяця опублікування та набуття чинності Законом № 3609 , тобто з 1 серпня 2011 року. До цієї частини новацій увійшов і перегляд порядку податкового обліку загальновиробничих витрат: вони мали відображатися в податковому обліку за бухобліковими правилами та включатися до «податкової» собівартості виготовленої та реалізованої продукції (робіт, послуг) відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, тобто після розподілу, що проводиться згідно з п. 16 П(С)БО 16.

Водночас інша частина «прибуткових» змін почала діяти заднім числом з дати набуття чинності розд. III ПКУ, тобто з 1 квітня 2011 року. Нагадаємо, що в їх числі опинилися, зокрема, валютні, боргові, ціннопаперові зміни та зміни, що стосуються «прибуткових» перехідних положень ПКУ.

Такий різноплановий підхід законодавця до податково-прибуткових змін викликав чимало питань та нарікань. Виправити ситуацію було покликано Закон № 4014.

Так, п. 5 розд. I цього Закону вносяться корективи до абзацу першого п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609, завдяки яким дата набуття чинності всіма «прибутковими» нововведеннями останнього переноситься з 1 серпня на більш ранній термін — на «перше число звітного (податкового) періоду», тобто на 1 квітня 2011 року, хоча сам Закон № 4014 набирає чинності з 01.01.2012 р.

Із цього приводу див. статтю « Закон № 4014: що йшло на додачу до «спрощенки» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 97.

Скасування заборони на «єдиноподаткові» витрати. Завдяки Закону № 4014 з 1 січня 2012 року будь-які обмеження на бізнес-контакти з фізособами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, буде знято.

При цьому п. 152.3 ПКУ передбачено, що платники податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією зобов'язані будуть подавати до податкового органу перелік своїх доходів та витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом.

Такий перелік доходів та витрат у розрізі контрагентів-єдиноподатників, імовірно, являтиме собою додаткову звітність у вигляді додатка до декларації з податку на прибуток, адже окремого рядка для розшифровки витрат у декларації з податку на прибуток немає.

Докладніше див. статтю « Закон № 4014: що йшло на додачу до «спрощенки» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 97.

Закінчення строку дії пільги, передбаченої для деяких підприємств легкої промисловості. Відповідно до абзацу «б» п. 17 підрозд. 4 розд. XX ПКУ на перехідний період до 1 січня 2012 року прибуток підприємств легкої промисловості, які на момент набуття чинності положеннями ПКУ мали укладені договори на виробництво продукції з давальницької сировини, строк виконання яких закінчується протягом установленого періоду, звільнявся від оподаткування. З 1 січня 2012 року у зв'язку із закінченням строку дії пільгового режиму такі підприємства мають застосовувати загальні правила оподаткування.

Податкові різниці. Методика бухгалтерського обліку податкових різниць запрацює не з 2012 року, як це передбачалося раніше, а з 1 січня 2013 року, у зв'язку з чим відповідно фінзвітність з урахуванням податкових різниць платники податку на прибуток подаватимуть тільки починаючи зі звітних періодів 2013 року.

Перехід на сплату консолідованого податку на прибуток. Якщо платник податків прийняв рішення з 2013 року перейти на сплату консолідованого податку на прибуток, він повинен до 1 липня 2012 року повідомити про це податкові органи за своїм місцезнаходженням та за місцезнаходженням своїх філій, надіславши їм Повідомлення платника податку про прийняття рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 24.01.2011 р. № 36.

Відчуження нерухомості, отриманої у спадщину. Відповідно до п. 172.1 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (уключаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарчо-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податків понад три роки, не обкладається ПДФО.

З 1 січня 2012 року п. 172.1 ПКУ буде доповнено новим абзацом, згідно з яким умова про перебування житлової нерухомості (земельної ділянки) у власності понад три роки, необхідна для звільнення від оподаткування доходу від продажу (обміну) нерухомості, не поширюється на успадковане майно.

Операції з інвестиційними активами. З 01.01.2012 р. зміниться редакція п.п. 170.2.9 ПКУ. У разі, коли платник податку здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, уключаючи банк, податковим агентом є такий професійний торговець.

Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента має бути встановлено Міністерством фінансів України спільно з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Інші зміни щодо ПДФО. З 1 січня 2012 року:

— до оподатковуваного доходу платника податків не включатимуться операції з конвертації цінних паперів у разі, якщо їх обмін здійснюється за звичайними цінами або за вартістю чистих активів у розрахунку на один цінний папір, які не призводять до відчуження інвестицій та проводяться з цінними паперами ІСІ, які перебувають в управлінні однієї компанії з управління активами;

— до доходу, який виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів ІСІ відповідно до закону, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів як компенсація їх вартості, застосовуватиметься ставка 5 %.

З 1 січня 2012 року набирають чинності нові правила роботи на спрощеній системі оподаткування. Для платників єдиного податку запроваджуються чотири групи, три з яких передбачено для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Підприємці-фізособи зможуть самостійно вибирати, до якої з трьох груп належати (з урахуванням установлених обмежень).

Згідно з пп. 291.4 і 298.3 ПКУ особам, які бажають працювати на спрощеній системі оподаткування, доведеться в заяві про перехід на єдиний податок самостійно вказувати, до якої групи вони бажають належати (визначити, яку ставку єдиного податку мають намір сплачувати). Для юридичних осіб вибору немає — вони належать виключно до четвертої групи.

Якщо суб'єкт господарювання (як юрособа, так і фізособа-підприємець) вирішить стати єдиноподатником з 01.01.2012 р., незалежно від того, на якій системі оподаткування він перебував у 2011 році, він може це зробити, подавши відповідну заяву не пізніше 25.01.2012 р. (див. п.п. «г» п. 5 Прикінцевих положень Закону № 4014).

Суб'єкти господарювання, які в поточному році працюють на єдиному податку або на фіксованому патенті та мають на руках Свідоцтво єдиноподатника або чинний фіксований патент, зможуть замінити свої нинішні документи на нове Свідоцтво єдиноподатника протягом півроку — не пізніше 01.06.2012 р. (п.п. «а» п. 5 Прикінцевих положень Закону № 4014).

У поданні звичної щорічної заяви про обрання спрощеної системи до 16 грудня 2011 року необхідності не було — Закон № 4014 визначає свої особливі правила, за якими з 1 січня 2012 року реалізується бажання стати платником єдиного податку, — «нова» заява подається не пізніше 25.01.2012 р.

Свідоцтво єдиноподатника тепер видаватиметься безстроково (раніше видавали на один рік) та, як і раніше, безоплатно, протягом 10 календарних днів після подання заяви (п. 299.5 ПКУ).

Докладніше див. статтю « Єдиний податок: нові правила роботи» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 95.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . Як було раніше передбачено п. 1 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ, податок на нерухомість планувалося запровадити з 1 січня 2012 року. Вочевидь, зважаючи на те що новий порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, установлений Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.02.2010 р. № 1878-VI, теж запрацює тільки починаючи із зазначеної дати, знадобився певний строк для стикування відповідних норм цього Закону та ПКУ для ефективного адміністрування податку на нерухомість. У зв'язку з цим початок його справляння Законом № 3609 перенесено на 01.07.2012 р.

Характеристика податку на нерухомість

Ви пам’ятаєте, що з 01.01.2011 р. почали застосовуватися ставки екологічного податку, установлені ст. 243 — 246 ПКУ, які для найбільш поширених різновидів екоподатку виявилися підвищеними в середньому у 3,6 раза порівняно з проіндексованими ставками збору за забруднення навколишнього природного середовища, що діяли у 2010 році.

Водночас такі ставки слід застосовувати з урахуванням п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ, тобто зменшуючи їх протягом 2011 і 2012 років удвічі, у 2013 році — на чверть і лише з 1 січня 2014 року враховувати в повному розмірі.

Таким чином, за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня до 31 грудня 2012 року включно, ставки податку зберігаються на рівні 2011 року і становлять 50 % від ставок, передбачених ст. 243 — 246 ПКУ.

З 1 січня 2012 року до 182 євро за тонну буде підвищено ставки акцизного податку на окремі нафтопродукти з переліку, наведеного в п.п. 215.3.4 ПКУ, зокрема, на легкі дистиляти (коди УКТ ЗЕД 2710 11 11 00 і 2710 11 15 00), уайт-спирит (код 2710 11 21 00), середні дистиляти (коди 2710 19 11 00 і 2710 19 15 00), інший гас (код 2710 19 25 00) та інші середні дистиляти (код 2710 19 29 00).

Крім того, з початку 2012 року запрацюють нові пп. 229.4 і 229.5 ПКУ, що встановлюють особливості оподаткування нафтопродуктів, вироблених в Україні, а також ввезених в Україну, які використовуватимуться як сировина для хімічної промисловості. Такі нафтопродукти за переліком, наведеним відповідно в пп. 229.4.1 і 229.5.1 цього Кодексу, може бути реалізовано/ввезено за нульовою ставкою/без сплати акцизного податку. У разі їх використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості органи ДПС здійснюватимуть контроль за їх цільовим використанням, для чого на підприємствах-виробниках передбачено запровадження податкових постів.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2012 р. наберуть чинності:

— Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів з метою використання як сировини для виробництва у хімічній промисловості, затверджений постановою КМУ від 20.10.2011 р. № 1068;

— постанова КМУ «Про отримання, ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів, нафтопродуктів для використання як сировини для виробництва етилену та для виробництва у хімічній промисловості у 2012 році» від 02.11.2011 р. № 1128.

Підвищення ставок акцизного податку очікує і спиртні дистиляти, а також спиртні напої, отримані шляхом перегонки виноградного вина або вичавків винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00). На ці продукти в період з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року застосовуються ставки акцизного податку в розмірі 27 грн. за 1 літр 100 % спирту (див. п. 1 підрозд. 5 розд. XX ПКУ).

У відповідних статтях тематичного випуску газети «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88, присвяченому платі за землю, було докладно описано всі новації щодо цього податку, які запрацюють з 1 січня 2012 року. Стисло повторимо їх знову, сконцентрувавши перелік таких новацій в одному місці. Почнемо зі змін, унесених до ПКУ Законом № 3609, які стосуються порядку розрахунку земельного податку.

