Щодо справляння екологічного податку
Лист Державної податкової адміністрації України від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817
Починаючи з 1 січня 2011 року з набранням чинності Кодексу на заміну загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища справляється екологічний податок (розділ VIII «Екологічний податок» Кодексу).
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу). Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу
платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).При цьому, в умовах пункту 240.5 статті 240 Кодексу
не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері.Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу
об’єктом та базою оподаткування податком є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів,що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.Статтею 246 Кодексу встановлено
ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.За податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли
з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених зокрема, статтею 246 Кодексу (пункт 2 підрозділу 5 розділу XX «перехідні положення» Кодексу).Пунктом 250.1 статті 250 Кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Кодексу платники податку складають
податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби, та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах — за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об’єктів.Платники податку перераховують суми податку, що справляється за розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом (пункт 250.5 статті 250 Кодексу), а саме Бюджетним кодексом України.
Зауважимо, що Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, внесено зміни до законодавчих актів із питань природоохоронного законодавства та у сфері поводження з відходами в частині впорядкування і регулювання відносин у зв’язку із запровадженням екологічного податку, зокрема, до Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища, із змінами і доповненнями, та Закону України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», із змінами і доповненнями.
Досліджуючи терміни, які наявні в підпункті 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу, зазначимо, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»:
відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.При практичному застосуванні терміна «розміщення відходів» в умовах розділу VIII «Екологічний податок» Кодексу слід враховувати поняття «
розміщення відходів» — це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами» (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).У зв’язку з цим, обов’язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збиранням і заготівлі таких відходів в умовах, визначених підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу.
Тобто,
починаючи з 1 січня 2011 року «Промінвестбанк» є суб’єктом та базою щоквартального оподаткування відходи (в тому числі небезпечні відходи, побутові відходи, інші відходи, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), що тимчасово розміщуються (зберігаються), в т. ч. на кінець звітного періоду (кварталу) на власній території підприємства (до їх передачі на утилізації або розміщення іншому суб’єкту господарювання (комунальному або спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів в т. ч. у разі наявності укладених договорів на видалення та утилізацію відходів із суб’єктом господарювання (комунальним або спеціалізованим підприємством тощо).Відповідно до пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року № 2034 із змінами і доповненнями (далі — Порядок № 2034) первинний облік відходів здійснюється відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.
Паспортизація відходів
передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрованих карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» (пункт 9 порядку № 2034).Починаючи з 1 січня 2009 року усім суб’єктам господарювання рекомендовано вести
первинний облік відходів за формою № 1-ВТ «облік відходів та пакувальних матеріалів і тари». Ця форма та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. № 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 р. за № 824/15515 (далі — Інструкція № 342). Запровадження на підприємстві типової форми № 1-ВТ здійснюється за наказом керівника підприємства чи керівника відповідної служби підприємства (зразок такого наказу наведено в додатку до Інструкції № 342) (абзац другий п. 1.4 Інструкції № 342).До цієї форми не включаються
дані про речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню, напівфабрикати, призначені за технологією виробництва для подальшої переробки з метою одержання готової продукції, а також відходи, що надходять у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря (пункт 1.2 Інструкції № 342).Інформація, наведена в типовій формі № 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку і паспортизації відходів, складання адміністративних даних, проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрації місць утворення, перероблення та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів, отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно транскордонних перевезень відходів тощо (абзац четвертий п. 1.4 Інструкції № 342).
Зауважимо, що трактування положень природоохоронного законодавства та у сфері поводження з відходами не належить до компетенції органів ДПС, а за їх роз’ясненням відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про відходи» платникам екологічного податку слід звертатися безпосередньо до територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також до центрального органу виконавчої влади — Міністерства екології та природних ресурсів України.
Водночас, консультації з порушених питань платником податку розміщено у категорії «300. Екологічний податок» сервісу «Єдина база податкових знань» на WEB-сайті ДПА України (www.sta.gov.ua).
Заступник голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник голови ДПС України С. Лекарь
коментар редакції
ДПАУ наполягає: екоподаток — за все сміття, облік сміття — за типовою формою № 1-ВТ
Законність вимог податківців про суцільну сплату екоподатку за сміття, що несподівано з'явилися через кілька місяців після набуття чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), зовсім недавно обговорювалася на сторінках нашого видання (див. коментар до листа ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55).
Там же простежувалася історія зі сплатою екозбору (попередника екоподатку) за розміщення відходів до 01.01.2011 р., а також були сформульовані запитання стосовно сьогоднішньої позиції контролюючих органів, головне з яких:
як здійснювати облік побутових відходів? Адже п. «г» ст. 17 Закону України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР відповідний обов'язок передбачено тільки щодо відходів виробництва, облік яких ведеться на підставі так званих матеріально-сировинних балансів (див. листи Мінприроди України від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08 та Мінпромполітики України від 27.05.2008 р. № 15/2-3-319 // обидва — «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58).Податківці
ж наполягають на необхідності сплати екоподатку за всі категорії відходів, у тому числі небезпечні, побутові та інші, що утворилися в процесі діяльності підприємства та підлягають утилізації або видаленню. Причому такі вимоги не пов'язуються з наявністю чи відсутністю в суб'єкта господарювання відповідних договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованою організацією, утім, як і з фактом виконання чи невиконання сторонами зобов'язань за такими договорами.Лист, що сьогодні коментується, з одного боку, підтверджує незмінність фіскальної позиції ДПАУ щодо сплати екоподатку, а з іншого боку — продовжує та розвиває її. Зокрема, новизна цього роз'яснення головного податкового відомства полягає в
рекомендації вести облік відходів (без конкретизації, про яку саме категорію відходів ідеться) за допомогою типової форми № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», Інструкцію щодо заповнення якої затверджено наказом Мінприроди України від 07.07.2008 р. № 342.Власне, абсолютної новизни в такій рекомендації немає, оскільки запропонована типова форма
обов'язкова до застосування ще з 1 січня 2009 року , причому всіма юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями) усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, а також фізособами-підприємцями, у процесі діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали і тара (свого часу ми писали про це у статті «Первинний облік відходів та упаковки за єдиною формою» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 85).Інша річ, що таким чином
податківці фактично прирівняли облік побутових відходів до обліку промислових (виробничих) відходів, що, погодьтеся, зовсім не те саме як за ступенем екологічної небезпеки, так і за обсягами утворення. Адже не випадково оплата послуг з вивезення побутових відходів розраховується не шляхом визначення обсягу фактично вивезених відходів, а виходячи з норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Тому, на наш погляд, при обліку побутових відходів підприємствам слід насамперед звернутися до такого відомого бухгалтерського критерію, як суттєвість інформації.Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування суттєвості у бухгалтерському обліку, доведених листом Мінфіну від 29.07.2003 р. № 04230-04108,
суттєвість окремих господарських операцій та об'єктів бухгалтерського обліку визначається керівництвом підприємства, якщо інше не передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Оскільки жодним П(С)БО поріг суттєвості такої інформації не встановлено, отже, визначити його повинен керівник підприємства. Тому цілком слушним буде організувати первинний облік усіх видів відходів виробництва та споживання, що утворюються на підприємстві та надходять зі сторони, у такий спосіб, щоб у ньому не брали участі відходи (переважно побутові), кількість яких менше, ніж наявні технічні можливості та економічна доцільність фіксації їх утворення.Нікого не вводитимемо в оману — рекомендований нами підхід напевно суперечитиме непереборному бажанню ДПАУ поповнювати бюджет, знімаючи вершки з усього, у тому числі й… даруйте, зі сміття. Найімовірніше, податкові органи на місцях наполягатимуть на сплаті екоподатку виходячи з мінімальних норм надання послуг з вивезення побутових відходів, які наведено в Додатку 2 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 р. № 1070. До речі, із цього додатка можна отримати
середню величину щільності сміття, яка знадобиться для переведення об'ємних одиниць (куб. м.), в яких ведеться облік твердих побутових відходів при їх вивезенні, в одиниці маси (тонни), що необхідно для заповнення Додатка 4 до Податкової декларації екологічного податку.Проте навіть у ситуації, що склалася, варто заперечувати податківцям, наполегливо відстоюючи думку, що
платниками екоподатку за розміщення відходів повинні бути виключно ті суб'єкти, чия діяльність спеціально спрямована на розміщення відходів у відведених для цього місцях, на які отримано дозволи. Дивись, ДПАУ й схаменеться, адже вже в сьогоднішньому листі прозвучало, що трактування природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами не належить до компетенції органів ДПС. Справа лише в тому, щоб дочекатися сприятливих роз'яснень з боку Мінприроди на кшталт тих, якими і податківці, й платники екозбору керувалися раніше. Сподіваємося, після цього дуже швидко стихне вся ця вакханалія довкола екоподатку за сміття.А поки наближається подання декларації з цього податку за II квартал, вважаємо за необхідне нагадати, що
строк застосування одингривнєвого штрафу, який було встановлено п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ за податкові порушення, здійснені в I півріччі, уже закінчився. Тому неподання зазначеної декларації за II квартал у строк до 9 серпня, як і її неподання за I квартал (якщо зараз податківці зарахують підприємство до тих, хто, на їх думку, був зобов'язаний подати таку звітність у строк до 10 травня, але не зробив цього) каратиметься куди серйозніше — 170 грн. за перше допущене після 30.06.2011 р. несвоєчасне подання податкової декларації і 1020 грн., якщо підприємство протягом року вчинить аналогічне порушення (аргументи див. у статті «Розмір штрафу за порушення, виявлене після 30 червня 2011 року» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55).У зв'язку з цим кожен повинен вибрати для себе ту тактику дій, відстоювати правоту якої в нього вистачить сил. Ми ж, у свою чергу, на сторінках нашої газети зобов’язуємося негайно повідомляти про всі подальші перипетії «сміттєвої» епопеї.
Ігор Хмелевський
