ПДВ у змісті договору на постачання послуги від нерезидента
Наше підприємство уклало договір з нерезидентом про поставку послуг, місце постачання яких визначається як митна територія України. Однак нерезидент-покупець відмовляється підписувати договір з окремо виділеною сумою ПДВ. Як бути?
(м. Харків)
Почнемо з цивільно-правових засад. Згідно з
ч. 1 ст. 632 ЦКУ встановлення ціни в договорі здійснюється за угодою сторін*. Водночас ПДВ — це податок, що нараховується та сплачується в порядку, установленому розділом V ПКУ (п.п. 14.1.178 ПКУ), і не залежить від волевиявлення сторін. Таким чином, незважаючи на те, що сума ПДВ уключається до ціни постачання, частиною вартості вона не є, тобто цю суму має бути нараховано і сплачено незалежно від факту її наявності в ціні договору.* Крім випадків, установлених законом, коли вони встановлюються або регулюються органами державної влади або місцевого самоврядування.
У
п. 188.1 ПКУ зазначено, що база обкладення ПДВ операцій з постачання послуг визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування ПДВ. До договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податків у зв’язку з компенсацією вартості послуг. Сума ПДВ не є такою компенсацією, а отже, і частиною договірної вартості бути не може.Водночас, не будучи частиною вартості товару, сума ПДВ має додаватися до ціни. Адже контрагент повинен оплатити постачальнику вартість послуги вже з урахуванням ПДВ, а для цього вона має фігурувати в договорі. Це підтверджується і в
п.п. 194.1.1 ПКУ, де зазначено, що податок додається до ціни послуг.Зважаючи на викладене, найлогічнішим убачається такий варіант вирішення питання. У договорі слід прописати ціну з урахуванням суми ПДВ. Якщо контрагент не заперечуватиме, то в тексті договору можна також зазначити, що ціну було сформовано з урахуванням податків та зборів відповідно до українського законодавства (чи має бути якась аналогічна вказівка). Цей запис зможе убезпечити постачальника від потенційних запитань податківців, адже без такого запису в них може скластися враження, що базою оподаткування має бути вся сума, зазначена в договорі.
Відсутність такого запису також не повинна спричинити жодних проблем. У такому разі, якщо запитання в податківців усе-таки виникнуть, на захист платника податків можуть «виступити» вже згадуваний
п.п. 194.1.1 ПКУ і податкова накладна, в якій виділено реальну базу оподаткування та суму податку.
Віталій Смердов, економіст-аналітик