1. Насамперед необхідно звернути увагу на поправки в частині встановлення ставок податку для земельних ділянок, що належать до земель залізничного транспорту , які зачіпають пп. 276.4, 278.1 і 278.2 цього Кодексу (див. табл. 2 і 5 зі статті «Земельний податок: порядок розрахунку» у тому ж номері газети), а також на визначення земель залізничного транспорту, що з'явилося в п.п. 14.1.78¹ ПКУ.

Майте на увазі: незважаючи на те що зазначені поправки наберуть чинності відразу після Нового року, подаючи звіт із земельного податку за грудень (у разі подання щомісячної звітності), землекористувачі-залізничники повинні будуть, як і раніше, орієнтуватися на старі редакції перелічених вище норм ПКУ, що діють у цьому році. Те саме стосується і власників/постійних користувачів земельних ділянок, на яких розташовані аеродроми, — ці норми мають відношення і до них.

2. Завдяки Закону № 3609 з наступного року бюджетні установи, які мають відповідні пільги із земельного податку, але здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, не втратять такі пільги, якщо орендарями таких будівель, споруд (їх частин) будуть дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування. Таку норму закріплено в абз. другому п. 284.3 ПКУ.

Нагадаємо: досі пільги із земельного податку бюджетники зберігали, тільки якщо надавали будівлі, споруди (їх частини) у тимчасове користування (оренду) виключно іншим бюджетним установам. У всіх інших випадках укладення договорів оренди їм доводилося сплачувати земельний податок на загальних підставах (див. п. 284.3 ПКУ). При цьому, визначаючи розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка здана в оренду або знаходиться під переданою в оренду нерухомістю, не потрібно враховувати зміну функціонального використання землі, як того вимагає п. 276.5 ПКУ, оскільки такі вимоги почнуть застосовуватися з 01.01.2015 р. Утім, податківці наполягають на їх застосуванні вже зараз (див. «Вісник податкової служби України», 2011, № 17 —18, с. 35).

3. Що стосується другого різновиду плати за землю, то тут з 1 січня 2012 року очікується тільки одне нововведення: розмір річної орендної плати для земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів, не може перевищувати чотирикратного розміру земельного податку, який установлюється розд. XIII ПКУ.

4. Нарешті, найголовніша зміна, про яку повинні знати платники як земельного податку, так і орендної плати за землю (востаннє ми акцентували на цьому увагу в статті «Плата за землю: загальні моменти» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88), — нові строки подання річної звітності.

Як відомо, раніше відповідно до п. 286.2 ПКУ граничним строком подання такої звітності на поточний рік було встановлено 1 лютого. Тепер же, після прийняття Закону № 3609, граничним строком подання податкової звітності з плати за землю стало 20 лютого. Виходить, що річна декларація подаватиметься до податкового органу в той самий строк, в який повинні подавати січневу звітність платники, які обрали щомісячний спосіб декларування. Про всяк випадок нагадуємо, що подання щомісячної податкової декларації згідно з п. 286.3 ПКУ є правом платника плати за землю. Водночас, якщо він таким правом скористається, то це звільняє його від обов'язку подання річної податкової декларації .

5. І останнє. Пунктом 286.2 ПКУ передбачається необхідність при поданні першої декларації (фактичному початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею подавати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (НГО), а в подальшому подавати таку довідку лише в разі затвердження нової НГО.

Так-от, слід розуміти, що річна індексація нормативної грошової оцінки землі, порядок проведення якої викладено у ст. 289 цього Кодексу, не означає затвердження нового розміру НГО щодо тієї чи іншої земельної ділянки або населеного пункту, отже, жодна оновлена довідка (витяг) до «земельної» звітності не додається. Вимога додавати зазначену довідку діє в тому випадку, якщо з початку року новий розмір НГО землі затверджено органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Бухоблік і аудит

Починаючи з 1 січня 2012 року Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі — МСФЗ) будуть обов'язковими до безпосереднього застосування низкою вітчизняних суб'єктів господарювання, а також можуть використовуватися при підготовці фінансової звітності всіма іншими. Такі зміни в поточному році було внесено Законом України від 12.05.2011 р. № 3332-VI до Закону про бухоблік.

Нагадаємо (докладно про це можна прочитати у статті «Демократизація бухгалтерського обліку: перехід на МСФЗ обов'язковий та добровільний» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 63), що згідно з п. 2 ст. 12¹ Закону про бухоблік застосування МСФЗ є обов'язковим для:

1) публічних акціонерних товариств (ПАТ);

2) банків;

3) страховиків;

4) підприємств, що здійснюють господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабміном.

Що стосується переліку, згаданого в останньому пункті, то він з'явився зовсім недавно, після того як постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1223 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 101) було внесено відповідні зміни до Порядку № 419. У результаті, з урахуванням нормотворчості Кабміну, виходить, що складати фінзвітність та консолідовану фінзвітність за МСФЗ будуть:

— ПАТ, банки, страховики — починаючи з 01.01.2012 р.;

— підприємства, які здійснюють такі види діяльності, як надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (група 64 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010), — починаючи з 01.01.2013 р.;

— підприємства, що провадять допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг та страхування (група 66 КВЕД ДК 009:2010*), — починаючи з 01.01.2014 р.

* Звертаємо увагу, що з 01.01.2012 р. набере чинності новий національний класифікатор «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» (КВЕД ДК 009:2010) замість КВЕД ДК 009:2005 (докладніше про це див. на с. 39 сьогоднішнього номера).

Усі інші підприємства, крім зазначених вище, можуть самостійно визначати доцільність використання МСФЗ у цілях підготовки фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Підприємствам, що застосовують МСФЗ для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, потрібно буде проінформувати про це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері статистики. Згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 396/2011 ним на сьогодні є Державна служба статистики України. Порядок такого інформування має бути визначено КМУ, але допоки зазначеного порядку ще немає.

Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність підприємств, підготовлена за МСФЗ, має надаватися в установленому Законом про бухоблік порядку, тобто органам, до сфери управління яких такі підприємства належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам (зокрема, органам статистики, податковим органам та держреєстратору) фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Строк подання фінансової звітності для підприємств установлено КМУ (Порядком № 419 передбачено, що квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а річна — не пізніше 9 лютого наступного за звітним року), а для банків — НБУ.

Банки згідно з оновленою редакцією ч. 1 ст. 68 Закону про банки організують бухгалтерський облік «згідно з внутрішньою обліковою політикою, розробленою на підставі правил, установлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку». НБУ виходячи зі ст. 41 Закону про Нацбанк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти і правила ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та МСФЗ.

На виконання зазначених норм постановою НБУ від 24.10.2011 р. № 373 затверджено Інструкцію про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, яка, до речі, набирає чинності з 01.01.2012 р. Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що банки мають право складати, подавати, оприлюднювати річну та консолідовану фінансову звітність за 2011 рік відповідно до вимог цієї Інструкції, а починаючи зі складання, подання та оприлюднення проміжної фінансової звітності за I квартал 2012 року, річної та консолідованої фінансовій звітності за 2012 рік, будуть зобов'язані забезпечити виконання її вимог. Отже, банки зобов'язані складати звітність у форматі МСФЗ уже за 2011 рік.

Свого часу рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007 р. № 182/4 було затверджено Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 «Організація аудиторськими фірмами і аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг» та визначено, що до 1 жовтня 2008 року аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи — підприємці, зобов'язані розробити політику та процедури контролю якості аудиторських послуг відповідно до вимог зазначеного Положення (про це повідомлялося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 91, с. 5).

Крім того, з урахуванням подальших змін, згаданим рішенням АПУ передбачено, що починаючи з 1 січня 2012 року для виконання завдань з обов'язкового аудиту, а також завдань з аудиту фінансової звітності державних підприємств та установ аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи — підприємці, зобов'язані отримати підтвердження Аудиторською палатою України відповідності системи контролю якості аудиторських послуг вимогам цього Положення.

Додамо, що з 01.01.2012 р. набирають чинності також:

— нова редакція Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм і аудиторів (рішення АПУ від 26.05.2011 р. № 231/9);

— форма заяви про внесення інформації до Переліку аудиторських фірм, що відповідають критеріям для проведення обов'язкового аудиту (рішення АПУ від 03.11.2011 р. № 240/11);

— Методрекомендації із забезпечення аудиторськими фірмами системи зберігання аудиторської документації та іншої конфіденційної інформації (рішення АПУ від 03.11.2011 р. № 240/10).

І нарешті, з тієї ж дати почнуть діяти Вимоги до аудиторського висновку при розкритті інформації емітентами цінних паперів (крім емітентів облігацій місцевої позики), затверджені рішенням ДКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1360.

Соціальне страхування

З 1 січня 2012 року набере чинності постанова КМУ від 30.11.2011 р. № 1232, якою затверджено новий Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Порядок). Із цієї ж дати втратить чинність Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112.

Порядок містить перелік дій потерпілого, роботодавця, комісії в разі настання нещасного випадку або професійного захворювання. Крім того, у додатках до Порядку наведено документи, які необхідно складати залежно від того, який характер має нещасний випадок (профзахворювання, аварія), що відбувся на виробництві.

З 1 січня 2012 року відповідно до постанови № 32-3 буде внесено зміни до Порядку № 22-2 , які пов'язані, у тому числі, з уточненням порядку застосування спеціальних ставок ЄСВ (8,41 %, 5,3 %, 5,5 %): додаток 2 буде доповнено новими кодами категорії застрахованої особи 36 — 39, необхідними для заповнення таблиці 6 додатка 4, і в новій редакції буде викладено таблицю 1 додатка 4.

Крім того, у новій редакції викладено таблиці 2 і 8 додатка 4 і додаток 7 «Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Пункт 5.2 Порядку № 22-2 доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі необхідності повного скасування відомостей (без їх заміни), зазначених у таблицях 5 та (або) 7 додатка 4 за минулі звітні періоди, потрібно буде подавати відповідні таблиці з недостовірними відомостями, тільки зі статусом «скасовуюча».

Звертаємо увагу: звіт про ЄСВ за формою додатка 4, який страхувальники-роботодавці щомісячно подають до органу Пенсійного фонду не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, за грудень 2011 року подається вже за новою формою.

Традиційно Законом про державний бюджет має бути затверджено розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на 2012 рік.

Нагадаємо: мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

Прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на підставі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Водночас від прожиткового мінімуму на працездатну особу залежить низка показників, що використовуються в бухгалтерській роботі: розмір податкової соціальної пільги, граничний розмір доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, максимальна величина бази нарахування ЄСВ тощо.

На момент підготовки цього матеріалу Закон про державний бюджет на 2012 рік не було прийнято. Згідно з проектом Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 15.09.2011 р. № 9000, який прийнято Верховною Радою України в першому читанні, розмір мінімальної зарплати в січні 2012 року має скласти 1073 грн. та 6,43 грн. у погодинному розмірі, розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу — 1073 грн.

Мінімальна зарплата та прожитковий мінімум

Традиційно Законом про державний бюджет має бути затверджено розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на 2012 рік.

Нагадаємо: мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

Прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на підставі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Водночас від прожиткового мінімуму на працездатну особу залежить низка показників, що використовуються в бухгалтерській роботі: розмір податкової соціальної пільги, граничний розмір доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, максимальна величина бази нарахування ЄСВ тощо.

На момент підготовки цього матеріалу Закон про державний бюджет на 2012 рік не було прийнято. Згідно з проектом Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 15.09.2011 р. № 9000, який прийнято Верховною Радою України в першому читанні, розмір мінімальної зарплати в січні 2012 року має скласти 1073 грн. та 6,43 грн. у погодинному розмірі, розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу — 1073 грн.

Діяльність суб’єктів господарювання

З 1 січня 2012 року — дати набуття чинності Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 р. № 3392-VI — обов'язковими для отримання будуть лише ті дозволи, щодо яких дотримуються відразу дві умови:

1) необхідність отримання дозвільного документа передбачено законом, що регулює порядок здійснення тієї чи іншої господарської діяльності;

2) такий дозвільний документ унесено до переліку, затвердженого Законом.

Якщо хоча б одна з цих умов стосовно дозвільного документа не дотримуватиметься, вимоги, що висуваються до суб’єкта господарювання про отримання такого документа, будуть неправомірними.

Виняток становлять:

— дозвільні документи, необхідність отримання яких передбачено ратифікованими Україною міжнародними договорами (наприклад, свідоцтво про допуск дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, порядок отримання якого затверджено з метою виконання вимог Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП);

— документи дозвільного характеру у сфері державного експортного контролю, держрегулювання ринків фінпослуг, охорони державної таємниці, захисту економічної конкуренції та використання ядерної енергії. Крім того, до затвердженого переліку не потрапили ліцензії, оскільки порядок їх отримання встановлено спеціальним законом.

Нагадаємо, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) від 11.10.2010 р. № 457 було затверджено низку національних класифікаторів України з уведенням їх у дію з 1 січня 2011 року, зокрема:

— ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (на зміну ДК 009:2005);

— ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг» (на зміну ДК 016-97);

— ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій» (на зміну ДК 019:2001).

Пізніше наказом Держспоживстандарту від 29.11.2010 р. № 530 дату набрання чинності ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» і ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг» було перенесено з 01.01.2011 р. на 01.01.2012 р.

Таким чином, з 01.01.2012 р. набирає чинності національний класифікатор «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010». Однак при цьому протягом усього наступного року також залишатиметься чинним і КВЕД-2005 . Таку паралельну дію двох класифікаторів було передбачено як перехідний захід для того, щоб спростити і держорганам, і самим суб'єктам господарювання перехід до нової класифікації видів економічної діяльності.

Виконати будь-які дії, пов'язані з переходом на КВЕД-2010, в усякому разі до 01.01.2012 р., суб'єкти господарювання самостійно не зможуть. КВЕД-2010 почне працювати лише з 1 січня, тому навіть із винятково формальної точки зору внести зміни до відомостей про суб'єкта господарювання, що містяться в Єдиному держреєстрі, держреєстратор до цієї дати не зможе.

Акціонерні товариства з 01.01.2012 р. втратять переважне право на придбання своїх акцій, таке право залишать тільки за самими акціонерами.

Нагадаємо також, що з 1 січня 2012 року набере чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI, яким установлено нові правові та організаційні засади містобудівної діяльності. Згідно з цим Законом у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність або користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Також із цієї дати забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки, що не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території. Крім того, починаючи з 1 січня 2013 року замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію повинен перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення та розвитку інфраструктури населеного пункту.

Як передбачено постановою Кабміну «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 80, с. 3), до 31 грудня 2011 року на обов'язкове використання платіжних терміналів повинні перейти суб'єкти господарювання, уключаючи суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення понад 25 тис. осіб.

Підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше 25 тис. осіб, звільнені від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів.

Крім того, якщо раніше умов щодо кількості платіжних терміналів не було і суб'єкт господарювання міг вирішувати це питання на власний розсуд, то постанова № 878 вимагає, щоб кількість платіжних терміналів становила не менше 50 % кількості реєстраторів розрахункових операцій, а за наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.

Нагадаємо: порушення правил торгівлі, у тому числі вимоги про обов'язкове приймання від покупців спеціальних платіжних засобів, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єкта господарювання або на фізична особу — підприємця в розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 170 грн.) за ст. 155 КпАП. Накласти такий штраф можуть управління із захисту прав споживачів. Повідомити про порушення їх може як сам споживач, так і будь-який інший контролюючий орган, що виявив такий факт під час своєї перевірки, зокрема податкова інспекція.

Одночасно з накладенням зазначеного штрафу перевіряючими може бути винесено припис про необхідність усунення виявлених порушень. У разі його невиконання в установлений у приписі строк на посадових осіб суб'єкта господарювання або на фізичну особу — підприємця буде накладено адмінштраф за ст. 188² КпАП у розмірі від 1 до 18 нмдг (від 17 до 306 грн.).

Суб'єктам господарювання у своїй діяльності досить часто доводиться звертатися до державних реєстраторів для здійснення тих чи інших реєстраційних дій. Так, з 01.01.2012 р. для багатьох суб'єктів господарювання актуальним стане питання про внесення змін до відомостей ЄДР у частині зазначених у ньому кодів видів економічної діяльності суб'єкта господарювання, адже вони вказувалися за КВЕД-2005, і тепер протягом 2012 року зазначені відомості слід привести у відповідність до КВЕД-2010.

Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм реєстраційних карток» від 14.10.2011 р. № 3178/5 затверджено такі форми реєстраційних карток:

форма 1 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом створення нової юридичної особи;

форма 2 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації діючої (діючих) юридичної особи (юридичних осіб) у результаті злиття, поділу, виділення або перетворення;

форма 3 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

форма 4 — реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб, — підприємців;

форма 5 — реєстраційна картка про створення відокремленого підрозділу юридичної особи;

форма 6 — реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу, юридичних осіб, що містяться в Єдиному державному реєстрі, та фізичних осіб — підприємців;

форма 7 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, не пов'язаної з банкрутством;

форма 8 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення;

форма 9 — реєстраційна картка про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням суду про визнання юридичної особи банкрутом;

форма 10 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця;

форма 11 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;

форма 12 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за його рішенням або за судовим рішенням, не пов'язаним з банкрутством;

форма 13 — реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця в разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою;

форма 14 — реєстраційна картка про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за судовим рішенням про визнання фізичної особи — підприємця банкрутом;

форма 15 — реєстраційна картка про включення відомостей про фізичну особу — підприємця;

форма 16 — реєстраційна картка про включення відомостей про юридичну особу.

Бази персональних даних

Нагадаємо, на думку Держслужби, кожне підприємство (організація) є власником як мінімум двох баз персональних даних, а саме бази персональних даних працівників, яка ведеться з метою забезпечення вимог трудового законодавства, реалізації податкових відносин та відносин у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, та бази персональних даних клієнтів чи інших осіб, персональні дані яких обробляються в цілях господарської діяльності. До переліку з бази персональних даних «Працівники» та бази «Клієнти» найбільш старанні платники податків додають також такі бази даних, як «Засновники» та «Контрагенти».

За порушення вимог законодавства про захист персональних даних може наставати адміністративна або навіть кримінальна відповідальність. Відповідні норми набирають чинності з 01.01.2012 р. (згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» від 02.06.2011 р. № 3454-VI).

Інше

Нагадаємо, що з набуттям чинності 16.03.2010 р. новою редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV було встановлено обов'язковий порядок реєстрації права на тимчасове використання нерухомості, у тому числі й на умовах оренди.

Слід звернути увагу, що державна реєстрація прав на об'єкт нерухомості відбувається за іншою процедурою, ніж держреєстрація договору. Здійснюють таку держреєстрацію органи БТІ за процедурою, передбаченою Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5. Звернутися до БТІ має орендар, оскільки саме він є правоотримувачем у цьому випадку.

До 01.01.2012 р. державній реєстрації підлягали тільки ті права користування об'єктами нерухомості, що виникали на підставі договору оренди нерухомості, укладеного на строк не менше трьох років. Відповідно, якщо договір укладається менше ніж на три роки, то ні сам договір, ні право оренди реєструвати не потрібно було. Після 01.01.2012 р. держреєстрації підлягає тільки право користування. Договір не реєструється.

З 01.01.2012 р. набере чинності затверджений постановою Кабміну від 22.06.2011 р. № 703 Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Відповідно до цього Порядку державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, надання відмови в такій реєстрації здійснюються у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, зазначеною постановою затверджено Порядок надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що визначає процедуру надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для їх отримання, права та обов'язки суб'єктів, котрі є учасниками зазначеної процедури. Так, надання витягу або відмова в його наданні здійснюється у строк, що не перевищує 2 робочих днів з моменту прийняття органом державної реєстрації прав заяви про надання витягу. Розмір плати за надання витягу встановлюється Кабміном.

Важливе значення для захисту прав власності має й те, що з 1 січня 2012 року буде створено (і забезпечено її функціонування) єдину державну інформаційну систему, що міститиме відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти і суб'єктів цих прав, — Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Таким чином, буде скасовано практику «збирання» виписок та довідок з різних державних реєстрів (реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстр іпотек, реєстр правочинів тощо).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» скасовано кримінальну відповідальність за такі злочини, як:

— порушення порядку заняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг (ст. 202 ККУ);

— заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 ККУ);

— ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 ККУ);

— незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 ККУ);

— порушення правил здавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 ККУ);

— підроблення знаків поштової оплати та проїзних квитків (ст. 215 ККУ);

— фіктивне банкрутство (ст. 218 ККУ);

— приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 ККУ);

— незаконні дії при банкрутстві (ст. 221 ККУ);

— розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску (ст. 223 ККУ);

— обман покупців та замовників (ст. 225 ККУ);

— фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 ККУ);

— примушування до антиконкурентних погоджених дій (ст. 228 ККУ).

За вчинення названих вище правопорушень установлюється адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафів.

Крім того, за деякі злочини в господарській сфері замість покарання у вигляді позбавлення волі запроваджується санкція у вигляді штрафу. Штраф може бути замінено судом на інше покарання лише в разі його несплати у строк, установлений судовим рішенням.

Закон був підписаний Президентом України 13.12.2011 р. та набере чинності через місяць з дня офіційного опублікування (на момент підготовки номера до друку не опубліковано).

У газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 95, с. 3 повідомлялося, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.10.2011 р. № 163 внесено зміни до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 (далі — Перелік № 28). Згідно з цими змінами з 2 грудня цього року (дати набуття чинності зазначеним наказом) не повинні сертифікуватися певні позиції у розд. 26 «Харчова продукція та продовольча сировина», зокрема, природні та штучні мінеральні води, бутильована питна вода, безалкогольні напої та концентрати напоїв зі строком придатності до вживання не менше 30 днів, а також деякі види рибних консервів та риб.

До цього слід додати, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.10.2011 р. № 162 з початку майбутнього року перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, буде істотно звужено. Таке звуження відбудеться за рахунок виключення з Переліку № 28 багатьох розділів, а також окремих позицій із розд. 10 «Мийні засоби», розд. 13 «Зварювальне устаткування», розд. 15 «Засоби охоронного призначення» та розд. 16 «Засоби зв'язку». Як зазначено в наказі, метою таких змін є впровадження оцінки відповідності продукції згідно з технічними регламентами.

Наприклад, з 1 січня 2012 року стає обов'язковим до застосування для всіх виробників та постачальників низьковольтного електричного обладнання Технічний регламент безпеки низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабміну України від 29.10.2009 р. № 1149. При цьому наказом Держспоживстандарту України від 03.08.2010 р. № 335 затверджено Перелік національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам зазначеного регламенту. Таку процедуру передбачено ст. 20 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV.

Якщо вже йдеться про нацстандарти, не можна не згадати про ДСТУ, що набирають чинності в наступному році. Серед них:

— національний стандарт ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 «Споруди транспорту. Залізниці. Визначення ширини смуги відведення», затверджений наказом Мінрегіонбуду України від 22.07.2011 р. № 85;

— зміна № 1 ДСТУ 3-017-2001 «Вагони метрополітенів. Методи та технічні норми для розрахунку і проектування механічної частини вагонів», затверджена наказом Мінпромполітики від 27.10.2011 р. № 296,

а також низка ДСТУ, раніше затверджених наказами Держстандарту України від 28.12.2009 р. № 477, від 30.12.2009 р. №№ 487, 490, 491 і 496, а також від 28.12.2010 р. № 615 і від 10.02.2011 р. № 51.

Крім обов'язку складання фінансової звітності за МСФЗ (про це йдеться на с. 36), у наступному році банки повинні будуть виконувати ті вимоги Положення № 223, які свого часу було відстрочено до 01.01.2012 р. для усунення технічних перешкод на шляху їх реалізації. У тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 74, де було проаналізовано зазначене Положення, приділяти увагу нормам п. 3.13 та абзацу шостого п. 7.7 не було сенсу, але сьогодні згадати про них варто.

Обидві норми мають на меті захист інтересів держателів банківських платіжних карток (БПК), які знімають готівку в банкоматі. Не секрет, що на сьогодні далеко не завжди такі операції є безкоштовними — банки часто встановлюють за їх проведення певну комісію, причому така плата може справлятися за зняття коштів із застосуванням як «чужих» (емітованих іншими банками) БПК, так і своїх карткових продуктів. Водночас існує низка партнерських банкоматних мереж, в яких картки, випущені банками-партнерами, обслуговуються безкоштовно або за пільговими тарифами. Очевидно, що пересічний користувач не може (та й не повинен) тримати в голові інформацію про те, в якому випадку та в якому розмірі буде утримано комісію тим чи іншим банком за користування його банкоматом, за що постфактум він і змушений розплачуватися у прямому розумінні слова.

З 01.01.2012 р. відповідно до п. 3.13 Положення № 223 постачальник платіжних послуг (банк) буде зобов'язаний ознайомити користувача (держателя БПК) із розміром комісійної винагороди за зняття готівки з рахунка з використанням спеціального платіжного засобу (СПЗ) через банкомат безпосередньо перед ініціацією платіжної операції та забезпечити його інформацією про повну суму проведеної ним операції та суму комісійної винагороди. Користувач після перегляду на екрані банкомата даних про суму комісійної винагороди повинен мати змогу відмовитися від уже розпочатої операції.

Якщо користувач усе-таки погодиться виплатити зазначену винагороду, то банк зобов'язаний потурбуватися про те, щоб інформація про її розмір надавалася користувачу на електронних платіжних пристроях та/або друкувалася на паперових документах за операціями з використанням СПЗ. При цьому абзац шостий п. 7.7 Положення № 223 називає суму комісійної винагороди серед обов'язкових реквізитів таких документів.

Про те, що Нацбанк налаштований серйозно щодо реалізації вимог п. 3.13 Положення № 223, свідчить його лист від 15.09.2011 р. № 25-312/2172, в якому йдеться про необхідність своєчасного забезпечення неухильного виконання цієї норми всіма банками, для чого в них було в запасі аж півтора року.

Більшість інших подій, що очікуються в банківській сфері в наступному році, мають вузькоспеціальну спрямованість, тому вони навряд чи можуть зацікавити «небанківську» аудиторію. Але про одну з них слід обов’язково нагадати — ідеться про постанову Правління НБУ від 11.10.2011 р. № 364, якою було внесено зміни до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502.

Зокрема, відповідно до цих змін банк (фінансова установа) має право купувати у фізичних осіб — резидентів та нерезидентів готівкову іноземну валюту за готівкові гривні за умови пред'явлення будь-якого документа, що засвідчує особу, із зазначенням у довідках та квитанціях прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює продаж інвалюти. Копіювання сторінок документа, що засвідчує особу, забороняється.

При цьому, якщо зазначена операція здійснюється на суму, що дорівнює або перевищує 150000 грн., необхідна ідентифікація фізичної особи, тобто зазначення паспортних даних особи, котра здійснює продаж іноземної валюти, і копіювання сторінок документа, на підставі якого здійснено таку ідентифікацію.

Операції з продажу готівкової іноземної валюти одній особі в один операційний (робочий) день у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150000 грн., забороняються.

Зазначені вище зміни діятимуть до 01.09.2012 р. (дати закінчення чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012»), після чого очікується прийняття відповідного закону, який би регулював надалі питання обігу в країні іноземної валюти.

Передбається, що згідно з п. 7 ст. 3 Закону про РРО в редакції Закону № 3609 з 1 січня 2012 року суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори (ЕККР), що створюють контрольну стрічку у друкованому вигляді, почнуть передавати податковим органам дротовими чи бездротовими каналами зв'язку інформацію з таких РРО у вигляді електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків.

Якщо ж суб'єктами господарювання застосовуються РРО, що створюють контрольну стрічку у друкованому вигляді (за винятком ЕККР), то вони зобов’язані подавати в електронній формі лише зведену інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, що міститься у фіскальній пам'яті таких РРО.

При цьому звітність щодо РРО в паперовому вигляді залишається тільки для тих, кого Закон про РРО (точніше, його п. 7 ст. 3) не зобов'язав надавати податківцям інформацію дротовими чи бездротовими каналами зв'язку. На нашу думку, ідеться про суб'єктів господарювання, які використовують автомати з продажу товарів (послуг), а також тих, яких звільнено від використання РРО, але зобов'язані застосовувати розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій відповідно до ст. 10 Закону про РРО.

Згідно з останнім абзацом п. 7 ст. 3 цього Закону порядок передачі інформації податковому органу дротовими чи бездротовими каналами зв'язку, а також вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в РРО і до модемів для передачі даних має бути встановлено ДПСУ на базі технології, розробленої Нацбанком України. Однак на сьогодні зазначені документи ще не затверджено, тому впровадження перелічених вище норм Закону про РРО у встановлений строк (з 01.01.2012 р.) поки що під дуже великим запитанням (докладно про це розповідалося у статті «Електронна звітність щодо РРО: «низи» вже хочуть, а «верхи» поки не можуть» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 101). Якщо до кінця року (хоча навряд) у цьому плані щось зміниться, ми обов'язково поінформуємо наших читачів.

З 01.01.2012 р. підприємствам слід деякі види статистичної звітності подавати за новими формами. Інформацію про найбільш поширені форми наведемо в таблиці.

Інформація щодо форм статистичної звітності

Крім того, наказом Держкомстату від 15.08.2011 р. № 209 затверджено форму державного статистичного спостереження № 1-Б «Звіт про взаєморозрахунки з нерезидентами», яка вводиться в дію з 1 лютого 2012 року.

З інших нормативних актів, набуття чинності якими припадає на наступний рік, можна відзначити:

— постанову КМУ «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011 р. № 1185;

— постанову КМУ «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» від 03.12.2009 р. № 1342, згідно з якою пп. 14 і 16 цих Правил набирають чинності з 1 січня 2012 року. Зазначеними пунктами передбачається, що відведені майданчики для платного паркування обов’язково має бути обладнано паркувальними автоматами з розрахунку не менше одного автомата на 10 місць для паркування з обох боків уздовж проїжджої частини вулиці, дороги чи тротуару. Крім того, на спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов’язково має бути встановлено автоматичні в’їзні та виїзні термінали;

— наказ МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» від 17.03.2011 р. № 145. Хоча вимоги Санітарних норм не поширюються на сферу поводження з відходами, пов’язаними з виробничою діяльністю підприємств, що потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними, окремі їх положення можуть використовуватися платниками податків, зокрема, при обґрунтуванні несплати екоподатку за побутові відходи;

— наказ Мінприроди України «Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції України» від 04.11.2011 р. № 429, яким затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі, а також Положення про морські екологічні інспекції. На них покладено державний нагляд (контроль) за дотриманням, зокрема, законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону та раціональне використання вод і відновлення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами, окремих норм законодавства про раціональне використання та охорону земель, а також у сфері хімічних джерел струму.