Теми статей
Обрати теми

Ви нам писали. Які документи мають бути у водія при перевезенні вантажу?

Редакція ПБО
Стаття

Які документи мають бути у водія при перевезенні вантажу?

 

Питання транспортної документації не втрачають своєї актуальності, про що свідчать листи наших читачів. Сьогодні відповімо на одне з найбільш поширених запитань: які документи повинен мати при собі водій, який здійснює перевезення вантажів?

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Перевезення вантажів може здійснюватися як в інтересах третіх осіб на підставі укладеного договору, так і для власних потреб підприємства. Набір документів, які при цьому мають бути на руках у водія, може дещо відрізнятися.

Договірні перевезення.

Надання послуг з перевезення вантажу, безумовно, передбачає укладення в письмовій формі договору на перевезення, за яким одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення та видати його особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦКУ). Проте забезпечувати водія текстом договору про перевезення, як і рахунком-фактурою на оплату товару, необхідності немає, хоча деякі суб’єкти господарювання роблять це, намагаючись убезпечити водія від необґрунтованих претензій з боку перевіряючих на дорогах.

Перелік документів, наявність яких у водія можуть перевірити контролюючі органи

, наведено у ст. 48 Закону про автотранспорт та в постанові № 207:

 

Вид документа

Примітка

1

2

3

1

Посвідчення водія відповідної категорії

Раніше, крім посвідчення водія, обов’язковим для пред’явлення був також талон, що додається до нього. Однак тепер цю норму скасовано постановою Кабміну від 09.06.2011 р. № 620, що набрала чинності 18.06.2011 р. Але при цьому, незважаючи на повідомлення багатьох ЗМІ, талон про технічний огляд не скасовано. Норми, що передбачають обов’язкову його наявність у водія, як і раніше, діють (див. ст. 35 Закону про дорожній рух, пп. 13, 19 Правил дорожнього руху)

2

Ліцензійна картка

З 17.11.2011 р. діяльність з перевезення вантажів, за винятком перевезення небезпечних вантажів, більше не є ліцензованою
(див. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 93). Відповідно, ліцензійна картка знадобиться тепер тільки при перевезенні небезпечних вантажів.

При цьому Головдержавтоінспекція виступає проти можливості використання при перевезеннях на договірних умовах завіреної автоперевізником фотокопії ліцензії замість ліцензійної картки (див. лист від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43)

3

Реєстраційні документи на транспортний засіб

Як зазначено в п.п. «б» п. 2.1 Правил дорожнього руху, у водія транспортного засобу має бути реєстраційний документ на нього, а в разі відсутності у транспортному засобі його власника, крім цього, реєстраційний чи інший засвідчений у встановленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування або розпорядження таким транспортним засобом.
Отже, якщо тривалий час гостро стояло питання про необхідність отримання тимчасового реєстраційного талона на орендовані автомобілі (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 83, с. 33), то тепер достатньо пред’явлення договору оренди на транспортний засіб. При цьому, якщо законодавство не вимагає його нотаріального посвідчення, досить простої письмової форми (вимога про нотаріальне посвідчення висувається щодо договорів оренди автомобіля, якщо однією з його сторін є проста фізособа без статусу підприємця).
Оскільки стороною такого договору буде юрособа або фізособа-підприємець, а не сам водій, водієві необхідно мати при собі документ, що підтверджує його перебування у трудових відносинах з таким суб’єктом господарювання. Для цього може бути достатньо подорожнього листа, який, крім того, виконує роль первинного документа щодо обліку транспортної роботи та витрати палива автомобілями

4

Подорожній лист

Для легкових і вантажних автомобілів застосовують різні форми подорожніх листів.
Подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) встановлено наказом № 488 (див. також «Транспортна документація: що необхідно знати про неї» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 62).
Сьогодні ці документи не вважаються бланками суворого обліку та можуть оформлятися на звичайних бланках, виготовлених друкарським способом або підготовлених самостійно (наприклад, роздрукованих на комп’ютері).
Подорожні листи вантажного автомобіля призначені для первинного обліку обсягів перевезених вантажів та транспортної роботи вантажного автомобіля, а також для виконання розрахунків між перевізником та замовником автомобільного транспорту.
Як випливає з постанови № 207, подорожній лист з відміткою про проходження медогляду та техогляду має бути тільки у водіїв юридичної особи. Проте згідно з п. 11.3 Правил № 363 вантажоперевезення без подорожнього листа не допускаються. Тому підприємцям доцільно оформити подорожній лист за формою № 2. До того ж Головдержавтоінспекція в своєму листі від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69, посилаючись на ст. 16 Закону про дорожній рух, указала на те, що у водіїв, які є підприємцями та надають послуги з перевезення вантажів, має бути подорожній лист. Департамент ДАІ в листі від 11.05.2010 р. № 4/1-4391 також висловив думку, що подорожній лист має бути у водіїв, які перевозять вантажі на підставі договорів з фізособами-підприємцями.

