Ліквідаційна вартість основних засобів
Чи може ліквідаційна вартість основних засобів у податковому обліку дорівнювати нулю?
(м. Харків)
Незважаючи на те, що словосполучення «ліквідаційна вартість» кілька разів зустрічається, зокрема, у
розд. III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ, визначення самого терміна в цьому Кодексі немає. У такому разі необхідно орієнтуватися на норму п.п. 14.1.84 ПКУ , згідно з якою інші терміни для цілей розд. III вживаються в значеннях, визначених, серед іншого, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.Відповідно до
п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (далі — П(С)БО 7), під ліквідаційною вартістю розуміють суму коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).У свою чергу, знати величину ліквідаційної вартості необхідно для визначення вартості, яка амортизується. Згідно з визначенням терміна
«вартість, яка амортизується», наведеним у п. 4 П(С)БО 7, такою є первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Аналогічне визначення вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, надано й у ПКУ (див. п.п. 14.1.19).Як відомо,
систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) є амортизацією (див. п.п. 14.1.3 ПКУ). При цьому важливо пам'ятати, що амортизація основних засобів відповідного призначення є складовою собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 цього Кодексу), а також загальновиробничих (абз. «б» п.п. 138.10.1 ПКУ), адміністративних ( абз. «в» п.п. 138.10.2 цього Кодексу) витрат та витрат на збут (абз. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ), які віднесено до складу інших витрат.Крім того,
п.п. 145.1.4 цього Кодексу встановлено, що амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишковою вартістю об'єкта його ліквідаційної вартості.Таким чином, не підлягає сумніву, що
правильне визначення ліквідаційної вартості зрештою впливає на величину об'єкта оподаткування, який, нагадаємо, сьогодні розраховується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного періоду (див. п.п. 134.1.1 ПКУ).Водночас жодних правил визначення ліквідаційної вартості для цілей оподаткування прибутку підприємств
ПКУ не встановлено. Це дозволяє зробити висновок, що в податкових цілях ліквідаційна вартість ОЗ визначається так само, як і в бухгалтерському обліку, тобто виходячи із самостійних міркувань конкретного підприємства про можливу суму коштів або вартості інших активів, яку таке підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) конкретного об'єкта основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації).Звертаємо увагу: єдиний випадок, прямо прописаний у
п. 17 П(С)БО 7, коли встановлення ліквідаційної вартості є обов'язковим (слід розуміти — встановлення саме в ненульовому розмірі), пов'язаний з визначенням переоціненої залишкової вартості об'єкта основних засобів, який продовжує використовуватися, якщо його залишкова вартість дорівнює нулю. Інших випадків примусового встановлення ліквідаційної вартості зазначене Положення не містить.У зв'язку з цим
не виключена ситуація , коли за розсудом підприємства ліквідаційну вартість того чи іншого основного засобу буде прийнято такою, що дорівнює нулю, наприклад, унаслідок неможливості отримати хоч якісь економічні вигоди при ліквідації такого основного засобу. Більше того, у деяких випадках витрати у зв'язку з ліквідацією об'єкта можуть у майбутньому виявитися більше, ніж виручка від продажу ТМЦ, отриманих унаслідок демонтажу такого об'єкта, що додатково підтверджує можливість встановлення нульової ліквідаційної вартості ОЗ.Спеціально підкреслимо, що
таке рішення не суперечить жодній нормі як П(С)БО 7, так і ПКУ, тому є цілком правомірним. Однак, на наш погляд, не буде зайвим закріпити його наказом по підприємству при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) за аналогією з вимогами, які висуваються п.п. 145.1.2 ПКУ щодо встановлення строку корисного використання (експлуатації) такого об'єкта.На завершення зауважимо: якщо підприємство має намір об'єкт (групу об'єктів) основних засобів
амортизувати в податковому обліку із застосуванням методу зменшення залишкової вартості, суть якого розкрита в абз. 2 п.п. 145.1.5 ПКУ, установити ліквідаційну вартість такого об'єкта (об'єктів) такою, що дорівнює нулю, дійсно буде не можна. Інакше при обчисленні річної норми амортизації отримаємо перекручення, які призведуть до повної амортизації об'єкта протягом одного року, що порушить установлений мінімально допустимий строк експлуатації об'єкта ОЗ.І останнє, про що варто нагадати: зі змісту
абз. 2 п. 6 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ випливає, що для основних засобів та інших необоротних активів, що брали участь в інвентаризації станом на 1 квітня 2011 року, проведення якої було передбачено цим пунктом, вартість, що амортизується, повинна визначатися без урахування ліквідаційної вартості. Про це ми писали в статті «Основні засоби: перехідні моменти» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 20). Однак податківці вважають інакше, про що йдеться в листі ДПАУ від 29.04.2011 р. № 8263/6/15-0315.
Ігор Хмелевський, економіст-аналітик
