Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
Кожний громадянин, який працює на умовах трудового договору, за власним бажанням або з об'єктивних причин має право розірвати такий договір. Розглянемо особливості розірвання безстрокового та строкового трудового договору з ініціативи працівника.
Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк (
ст. 38 КЗпП). Право звільнитися за власним бажанням надається всім працівникам, прийнятим на роботу за безстроковим трудовим договором, за винятком осіб, засуджених судом до виправних робіт, оскільки їм забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції згідно з ч. 1 ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 р. № 1129-IV. Дозвіл на звільнення таких осіб може бути дано після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.Працівник, який має намір розірвати безстроковий трудовий договір з власної ініціативи,
повинен попередити про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП). Письмову заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП працівник може подати як у період роботи, так і в період відсутності на роботі у зв'язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, відрядженням або з будь-яких інших причин. У разі відсутності дати і підпису працівника звільнення може бути визнано недійсним (див. газету «Праця і зарплата», 2007, № 15).Проте умова, установлена
ч. 1 ст. 38 КЗпП, не означає, що працівника може бути звільнено тільки після закінчення двотижневого строку. За угодою сторін трудового договору дата звільнення може бути встановлена в межах двотижневого строку (уключаючи день подання заяви). Скоротити двотижневий строк в односторонньому порядку ні працівник, ні роботодавець не має права. Власник не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення, якщо працівник не просить про це. А якщо працівник не вийде на роботу до закінчення зазначеного строку, то його і зовсім можуть звільнити за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП (див. газету «Праця і зарплата», 2009, № 40, с. 18).Роботодавець повинен мати на увазі ще один припис
ст. 38 КЗпП: власник або уповноважений ним орган не має права звільнити працівника на підставі поданої раніше заяви, якщо:—
після закінчення двотижневого строку він продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору;— до закінчення двотижневого строку
відкличе свою заяву про звільнення. Незважаючи на те що форму, в якій працівник може відкликати свою заяву, КЗпП не встановлено, зрозуміло, що працівник повинен подати заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням саме у письмовій формі — тільки цей варіант може бути доказом відкликання раніше поданої заяви в разі виникнення спору між працівником та роботодавцем.Але, як завжди, із кожного правила є винятки:
звільнити працівника навіть у разі відкликання ним своєї заяви або виходу на роботу після закінчення двотижневого строку з моменту його подання роботодавець має право, якщо на місце працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, було запрошено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП). Кого можна вважати такими працівниками, роз'яснюється в абзаці другому п. 12 постанови Пленуму ВСУ з трудових справ. Так, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору особам, запрошеним в порядку перекладу з іншого підприємства, установи, організації (ч. 5 ст. 24 КЗпП).В окремих випадках, коли
працівник не може далі продовжувати роботу на цьому підприємстві через певні обставини, роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір із ним у строк, про який просить працівник. Інакше кажучи, роботодавець повинен задовольнити прохання працівника про звільнення за власним бажанням, не зобов'язуючи його відпрацювати два тижні з дня подання заяви.Відповідно до
ч. 1 ст. 38 КЗпП до таких випадків належать:— переїзд на нове місце проживання;
— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
— вступ до навчального закладу;
— неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
— вагітність;
— догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною-інвалідом;
— догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
— вихід на пенсію;
— прийняття на роботу за конкурсом;
— інші поважні причини.
Що стосується поважних причин, то у кожному конкретному випадку рішення про те, яку причину можна вважати такою, вирішує роботодавець.
Умова про попередження роботодавця за два тижні не поширюється і на випадки, коли працівник звільняється у зв'язку з
невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП). Прикладом такої підстави може бути невиплата заробітної плати або ненадання відпусток, право на які гарантоване працівнику законодавством. Зауважимо, що при звільненні працівника на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП, крім зарплати за відпрацьовані в місяці звільнення дні, компенсації за невикористану відпустку, працівнику повинні виплатити вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).Зауважимо: відповідно до
абзацу першого п. 12 постанови Пленуму ВСУ з трудових справ подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням з метою уникнути відповідальності за винні дії не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії за підставами, передбаченими законом, до закінчення двотижневого строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.І ще один важливий момент: при розірванні трудового договору важливо визначити, який день вважається днем звільнення.
Днем звільнення
за загальним правилом вважається останній день роботи (п. 2.26 Інструкції № 58), тобто:— день, про який просить працівник у заяві про звільнення (за наявності поважних причин або згоди роботодавця);
— відповідний день другого тижня з моменту подання заяви про звільнення. Це правило випливає з вимог
ст. 2411 КЗпП, згідно з якою строк, що обчислюється тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Наприклад, якщо заяву з проханням про звільнення за власним бажанням працівник подав у середу 08.06.2011 р., то днем звільнення буде середа 22.06.2011 р. Якщо ж закінчення двотижневого строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день (ч. 5 ст. 2411 КЗпП).Проте зазначене правило поширюється не на всі випадки звільнення. Розглянемо, коли можливі винятки з правила.
1. Відповідно до
ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надана невикористана відпустка з подальшим звільненням. У цьому випадку датою звільнення буде останній день відпустки . Звертаємо увагу: якщо тривалість відпустки перевищує двотижневий строк, відкликати заяву про звільнення працівник може тільки протягом цього строку, а не до моменту закінчення відпустки. Якщо працівник не зробив це протягом двох тижнів із дня попередження роботодавця про звільнення, вважається, що він втрачає право на повернення на роботу.2. У разі несвоєчасної видачі трудової книжки
з вини роботодавця днем звільнення вважається день видачі трудової книжки (п. 4.1 Інструкції № 58). Про новий день звільнення видається наказ (розпорядження) керівника та вноситься запис до трудової книжки працівника, раніше внесений запис визнається недійсним. При цьому працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.Зупинимося ще на одній ситуації, що зустрічається на практиці: працівник подав роботодавцю заяву з проханням про звільнення за власним бажанням за два тижні до бажаної дати звільнення, після чого захворів і продовжує хворіти після закінчення двотижневого строку. З одного боку, заборона на звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується тільки випадків розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за винятком випадку, коли працівник відсутній на роботі більше чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності (
ч. 3 ст. 40 КЗпП). Оскільки в ситуації, що розглядається, про звільнення просив сам працівник, зазначена заборона тут не діє. Виходить, що обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника в період його хвороби немає.Водночас існує ризик, що звільнений працівник передумає звільнятися. При цьому причиною невиходу на роботу буде його хвороба. Керуючись положеннями
ч. 2 ст. 38 КЗпП, працівник може вимагати поновлення його на роботі. Як бачимо, виникає ймовірність виникнення трудового спору. Щоб уникнути конфліктних ситуацій з працівником, слід дочекатися закінчення строку непрацездатності працівника, отримати його згоду (достатньо усної) на розірвання трудового договору і лише після цього закінчити процедуру звільнення з відповідним записом у трудовій книжці.Якщо ж працівник підтвердить своє бажання звільнитися перебуваючи на лікарняному, то трудовий договір з ним розривається незважаючи на те, що його тимчасова непрацездатність продовжується. Однак роботодавець зобов'язаний у цій ситуації оплатити перші п'ять днів хвороби за рахунок власних коштів та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Щодо трудової книжки, то згідно з
п. 4.2 Інструкції № 58, якщо працівник у день свого звільнення відсутній на роботі, йому цього ж дня необхідно відіслати лист із вказівкою її забрати.Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (
ст. 39 КЗпП). Працівник, який бажає розірвати достроково строковий трудовий договір, подає заяву з відповідним проханням роботодавцю. При цьому КЗпП не встановлено обов'язок працівника попереджати роботодавця про бажання розірвати строковий трудовий договір.Згідно з
ч. 1 ст. 39 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний задовольнити вимоги працівника про дострокове розірвання строкового трудового договору тільки в разі:— хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
— порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору;
— у випадках, передбачених
ч. 1 ст. 38 КЗпП (див. вище).Якщо перелічені поважні причини відсутні, роботодавець має право відмовити працівнику в достроковому розірванні строкового трудового договору та вимагати від нього відпрацювати встановлений у договорі строк або завершити певну роботу.
Працівник вважається звільненим лише після видання відповідного наказу (розпорядження) керівника підприємства.
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника в його трудовій книжці робиться запис «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (ст. 39 КЗпП України, якщо розривається строковий трудовий договір)».
Катерина Скрипкіна, економіст-аналітик
