Про оподаткування консультаційних та інжинірингових послуг

В обраному У обране
Друк
Редакція ПБО
Податки та бухгалтерський облік Червень, 2011/№ 46
Лист від 26.05.2011 р. № 14837/7/16-1517

Про оподаткування консультаційних та інжинірингових послуг

Лист Державної податкової адміністрації України від 26.05.2011 р. № 14837/7/16-1517

 

Державна податкова адміністрація України у зв’язку з численними запитами органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на додану вартість надає методичні рекомендації для підготовки податкових консультацій платникам щодо порядку оподаткування операцій, перерахованих у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 186 розділу V Кодексу визначається місце постачання товарів та послуг. Правила визначення місця постачання послуг встановлені пунктами 186.2, 186.3 та 186.4 статті 186 розділу V Кодексу.

Місцем постачання послуг, перерахованих в пункті 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, місцем постачання платником податку перерахованих у цьому пункті послуг визначається місце реєстрації як суб’єкта господарювання (місце постійного чи переважного проживання) особи, що є їх замовником (покупцем).

Якщо замовником таких послуг є нерезидент України, який не має в Україні постійного представництва, місце постачання таких послуг знаходитиметься поза межами митної території України і обсяг таких послуг не включатиметься до об’єкта оподаткування на підставі підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу. Якщо постачання таких послуг здійснюється на замовлення резидента України нерезидентом, або ж платником податку — резидентом, місцем постачання таких послуг буде митна територія України, і обсяг таких послуг підлягатиме оподаткуванню згідно з правилами, визначеними відповідними статтями розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V цього Кодексу.

У підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу визначені такі види послуг: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

При цьому, приймаючи до уваги зміст звернень платників податку, що надходять на розгляд до ДПА України, Державна податкова адміністрація України інформує, що об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (послуг) платниками податку на додану вартість, а не види діяльності окремих платників податку.

Наданий платнику податку органами державної статистики код виду економічної діяльності не обумовлює обов’язку оподаткування чи неоподаткування наданих ним послуг.

Підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу також

визначено не види діяльності платників податку, а перелік послуг, стосовно яких встановлено окремі правила визначення місця постачання послуг і які, крім того, згідно з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно з Кодексом платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу V Кодексу), платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом. При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» /далі — Закон № 996/, з урахуванням змін і доповнень), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Також

слід враховувати умови, вказані в договорі про надання тієї чи іншої послуги, наявність у платника податку — виконавця послуги працівників відповідних кваліфікацій, відповідних основних фондів, дозволів, ліцензій тощо, та результати виконання послуг (акти, висновки, звіти чи інші документи, які відображають результат їх виконання).

Так, наприклад,

консультаційна послуга може надаватись виключно з тих питань, які стосуються основної діяльності платника податку, яким надається консультація, а представник платника податку, який надає консультацію, повинен мати відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, про що має бути вказана відповідна інформація в консультаційному висновку, а до інженерних послуг може бути віднесена лише певна частина інжинірингових послуг, що можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень інженера.

Що стосується

інжинірингових послуг, то відповідно до підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу інжиніринг — надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов’язаних із такими послугами (роботами).

Таким чином, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміна іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм розділу V Кодексу

до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

— в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів;

— стосовно об’єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об’єктів;

— під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт — надання консультацій та авторський нагляд. При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу під визначення терміна «інжиніринг» не підпадають.

<…>

 

Заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПА України,
 заступник голови О. Любченко



коментар редакції

ДПАУ щодо «необ’єктних» послуг: думайте самі

базова ідея листа, що коментується, —

вирішувати, є послуга, що надається, об’єктом обкладення ПДВ чи вона охоплюється переліком, наведеним в горезвісному абз. «в» п. 186.3 Податкового кодексу України, повинен сам платник податків. Висновок, безумовно, розумний. Щоправда, не виключено, що доводити свою правоту платнику податків доведеться в суді, особливо враховуючи всю неоднозначність ситуації з визначенням того, які ж послуги можна віднести до консультаційних (див. лист Держкомпідприємництва від 08.04.2011 р. № 3309 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 43), інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем (докладно про проблеми, що виникають у зв’язку з цим, див. у статті «Об’єкт чи не об’єкт — ось в чому запитання» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 23).

Утім, зовсім скоро може статися так, що «проблемним» виявиться тільки перше півріччя 2011 року: як ми вже повідомляли, парламентом прийнято закон, що виключає з ПКУ п.п. 196.1.14 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 42, с. 1). Із набуттям ним чинності зникне необхідність такої ретельної «податкової» кваліфікації предмета договору. Питання, що активно обговорюються сьогодні, залишаться актуальними лише для дуже обмеженого періоду часу та невдовзі відійдуть на другий план. Та все ж на окремих озвучених ДПАУ тезах не можна не зупинитися:

1. Нагадаємо, податкові органи з перших днів дії ПКУ виходили з того, що при класифікації послуг, які не є об’єктом обкладення ПДВ,

орієнтуватися потрібно на КВЕД (за матеріалами Єдиної бази податкових знань, розміщеної на офіційному сайті ДПАУ www.sta.gov.ua // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 104, с. 2).

Проте, і ми на це також указували,

КВЕД може виконувати лише допоміжну функцію, оскільки в ньому наведена класифікація видів діяльності суб’єктів господарювання, а в п. 186.3 ПКУ йдеться про операції, що вже зумовлює імовірність певної невідповідності. Крім того, нещодавно в своєму неофіційному роз’ясненні, розміщеному на сайті, Державний комітет статистики справедливо підкреслював, що класифікаційні коди видів економічної діяльності суб’єкта господарювання за КВЕД не можуть бути визначальним критерієм для застосування до нього п.п. «в» п. 186.3. ПКУ.

Як бачимо з листа, що коментується, ДПАУ дослухалася до аргументів, що прозвучали, та визнала:

наданий платнику податків органами держстатистики код виду економічної діяльності не зумовлює обов’язку оподаткування чи неоподаткування наданих послуг.

Єдине, що може зробити платник податків, — спробувати отримати письмову податкову індивідуальну консультацію (див. «Вам лист, або Який статус мають податкові консультації?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 45, с. 37). Щоправда, як свідчить практика, здебільшого податківці на місцях обмежуються цитуванням або ПКУ, або листів ДПАУ. І перший, і другий варіант є малокорисним для платників податків.

2. Консультаційна послуга повинна стосуватися основної діяльності платника податків, який надає послугу, а у працівників такого платника податків має бути відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, який, як наполягає ДПАУ, необхідно вказати в консультаційному висновку. Питання полягає в критеріях визначення того, що діяльність є основною. Крім того, незрозуміло, якими можуть бути наслідки, якщо у контролюючого органу виникнуть сумніви щодо виконання названих вище вимог.

3. Як відомо, найбільшу кількість спорів викликає тлумачення поняття «інжиніринг». При цьому умовно можна виділити два підходи до такого тлумачення: широкий (його прихильники наполягають на включенні до інжинірингу всіх перелічених у КВЕД видів інжинірингової діяльності) та вузький (послідовники якого пропонують керуватися буквальним, а не розширювальним прочитанням поняття, яке наведене в п.п. 14.1.85 ПКУ). ДПАУ в листі, що коментується, очікувано підтримала другий із наведених підходів.

4. Наостанок ДПАУ закликає всі нижчі за рівнем податкові органи переглянути надані податкові консультації з цього питання та відкликати ті з них, зміст яких не відповідає цьому листу.

Такий «заклик», на нашу думку, можна поширити виключно на ті консультації, які будь-якої юридичної сили не мають, тобто на всі податкові консультації, за винятком індивідуальних письмових. Пояснюється це тим, що ПКУ не надає податковим органам повноважень відкликати надані ними конкретним платникам податків податкові консультації (хоча про таку можливість і йдеться в Методичних рекомендаціях щодо надання органами ДПС України письмових податкових консультацій, направлених листом ДПАУ від 21.01.2011 р. № 1600/7/10-1017/220). Підставою для скасування консультації може бути тільки рішення суду або скасування (зміна) норми, для роз’яснення якої була направлена така консультація.

 

Олена Уварова

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити