Теми статей
Обрати теми

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів

Редакція ПБО
Наказ від 16.12.2011 р. № 258

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів

Наказ від 16 грудня 2011 року № 258

(витяг)

 

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, наказую:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів (додається).

<...>

 

Голова О. Клименко

 

 

Затверджено наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258

Узагальнююча податкова консультація щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів

 

В Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI — Кодекс;

Закон України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» — Закон;

Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452/2011, — Положення.

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Розміщення відходів — зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Побутові відходи — відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (Закон).

Спеціально відведені місця чи об'єкти — місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (Закон).

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону).

Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (п. «р» ст. 23 Закону).

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення).

Відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.11 № 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об’єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.

Місця тимчасового зберігання відходів , наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.

Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб’єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

 

Директор Департаменту оподаткування юридичних осіб О. Любченко



коментар редакції

Екоподаток на побутове сміття: довгоочікуване звільнення

Дочекалися. ДПСУ визнала, що кошик для сміття — не місце зберігання відходів, а звичайний суб'єкт господарювання — не платник екоподатку за їх розміщення. Очевидні, здавалося б, речі. Мабуть, тому почуття тріумфу, що охоплює в першу хвилину після прочитання останнього абзацу документа, що коментується, швидко змінюється емоціями, прямо скажемо, малопозитивними. Адже, по суті, згаяно майже рік на боротьбу з вітряком, який цього разу набрав вигляду численних податкових роз'яснень щодо необхідності сплати суб'єктами господарювання екоподатку за побутове сміття, яке утворюється в їх діяльності (див. листи ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55; від 17.05.2011 р. № 9126/6/15-0816 та від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 59, від 26.08.2011 р. № 23116/7/15-2117 та від 07.09.2011 р. № 24090/7/152117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82). Були запити про надання індивідуальних податкових консультацій, судові процеси з оскарження отриманих на них відповідей (встигла навіть з'явитися перша позитивна для платників податків судова практика // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 87), податкові повідомлення-рішення з визначенням податкових зобов'язань з екоподатку, були вагання з приводу того, як визначити обсяг утвореного сміття для заповнення декларації та чи подавати її взагалі (див. тематичний номер «Екологічний податок» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82). І ось опір зламано. Але сил та емоцій було витрачено стільки, що тепер залишається лише стримано констатувати перемогу.

Наша позиція з питання сплати екоподатку за побутове сміття весь цей час залишалася незмінною:

1) розміщенням відходів є нерозривна послідовність із двох операцій: зберігання та захоронення відходів; розміщувати відходи можуть спеціалізовані підприємства, діяльність яких спеціально спрямована на поводження з відходами, а також ті суб'єкти господарювання, яким в установленому порядку відведено місця для розміщення відходів;

2) тимчасове зберігання відходів до їх передачі спеціалізованим підприємствам розміщенням відходів не вважається; місця такого тимчасового зберігання не належать до спеціально відведених місць або об'єктів;

3) наявність у суб'єкта господарювання договору зі спеціалізованим підприємством на вивезення відходів (у тому числі побутових та небезпечних) означає, що в такого суб'єкта не виникає податкового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів.

Ці висновки було підтримано Мінприроди в його листах від 04.08.2011 р. № 14364/07/10-11 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82, с. 47) та від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11, а також Мінрегіонбудом у листі від 04.08.2011 р. № 7/12-8463 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82, с. 48). Ще на один лист Мінприроди (від 06.12.2011 р. № 23982/07/10-11) посилається на обґрунтування своєї позиції й сама ДПСУ.

Слід зауважити, що документ, який коментується, цікавий ще й тим, що є першою узагальнюючою податковою консультацією. Нагадаємо: до 01.01.2011 р. діяла норма, згідно з якою роз'яснення норм податкового законодавства здійснювалося шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень та податкових роз'яснень. Узагальнюючі податкові роз'яснення надавалися ДПАУ та використовувалися податковими органами всіх рівнів, маючи при цьому пріоритет перед будь-яким іншим роз'ясненням. ПКУ ж, на відміну від законодавства, що діяло раніше, первісно прямо не передбачав право податкових органів видавати узагальнюючі податкові консультації. Відповідне повноваження у ДПСУ з'явилося тільки з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI (набрав чинності 06.08.2011 р.). Цим Законом було передбачено, що «центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню» (п. 52.6 ПКУ). Узагальнююча податкова консультація, що важливо, так само, як і індивідуальна, звільняє платника податків, який діє відповідно до такої консультації, від відповідальності. Причому ПКУ не встановлює пріоритету податкових консультацій, а тому маючи на руках дві консультації, що суперечать одна одній, — індивідуальну відповідь на свій запит та узагальнюючу податкову консультацію — платник податків вільний вирішувати, якою з них йому скористатися.

Феномен документа, що коментується, ще й у такому: узагальнення консультацій, в яких податкові органи практично в унісон твердили про включення суб'єктів господарювання до числа платників екоподатку за побутове сміття, призвело до висновку... протилежного. Безумовно, ніхто на цій підставі не оскаржуватиме наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації, що позбавляє платників податків проблеми екологічного податку за відходи. Але сам по собі факт змушує задуматися про те, чи часто ДПСУ збирається використовувати такий прийом на практиці та яких ще узагальнень варто чекати найближчим часом.

У тих платників податків, які, не бажаючи перебувати під загрозою застосування до них санкцій за неподання податкової звітності з екологічного податку (за перше неподання — 170 грн., за кожне подальше — 1020 грн.), такі декларації подали, а отже — задекларували та сплатили податкові зобов'язання, після прочитання листа виникне запитання: як сплачені суми повернути та чи можна це у принципі зробити, адже податкове зобов'язання було заявлено самостійно?

Такі суми цілком охоплюються наведеним у п.п. 14.1.182 ПКУ визначенням помилково сплачених грошових зобов'язань. До них належать суми коштів, які направлені юридичною або фізичною особою до бюджету, хоча платником відповідних грошових зобов'язань така особа не є. Саме наш випадок. Для тих, хто зважиться на те, щоб скористатися наданою ПКУ можливістю повернення, основні правила такі:

1. Для повернення помилково сплачених сум платник податків подає заяву про їх повернення. Строк на подання такої заяви — 1095 днів із дня перерахування таких сум до бюджету.

2. Заява подається в довільній формі, у ній слід указати, куди має бути спрямовано помилково сплачені суми. Вибір платника податків доволі обмежений:

— якщо за ним значиться податковий борг з іншого грошового зобов'язання (ідеться про «податкові» грошові зобов'язання, не цивільно-правові), то відповідну суму може бути спрямовано тільки на його погашення;

— якщо немає податкового боргу, то платник податків може спрямувати помилково сплачену суму: а) на погашення поточних податкових зобов'язань; б) на свій поточний рахунок.

3. Як можна судити з п. 43.5 ПКУ, з моменту подання заяви і до повернення (у зазначеній платником податків формі) помилково сплаченої суми має минути не більше 20 календарних днів. При цьому податковий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення зазначеного 20-денного строку, повинен подати до органу Держказначейства висновок про повернення відповідних сум коштів.

4. Орган Держказначейства протягом 5 робочих днів, що залишилися, повертає зазначені суми. Повернені суми згідно з п.п. 136.1.6 ПКУ не вважаються доходом, якщо їх не було включено до складу витрат.

Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених сум грошових зобов'язань затверджено спільним наказом ДПАУ, Мінфіну і Держказначейства від 21.12.2010 р. № 974/1597/499.

Ті платники податків, які відразу для себе вирішили не подавати податкову звітність з екоподатку, що встигло спричинити застосування до них санкцій за неподання декларації, тепер можуть почуватися значно впевненіше при судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, якими на них накладено штрафи. Отримавши позитивне для себе рішення суду, платник податків зможе витребувати назад сплачену до бюджету суму.

 

Олена Уварова

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі