Заміна шин та акумуляторних батарей на автомобілі: порядок відображення в обліку підприємства

Заміна шин та акумуляторних батарей на автомобілі: порядок відображення в обліку підприємства

Щоб експлуатація автомобіля була безпечною в будь-якій дорожній обстановці, а особливо в зимовий період, коли погодні умови значно ускладнюються, потрібно своєчасно перевірити працездатність усіх систем транспортного засобу та за необхідності здійснити заміну шин та акумуляторних батарей. Про порядок відображення витрат на ці заходи в податковому та бухгалтерському обліку підприємства й ітиметься в цій статті.

Наталя БІЛОВА, Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про автотранспорт — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.

Закон про дорожній рух — Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

Правила дорожнього руху — Правила дорожного руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Положення № 102 — Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.

Норми № 420 — Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. № 420.

Норми № 488 — Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 р. № 488.

Норми № 489 — Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 р. № 489.

Правила № 792 — Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792.

Правила № 795 — Правила експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2008 р. № 795.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

Почнемо з того, що ст. 36 Закону про дорожній рух на власників транспортних засобів або осіб, які їх експлуатують, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі проведення робіт з їх технічного обслуговування та ремонту згідно з нормативами, установленими виробниками відповідних транспортних засобів.

З метою підтримання дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки підприємство згідно з Положенням № 102 здійснює комплекс заходів, які включають, зокрема:

— щоденне обслуговування;

— перше технічне обслуговування (ТО-1);

— друге технічне обслуговування (ТО-2);

— сезонне технічне обслуговування (здійснюється двічі на рік (навесні та восени) разом з черговим ТО-2);

— поточний ремонт;

— капітальний ремонт;

— технічне обслуговування під час консервації дорожнього транспортного засобу;

— технічне обслуговування та ремонт дорожнього транспортного засобу на лінії.

При цьому згідно з п. 1.3 Положення № 102 під технічним обслуговуванням (ТО) розуміється комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

У свою чергу, сезонне технічне обслуговування — це технічне обслуговування, яке виконується для підготовки виробу до використання в осінньо-зимових чи весняно-літніх умовах.

Ремонт — це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин.

Поточний ремонт (ПР) — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами).

Капітальний ремонт (КР) — ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Примірні переліки робіт з технічного обслуговування автомобільного транспорту наведено в додатках А, Б і В до Положення № 102.

Операції із заміни на дорожньому транспортному засобі шин та акумуляторних батарей не належать до його реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення (див. п. 3.19 Положення № 102). Водночас ці операції не включено й до переліку операцій, що належать до технічного обслуговування, — вони не зазначені в додатках А, Б і В до Положення № 102. Проте ці переліки не є вичерпними, а отже, за певних обставин їх може бути доповнено операціями із заміни шин та акумуляторних батарей.

Так, наприклад, сезонну заміну шин, на наш погляд, можна сміливо віднести до технічного обслуговування автомобіля як операцію з підтримки його роботоздатності в дорожніх умовах, що змінилися (див. п. 1.3 Положення № 102).

Що стосується заміни автошин, не пов'язаної з підготовкою авто до сезону, то тут слід виходити з норм експлуатаційного пробігу шин та порядку їх коригування залежно від умов експлуатації, закріплених у Нормах № 420 (див. п. 3.20 Положення № 102).

Після встановлення на транспортний засіб автомобільні шини повинні виробити певний ресурс, установлений Нормами № 488*. Водночас те, що фактичний пробіг шин досягає встановлених норм (ці норми визначаються в кілометрах), — не обов'язкова та не єдина умова їх списання. У шин і до досягнення граничного пробігу можуть виявитися виробничі або експлуатаційні дефекти, які не підлягають ремонту або ремонт яких економічно недоцільний. При виявленні цих дефектів шини списуються незалежно від їх пробігу.

* Ресурс пневматичної шини — сумарний пробіг пневматичної шини з початку її експлуатації до переходу в граничний стан за зносом з урахуванням відновлення пробігу після ремонту пошкоджень і/чи поглиблення рисунка протектора за умови, що це допускає виробник (п. 2 Норм № 488).

Якщо пробіг шин досягає встановлених норм, але при цьому вони перебувають у задовільному стані (тобто немає неусувних пошкоджень та залишкова висота протектора знаходиться в межах установлених норм), то такі шини допускається використовувати до певного рівня зносу (пп. 3.2, 7.2 Норм № 488).

