Декларування валютних цінностей при проведенні імпортних операцій
Чи необхідно підприємству, що здійснює імпортні операції, подавати декларацію про валютні цінності та інше майно, що знаходяться за кордоном, чи досить щоквартально оформляти Довідку про відсутність таких цінностей та майна за кордоном?
(м. Львів)
Спочатку нагадаємо, що відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-9 (далі — Декрет № 15-93), ст. 1 і 5 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.94 р. № 319/94 (далі — Указ № 319/94) обов'язковому декларуванню підлягають валютні цінності, доходи та майно, що належать суб'єктам підприємницької діяльності — резидентам і знаходяться за межами України.
Зазначене декларування фактичної наявності валютних цінностей та іншого майна за кордоном здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності щоквартально в строки, установлені для подання квартальної (не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями — до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом) та річної (не пізніше 9 лютого наступного року) бухгалтерської звітності, шляхом подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі — Валютна декларація), за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.95 р. № 207 (далі — наказ № 207), та в порядку, викладеному у спільному листі НБУ і ДПАУ від 17.04.2003 р. № 28-311/1929-2823, № 3368/5/23-5316.
Документом, що підтверджує факт декларування валютних цінностей, є Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, за формою, установленою додатком до наказу № 207.
Зважаючи на те що декларуванню підлягає лише наявність у резидентів валютних цінностей і майна за кордоном, то за їх відсутності оформляється Довідка про відсутність за межами України валютних цінностей і майна за формою, наведеною в додатку 2 до спільного листа НБУ, ДПАУ, ДМСУ від 09.01.98 р. № 13-226/53-188, № 206/10/22-0117, від 12.01.98 р. № 11/3-247 (далі — Довідка про відсутність валютних цінностей).
Таким чином, щоб проводилося митне оформлення товарів, які переміщаються через митний кордон України в межах зовнішньоекономічних операцій, здійснювалися банківські операції з валютними цінностями, а також інші види зовнішньоекономічної діяльності, резидент повинен оформити:
або Довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами;
або Довідку про відсутність валютних цінностей .
За приписами ст. 9 Декрету № 15-93 у Валютній декларації повинні відображатися валютні цінності та інше майно резидента, що знаходиться за межами України. Як випливає зі ст. 1 Декрету № 15-93, до валютних цінностей належать: національна та іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, банківські метали.
Що стосується майна, то згідно зі ст. 190 ЦКУ під ним розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. У свою чергу, майновими правами згідно з п. 1.4 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 (далі — Положення № 49), вважаються права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором. Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. За таких обставин дебіторська заборгованість за виданими нерезидентам авансами належить до майнових прав, а отже, повинна відображатися у Валютній декларації.
Проте, ДПАУ в п. 5 свого листа від 08.10.2003 р. № 15657/7/23-5317 пропонує показувати в розділах II — III Валютної декларації виключно «валютні кошти і товари, що знаходяться за межами України з порушенням строків розрахунків, установлених статтями 1 і 2 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Аналогічне роз'яснення за кодом 06.04 міститься в Єдиній базі податкових знань, розміщеній на сайті ДПАУ, де у відповіді на запитання «Чи потрібно подавати Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, якщо грошові кошти і товари знаходяться за межами України, а законодавчо встановлені строки розрахунків у сфері ЗЕД не порушені?» зроблено висновок, що суб'єктом підприємницької діяльності Валютна декларація може не подаватися у випадках:
1) відсутності грошових коштів та майна за межами України;
2) здійснення розрахунків у встановлені законодавством строки;
3) заповнення тільки розділу V Валютної декларації.
Утім, НБУ, який, до речі, відповідальний за тлумачення норм валютного законодавства, у листі від 28.07.2005 р. № 13-122/3484 вимагає наводити у Валютній декларації інформацію про валютні цінності та інше майно незалежно від того, що такі валютні цінності та майно є «непростроченими». Більше того, там же зазначається, що недотримання встановленої процедури декларування за наявності валютних цінностей та майна (безвідносно до того, що валютні цінності не є «простроченими» чи такими, що знаходяться за кордоном з перевищенням законодавчо визначених строків), вважається порушенням порядку та строків декларування і тягне відповідальність, передбачену п. 2.7 Положення № 49. Разом із тим, унаслідок того, що за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна до резидентів (крім банків та інших фінансових установ) штрафні санкції застосовують саме органи державної податкової служби, то при виникненні спірних питань, пов'язаних із застосуванням штрафних санкцій, НБУ рекомендує резидентам звертатися безпосередньо до цих органів.
У результаті виходить, що суб'єкту підприємницької діяльності однозначно потрібно подавати Валютну декларацію з відображенням у ній валютних цінностей та іншого майна, що знаходяться за межами України, якщо порушені встановлені законодавством у сфері ЗЕД строки розрахунків. При цьому обов'язковому декларуванню підлягають суми як простроченої, так і безнадійної дебіторської заборгованості. На це звертали увагу представники головного податкового відомства в листі від 05.12.2005 р. № 24181/7/22-1017.
Для цілей відображення сум коштів, перерахованих за кордон, та виставлених векселів за імпортними контрактами, за якими на звітну дату перевищені законодавчо встановлені строки, у Валютній декларації, як відомо, відведено спеціальний рядок 13 розділу II «Фінансові вкладення». Незайвим тут буде нагадати, що в загальному випадку імпортні операції резидентів, що провадяться на умовах відстрочення постачання, мають бути завершені протягом 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставляння векселя або проведення уповноваженим банком платежу за акредитивом на користь нерезидента. Водночас строки розрахунків за імпортними операціями можуть бути продовжені в порядку, регламентованому постановою КМУ від 29.12.2007 р. № 1409.
У ситуації, коли розрахунки із суб'єктом підприємницької діяльності здійснюються в установлені законодавством строки та за умови відсутності інших валютних цінностей за межами України, Валютна декларація, згідно з роз'ясненнями ДПАУ, у принципі може не подаватися. Проте в цій ситуації заручитися податковою консультацією на свою адресу підприємству не завадить.
Виходячи зі змісту Валютної декларації інформація про проведені поточні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності (зокрема, про імпортні операції), за якими не перевищено законодавчо встановлені строки розрахунків, як і інформація про валютні кошти та товари, імпортовані з порушенням законодавчо встановлених строків, відображається в розділі V Валютної декларації, який має суто інформаційний характер. Тому, якщо у суб'єкта підприємництва є дані лише для заповнення розділу V Валютної декларації, то штрафні санкції за неподання та/або несвоєчасне її подання не застосовуються (лист ДПАУ від 08.10.2003 р. № 15657/7/23-5317).
Отже, подавати Валютну декларацію необхідно тільки за наявності валютних цінностей та майна за кордоном. Якщо ж підприємство таких не має, однак планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, то йому не обійтися без оформлення Довідки про відсутність валютних цінностей. У листі НБУ, ДПАУ, ДМСУ від 09.01.98 р. № 13-226/53-188, № 206/10/22-0117, від 12.01.98 р. № 11/3-247, що вже називався, зверталася увага на те, що строки подання бухгалтерської звітності на Довідку про відсутність валютних цінностей не поширюються, тому зареєструвати її в місцевій ДПІ можна в будь-який момент.
Тетяна Войтенко, консультант газети
«Податки та бухгалтерський облік»
