Терміни Податкового кодексу: значення та правила використання
Усім відомо: починаючи дискусію, перше, що слід зробити, — домовитися про терміни. Інакше розмови не вийде — вживати однакові слова з різним значенням усе одно, що спілкуватися різними мовами. Коли ж ідеться про терміни Податкового кодексу, то це може призвести не тільки до непорозумінь з партнерами, а й спорів з контролюючими органами, а також до негативних результатів судового їх розгляду.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Існують
загальні правила використання термінів у нормативно-правових актах, які слід ураховувати і при застосуванні термінології Податкового кодексу. Їх можна сформулювати так:1.
У нормативному акті переважно повинні використовуватися загальновідомі на практиці терміни. Наприклад, такі поняття, як «права і обов’язки», «повноваження», «відповідальність» тощо, у Податковому кодексі вживаються в їх звичайному значенні і тому не потребують додаткового розкриття.2. Спеціальна термінологія застосовується тільки в разі виникнення необхідності в цьому, зокрема, коли таке легальне визначення не збігається або має більш спеціальне значення порівняно з повсякденним (відображеним у тлумачних словниках) або тим, в якому використовується термін в інших законодавчих актах, або якщо в інших законодавчих актах термін вживається в декількох значеннях.
Якщо визначення терміна наведено в нормативно-правовому акті, таке його розуміння стає обов’язковим для всіх, на кого поширюється дія такого акта. До загальновживаного його значення вже звернутися не можна. Якщо ж значення терміна не наведено в нормативному акті, він використовується в його звичайному розумінні.
Наприклад, у
п.п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу наведено поняття «оскарження рішень контролюючих органів» як більш спеціальне, під яким розуміється оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов’язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку та строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного оскарження або в судовому порядку.3. Поняття, наведені в тексті того чи іншого нормативно-правового акта, використовуються при застосуванні саме цього нормативно-правового акта. Так, згідно з
п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.За загальним правилом, на відносини, які регулюються іншими законодавчими актами, терміни
Податкового кодексу не поширюються.Це правило спеціально обумовлено в
п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу, згідно з яким поняття, визначення яких надано Податковим кодексом, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Податкового кодексу, зокрема відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, їх адміністрування, при визначенні прав та обов’язків платників податків і зборів, компетенції контролюючих органів, повноважень та обов’язків їх посадових осіб при здійсненні податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.Водночас визнається, що «інші терміни, що застосовуються в
Податковому кодексі та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами» (п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу).У цій частині можна зробити одне уточнення: на практиці і суб’єкти господарювання, і контролюючі органи, і суди для розкриття значення терміна, що застосовується одним нормативним актом, можуть звертатися до визначень, які наведено в інших актах, що регулюють іншу сферу відносин. Однак, по-перше, якщо значення терміна наведено в декількох актах, пріоритет слід віддати найбільш близькому за сферою відносин, що регулюються, по-друге, у цілому таке звернення можна оспорювати, посилаючись на загальний зміст того чи іншого нормативно-правового акта, специфіку відносин, що ним регулюються, загальний контекст, в якому вживається той чи інший термін.
Крім того, не виключено, що в контролюючих органів виникне спокуса широкого тлумачення терміна «закон», яке б включало не лише безпосередньо закони України, а й підзаконні нормативно-правові акти. Таке у практиці правового регулювання вже було. Так,
ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63 р. передбачала, що недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Але Вищий арбітражний суд України в роз’ясненні «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. № 02-5/111 указав, що на підставі ст. 48 недійсними можуть визнаватися угоди, що не відповідають не лише закону, а й підзаконним нормативним актам (п. 10). Цілком можливо, що і тепер суди підходитимуть до цього питання аналогічно, визнаючи обов’язковість не тільки тих визначень, які наведено в законах, а й закріплених в підзаконних нормативних актах. Хоча, на наш погляд, останні повинні мати лише рекомендаційне значення.4. Інша ситуація має місце, якщо для визначення терміна нормативно-правовий акт дає пряме посилання на інші акти. Наведені в таких актах визначення стають обов’язковими для використання. Так, наприклад, термін «
активи» слід використовувати у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (п.п. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу), термін «бюджетна установа» — у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України (п.п. 14.1.17 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу) тощо.Утім, іноді законодавець відхиляється від цього правила та без потреби повністю цитує визначення, яке наведено в іншому нормативно-правовому акті. Так, наприклад, поняття «алкогольні напої», наведене в
п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, дублює визначення із Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.Чимало термінів було взято зі скасованого податкового законодавства (насамперед, із
Закону про податок на прибуток, Закону про ПДВ та Закону № 889), тому для платників податків вони будуть звичними.5. Термінологія підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, не повинна суперечити значенню термінів, в якому вони вживаються в
Податковому кодексі.6. Розкриття термінів, які використовуються в
Податковому кодексі, присвячено ст. 14. Поняття, які наведено в цій статті, у всьому тексті Податкового кодексу (якщо не зроблено спеціального застереження про інше) та в разі застосування в інших актах, що регулюють питання оподаткування, застосовуються саме в тому значенні, яке надано у ст. 14. Наприклад, поняття «великий платник податків», наведене в п.п. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, є загальним для всього податкового законодавства.Деякі визначення надано для їх застосування в конкретному розділі
Кодексу. Так, наприклад, в п.п. 14.1.21 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу дано визначення поняття «вантаж» для цілей розділу IX , у п.п. 14.1.22 п. 14.1 ст. 14 — поняття «векселедавець» для цілей розділу VI тощо.У
п.п. 14.1.124 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу наведено загальне визначення нового транспортного засобу як транспортного засобу, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію, а в п. 189.3 ст. 189 Податкового кодексу наведено більш спеціальне розкриття терміна «новий транспортний засіб» для цілей розділу V «Податок на додану вартість». Відповідно, використовувати таке спеціальне визначення в такому ж значенні в інших розділах буде неправильним і може призвести до неправильного розуміння норми.Можна навести ще один приклад, коли сам
Кодекс для цілей окремого розділу використовує більш спеціальне порівняно із загальним поняття. Так, у розділі IV в п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 указується: якщо платник податків отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податків на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. Виходить, що для цілей застосування податкової соціальної пільги лікарняні прямо названо зарплатою, незважаючи на визначення заробітної плати, наведене в п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в якому лікарняні не фігурують.Слід зауважити, що
ст. 14 Податкового кодексу містить невичерпний перелік визначень, які використовує Кодекс (хоча задум полягав саме в цьому). Так, наприклад, у п. 30.1 ст. 30 дається визначення такому поняттю, як «податкова пільга». Оскільки вказівки на інше відсутні, це поняття в наведеному п. 30.1 ст. 30 значенні має використовуватися в усьому тексті Кодексу, оскільки діє загальна вимога про максимально узгоджене застосування термінів не лише в межах одного нормативно-правового акта або сфери законодавства, а й у всьому законодавстві в цілому (якщо, ще раз підкреслимо, немає більш спеціальних визначень та вказівок на винятковий характер того чи іншого визначення). У п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу наводиться значення терміна «невиробничі основні засоби» як необоротних матеріальних активів, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. Хоча було б логічно відповідно до вимог законодавчої техніки винести ці визначення до ст. 14 Податкового кодексу.Визначення деяких понять, що мають найбільш важливе значення, наведено в перших статтях
Кодексу, окремо від загального переліку, закріпленого у ст. 14. Так, у ст. 6 наведено поняття податку як обов’язкового, безумовного платежу до відповідного бюджету, податку, що справляється з платників відповідно до Кодексу, і збору (плати, внеску) як обов’язкового платежу до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, за умови отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок учинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.Тепер почнемо розгляд найбільш важливих термінів, що вживаються у
Податковому кодексі.