Нагадаємо, що згідно з п.п. 31.4.5 Правил дорожнього руху використання транспортного засобу забороняється, зокрема, якщо:

— шини легкових автомобілів і вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з масою понад 3,5 т — 1,0 мм, автобусів — 2,0 мм;

— шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

Тобто при прийнятті рішення про списання шин за основу береться їх фактичний стан, а не досягнення нормативів використання.

До речі, щодо норм середнього ресурсу слід орієнтуватися насамперед на показники, визначені заводом-виробником, а не на показники, установлені Нормами № 488 (див. п. 3.8 Норм № 488).

Отже, заміну шин, що досягли граничного стану (досягнення граничного пробігу або наявність невиправних дефектів незалежно від пробігу), може бути віднесено до технічного обслуговування транспортного засобу.

Тепер про акумуляторні батареї. Вони, як і шини, після встановлення на автомобіль повинні виробити свій ресурс**. Цей ресурс установлено Нормами № 489 з орієнтиром на календарні місяці використання акумуляторної батареї (п. 3.10 Норм № 489). При цьому досягнення наробітку середнього ресурсу акумуляторної батареї встановленої норми — це обов'язкова, але недостатня умова для її списання. Вирішальний чинник тут — наявність ознак її граничного стану (див. п. 3.12 Норм № 489).

** Ресурс акумуляторної батареї — сумарний наробіток акумуляторної батареї від дати початку експлуатації або від дати її поновлення після ремонту до моменту досягнення граничного стану. Ресурс акумуляторної батареї складається з часу використання колісного транспортного засобу за призначенням з цими акумуляторними батареями, виконання робіт з технічного обслуговування й ремонту колісного транспортного засобу, а також часу зберігання акумуляторних батарей під час перерви у використанні колісного транспортного засобу (п. 2 Норм № 489).

Отже, якщо акумуляторна батарея відпрацювала встановлений строк, але при цьому «почуває себе» цілком задовільно, відправляти її на списання ще зарано.

А от якщо робочий стан акумуляторної батареї після закінчення встановленого строку її використання досяг допустимої межі, її потрібно замінити. Таку заміну може бути віднесено до технічного обслуговування автомобіля.

Щоб бухгалтерська служба підприємства могла відрізнити заходи щодо технічного обслуговування транспортного засобу від його ремонту та правильно відобразити витрати на них в обліку залежно від цільової спрямованості, слід потурбуватися про розмежування цих витрат у відповідних підтвердних документах.

Якщо підприємство для проведення зазначених робіт скористалося послугами СТО, в наявності має бути пакет документів, виписаних відповідно до вимог ст. 25 Закону про автотранспорт і п. 26 Правил № 792. До таких документів належать:

— договір про технічне обслуговування транспортного засобу;

— акт передання-прийняття транспортного засобу (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту;

— наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання (підпис має бути завірений печаткою), а з іншого боку, — замовником;

— документ, що підтверджує оплату робіт;

— рахунок-фактура;

— податкова накладна (якщо СТО — платник ПДВ).

Придбання шин з метою заміни. Отже, якщо шини виробили свій ресурс, установлений відповідними Нормами, та не придатні для подальшого використання за призначенням або за своїми фізичними характеристиками не придатні для подальшого використання до досягнення нормативного ресурсу експлуатації, вони підлягають списанню (п. 3.2 Норм № 488). Їм на заміну повинні прийти нові шини.

Наприклад, шини для автомобіля Chevrolet Aveo розміром 185/60R14 моделі Powermax 769 торговельної марки Kumho можна замінити новими при експлуатаційному пробігу 60 тис. км.

Для обліку пробігу автомобільних шин доцільно використовувати або сервісну книжку самого автомобіля, або картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (додаток 5 до п. 7.1 Норм № 488).

У бухгалтерському обліку відображення операцій з установлення нових та демонтажу старих шин залежить від того, як такі шини обліковуються на підприємстві:

— у складі вартості автомобіля;

— окремо у вартості запасів або ж тільки в аналітиці (якщо такі шини вже експлуатувалися та їх вартість була віднесена на витрати в момент уведення в експлуатацію).

Автомобільні шини, що знаходяться на колесах та в запасі при автомобілі, які враховано в ціні автомобіля та включено до його інвентарної вартості, обліковуються у складі основних засобів. За ними ведеться лише аналітичний облік (окремо щодо кожної шини).

Тепер щодо обліку шин, які обліковуються окремо від автомобіля (тобто у складі запасів). Тут можливі два варіанти:

Варіант I. Якщо підприємство придбаває нові шини, то воно відносить їх до складу запасів та обліковує на субрахунку 207 «Запасні частини». При передачі шин зі складу для встановлення на автомобіль їх вартість списують на витрати звітного періоду як витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта основних засобів у робочому стані (п. 15 П(С)БО 7), і в подальшому ведуть аналітичний облік за місцями їх зберігання та в розрізі матеріально відповідальних осіб.

Варіант II. Згідно з цим варіантом шини обліковуються на субрахунку 207 «Запасні частини» до моменту їх списання через непридатність, і тільки тоді вартість шин потрапить до витрат, а не в момент установлення на автомобіль. Прихильники цього варіанта вважають, що згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 207 ведеться облік у тому числі автомобільних шин у запасі та обороті. З цього випливає, що для обліку шин у запасі та обороті (на автомобілі в експлуатації) до субрахунку 207 повинні відкриватися окремі субрахунки третього і четвертого порядку або аналітичні рахунки, наприклад, відповідно 207/1 і 207/2.

Нам ближче перший варіант, хоча другий варіант обережніший. Пояснимо чому.

На думку податківців (див. с. 40 або консультацію, розміщену в розділі 110.07.20 Єдиної бази податкових знань на сайті ДПСУ: www.sta.gov.ua), заміну старих шин, які пройшли встановлений нормами кілометраж, можна вважати технічним обслуговуванням транспортного засобу. У зв'язку з цим витрати на придбання таких шин у податковому обліку можна включати до витрат на утримання основних засобів.

Якщо ж виникає необхідність заміни шин, що не пройшли норму пробігу внаслідок їх пошкодження, то така заміна, з точки зору працівників податкового відомства, більше підходить під поточний ремонт транспортного засобу. Відповідно витрати на придбання цих шин відображаються за ремонтними правилами.

Висновок податківців такий. Вартість придбаних підприємством шин ані в момент оприбуткування, ані в момент передачі зі складу для встановлення на автомобіль у податковому обліку не відображається. І тільки коли стане відомо, що шини, встановлені на автомобіль, виробили свій ресурс, визначений Нормами № 488, витрати на їх придбання потраплять до витрат та залежно від напряму використання транспортного засобу обліковуватимуться у складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

А от витрати на придбання шин, які в процесі експлуатації отримали пошкодження та стали непридатними для подальшого використання до досягнення нормативного пробігу, повинні, на думку фахівців податкової служби, відображатися як ремонт транспортного засобу.

Отже, сума понесених витрат у межах 10 % ремонтного ліміту потрапить до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт було здійснено (п. 146.12 ПКУ). При цьому відповідно до ст. 138 ПКУ такі витрати на ремонт або поліпшення основних засобів відображаються у складі витрат залежно від їх спрямованості:

— або як загальновиробничі витрати;

— або як адміністративні витрати;

— або як витрати на збут.

Витрати, що перевищують зазначений 10 % ліміт, збільшують первісну вартість транспортного засобу (п. 146.11 ПКУ).

Запропонований податківцями підхід саме відповідає бухобліковому варіанту II відображення витрат на заміну шин. Хоча нам, повторюємо, більше імпонує варіант I, коли вартість шин включається до витрат уже в момент їх установлення на автомобіль.

Що стосується ПДВ, то господарська спрямованість операції із заміни шин дає право підприємству врахувати суми «вхідного» ПДВ за ними у складі податкового кредиту на підставі ст. 198 ПКУ.

Однак майте на увазі: якщо ви захочете замінити шини, що ще не зносилися (тобто до досягнення нормативного пробігу), наприклад, у зв'язку з інтенсивністю використання, то не виключено, що податківці таку причину не врахують як «поважну» для їх списання та у частині ПДВ на «недобігану» суму будуть вимагати нарахувати податкові зобов'язання за ставкою 20 % без коригування раніше відображеного податкового кредиту.

Сезонна заміна шин. Новий автомобіль, як правило, комплектується літніми або всесезонними шинами. Однак у зимовий період автомобілю не слід пересуватися на літній гумі. Небажано взимку використовувати і всесезонні шини — ті, які маркуються індексами AS (All Seasons — «Усі сезони») або AW (Any Weather — «Будь-яка погода»).

Для зими призначено шини з маркуваннями M + S (Mud + Snow — «Грязь + Сніг»), Winter («Зима») або W. Ці написи іноді супроводжуються піктограмами у вигляді сніжинки, гори чи хмаринки. Шини із зимовим рисунком протектора придбавають окремо.

Вище вже зазначалося, що сезонну заміну шин можна віднести до технічного обслуговування автомобіля. У зв'язку з цим витрати на придбання зимових шин при підготовці автомобіля до зими підприємство в податковому обліку включить до витрат та відобразить залежно від напряму використання цього транспортного засобу у складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Однак відбудеться це не відразу при придбанні зимової гуми, а:

— або на дату передачі її зі складу для встановлення на автомобіль (якщо вибрано варіант I обліку автошин);

— або на дату списання її у зв'язку з непридатністю (якщо вибрано варіант II обліку автошин).

У бухгалтерському обліку — це також витрати звітного періоду з віднесенням до потрібної категорії (загальновиробничі, адміністративні або збутові).

Подальша доля літніх/всесезонних шин залежатиме від ступеня їх зношеності. Шини, придатні для подальшої експлуатації, має бути повернено на склад, щоб дочекатися весни (тобто наступного сезонного техобслуговування), а непридатні має бути списано у зазначеному вище порядку.

Повернення літніх/всесезонних шин на склад не спричиняє необхідності проведення будь-яких коригувань у податковому обліку.

У бухгалтерському обліку таке повернення буде відображено так:

— якщо застосовується варіант I обліку автошин — тільки в аналітичному обліку;

— якщо використовується варіант II обліку автошин — шляхом здійснення бухгалтерського запису: Дт 207/1 — Кт 207/2.

Роботи із заміни шин. Як відомо, шини, що встановлюються на автомобіль, мають відбалансувати. Крім того, потрібно виставити кути розвалу та сходження коліс. Якщо кути встановлення коліс не відрегульовано, машину вестиме то в один, то в інший бік. Це небезпечно, особливо при русі по слизькій дорозі та в інших несприятливих умовах. Крім того, гума автомобіля зношуватиметься нерівномірно, начебто «зрізатиметься» вздовж однієї кромки колеса.

За відсутності на підприємстві технічної служби операція з регулювання розвал-сходження може проводитися у спеціальній майстерні або на СТО.

Вартість цих робіт у податковому обліку включається до витрат підприємства та залежно від напряму використання транспортного засобу обліковується у складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Суми ПДВ, сплачені у складі зазначених робіт їх виконавцю, збільшують податковий кредит підприємства на підставі ст. 198 ПКУ.

У бухгалтерському обліку такі витрати потрапляють до складу витрат звітного періоду і також обліковуються залежно від напряму використання автомобіля.

Приклад. Підприємство придбало комплект зимових шин вартістю 3120 грн. (без ПДВ — 2600 грн.; ПДВ 20 % — 520 грн.) для заміни літніх шин на автомобілі, що використовується апаратом управління.

Заміну шин здійснено на СТО. Вартість послуг із заміни шин — 120 грн. (без ПДВ — 100 грн.; ПДВ 20 % — 20 грн.).

Літні шини через їх непридатність для подальшого використання (виробили ресурс, установлений Нормами № 488) підлягають списанню. Їх вартість — 1700 грн.

Припустимо, що підприємство застосовує варіант I обліку автошин, тобто витрати на їх придбання відносить до витрат при передачі зі складу для встановлення на автомобіль.

У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:

Облік витрат на заміну шин

Акумуляторна батарея є невід'ємною частиною будь-якого сучасного автомобіля. Саме від акумулятора залежатиме надійність пуску двигуна, робота системи запалення та електроустаткування. Неминуче в процесі експлуатації автомобіля з'являється необхідність заміни акумулятора, оскільки строк його служби значно менше строку служби автомобіля.

Дані обліку та обігу кожної акумуляторної батареї відображаються в картці обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторної батареї, форму якої наведено в додатку 12 до Правил № 795.

Як уже зазначалося, заміна акумуляторних батарей не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів (п. 3.19 Положення № 102). До того ж акумуляторні батареї — це не базові агрегати, тому їх заміна не є ремонтом (поліпшенням) транспортних засобів. Водночас операції із заміни акумуляторів не включено й до переліку операцій, що належать до технічного обслуговування. У зв'язку з цим у податковому обліку витрати на заміну акумуляторних батарей не повинні класифікуватися ні як витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, ні як витрати з техобслуговування автотранспорту.

На наш погляд, заміна акумуляторних батарей більше підходить під категорію робіт, необхідних для підтримання автомобіля в робочому стані.

Податківці в консультації, розміщеній в розділі 110.07.20 Єдиної бази податкових знань на сайті ДПСУ www.sta.gov.ua с. 40, вважають: заміна акумуляторної батареї, що відробила певний строк, установлений Нормами № 489, та непридатна до подальшої експлуатації, розглядається як технічне обслуговування автомобіля. Витрати на таку заміну вони пропонують включати до «податкових» витрат підприємства і залежно від напряму використання транспортного засобу обліковувати у складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Господарська спрямованість такої операції дає право на відображення «вхідного» ПДВ у складі податкового кредиту на підставі ст. 198 ПКУ.

Якщо виникає необхідність списання акумуляторів до закінчення нормативного строку їх служби, то, найімовірніше, податківці таке списання розцінять як негосподарське використання. У зв'язку з цим підприємству, мабуть, доведеться виключити з витрат частину вартості акумуляторної батареї, визначену пропорційно фактичному строку служби. А в частині ПДВ потрібно буде відобразити умовний продаж: нарахувати на таку суму, що «недоробила», податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20 % без коригування раніше відображеного податкового кредиту з ПДВ. Це випливає з п. 189.1 ПКУ.

У бухгалтерському обліку витрати на заміну акумуляторних батарей відображаються залежно від функціонального призначення автомобіля у складі загальновиробничих, адміністративних витрат або витрат на збут.

Установлення акумулятора на автомобіль відображається записами: Дт 91, 92, 93 — Кт 207.

Списані автомобільні шини та акумулятори підпадають під визначення відходів, наведене у ст. 1 Закону про відходи.

У зв'язку з цим підприємству, в якого значаться не передані на утилізацію або на розміщення спеціалізованому підприємству відпрацьовані автомобільні шини і акумулятори, реально загрожує сплата екологічного податку за розміщення відходів.

Хоча сьогодні до вирішення проблеми зі сплатою цього податку в ситуації, що розглядається, можна підходити двояко.

З одного боку, податківці, схоже, безповоротно, зайняли вкрай фіскальну позицію, відповідно до якої починаючи з 01.01.2011 р. є об'єктом і базою щоквартального оподаткування відходи, які тимчасово розміщуються (зберігаються), у тому числі на кінець звітного кварталу, на власній території підприємства до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (спеціалізованому підприємству тощо) у місця видалення відходів, причому незалежно від наявності укладених договорів на видалення та утилізацію відходів з такими спеціалізованими підприємствами (див. листи ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55, від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 59, від 26.08.11 р. № 23116/7/15-2117 та від 07.09.11 р. № 24090/7/15-2117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82).

З іншого боку, натиску податкових органів можна протиставити аргументи про те, що тимчасове зберігання відходів не є їх розміщенням (див. лист Мінприроди від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11), унаслідок чого об'єкт для сплати екоподатку за розміщення відходів (у тому числі відпрацьованих шин та акумуляторів) при їх тимчасовому зберіганні не виникає (докладне обґрунтування такої позиції викладене у статті, опублікованій в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82, с. 11).

Суб'єктам господарювання, які не бажають спорити з цього приводу з податківцями, ми радимо сплатити екоподаток за шини та акумулятори, що вичерпали свій ресурс, а також, зрозуміло, подати відповідну звітність. При цьому слід ураховувати, що:

— шини на практиці відносять до IV класу небезпеки і ставка податку за них до кінця поточного року становить 1,25 грн./т (див. ст. 246 ПКУ у взаємозв'язку с п. 2 підрозд. 5 розд. XX цього Кодексу);

— акумулятори згідно з Жовтим переліком відходів, затвердженим постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120, є небезпечними відходами, що, найімовірніше, вимагатиме їх віднесення до I класу небезпеки та застосування в поточному році ставки екоподатку, що дорівнює 350 грн./т.

Звертаємо увагу також на таке. Згідно з постановою КМУ «Деякі питання збору, заготівлі та утилізації зношених шин» від 27.07.2011 р. № 1136 підприємства, установи та організації, що виробляють та/або імпортують шини для транспортних засобів за кодами товарних категорій 4011, 4012, 4013 (уключаючи всі підкатегорії) згідно з УКТ ЗЕД, унаслідок використання яких утворюються зношені шини, зобов'язані самостійно відповідно до законодавства забезпечити подальше збирання, заготівлю та утилізацію таких використаних шин. Альтернативою є укладення договорів про виконання цих робіт з уповноваженим підприємством, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів, або суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію. При укладенні таких договорів слід ураховувати встановлені Міністерством екології та природних ресурсів мінімальні розміри плати за подібні послуги. Міністерство екології та природних ресурсів спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Державною митною службою повинні затвердити порядок збирання, заготівлі та утилізації зношених шин та здійснення відповідного контролю. Про появу цього порядку ми обов'язково повідомимо наших читачів.

Такими є основні нюанси обліку витрат підприємства на заміну шин та акумуляторних батарей. Бажаємо злагодженої роботи всіх механізмів ваших автомобілів!