Звільнення у зв’язку з призовом на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу
Можливість розірвання трудового договору у зв'язку із призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу передбачена
п. 3 ст. 36 КЗпП. У цьому випадку розірвання трудового договору відбувається на вимогу третіх осіб, оскільки не залежить від волі сторін трудового договору. Ініціатором розірвання трудового договору в цьому випадку, по суті, є військовий комісаріат.Трудовий договір може бути розірвано на підставі
п. 3 ст. 36 КЗпП з працівниками, що підпадають під перелік осіб, які повинні проходити військову службу або в окремих випадках направлятися на альтернативну (невійськову) службу.Види військової служби визначено
ч. 4 ст. 2 Закону № 2232. На практиці найбільш поширеною підставою для звільнення є призов на строкову військову службу, на яку в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, які досягли до дня відправлення у військові частини 18 років, і старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочення від призову на строкову військову службу.На альтернативну (невійськову) службу направляються особи, які підлягають призову на строкову військову службу та особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їх релігійним переконанням, документально чи в інший спосіб підтвердили істинність переконань та щодо яких прийнято відповідні рішення (
ст. 4 Закону № 1975).Працівник, який направляється для проходження військової або альтернативної служби, подає роботодавцю
заяву з проханням про звільнення із зазначенням причини, до якої додає повістку чи інший документ, що підтверджує призов на військову або направлення на альтернативну (невійськову) службу. Зазначені документи будуть підставою для видання наказу (розпорядження) керівника про звільнення працівника.Слід звернути увагу:
конкретна дата розірвання трудового договору погоджується між працівником та роботодавцем, але з урахуванням дати призову (направлення). Тобто роботодавець зобов'язаний звільнити працівника не пізніше дати, зазначеної в документі про призов на військову або направлення на альтернативну службу.Як і при розірванні трудового договору за іншими підставами, при звільненні працівника на підставі
п. 3 ст. 36 КЗпП роботодавець зобов'язаний видати йому в день звільнення належно оформлену трудову книжку та здійснити з ним остаточний розрахунок. У трудовій книжці робиться запис «Звільнений у зв'язку із призовом на строкову військову службу (направленням на альтернативну (невійськову) службу), п. 3 ст. 36 КЗпП України».Що стосується остаточного розрахунку, то при звільненні працівника на підставі
п. 3 ст. 36 КЗпП він має свої особливості. Якщо на дату звільнення у працівника є невикористані дні щорічної відпустки або відпустки працівникам, які мають дітей, то, крім зарплати за фактично відпрацьований у місяці звільнення час, роботодавець виплачує йому компенсацію за невикористану відпустку.Якщо працівнику було надано відпустку в рахунок невідпрацьованої частини року,
відпускні, виплачені йому за невідпрацьовані дні, при звільненні з його заробітної плати не утримуються. Це прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП та п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки.Виплата вихідної допомоги працівникам, які звільняються у зв'язку із призовом на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу, на сьогодні не провадиться. Докладніше про це читайте у статті «Остаточний розрахунок при звільненні» на с. 39.
Звертаємо увагу: за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування у тримісячний строк на те саме підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступників на посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до призову на військову службу (
ч. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII).Працівники із числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, користуються за інших рівних умов переважним правом на збереження робочого місця при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років із дня звільнення зі служби (
п. 9 ч. 1 ст. 42 КЗпП, ч. 3 ст. 8 Закону № 2011, ч. 2 ст. 3 Закону № 1975).
Катерина Скрипкіна, економіст-аналітик
