ПДВ у Податковому кодексі: дати для податкових зобов’язань та податкового кредиту, документи, що його підтверджують
Зберігши щодо ПДВ правило першої події, Податковий кодекс водночас установлює дещо відмінні від Закону про ПДВ правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань та права платника на податковий кредит за окремими операціями. Зазнав змін також і склад документів, що підтверджують таке право.
Про це наша подальша розмова.
Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Документи статті
Податковий кодекс
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
У цілях справляння податку на додану вартість (далі — ПДВ) під
податковим зобов’язанням п.п. 14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу розуміє загальну суму ПДВ, одержану (нараховану) платником податку у звітному (податковому) періоді. Сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу, позначена п.п. 14.1.181 ст. 14 як податковий кредит. Практично таке саме значення згаданих термінів вживалося і в Законі про ПДВ.Щоб знати, коли платник податку
зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з поставки товарів/послуг та в який момент він має право віднести суми «вхідного» ПДВ до податкового кредиту, необхідно правильно визначати дати таких подій. Податковий кодекс приділяє цьому увагу у ст. 187, пп. 189.3 — 189.4 ст. 189 та п. 198.2 ст. 198 відповідно.
Дата виникнення податкових зобов’язань
Якщо порівнювати норми
Податкового кодексу з положеннями Закону про ПДВ, то щодо дати виникнення податкових зобов’язань нескладно буде переконатися, що вона, як і раніше, залежить від виду операції, яка здійснюється платником податку, форми та способу оплати за товари/послуги, що підлягають поставці (безготівкові або готівкові грошові кошти, з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного устаткування, замінників національної валюти, кредитних або дебетових карток тощо), а також від того, за рахунок яких коштів здійснюється оплата при поставці товарів/послуг (бюджетних чи небюджетних).Загальне правило.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу податкові зобов’язання з ПДВ при поставці товарів/послуг у загальному випадку виникають за датою першої з подій: оплати або відвантаження/оформлення відповідного документа, що повністю збігається з раніше діючими положеннями п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону про ПДВ.Отже, згідно з
п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів/послуг вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше:а)
дата зарахування грошових коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці. При цьому в разі поставки товарів/послуг за готівку такою датою буде дата оприбуткування грошових коштів у касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує цього платника податку;б)
дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт поставки послуг платником податку.Простіше кажучи, у платника податку — постачальника товарів/послуг податкові зобов’язання з ПДВ виникають або в момент відвантаження товарів (оформлення акта наданих послуг), або на дату надходження коштів на його банківський рахунок (до каси) при здійсненні покупцем/замовником попередньої оплати, безумовно, якщо така подія відбудеться раніше.
Експорт товарів.
На відміну від Закону про ПДВ, Податковий кодекс містить спеціальну норму, яка чітко визначає дату виникнення податкових зобов’язань при експорті товарів, якою є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України та оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п.п. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу).В умовах дії
Закону про ПДВ, нагадаємо, при експорті товарів податкові зобов’язання з ПДВ також визначалися платниками податку на дату здійснення фактичного перетину товарами митного кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної декларації). Щоправда, такий порядок установлення дати виникнення податкових зобов’язань при експорті товарів було приписано не самим Законом про ПДВ, а викладено в Податковому роз’ясненні, затвердженому наказом ДПАУ від 05.09.2002 р. № 418.Наразі
підтвердження факту перетину товаром митного кордону України здійснюється згідно з Порядком підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженим спільним наказом ДМСУ і ДПАУ від 21.03.2002 р. № 163/121. Саме дата фактичного вивезення товарів, зазначена митним органом при проставлянні відмітки « Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі» на п’ятому основному аркуші (примірнику для декларанта) ВМД за формою МД-2 (МД-3) (аркуш ВМД з позначенням «3/8»), і є тією датою, на яку в експортера виникали та виникатимуть у подальшому податкові зобов’язання при експорті товарів.Важливо врахувати при цьому, що, як і раніше, при експорті товарів не застосовується звичайне правило першої події —
попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються, не змінює значення сум податку, які включаються до податкових зобов’язань платника податку, — експортера (п. 187.11 ст. 187 Податкового кодексу). А це означає, що при експорті товарів податкові зобов’язання з ПДВ виникають на одну дату: дату завершення оформлення ВМД, яка засвідчує факт перетину товаром, що експортується, митного кордону України.Проценти за товарним кредитом.
Відразу зауважимо, що спеціальної норми, що регулює порядок оподаткування процентів за товарним кредитом, Закон про ПДВ взагалі не містив. За роз’ясненнями податківців, проценти за товарним кредитом постачальнику товарів слід було обкладати ПДВ уже в момент відвантаження таких товарів покупцю, збільшивши при цьому на їх суму договірну вартість товару (див. п. 26 листа ДПАУ від 28.01.2003 р. № 1399/7/15-3317; листи ДПАУ від 04.11.2005 р. № 22156/7/16-1517-26; від 04.12.2009 р. № 27084/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 21). Однак ми завжди дотримувалися думки, що зазначені проценти слід було оподатковувати в загальновстановленому порядку як будь-яку іншу послугу на дату першої з подій (або на дату нарахування, або на дату сплати) стосовно такої послуги.Податковий кодекс
вирішив цю проблему. Відповідно до норм його п. 187.3 ст. 187 датою збільшення податкових зобов’язань при поставці товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочення), умови яких передбачають сплату (нарахування) процентів, у частині таких процентів вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору. Тобто загальне правило першої події тут також не працює, а збільшувати податкові зобов’язання при цьому потрібно не відразу за датою відвантаження товарів, а в момент нарахування процентів у строки, визначені договором товарного кредиту.Довгострокові договори.
Порівняно із Законом про ПДВ нормами Податкового кодексу кардинально змінено підхід до визначення дати виникнення податкових зобов’язань за довгостроковими контрактами. Так, згідно з положеннями п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами). Причому під довгостроковим договором (контрактом) у цьому випадку розуміється будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (понад один рік) технологічним циклом виробництва і якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапне їх здавання.Незайвим буде нагадати, що
п.п. 7.3.7 ст. 7 Закону про ПДВ пропонував при визначенні контрактів як довгострокових керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, а датою виникнення податкових зобов’язань виконавця такого контракту вважати дату збільшення його валового доходу.Посередницькі (комісійні) операції.
За правилами, установленими ст. 187 Податкового кодексу, слід визначати відтепер дату збільшення податкових зобов’язань платників податку, які здійснюють поставку/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів і без права власності на такі товари/послуги. Саме таку вимогу висуває п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу.Про особливості цих операцій з урахуванням спецтерміна «поставка товарів» з
абзацу «е» п.п. 14.1.191 Податкового кодексу ішлося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 102, с. 44. Ще раз нагадаємо, що п. 189.4 не стосується ЗЕД-договорів (п. 189.6 Податкового кодексу).Інші випадки.
Щодо інших випадків визначення дати виникнення податкових зобов’язань, то встановлені для них спеціальні правила перенесено до Податкового кодексу із Закону про ПДВ, по суті, без змін (за деякими термінологічними правками). В узагальненому вигляді наведемо їх у таблиці.
Спеціальні правила визначення дати
виникнення податкових зобов’язань
| № з/п | Вид операції, форма розрахунків | Дата виникнення податкових зобов’язань | Норма ПКУ | Норма Закону про ПДВ |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Поставка товарів або послуг з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного устаткування, | Дата вилучення з таких торговельних апаратів | П. 187.2 ст. 187 | П.п. 7.3.2 ст. 7 |
| 2 | Поставка товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток чи інших замінників національної валюти | Дата поставки таких жетонів, карток чи інших замінників національної валюти | П. 187.4 ст. 187 | П.п. 7.3.2 ст. 7 |
| 3 | Поставка товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних чи інших чеків | Дата першої з подій: | П. 187.5 ст. 187 | П.п. 7.3.3 ст. 7 |
| 4 | Операції фінансової оренди (лізингу) в орендодавця (лізингодавця) | Дата фактичного передання об’єкта фінансової оренди (лізингу) в користування орендарю (лізингоотримувачу) | П. 187.6 ст. 187 | П.п. 7.3.4 ст. 7 |
| 5 | Поставка товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів | Дата зарахування таких грошових коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якій іншій формі, уключаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом | П. 187.7 ст. 187 | П.п. 7.3.5 ст. 7 |
| 6 | Увезення товарів на митну територію України | Дата подання митної декларації для митного оформлення | П. 187.8 ст. 187 | П.п. 7.3.6 ст. 7 |
| 7 | Поставка послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України | Дата першої з подій: | П. 187.8 ст. 187 | П.п. 7.3.6 ст. 7 |
| 8 | Поставка теплової енергії, газу природного (крім скрапленого), надання послуг з водопостачання, водовідведення або послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати або плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збирання грошових коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (особам, які надають послуги) у рахунок компенсації їх вартості (далі — ЖЕКи). Поставка зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що одержують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані платниками податку | Дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок платника податку | П. 187.10 ст. 187 | П. 11.11 ст. 11 |
Дата виникнення права на податковий кредит
Загальне правило.
Відповідно до норм Податкового кодексу право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку також за правилом першої події. За приписами його п. 198.2 ст. 198 датою події, що відбулася раніше, вважається:—
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;—
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Варто уточнити, що в
п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ при розрахунках з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків як подія, що дає право на формування податкового кредиту, розглядалася дата виписування відповідного рахунка (товарного чеку). Податковий кодекс жодних таких винятків для цих операцій не робить.Зауважимо також, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту недостатньо одного лише факту наявності податкової накладної. Важливе саме
отримання платником податку товарів/послуг, що, у свою чергу, і має підтверджуватися податковою накладною. Згідно із Законом про ПДВ формально, маючи податкову накладну, але не отримавши товар, можна було претендувати на податковий кредит з ПДВ. Така ситуація можлива, наприклад, коли вантаж, відправлений залізничним транспортом наприкінці одного місяця, затримався десь у дорозі та надійшов на підприємство на початку наступного, а податкову накладну отримано покупцем у місяці передання товару перевізнику постачальником*. В умовах дії Податкового кодексу первинним є саме отримання товарів/послуг. Податкова ж накладна є документом, що засвідчує право платника податку — покупця/замовника на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.* Проте навіть в умовах Закону про ПДВ податківці займали фіскальну позицію та не дозволяли ставити податковий кредит без оприбуткування товару, див. лист ДПАУ від 15.08.2008 р. № 323/2/16-1510 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 71, с. 5, а також статтю «Перші події у продавця та покупця не збігаються: облік ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 72, с. 34.
Імпорт товарів/поставка послуг нерезидентом.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з поставки послуг нерезидентом на цій території датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу визначено дату сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу. А такою для товарів є дата подання митної декларації для митного оформлення, а для послуг, поставлених нерезидентами, — дата першої з подій: списання грошових коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або оформлення документа, що засвідчує факт поставки послуг нерезидентом.Тоді виходячи з положень
п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу при ввезенні товарів на митну територію України платник податку має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту вже в періоді сплати «імпортного» ПДВ.Щодо операцій з поставки послуг нерезидентом на митній території України, то скористатися своїм правом на включення сум ПДВ до податкового кредиту платник податку зможе лише у звітному (податковому) періоді, наступному за нарахуванням податкових зобов’язань та включенням їх до податкової декларації з ПДВ. Такий висновок випливає з положень
п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу. Власне, і раніше відбувалося так само.Фінансова оренда.
Норма п.п. 7.5.3 ст. 7 Закону про ПДВ щодо дати виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу), якою вважається дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем, у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу збережено в незмінному вигляді.Довгострокові договори.
За довгостроковими договорами (контрактами) замовник повинен визначати дату виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту по-новому: за датою фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для трактування терміна «довгостроковий договір (контракт)» слід звертатися до п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу.Посередницькі (комісійні) операції.
Так само, як і для податкових зобов’язань, при здійсненні поставки/отримання товарів/послуг у межах посередницьких (комісійних) договорів та операцій з примусового продажу арештованого майна органами юстиції дата збільшення податкового кредиту визначається з урахуванням особливостей, обумовлених положеннями абзацу «е» п.п. 14.1.191, п.п. 189.4 Податкового кодексу, див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 102, с. 44.Інші випадки.
За аналогією з датою виникнення податкових зобов’язань платників податку, які поставляють теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення або послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати або плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також ЖЕКам дата виникнення права на податковий кредит має визначатися згідно з приписами п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу за датою списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг. Окремо зауважимо при цьому, що п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу не поширює дію наведеного правила визначення дати виникнення права з віднесення ПДВ до податкового кредиту на операції з поставки зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що одержують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку. Таке правило стосується лише визначення дати виникнення податкових зобов’язань.
Дати при касовому методі
Цікава ситуація складається з
касовим методом для цілей обкладення ПДВ. З одного боку, у п.п. 14.1.266 ст. 14 Податкового кодексу наведено визначення цього терміна, що повністю збігається з наданим у п. 1.11 ст. 1 Закону про ПДВ, за яким:—
дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або що підлягають поставці) ним товарів (послуг);—
дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або що підлягають поставці) йому товарів (послуг).З іншого боку,
розділ V Податкового кодексу не містить спеціальних норм, що встановлюють порядок вибору, застосування касового методу та відмови від нього на кшталт тих, які були прописані в п.п. 7.3.9 ст. 7 Закону про ПДВ.Єдине,
п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу встановлює часову межу для можливості включення сум ПДВ до податкового кредиту платниками податку, які застосовували касовий метод до набуття чинності Податковим кодексом (тобто до 01.01.2011 р.) або застосовують касовий метод: протягом 60 календарних днів із дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Тому платникам ПДВ, які застосовували касовий метод у 2010 році, слід бути вкрай уважними при включенні сум ПДВ до податкового кредиту за «притриманими» податковими накладними вже зі звітності за перший звітний (податковий) період 2011 року. При фіскальному підході положення Податкового кодексу можна тлумачити так: якщо 60-денний строк з дати списання коштів з банківського рахунка за операціями, підтвердженими такими податковими накладними, закінчився до 01.01.2011 р., то податкового кредиту за ними не буде.Слід зауважити, що зазначене
60-денне обмеження не стосується платників, яких розділ V Податкового кодексу зобов’язав визначати податкові зобов’язання та/або податковий кредит не за загальним правилом першої події, а за зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок та списанням з такого рахунка:1) які
поставляють товари/послуги з оплатою за рахунок бюджетних коштів, коли датою виникнення податкових зобов’язань є дата надходження таких грошових коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якій іншій формі, уключаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом (п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу);2)
яких названо в абзаці першому п. 187.10 ст. 187 і суто за згаданими в цьому пункті поставками товарів/послуг, які дату виникнення податкових зобов’язань мають визначати за датою зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а дату виникнення права на податковий кредит — за датою списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.У перелічених випадках податкові зобов’язання та/або податковий кредит мають визначатися за фактом оплати та
до касового методу не мають відношення, оскільки платники податку на свій розсуд скористатися правилом першої події в цих обставинах не можуть.
Документи, що підтверджують право на податковий кредит
За приписами
п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу до податкового кредиту не може бути віднесено суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені:— податковими накладними;
— митними деклараціями;
— іншими подібними документами згідно з
п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу.У принципі, аналогічне застереження містив
п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ. Але п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, крім іншого, забороняє формувати податковий кредит ще й на основі податкових накладних «оформлених з порушенням вимог».Вимоги, що висуваються до податкової накладної, яка власне і є підставою для нарахування сум податку, що підлягають віднесенню до податкового кредиту, містяться у
ст. 201 Податкового кодексу.Податкова накладна.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу платник податку зобов’язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою. Раніше такий обов’язок, уточнимо, було закріплено не Законом про ПДВ, а регламентовано п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165.Порівняно до
п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної доповнено рядком «вид цивільно-правового договору», який, проте, у вигляді «форма цивільно-правового договору» і раніше був у податковій накладній*. А от місцезнаходження згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу в податковій накладній потрібно зараз указувати лише для продавця товарів/послуг.Серед обов’язкових реквізитів податкової накладної
п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу (як, власне, і п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ) не називає:— номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ продавця і покупця;
— номер телефону продавця і покупця;
— форму проведених розрахунків;
— одиницю виміру товару.
Проте перелічені реквізити були в раніше затвердженій формі податкової накладної та передбачені проектом
наказу «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», оприлюдненим на офіційному веб-сайті Центрального податкового відомства.Однак, незважаючи на це, вважатися
оформленою з порушенням вимог може все ж податкова накладна за відсутності в ній будь-якого з наведених у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу обов’язкових реквізитів і саме така податкова накладна, на наш погляд, позбавляє покупця, зареєстрованого як платник ПДВ, права на податковий кредит. Принаймні такої позиції завжди дотримувалися судові органи (див. листи ВГСУ від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 і від 14.02.2002 р. № 01-8/157).Як і раніше,
податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу). Є, утім, один виняток з цього правила: одержувач послуг, що поставляються нерезидентами, місце поставки яких розташоване на митній території України, складає податкову накладну в одному примірнику (п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу). Саме така податкова накладна буде документом, що засвідчує право одержувача таких послуг — платника ПДВ на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.Важливо пам’ятати, що податкові накладні складаються тільки для оподатковуваних операцій та операцій, звільнених від оподаткування. В останньому випадку в податковій накладній робиться
запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 Податкового кодексу. При здійсненні ж операцій, які не є об’єктом оподаткування, податкова накладна не виписується.Під «не об’єкт» згідно з нормами
п.п. 196.1.14 ст. 196 Податкового кодексу потрапили операції з:— поставки
консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру;— поставки
послуг з розробки, поставки та тестування програмного забезпечення, з обробки даних;— надання консультацій з питань інформатизації;
— надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.
Отже, платники ПДВ, які поставляють наведені послуги,
не повинні виписувати податкові накладні, але, більше того, вони не мають права формувати і податковий кредит за такими операціями. Є, щоправда, у Податковому кодексі ст. 30, згідно з п. 30.4 якої платник податків має право відмовитися від використання податкової пільги або припинити її використання на один або декілька податкових періодів. Залишилося лише з’ясувати, підпадатиме наш випадок під пільгу чи ні: адже не дуже узгоджується «неоподаткування» з п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу, та водночас за Довідником № 55 пільг, наданих чинним законодавством зі сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів станом на 01.09.2010 р., затвердженим ДПАУ 12.10.2010 р., операції, що не є об’єктом оподаткування, пільгою є. Доведеться чекати роз’яснень з цього питання.Хоча на практиці податкова накладна виписувалася не лише на кожну повну або часткову поставку товарів/послуг, а й на суму грошових коштів,
що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), законодавчо цю норму закріплено тільки тепер у п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу.Абсолютною новацією є обов’язок продавця товарів/послуг — платника ПДВ надавати покупцю податкову накладну
після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН). Водночас до такого реєстру підлягають включенню не всі податкові накладні, а тільки ті, в яких сума ПДВ перевищує 10 тис. грн. (п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу).Мало того, згідно з нормами
п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу реєстрація податкових накладних в ЄРПН запроваджується для платників ПДВ — продавців, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній становить понад:1 млн грн. — з 1 січня 2011 року;
500 тис. грн. — з 1 квітня 2011 року;
100 тис. грн. — з 1 липня 2011 року;
10 тис. грн. — з 1 січня 2012 року
.Слід мати на увазі, що
відсутність факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН не звільняє платника податку — продавця товарів/послуг від обов’язку включення суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період. А от для покупця таке невключення (так само, як і порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної) загрожує втратою права на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Однак ця норма не стосується платників, для яких на дату виписування податкової накладної не запроваджена обов’язковість її реєстрації в ЄРПН.Не втратити покупцю право на податковий кредит
при відмові продавця товарів/послуг надати податкову накладну, а також порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в ЄРПН дозволить додана до податкової декларації за звітний податковий період заява зі скаргою на такого постачальника, яка і буде підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.До такої заяви покупець тепер може додати як копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, так і
копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Тобто в зазначеній ситуації п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу дозволяє включити ПДВ до складу податкового кредиту за заявою навіть не без оплати товарів/послуг.Також важливо знати, що
при невключенні платником податку до податкового кредиту сум ПДВ у відповідному звітному періоді на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписування податкової накладної.Митна декларація.
При ввезенні товарів на митну територію України документом, що засвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, буде митна декларація, яка оформлена відповідно до вимог законодавства та підтверджує сплату податку.Інші подібні документи.
З 1 січня 2011 року віднести ПДВ до податкового кредиту без отримання податкової накладної можна буде, як і раніше, на підставі:1) транспортного квитка;
2) готельного рахунка;
3) рахунка, що виставляється платнику податку за послуги зв’язку;
4) рахунка за інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку.
При цьому всі названі
документи повинні містити (крім тих, форму яких установлено міжнародними стандартами):— загальну суму платежу;
— суму податку;
— податковий номер продавця.
Допустимо також згідно з
п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу включати до податкового кредиту ПДВ по касових чеках, в яких буде зазначено:— суму отриманих товарів/послуг;
— загальну суму нарахованого податку;
—
фіскальний номер;— податковий номер постачальника.
От тільки з метою такого нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту
без наявності податкової накладної, загальна сума отриманих товарів/послуг не повинна перевищувати 200 грн. за день (без урахування податку). Тобто щоб мати право на податковий кредит з ПДВ, необхідно, по-перше, щоб касові чеки були фіскальними. По-друге, до податкового кредиту в будь-якому разі підлягає віднесенню лише 40 грн. ПДВ на день за всіма наявними чеками.Про можливість формування податкового кредиту на підставі товарного чеку, іншого платіжного або розрахункового документа з граничною сумою в розмірі 10000 грн. та нефіскальних чеків можна забути. Тут однозначно потрібна податкова накладна.
Такими є в загальних рисах правила, установлені Податковим кодексом щодо визначення дати збільшення податкових зобов’язань та виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а також документів, що підтверджують це право, яких неухильно належить дотримуватись уже з 1 січня 2011 року.