Подорожній лист оформляється тільки на один робочий день (зміну) за умови здавання водієм подорожнього листа за минулий день роботи. Строк видачі подорожнього листа може бути і більшим, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні понад одну добу і це встановлено наказом керівника підприємства.
Облік обсягів вантажоперевезень у тоннах і тонно-кілометрах ведеться в подорожніх листах на підставі товарно-транспортних накладних незалежно від форми оплати транспортних послуг (відрядна, погодинна, покілометрова тощо) та видів перевезень вантажів. При цьому не дозволяється включати до подорожніх листів обсяги вантажоперевезень (у тоннах і тонно-кілометрах), не підтверджені товарно-транспортними накладними.
Подорожній лист за формою № 2 заповнюється в такій послідовності:
— диспетчером перед видачею бланка водію;
— медичним працівником, відповідальними особами та водієм після видачі листа водію;
— вантажовідправником або органами ДАІ МВС за маршрутом руху авто;
— диспетчером та водієм після повернення автомобіля в гараж;
— після здавання подорожнього листа водієм — відповідальною особою.
Після цього подорожній лист передається на обробку для подальших перерахунків, обліку транспортної роботи та визначення її вартості (якщо це необхідно)

5

Талон замовника

Талон замовника (ф. № 1-ТЗ) установлено наказом № 488.
Він оформляється при роботі з погодинною формою оплати транспортних послуг та є додатком до подорожнього листа.
Талон замовника виписує відповідальна особа перевізника у двох примірниках:
— перший примірник залишається у замовника автотранспорту;
— другий примірник разом з подорожнім листом та доданими до нього товарно-транспортними накладними водій здає диспетчеру підприємства-перевізника

6

Товарно-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж

Форму товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) наведено в наказі № 488*, і вона також не вважається бланком суворого обліку. Нагадаємо, що податкові органи традиційно надають ТТН особливий статус, відмовляючи у визнанні витрат, понесених на послуги перевезення (див., наприклад, лист ДПАУ в м. Києві від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607; консультації в журналі «Вісник податкової служби України» 2007, № 24; 2008, № 16).

* Для деяких видів товарів використовуються спеціальні форми ТТН. Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (наказ Мінтрансу від 28.04.2005 р. № 154) передбачає такі форми товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, а саме:
товарно-транспортну накладну на переміщення спирту етилового, форма № 1-ТН /спирт/;
товарно-транспортну накладну на переміщення високооктанових кисневмісних домішок, форма № 1-ТН /вкд/;
товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв, форма № 1-ТН /алкогольні напої/.
Законодавством також передбачено використання спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів (№ 1-ТТН (хліб)), форму якої затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.
Спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) затверджена наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 р. № 176.

 

 

Набуття чинності ПКУ такої позиції податківців не змінило.
Підтримує висновки ДПАУ про обов’язкову наявність ТТН, але вже за своїми мотивами, і Головна адміністрація автомобільного транспорту (див. лист від 10.08.2010 р. № 3845-01/09/19-10).
На нашу думку, така позиція головного податкового відомства не має достатніх підстав (див. «Валові витрати на перевезення вантажу за відсутності ТТН» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43). Суди також виходять з того, що підтвердженням витрат при оплаті послуг з перевезення вантажів, крім ТТН, можуть бути інші документи, які мають ознаки первинних (див. ухвали ВАСУ від 15.05.2008 р. у справі № К-30854/06, від 16.12.2010 р. у справі № К-16075/10, від 08.12.2010 р. у справі № К-55094/09).
Однак тим платникам податків, які не мають наміру вступати в дебати з податковим органом, краще потурбуватися про наявність ТТН.
ТТН виписується вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Причому оформляється вона в чотирьох примірниках:
 — перший залишається у вантажовідправника та є підставою для списання ТМЦ;
— другий передається вантажоодержувачу та є підставою для оприбуткування ТМЦ;
— третій і четвертий примірники, завірені підписом та печаткою вантажоодержувача, залишаються у перевізника. Перевізник, у свою чергу, надсилає третій примірник замовнику (для проведення розрахунків), а четвертий залишає в себе для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати

7

Поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Необхідність пред’явлення цього документа разом із посвідченням про право керування та реєстраційним документом на транспортний засіб на вимогу працівника Державтоінспекції МВС передбачена, зокрема, п. 14.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 р. № 111

8

Інші документи, передбачені законодавством України

Це можуть бути, зокрема, ветеринарні та санітарні документи, документи, що підтверджують якість продукції — сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), передбачені правилами перевезення відповідних вантажів.
Так, наприклад, при перевезенні харчових продуктів у водія має бути санітарна книжка з результатами медогляду (п. 12.4 Правил № 363).
У разі перевезення великогабаритних або великовагових вантажів водій повинен мати дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, видане ДАІ*.

При перевезенні небезпечних вантажів додатково також потрібна наявність таких документів:
— свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;

* До перевезення великогабаритних та великовагових вантажів належать перевезення, якщо вантаж або проїзд транспортних засобів має один із таких габаритів: завширшки більше 2,6 м; заввишки від поверхні дороги більше 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м); завдовжки більше 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м); фактична маса понад 38 т; навантаження на одиночну вісь більше 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т); вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м (п. 22.5 Правил дорожнього руху).

 

 

— ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
— інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;
— узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією.
Перелік небезпечних вантажів наведено в таблиці А глави 3.2 додатка А до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ) (ECE/TRANS/175 (Vol. I).
У разі встановлення проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий ДАІ.
У п. 2.1 Правил дорожнього руху також передбачена необхідність отримання в разі розміщення реклами погодження, виданого підрозділами ДАІ. Однак Закон про рекламу не вимагає погоджувати з підрозділом ДАІ розміщення рекламної інформації на транспортному засобі (див. докладніше «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 83, с. 24)

9

Довіреність на отримання ТМЦ

Якщо водію необхідно буде отримати товар у третьої особи для перевезення, то йому слід також видати довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей.

 

Діяльність з перевезення вантажів не підлягає патентуванню, тому патент не потрібний.

На практиці іноді виникає необхідність здійснити перевезення певного вантажу фізичною особою, яка не має статусу підприємця. У зв’язку з цим звернемо увагу на те, що фізична особа не може систематично надавати підприємству послуги з перевезення вантажів без реєстрації підприємцем. При цьому законодавство не дає чітких критеріїв того, що слід вважати систематичним наданням послуг. Як орієнтир можна використовувати позицію Пленуму Верховного Суду України, викладену в

постанові «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 р. № 3: під систематичним здійсненням діяльності слід розуміти здійснення трьох і більше операцій протягом календарного року (п. 4). У зв’язку з цим суб’єктам господарювання все ж не варто укладати з тією самою фізичною особою договори на здійснення більше двох перевезень протягом року. Утім, для підприємства-замовника негативні наслідки можуть обмежитися лише додатковими питаннями з боку перевіряючих. Річ у тім, що відсутність у перевізника статусу підприємця підставою для визнання такого договору недійсним не є, тому підприємство практично нічим не ризикує. А ось до фізособи, яка здійснює підприємницьку діяльність, не зареєструвавшись як підприємець, може бути застосовано санкції за ст. 164 КпАП у вигляді штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 680 грн.).

Незважаючи на те, що

Закон про автотранспорт не поширюється на фізичних осіб, які не мають підприємницького статусу, це не звільняє фізособу, яка перевозить вантаж, від необхідності наявності документів, які у водія можуть вимагати працівники Державтоінспекції МВС.

Безумовно, якщо йдеться про перевезення невеликої кількості товарів, які поміщаються в особистий легковий автомобіль водія, то питань про наявність документів на товар у представників ДАІ виникати не повинні. В основному ж фізособи (громадяни) мають право перевозити в особистому автомобілі будь-які товари для задоволення власних некомерційних потреб, не утруднюючи себе обов’язком мати документи на них.

При

перевезенні для власних потреб підприємства у водія мають бути:

1. Накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

2. Посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

3. Реєстраційний документ на транспортний засіб чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право водіння, користування або розпоряджання транспортним засобом.

4. Талон про проходження державного техогляду.

5. Поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

6. Подорожній лист із відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відсутність у водія посвідчення про право на керування, реєстраційних чи інших документів, що підтверджують право користування або розпоряджання транспортним засобом, документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки при перевезенні небезпечних вантажів або полісу (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може спричинити накладення штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (

від 425 до 850 грн.).

Міжнародні перевезення вантажу

, тобто перевезення з перетинанням державного кордону України, потребують дотримання додаткових вимог у частині наявності у водія певних документів.

Насамперед зауважимо, що діяльність з надання послуг з міжнародних перевезень вантажів (за винятком небезпечних), як і діяльність із внутрішніх перевезень, з 17.11.2010 р. не підлягає ліцензуванню.

Міжнародні перевезення вантажів можуть здійснюватися відповідно до

Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 року (Конвенція). Положення цієї Конвенції підлягають застосуванню при будь-якому договірному перевезенні вантажів автомобільними транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення та місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

До міжнародних перевезень вантажів допускаються транспортні засоби, на які є (

ст. 20 Закону про автотранспорт):

1) документи, що підтверджують їх відповідність вимогам безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження країни, на територію якої передбачено в’їзд;

2) ліцензія (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів, які займаються перевезеннями небезпечних вантажів);

3) національні реєстраційні документи;

4) документи щодо страхування;

5) номерні та розпізнавальні знаки.

Здійснення міжнародних автоперевезень можливе також з підпорядкуванням

Митній конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП (див. Порядок видачі свідоцтв про допуск дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами, затверджений наказом Держмитслужби від 27.01.2011 р. № 59).

Для цілей оподаткування найбільш важливе значення матиме CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна, що використовується при автомобільних перевезеннях). Вона містить: дату відвантаження, найменування вантажу, що підлягає перевезенню, ім’я та адресу перевізника, найменування одержувача, строк доставки, вартість перевезення. CMR підписується перевізником і вантажовідправником та є підтвердженням наявності договору між перевізником та відправником про автотранспортне перевезення вантажів (див.

лист ДПАУ від 22.03.2011 р. № 2903/10/31-606).
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі