Теми статей
Обрати теми

Бухоблікові зміни: коментар до наказу Мінфіну № 664

Редакція ПБО
Стаття

Бухоблікові зміни: коментар до наказу Мінфіну № 664

 

У сьогоднішньому номері опубліковано наказ Мінфіну від 31.05.2011 р. № 664 (див. с. 10), яким відкориговано деякі нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку. У цій статті проаналізуємо чергові зміни, унесені до окремих стандартів бухгалтерського обліку, загального Плану рахунків та Інструкції про його застосування, а також спрощеного Плану рахунків.

Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Наказ № 372

— наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 18.03.2011 р. № 372.

Наказ № 664

— наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 31.05.2011 р. № 664.

П(С)БО 2

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

П(С)БО 5

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

П(С)БО 12

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91.

П(С)БО 15

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

П(С)БО 16

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

П(С)БО 25

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 р. № 25.

Інструкція № 291

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Загальний План рахунків

— План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Спрощений План рахунків

— План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186.

 

Відразу зауважимо, що більшість змін, унесених

наказом № 664 до шести П(С)БО, Інструкції № 291, загального та спрощеного Плану рахунків, спрямовано на приведення їх положень у відповідність до чинних нормативно-правових актів. Розглянемо всі ці новації послідовно.

 

Розрахунки із соціального страхування

Через півроку після запровадження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) Мінфін нарешті визначився із субрахунком для його обліку та вніс відповідні корективи до

загального Плану рахунків та Інструкції № 291.

Отже,

субрахунок 651 перейменовано, і він має тепер назву «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування». Саме на субрахунку 651 необхідно віднині вести облік розрахунків з ЄСВ. Нагадаємо: свого часу ми рекомендували підприємствам використовувати для цих цілей самостійно введений субрахунок 657. Однак, оскільки на сьогодні нормативно визначено, що розрахунки з ЄСВ повинні відображатися на субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов’язкового державного соціального страхування», то підприємствам слід перенести сальдо з одного субрахунку (657) на інший (651). Тим підприємствам, в яких значиться дебіторська заборгованість Пенсійного фонду, що утворилася станом на 01.01.2011 р., рекомендуємо перекинути її на нововведений субрахунок 378 «Розрахунки з державними цільовими фондами», про призначення якого поговоримо далі.

Для

поелементного обліку відрахувань (а не «розрахунків», як зазначено в п.п. 5.8.3 додатка до наказу № 664) на ЄСВ тепер визначено субрахунок 821 зі зміненою назвою «Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом із цим із

загального Плану рахунків , Інструкції № 291 та П(С)БО Мінфін практично скрізь прибрав згадку про внески і збори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування.

Так, субрахунки 653 «За страхуванням на випадок безробіття», 822 «Відрахування на соціальне страхування» і 823 «Страхування на випадок безробіття» взагалі вилучено із

загального Плану рахунків та Інструкції № 291.

Змінено характеристику субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток», проте не зовсім коректно. У результаті вийшло, що «

на цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Однак, що це за таємничі взяті в дужки «збори», Мінфін не уточнив.

В описі рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» замість «

зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо» використовується тепер словосполучення «відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Щоправда, і тут не обійшлося без некоректності. Так, з оновленої редакції абзацу третього тексту до рахунка 65 Інструкції № 291 випливає, що чинним законодавством регулюється порядок справляння та використання зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види страхування. Однак насправді сьогодні нараховується та сплачується ЄСВ, тому називати його збором вважаємо неправильним.

Підредаговано також характеристику

рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Тепер там записано, що за його дебетом, зокрема, відображається «відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тобто ЄСВ), а не утримання «збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як було до цього. Водночас Мінфіну не зашкодило б привести у відповідність до норм ПКУ і назву податку на доходи фізичних осіб. У тексті до рахунка 66 залишилася застаріла його назва: податок з доходів фізичних осіб.

За оновленим

п. 24 П(С)БО 16 до складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не «відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття», що справлялися в минулі роки.

У результаті внесених

наказом № 664 змін до п. 57 П(С)БО 2 у складі статті «Поточні зобов'язання зі страхування» і як наслідок за рядком 570 Балансу (форма № 1) віднині відображається сума заборгованості за відрахуваннями на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (тобто на ЄСВ), страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

Зауважимо, що ліквідуючи в

П(С)БО згадку про внески до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування, Мінфін забув про Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом від 31.03.99 р. № 87, пункти 23 і 24 якого залишилися без змін.

Окремо підкреслимо, що для ведення

обліку розрахунків з державними цільовими фондами, і зокрема з тимчасової непрацездатності, до рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» наказом № 664 запроваджено спеціальний субрахунок 378 «Розрахунки з державними цільовими фондами». Отже, саме на цьому субрахунку слід вести облік розрахунків із Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за сумами допомог, що перераховуються роботодавцям.

Унаслідок цього призначення субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» тепер стає незрозумілим, адже, виходячи з вимог

Інструкції № 291, його відведено для обліку розрахунків із Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування. Проте сьогодні ні збори, ні внески до зазначеного фонду не справляються та не сплачуються. При цьому, як уже зазначалося, субрахунок 822 «Відрахування на соціальне страхування», що кореспондував із субрахунком 652, із загального Плану рахунків та Інструкції № 291 вилучено.

Можна було б припустити, що субрахунок 652 потрібний для закриття розрахунків із Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо внесків, які нараховувалися (утримувалися) до 01.01.2011 р. Однак вилучення субрахунку 653 та перейменування субрахунку 651 указують на те, що про можливість існування незакритих розрахунків з Пенсійним фондом та іншими фондами соціального страхування фахівці Мінфіну не замислювалися.

Що стосується дебіторської заборгованості за розрахунками

з тимчасової непрацездатності, тобто заборгованості фондів соціального страхування за сумами страхових коштів для фінансування виплати допомог (матеріального забезпечення) працівникам при настанні страхового випадку та сумами відшкодування витрат, пов'язаними з виплатами постраждалим унаслідок нещасного випадку на виробництві, то за приписами доповненого п.п. 2.10 розд. II П(С)БО 25 суб'єкти малого підприємництва повинні її показувати у складі статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» форми № 1-м (рядок 170) у складі заборгованості державних цільових фондів. На це, до речі, ми звертали увагу в статті «Фінзвітність для «малих» та «нульовиків» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 39, с. 19. Водночас уточнення щодо відображення у формі № 1 заборгованості державних цільових фондів перед підприємством, зокрема за розрахунками з тимчасової непрацездатності, до п. 28 П(С)БО 2 Мінфіном чомусь не внесено. А от щодо форми № 1-мс нинішня редакція п.п. 1.4 розд. III П(С)БО 25
пояснює, що визнана дебіторська заборгованість за розрахунками з тимчасової непрацездатності наводиться в статті «Поточна дебіторська заборгованість» (рядок 210).

 

Прибуткова пільга як цільове фінансування

Згідно з

п. 3 Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17 — 19 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільг з податку на прибуток підприємств, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2011 р. № 299, вивільнені кошти з метою ведення обліку та оподаткування повинні відображатися в бухгалтерському обліку в установленому порядку на окремому субрахунку рахунка «Цільове фінансування і цільові надходження». Аналогічну норму містить п. 3 Порядку цільового використання коштів, отриманих від провадження діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ і вивільнених у зв'язку з наданням пільги з податку на прибуток підприємств, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2010 р. № 600.

Судячи з усього, виконуючи приписи зазначених

порядків, Мінфін вирішив до рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» запровадити чотири субрахунки, назви та призначення яких наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1

Субрахунки до рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

Код субрахунку

Назва субрахунку

Призначення субрахунку

1

2

3

481

Кошти, вивільнені від оподаткування

Ведеться облік вивільнених від оподаткування коштів у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток та їх використання на реалізацію заходів цільового призначення відповідно до законодавства

482

Кошти з бюджету та державних цільових фондів

Ведеться облік коштів, отриманих з бюджету та державних цільових фондів, та їх використання

483

Гуманітарна допомога

Ведеться облік надходження та використання гуманітарної допомоги

484

Інші кошти цільового фінансування і цільових надходжень

Ведеться облік надходження та використання коштів, які не відображаються на інших субрахунках рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

 

Таким чином, на субрахунку 481 підлягають обліку

вивільнені від оподаткування кошти у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток та відображається їх використання на реалізацію заходів цільового призначення відповідно до законодавства.

Уточнимо при цьому, що згідно з

п. 21 підрозд. 4 розд. XX ПКУ суми коштів, вивільнених від оподаткування відповідно до пп. 15 — 19 підрозд. 4 розд. XX ПКУ, може бути спрямовано підприємствами — платниками податку на прибуток виключно на:

— збільшення обсягів виробництва (надання послуг);

— переоснащення матеріально-технічної бази;

— запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю таких платників податків;

— повернення кредитів, використаних на зазначені вище цілі, та сплату процентів за ними.

За

п. 152.11 ПКУ суми коштів, не перераховані до бюджету платниками податків, зазначеними в п. 154.6 ПКУ, у зв'язку із застосуванням ставки податку 0 %, спрямовуються на:

— переоснащення матеріально-технічної бази;

— повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними;

— поповнення власних обігових коштів.

У бухгалтерському обліку

сума податку на прибуток, не сплачена до бюджету внаслідок звільнення, показується записом по дебету субрахунку 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» в кореспонденції з кредитом субрахунку 481 «Кошти, вивільнені від оподаткування». Такою кореспонденцією (без уточнення субрахунків) доповнені пояснення до рахунків 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і 98 «Податок на прибуток» в Інструкції № 291. Саме такий запис пропонували і ми у вже згадуваній статті «Фінзвітність для «малих» та «нульовиків» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 39, с. 19.

Згідно з оновленим

п. 17 П(С)БО 15 вивільнені від оподаткування кошти у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток визнаються доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Слід зауважити, що в такий самий спосіб згідно з вимогами п. 21 підрозд. 4 розд. XX ПКУ визнається дохід у цілях оподаткування: «суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат». Аналогічну норму містить п. 152.11 ПКУ для підприємств-«нульовиків».

Унаслідок уточнення

п. 45 П(С)БО 2 невикористані кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств, показуються по рядку 420 Балансу форми № 1 у складі коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел.

Що стосується

форми № 1-м, то такі кошти наводяться за рядком 430 «Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування», щодо чого зроблено уточнення в п.п. 2.22 розд. II П(С)БО 25.
Для підприємств-«нульовиків» застереження щодо відображення коштів, не перерахованих до бюджету при застосуванні ставки податку на прибуток 0 %, у складі цільового фінансування за рядком 430 форм № 1-мс відразу було у п. 1.9 розд. III П(С)БО 25.

 

Облік спільної діяльності без створення юрособи

Мабуть, найсерйозніших змін зазнало

П(С)БО 12,
де конкретизовано правила бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи.

Водночас

наказ № 664 доповнив абзац другий п. 6 П(С)БО 2 новим реченням такого змісту: «Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку». Мабуть, під такими стандартами саме і маються на увазі підправлені норми П(С)БО 12.

Оновлений

п. 3 П(С)БО 12 запроваджує поняття «оператор спільної діяльності», яким вважається учасник спільної діяльності без створення юридичної особи, якому згідно з договором доручено вести справи спільної діяльності, зокрема її бухгалтерський облік. Простіше кажучи, оператор спільної діяльності — це той же уповноважений її учасник.

У

п. 19 П(С)БО 12 зафіксовано обов'язок оператора спільної діяльності із ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності та складання окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності за такою діяльністю. Саме на підставі окремого балансу, поданого оператором спільної діяльності, її учасник відображає в бухгалтерському обліку свою частку в активах та зобов'язаннях спільної діяльності без створення юридичної особи у складі відповідних активів (п. 20 П(С)БО 12). Частка учасника в доходах та витратах спільної діяльності без створення юридичної особи відображається у складі інших операційних доходів (субрахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності») та інших операційних витрат (субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності»).

При цьому

вклади, внесені до спільної діяльності без створення юридичної особи, показуються її учасниками у складі іншої довгострокової заборгованості (субрахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість») або розрахунків з іншими дебіторами (субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами») залежно від строку, на який укладено договір про спільну діяльність.

Також залежно від строку укладення договору про спільну діяльність без створення юридичної особи

оператор повинен відображати в окремому балансі спільної діяльності вклади учасників у складі інших довгострокових зобов'язань (рахунок 55 «Інші довгострокові зобов'язання») або розрахунків з іншими кредиторами (субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»).

Понесені учасником для здійснення власної та спільної діяльності

витрати розподіляються пропорційно вибраній базі (виготовленій продукції, годинам праці, заробітній платі, обсягу діяльності, прямим витратам тощо).

Зобов'язання

, узяті учасником для здійснення спільної діяльності (у тому числі на оплату праці, сплату податків, зборів, обов'язкових платежів), визнаються витратами спільної діяльності без створення юридичної особи та компенсуються учаснику за рахунок спільної діяльності без створення юридичної особи. Проте компенсація, отримана в погашення зобов'язань, узятих учасником для провадження спільної діяльності, доходами учасника не визнається (п. 20 П(С)БО 12).

На особливу увагу заслуговує вимога нової редакції

п. 20 П(С)БО 12 щодо відображення учасниками спільної діяльності без створення юридичної особи господарських операцій, пов'язаних з цією діяльністю, із внесення, придбання та продажу активів відповідно до приписів пп. 13 і 14 П(С)БО 12, тобто в тому самому порядку що й інвестор спільного або асоційованого підприємства).

