Теми статей
Обрати теми

Пошта редакції. Коли санкції щодо РРО стають податковим боргом?

Редакція ПБО
Відповідь на запитання

Коли санкції щодо РРО стають податковим боргом?

 

Податковою інспекцією було винесено рішення про застосування фінансових санкцій за порушення у сфері застосування РРО, яке оскаржене в окружному адмінсуді (на користь підприємства). Однак в апеляційній інстанції виграв податковий орган. На сьогодні касаційна скарга перебуває на розгляді ВАСУ, який призупинив виконання рішень судів нижчих інстанцій до остаточного розгляду ним справи. Податковий орган, вважаючи зазначену суму податковим боргом, відмовляється переплату за іншими платежами зараховувати в рахунок поточних податкових платежів. Чи правомірна відмова податкового органу?

 

Податковий кодекс України

(далі — ПКУ) дійсно передбачає, що помилково та/або надмірно сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику податків, крім випадків наявності в нього податкового боргу (п. 43.1 ПКУ). При цьому з 1 січня 2011 року статус податкового боргу можуть отримати не лише не сплачені в установлені строки податкові платежі, а й суми штрафних санкцій, передбачених за порушення неподаткового законодавства, підконтрольного податковим органам, у тому числі законодавства у сфері РРО (див. п.п. 14.1.175 ПКУ). Однак податковим боргом вони стають не автоматично, а тільки за умови завершення так званої процедури узгодження грошового зобов’язання. Тому для відповіді на запитання про правомірність дій податкового органу в ситуації, що розглядається, насамперед необхідно визначитися з тим, чи стала сума штрафних санкцій податковим боргом.

Як випливає із запитання, платник податків ініціював процедуру оскарження штрафу за порушення правил застосування РРО. За загальним правилом, протягом усієї процедури оскарження до набуття чинності рішенням суду сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, а отже, стати податковим боргом не може. Тут важливо враховувати, що постанови суду апеляційної інстанції набирають чинності

з моменту їх оголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України). Подальше подання касаційної скарги і навіть призупинення виконання судового рішення до моменту вирішення справи Вищим адмінсудом того факту, що рішення апеляційного суду вже є таким, що набрало чинності, не змінює.

На підставі наведених норм можемо зробити перший висновок:

з моменту проголошення рішення апеляційного суду, винесеного на користь податкового органу, сума штрафу щодо РРО вважається податковим боргом. Зробимо лише одне застереження: цей висновок справедливий, якщо проголошення рішення мало місце після 01.01.2011 р. Якщо суд апеляційної інстанції виніс рішення до 01.01.2011 р., коли ще не діяв ПКУ, то статус податкового боргу суми штрафу, що оскаржуються, набули з 01.01.2011 р. Цього статусу борг з РРО-штрафу не позбавляється навіть у випадку, якщо Вищий адмінсуд, прийнявши до розгляду касаційну скаргу платника податків, виносить ухвалу про призупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції (п. 5 ч. 1 ст. 215 КАСУ). Однак винесення такої ухвали означатиме, що до платника податків, який має податковий борг, виконання судового рішення за яким призупинене, не можуть застосовуватися заходи щодо його примусового стягнення. Серед таких заходів — і погашення податкового боргу за рахунок надмірно сплачених сум податкових платежів без заяви платника податків (абзац другий п. 87.1 ПКУ), і застосування податкової застави (ст. 88 ПКУ) та ін. Водночас призупинення виконання судового рішення щодо суми грошового зобов’язання, яке оскаржується, не звільняє платника податків від такого негативного наслідку, як нарахування пені на суму боргу. Пеня нараховується з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення. У ситуації, що розглядається, моментом, з якого починає нараховуватися пеня, буде день винесення рішення судом апеляційної інстанції (якщо цей факт мав місце після 01.01.2011 р.) або 01.01.2011 р. (якщо рішення було винесене ще до 01.01.2011 р.).

Отже, з наведених норм випливає, що

обмежити платника податків у можливості розпорядитися сумою переплати, що в нього утворилася за податковими платежами, шляхом її спрямування на погашення поточних податкових зобов’язань на тій підставі, що у платника податків є податковий борг, податковий орган не може, якщо стягнення такого боргу призупинено судом. Більше того, самі податківці визнають, що зараховувати кошти за одним податком у погашення податкового боргу за іншим грошовим зобов’язанням на підставі п. 87.9 ПКУ не можна (див. Єдину базу податкових знань, підрозділ — 080.01 джерела погашення податкового боргу).

 

Олена Уварова, юрист

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі