Ринковий нагляд по-новому
2 грудня 2010 року ознаменувалося прийняттям низки знакових законів. І якщо Податковий кодекс України — у всіх на слуху, то закони щодо безпеки нехарчової продукції та ринкового нагляду залишилися без належної уваги. Мета цієї статті — ознайомити читача з основними положеннями зазначених законів, тим більше, що 5 липня 2011 року вони вже набрали чинності.
Костянтин НОСОВ, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Документи статті
Закон про ринковий нагляд
— Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 р. № 2735-VI.Закон про безпеку продукції
— Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 р. № 2736-VI.Закон про стандарти
— Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV.Закон про стандартизацію
— Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-III.
На кого поширюється нове наглядове законодавство?
Мета, яку ставив законодавець при прийнятті
Закону про ринковий нагляд та Закону про безпеку продукції , — зміна системи держконтролю за нехарчовою продукцією шляхом зближення її із системою, що існує в країнах Європейського Союзу. За задумом законодавця, зазначені закони повинні замінити діючу обтяжливу систему контролю за нехарчовою продукцією (контроль від проектування до утилізації продукції) на систему контролю, що орієнтується, насамперед, на безпеку продукції для споживача.Згідно зі
ст. 10 Закону про ринковий нагляд органи ринкового нагляду і сфери їх повноважень (перелік видів продукції, відносно яких здійснюється ринковий нагляд) визначаються Кабміном. Відповідною урядовою постановою від 01.06.2011 р. № 573 в числі органів, уповноважених на здійснення ринкового нагляду, названі: Держінспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція), Національна комісія регулювання зв'язку (НКРЗ), Державна ветеринарна та фітосанітарна служба (Держветфітослужба), Держслужба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд), Держінспекція з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція), Держслужба України з лікарських засобів (Держлікслужба), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція), Державна пробірна служба, Держкомітет ядерного регулювання України(Держатомрегулювання). При цьому в кожного з органів — своя сфера повноважень. Отже, такий широкий перелік органів не означає, що перевірятимуть відразу всі. Найбільш широку компетенцію має Держспоживінспекція.
Дія законів, що набрали чинності, поширюється на всіх виробників, імпортерів, розповсюджувачів продукції (суб'єктів господарювання, задіяних у послідовному ланцюзі постачання продукції від виробника до кінцевого споживача). Усі перелічені суб'єкти зобов'язані вводити в обіг та розповсюджувати тільки безпечну продукцію.
Утім, є й винятки. Дія обох законів не охоплює: 1) послуги та роботи; 2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів; 3) продукти тваринного походження; 4) корми, кормові добавки та премікси; 5) живі рослини та тварин; 6) продукцію людського, рослинного та тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення; 7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби; 8) лікарські засоби та ветеринарні препарати; 9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори; 10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, іншу продукцію у сфері використання ядерної енергії; 11) вироби військового призначення; 12) об'єкти містобудування.
Крім того, положення
Закону про безпеку продукції не поширюються на продукцію, що була у вжитку, антикваріат, продукцію, що підлягає ремонту чи відновленню перед її використанням (за умови, що постачальник надає інформацію про це покупцю).
Що таке «ринковий нагляд»?
Поняття «ринковий нагляд» не є новим і вперше з'явилося в
Законі про стандарти. Ринковий нагляд є постійним контролем держави за відповідністю продукції, введеної в обіг, технічним регламентам (актам, що визначають характеристики продукції або способи виробництва), за правомірністю застосування на ній Національного знака відповідності, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію. Інакше кажучи, зводити ринковий нагляд до контролю за якістю продукції виключно на ринках було б украй неправильно. Поняття ринкового нагляду, як бачимо, набагато ширше.До прийняття законів, що аналізуються, нормативним актом, який передбачав державний нагляд за дотриманням стандартів, норм, правил при виробництві та випуску продукції з метою забезпечення її якості, а також установлював відповідальність за їх порушення, був
Декрет Кабміну «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93. Він втратив чинність з моменту набуття чинності Законом про ринковий нагляд. На відміну від нових законів, Декретом була передбачена процедура нагляду за якістю продукції на всіх етапах — від проектування до утилізації. Здійснювався такий нагляд Держспоживстандарт (з 21.04.2011 р. Держспоживінспекція).Загальне правило, закладене в основу застосування
Закону про безпеку продукції і Закону про ринковий нагляд: передбачені ними вимоги та заходи контролю поширюються на всю продукцію за винятком лише тієї, відносно якої технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпеки. Якщо ж такі спеціальні техрегламенти є, то застосовувати слід саме їх. При цьому звертаємо увагу читачів на досить широке поняття «технічні регламенти», яке розкрите в Законі про стандарти: технічний регламент — це закон або підзаконний акт Кабміну, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, уключаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва (ст. 1 Закону про стандарти). На сьогодні в Україні існує трохи більше 30 технічних регламентів (див. http://www.csm.kiev.ua).Де-факто ринковий нагляд і контроль продукції
здійснюватиметься за всією нехарчовою продукцією — як за тією, для якої затверджено спеціальні технічні регламенти, так і за тією, щодо якої їх немає. Законодавець виходив з того, що у випадках, коли для певної продукції не передбачено жодних вимог до безпеки, вона вважається безпечною, допоки орган державного ринкового нагляду не доведе зворотне.Нагадаємо: відповідність продукції всім вимогам національних стандартів, які поширюються на цю продукцію, засвідчує Національний знак відповідності продукції (
ст. 14 Закону про стандартизацію), опис і правила застосування якого затверджено постановою Кабміну від 29.11.2001 р. № 1599. Національний знак відповідності має такий вигляд: .Крім того, не слід забувати, що до прийняття відповідних технічних регламентів діють вимоги обов'язкових до виконання державних та інших стандартів (
п. 4 Прикінцевих положень Закону про стандартизацію).
Новий вид перевірок
Основними заходами ринкового нагляду є
перевірки характеристик продукції (у тому числі відбір зразків та їх експертиза) і обмежувальні (коригувальні) заходи (обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції) (ст. 22 Закону про ринковий нагляд).Перевірки характеристик продукції можуть бути
плановими та позаплановими, виїзними та невиїзними (за місцем розташування органу ринкового нагляду). У розповсюджувачів продукції проводяться як планові, так і позапланові перевірки, а у виробників — тільки позапланові.Підставою для позапланової перевірки може бути:
а) звернення споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), в яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції можна ідентифікувати, однак міститься інформація, за якою можна встановити розповсюджувача, в якого було придбано (виявлено) таку продукцію;
б) обґрунтування виробником під час перевірки характеристик продукції, що:
— він не вводив в обіг продукцію, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;
— продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам у результаті дій або бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що під час перевірки перевіряються характеристики тільки того виду продукції, який є предметом перевірки, а не всієї продукції, яку виробляє або продає підприємство чи підприємець.
Під час невиїзної перевірки характеристик продукції, перевіряються
такі документи (їх копії) та інформація:декларація відповідності;
супровідна документація (у тому числі інструкція з використання продукції);
документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);
повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом тощо.
Під час виїзної перевірки характеристик продукції, крім перевірки того ж набору документації, також проводитимуть обстеження, відбір та експертизу (випробування) зразків продукції.
Строк проведення виїзних перевірок не може бути продовжено і не може перевищувати у розповсюджувача 2 робочих днів, а у виробника — 3 робочих днів
.Документами, за наявності яких проводяться перевірки, є посвідчення (направлення) на проведення перевірки, які видаються та оформляються відповідно до
Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.
Результати перевірки
За результатами перевірок орган ринкового нагляду може застосувати
обмежувальні (коригувальні) заходи щодо:приведення продукції у відповідність до вимог;
попередження виробником та/або розповсюджувачем продукції споживачів (користувачів) про ризики, які становить продукція;
заборони введення в обіг небезпечної продукції;
вилучення з обігу небезпечної продукції та попередження споживачів (користувачів) про ризики, які становить ця продукція;
відкликання небезпечної продукції з обігу та її знищення. Відкликання продукції застосовується як надзвичайна міра, якщо вжиті виробником або розповсюджувачем заходи є недостатніми для запобігання або уникнення відповідних ризиків, які становить продукція.
За задумом законодавця, обмежувальні (коригувальні) заходи щодо забезпечення безпеки продукції повинні застосовуватися пропорційно рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам.
Крім того, для забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам
при її ввезенні на митну територію України застосовується державний контроль продукції. Здійснюється такий контроль в зонах митного контролю. Під час контролю митні органи проводять документальні перевірки та вибіркові обстеження зразків продукції (візуальний огляд). При цьому враховується інформація, надана їм органами ринкового нагляду (ст. 37 Закону про ринковий нагляд).Митний орган може призупиняти митне оформлення продукції в разі відсутності документації, яка повинна супроводжувати продукцію на ринку, за відсутності або неналежного нанесення Національного знаку відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Митний орган повідомляє орган ринкового нагляду про призупинення митного оформлення продукції, що є підставою для проведення останнім перевірки характеристик продукції, митне оформлення якої призупинене.
Заходи відповідальності
І
Закон про ринковий нагляд, і Закон про безпеку продукції встановлюють низку фінансових санкцій.
| Порушення | Фінансова санкція |
| 1 | 2 |
| Уведення в обіг продукції, що становить серйозний ризик | Від 1500 до 3000 нмдг (від 25500 до 51000 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 2000 до 5000 нмдг (від 34000 до 85000 грн.) |
| Уведення в обіг небезпечної продукції | Від 1500 до 3000 нмдг (від 25500 до 51000 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 2500 до 5000 нмдг (від 42500 до 85000 грн.) |
| Уведення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, у тому числі нанесення Національного знаку відповідності на продукцію, яка не відповідає вимогам технічних регламентів | Від 500 до 1500 нмдг (від 8500 до 25500 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 1000 до 3000 нмдг (від 17000 до 51000 грн.) |
| Розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції | Від 150 до 250 нмдг (від 2550 до 4250 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 200 до 300 нмдг (від 3400 до 5100 грн.) |
| Розповсюдження продукції, щодо якої неналежним чином застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знаку відповідності на продукцію, яка не відповідає вимогам технічних регламентів) | Від 75 до 150 нмдг (від 1275 до 2550 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 100 до 250 нмдг (від 1700 до 4250 грн.) |
| Розповсюдження продукції без декларації відповідності, якщо згідно з технічним регламентом продукція при її розповсюдженні повинна супроводжуватися такою декларацією | Від 150 до 250 нмдг (від 2550 до 4250 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 200 до 350 нмдг (від 3400 до 59500 грн.) |
| Недотримання умов зберігання продукції, яка розповсюджується, якщо внаслідок цього продукція стала такою, що становить серйозний ризик та/або не відповідає встановленим вимогам | Від 250 до 1000 нмдг (від 4250 до 17000 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення, за яке вже застосовувався штраф, — від 500 до 1500 нмдг (від 8500 до 25500 грн.) |
| Невиконання або неповне виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів у вигляді вилучення продукції з обігу та/або її відкликання чи заборони надання такої продукції на ринку | Від 2500 до 5000 нмдг (від 42500 до 85000 грн.) для осіб, які ввели продукцію в обіг, від 500 до 1500 нмдг (від 8500 до 25500 грн.) — для розповсюджувачів |
| Невиконання або неповне виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів у вигляді приведення такої продукції у відповідність до встановлених вимог | Від 1500 до 3000 нмдг (від 25500 до 51000 грн.) для осіб, які ввели продукцію в обіг, від 300 до 1000 нмдг (від 5100 до 17000 грн.) — для розповсюджувачів |
| Невиконання припису про негайне усунення порушень вимог щодо презентації за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам | Від 250 до 500 нмдг (від 4250 до 8500 грн.), а за невиконання рішення про негайне припинення презентації продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації продукції в інший спосіб — від 1000 до 2000 нмдг (від 17000 до 34000 грн.) |
| Невиконання вимог щодо надання (у межах своєї діяльності) споживачам (користувачам) інформації, яка дає їм можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом її звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики не є очевидними, без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам (користувачам) вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків | Від 750 до 1500 нмдг (від 12750 до 25500 грн.), а за повторне протягом 3 років учинення аналогічного порушення особою, на яку вже було накладено штраф, — від 1500 до 3000 нмдг (від 25500 до 51000 грн.) |
До того ж, суб'єкт господарювання, який розповсюджуватиме продукцію кінцевому споживачу, у разі порушення вимог
Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-ХII, крім зазначених санкцій, може понести відповідальність і згідно з нормами цього Закону.Варто звернути увагу на те, що обидва закони містять підстави для звільнення від відповідальності (
ст. 16 Закону про безпеку продукції, ст. 45 Закону про ринковий нагляд). Для суб'єкта господарювання такими підставами є докази того, що порушення відбулося не з його вини (наприклад, він не вводив продукцію в обіг, продукція стала небезпечною внаслідок дій чи бездіяльності інших осіб або обставин непереборної сили тощо).Крім того,
зазначені штрафи за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, а тому строк їх застосування обмежений — протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня вчинення порушення (ст. 238, 250 Господарського кодексу України).На завершення зауважимо, що з 05.07.2011 р. суб'єкти господарювання обтяжені обов'язком зі зберігання документів, що дають змогу ідентифікувати як осіб, що поставили відповідну продукцію, так і тих, кому її поставили. До таких документів згідно із Законом про ринковий нагляд належать договори та товарно-супровідна документація (перелік вичерпним не є). Строк зберігання визначається відповідним технічним регламентом, а в разі відсутності в регламенті строку — 10 років з моменту введення в обіг або з дня отримання продукції. Ненадання таких документів, якщо виробника не вдасться встановити, загрожує суб'єкту господарювання штрафними санкціями як особі, що здійснила введення в обіг такої продукції.