Крім усього іншого, доповненим

п. 26 П(С)БО 12
учасники спільної діяльності без створення юридичної особи зобов’язуються розкривати в примітках до фінансової звітності інформацію про таку діяльність щодо:

— розміру частки у спільній діяльності;

— строку дії договору спільної діяльності без створення юридичної особи;

— оператора спільної діяльності;

— загальної вартості вкладу до спільної діяльності без створення юридичної особи;

— суми всіх зобов'язань спільної діяльності без створення юридичної особи (із зазначенням суми, що припадає на частку учасника);

— загальної суми доходів та витрат спільної діяльності без створення юридичної особи і суми доходів та витрат спільної діяльності без створення юридичної особи, які було включено до інших операційних доходів та інших операційних витрат.

Оператор спільної діяльності

без створення юридичної особи зобов'язаний до того ж наводити інформацію про загальну вартість спільно контрольованих активів, управління якими він здійснює, а також у розрізі їх класифікації відповідно до вимог П(С)БО 2.

 

Авансові «будівельні» платежі — не капінвестиції

Як і очікувалося (див. статтю «Зближення бухгалтерського та податкового обліків: зміни до П(С)БО» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 33, с. 19), згадку про облік авансових платежів для фінансування капітального будівництва на субрахунку 151 «Капітальне будівництво» рахунка 15 «Капітальні інвестиції»

наказом № 664 вилучено з його характеристики, наданої в Інструкції № 291. Це стало наслідком того, що за нормами оновленого наказом № 372 п. 15
П(С)БО 2
авансові платежі для фінансування капітального будівництва під майбутнє виконання підрядником будівельно-монтажних робіт не розцінюються як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи та не підлягають відображенню у статті «Незавершені капітальні інвестиції» Балансу (рядок 020 форми № 1).

У повну відповідність до

п. 15 П(С)БО 2 наказом № 664 приведено п.п. 2.1 розд. II П(С)БО 25, згідно з яким у статті «Незавершені капітальні інвестиції» (за перейменованим рядком 020 форми № 1-м) тепер також відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій у необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, та устаткування для монтажу). І хоча тут згадуються тільки незавершені капінвестиції на придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, вважаємо, що до статті «Незавершені капітальні інвестиції» потрібно включати вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій як у матеріальні, так і в нематеріальні необоротні активи (див. докладніше «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 33, с. 19).

Саме «

незавершені капітальні інвестиції», а не «незавершене будівництво» показуються відповідно до уточненого абзацу першого п.п. 1.1 розд. III П(С)БО 25 у складі статті «Основні засоби» форми № 1-мс.

 

Собівартість послуг з ремонту та загальновиробничі витрати

Досить дивною, на наш погляд, нормою доповнено характеристику рахунка 23 «Виробництво» такого змісту: «

Собівартість послуг з ремонту, проведеного ремонтним підрозділом підприємства, зменшується на вартість матеріалів (зокрема запасних частин), отриманих при його проведенні, які придатні до подальшого використання і оприбутковані у складі запасів (крім матеріалів, отриманих при ліквідації об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів)».

Усім відомо, що порядок формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) регламентовано

П(С)БО 16. Причому виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, що реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві (п. 11 П(С)БО 16). Крім того, прямі матеріальні витрати, що складають виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), підлягають зменшенню на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва (п. 12 П(С)БО 16). У свою чергу, під зворотними відходами у п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо. Більше того, зазначеними Методрекомендаціями зворотні відходи відокремлено від запасів, отриманих у процесі ремонту та поліпшення (п. 2.12).

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок: тільки матеріальні цінності, що вписуються до поняття «зворотні відходи», зможуть зменшити собівартість ремонту, проведеного ремонтним підрозділом підприємства. Усі інші отримані у процесі ремонту запаси повинні оприбутковуватися з одночасним визнанням іншого доходу від операційної або звичайної діяльності залежно від оборотного чи необоротного статусу об'єкта, що ремонтується.

Ще одна зміна, унесена

наказом № 664 до Інструкції № 291 , стосується застосування п.п. 11.1 П(С)БО 16. Нагадаємо, що згідно з положеннями зазначеного підпункту підприємства мають право визначати собівартість за прямими витратами, пов'язаними з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати (форма № 2) окремою статтею в однойменному рядку 045. Для відображення в бухгалтерському обліку операції з включення загальновиробничих витрат до складу фінансового результату до рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» наказом № 664 внесено додаткову кореспонденцію за кредитом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» з дебетом рахунка 79 «Фінансові результати». Укажемо Мінфіну, що і до рахунка 79 «Фінансові результати» потрібно було б передбачити аналогічну кореспонденцію.

 

Спрощений План рахунків

Зважаючи на те, що у формах № 2-м і № 2-мс витрати групуються сьогодні за витратами діяльності, а не за елементами витрат,

зі спрощеного Плану рахунків вилучено рахунки 84 «Витрати операційної діяльності» і 85 «Інші затрати». Натомість запроваджено два рахунки обліку витрат діяльності — 90 «Собівартість реалізації» і 96 «Інші витрати». Крім того, спрощений План рахунків поповнився рахунками 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і 74 «Інші доходи». Про призначення кожного з перелічених рахунків можна дізнатися, звернувшись до табл. 2.

 

Таблиця 2

Нововведені рахунки спрощеного Плану рахунків

Код рахунка

Назва рахунка

Призначення рахунка

1

2

3

48

Цільове фінансування і цільові надходження

Облік і узагальнення інформації про залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету та інших джерел, у тому числі суми коштів, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток, та їх використання на реалізацію заходів цільового призначення відповідно до законодавства

74

Інші доходи

Облік та узагальнення інформації про суми інших доходів від операційної та звичайної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також обліковується сума доходу від надзвичайних подій

90

Собівартість реалізації

Облік та узагальнення інформації про виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів

96

Інші витрати

Облік та узагальнення інформації про інші витрати операційної діяльності та інші витрати звичайної діяльності, а також обліковуються належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів (обов'язкових платежів) та сума втрат від надзвичайних подій

 

Також зверніть увагу:

рахунок 70 спрощеного Плану рахунків тепер має назву «Доходи від реалізації», а використовується для обліку та узагальнення інформації про загальний дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

 

Інші зміни

Розглянемо також інші зміни, унесені

наказом № 664 до бухгалтерських нормативних документів.

Ще 15.01.2011 р. набрав чинності

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо статутного капіталу» від 22.12.2010 р. № 2850-VI, яким у низці законодавчих актів слова «статутний фонд» було замінено словами «статутний капітал». І ось тільки зараз дійшла черга до бухгалтерських нормативів. Наказом № 664 відредаговано п.п. 19.4.7 П(С)БО 5 та абзац третій п. 2 розд. I П(С)БО 25 , де слово «фонд» замінено словом «капітал» у відповідному відмінку.

Також зазнало змін викладене нещодавно в новій редакції

П(С)БО 25.

Так, у його

п.п. 2.28 розд. II і п.п. 1.14 розд. III слова «єдиного соціального внеску» замінено більш загальною фразою: «відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто того ж ЄСВ.

Одночасно з цим у

п.п. 2.4 розд. III П(С)БО 25 вилучено слово «дивіденди».

Нагадаємо, що відповідно до

п. 8 розд. І П(С)БО 25 «нульовики» зобов'язані визнавати доходи та витрати з урахуванням вимог ПКУ. При цьому суми, які не визнаються ПКУ витратами або доходами, відносяться безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування та підлягають відображенню в рядку 145 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).

Дивіденди, отримані від резидентів, не включаються до складу доходів згідно з положеннями

ПКУ. Мабуть, саме тому згадку про дивіденди виключено зі складу статті «Інші доходи» (рядок 040 форми № 2-мс).

Крім того,

наказом № 664 уточнено абзац восьмий п.п. 2.5 розд. III П(С)БО 25, унаслідок чого «нульовики» до собівартості виготовленої та реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг повинні включати прямі витрати, зменшені «на суму зменшення залишку на кінець періоду (порівняно із залишком на початок періоду)» незавершеного виробництва та готової продукції.

Цілком очевидно, що коригувати прямі витрати необхідно

на суму зміни залишків незавершеного виробництва та готової продукції на кінець звітного періоду порівняно з його початком. Однак для того, щоб розрахувати собівартість реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), слід прямі витрати на виготовлення (виробничу собівартість) зменшити на суму приросту, а не зменшення таких залишків на кінець періоду порівняно із залишками на початок, як указав Мінфін. Відповідно на суму зменшення залишків на кінець періоду порівняно із залишками на початок слід збільшити прямі витрати.

Такими є зміни, яких зазнали бухгалтерські нормативи. Залишилося тільки уточнити, що

наказ № 664 набрав чинності з дня його офіційного опублікування (04.07.2011 р.).
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі