Теми статей
Обрати теми

Припинення трудового договору: якими можуть бути підстави?

Редакція ПБО
Стаття

Припинення трудового договору: якими можуть бути підстави?

 

Найпоширеніші підстави припинення трудового договору — це ініціатива працівника чи роботодавця. Однак це аж ніяк не повний перелік підстав, коли трудові відносини може бути розірвано.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Конституція України

гарантує кожному громадянину захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). До цього може бути додано і захист від незаконного перешкоджання працівнику в розірванні трудового договору з його ініціативи.

Одна з вимог чинного законодавства — можливість припинення трудового договору тільки з передбачених підстав, загальний перелік яких закріплено в

КЗпП. До нього входять (у дужках зазначено відповідні положення КЗпП, що вказуються в наказі про звільнення і трудовій книжці працівника при оформленні його звільнення):

1) угода сторін (

п. 1 ст. 36 КЗпП);

2) закінчення строку, на який було укладено трудовий договір (

пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП), крім випадків, коли трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не висунула вимогу про їх припинення (п. 2 ст. 36 КЗпП);

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (

п. 3 ст. 36 КЗпП);

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (

ст. 38 КЗпП — при розірванні безстрокового трудового договору, ст. 39 КЗпП при розірванні строкового трудового договору);

5) розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу (

ст. 40 КЗпП — при розірванні трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу на загальних підставах), у випадку:

а) змін в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (

п. 1 ст. 40 КЗпП);

б) виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (

п. 2 ст. 40 КЗпП);

в) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення (

п. 3 ст. 40 КЗпП);

г) прогулу (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (

п. 4 ст. 40 КЗпП);

д) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігаються до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (

п. 5 ст. 40 КЗпП);

е) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (

п. 6 ст. 40 КЗпП);

ж) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (

п. 7 ст. 40 КЗпП);

з) вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, установленого вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (

п. 8 ст. 40 КЗпП);

6)

додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП) у разі:

а) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філії, представництва, відділення чи іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (

п. 1 ст. 41 КЗпП);

б) винних дій керівника підприємства, установи, організації, унаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (

п. 11 ст. 41 КЗпП);

в) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника чи уповноваженого ним органу (

п. 2 ст. 41 КЗпП);

г) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи (

п. 3 ст. 41 КЗпП);

7) розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (

ст. 45 КЗпП);

8) переведення працівника за його згодою на інше підприємство, до установи, організації або перехід на виборну посаду (

п. 5 ст. 36 КЗпП);

9) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (

п. 6 ст. 36 КЗпП);

10) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбуття покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, що унеможливлює продовження цієї роботи (

п. 7 ст. 36 КЗпП);

11) розірвання трудового договору на підставах, передбачених контрактом (

п. 8 ст. 36 КЗпП);

12) направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (

ст. 37 КЗпП);

13) розірвання трудового договору (у тому числі строкового) з неповнолітнім на вимогу його батьків, усиновлювачів та опікунів, а також державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, у разі коли продовження дії договору загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (

ст. 199 КЗпП);

14) установлена під час строку випробування невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято (

ст. 28 КЗпП);

15) звільнення з підстав, передбачених іншими нормативно-правовими актами. Наприклад,

ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII містить додаткові умови для припинення державної служби. Зауважимо, що додаткові підстави для звільнення працівників може бути встановлено законодавством, тобто не лише законами, а й підзаконними актами (актами органів виконавчої влади), за умови, що відповідні державні органи належним чином уповноважені видавати такі акти (на відміну від проекту Трудового кодексу, в якому прямо передбачено, що підстави припинення трудового договору може бути передбачено виключно самим Кодексом та законами).

Спеціальне застереження у

ст. 7 КЗпП зроблено щодо можливості встановлення законодавством такої додаткової підстави припинення трудового договору, як порушення встановлених правил прийняття на роботу (див. також п. 29 постанови Пленуму ВСУ у трудових спорах).

 


Припинення договору у зв'язку з порушеннями, допущеними під час прийняття працівника на роботу

29. Вирішуючи справи про припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до

ст. 7 КЗпП спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права займати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше судились за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена).

Постанова Пленуму ВСУ з трудових спорів»


 

Ще раз підкреслимо: підставу для припинення трудових відносин має бути передбачено законодавчими актами або контрактом, якщо працівник входить до категорії працівників, з якими може укладатися трудовий договір у вигляді контракту. Тому, наприклад, досягнення працівником пенсійного віку не є підставою для розірвання трудового договору з працівником (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 65;

лист Мінпраці від 26.07.2010 р. № 7956/0/14-10/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 71).

Трудовий договір не може бути визнано недійсним, як це має місце з цивільно-правовими договорами (див.

постанову ВСУ від 20.03.2007 р.).

Також слід звернути увагу на те, що трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, якщо вони уклали трудові договори з фізичними або юридичними особами України і це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота, регулюються законодавством України (

ч. 2 ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-ІV). Отже, при розірванні з ними трудового договору необхідно також дотримуватись вимог КЗпП.

Звільнення слід відрізняти від відсторонення від роботи. Так, згідно зі

ст. 46 КЗпП роботодавець може відсторонити працівника від роботи в разі появи на роботі у стані алкогольного, наркотичного чи іншого токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежній охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Наприклад, такими підставами для недопуску можуть бути виявлення відповідно до медичного висновку протипоказань для виконання роботи, обумовленої трудовим договором, а також вимоги уповноважених органів та посадових осіб.

Роботодавець відстороняє від роботи (не допускає до роботи) працівника на весь період часу, доки не буде усунено обставину, що стала підставою для відсторонення працівника від роботи або недопущення його до роботи. У період відсторонення від роботи (недопущення до роботи) заробітна плата працівнику не нараховується. Якщо працівник у подальшому доведе, що законних підстав для відсторонення не було, йому виплачується середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.

 


За час незаконного відсторонення від роботи працівнику виплачується середня зарплата

10. Якщо буде встановлено, що на порушення

ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Постанова Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13

«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»


 

У цілому всі підстави для припинення трудових відносин можна умовно поділити на чотири групи:

1) волевиявлення однієї зі сторін трудового договору (або працівника, або роботодавця);

2) обопільне волевиявлення сторін договору;

3) неможливість збереження трудових відносин у зв'язку з виникненням певних обставин (призов до армії тощо);

4) настання обставин, що не залежать від волі сторін (зокрема, смерть працівника).

Кожна з підстав припинення трудового договору має свої особливості, що потребують аналізу. Розглянемо вимоги до порядку припинення трудового договору з найпоширеніших на практиці підстав відповідно до чинного на сьогодні в Україні законодавству докладніше.

Нагадаємо, що питання розірвання трудового договору з директором та головним бухгалтером нами розглядалися окремо (см. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58; 2009, № 61).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі