Остаточний розрахунок при звільненні
Незалежно від причини звільнення, працівник у день звільнення повинен отримати остаточний розрахунок. Про особливості розрахунку та оподаткування виплат, що належать працівнику при звільненні, читайте в цій статті.
Марія СОЛОМІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Обов'язком роботодавця в разі звільнення працівника є проведення з ним остаточного розрахунку та виплата всіх належних йому відповідно до трудового законодавства сум, а саме:
— заробітної плати за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;
— вихідної допомоги;
— компенсації за невикористану відпустку;
— інших виплат.
Упевнені, що з розрахунком заробітної плати за фактично відпрацьований час труднощів не виникне. Тому докладніше зупинимося на особливостях розрахунку вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки.
Вихідна допомога
Випадки виплати та розмір.
Вихідна допомога виплачується працівникам при звільненні за окремими підставами. Випадки, коли здійснюється виплата вихідної допомоги при звільненні, визначено ст. 44 КЗпП. Розмір вихідної допомоги встановлюється КЗпП та колективним договором підприємства і залежить від підстави, за якою провадиться звільнення працівника.Інформацію про законодавчо встановлені мінімальні розміри вихідної допомоги залежно від причини звільнення наведемо в таблиці.
| Підстава для припинення трудового договору* | Мінімальний розмір вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП) |
| 1 | 2 |
| Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) | Середній місячний заробіток |
| Зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП) | |
| Виявлення невідповідності працівника обійманій посади або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також відмова в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП) | |
| Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП) |
|
| Порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП) | Тримісячний середній заробіток |
| * Зауважимо, що виплата вихідної допомоги працівникам, які призиваються на військову службу або направляються на альтернативну (невійськову) службу, чинною редакцією ст. 44 КЗпП не передбачена. Зміни, унесені до ст. 44 КЗпП Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI, які встановлювали обов'язок роботодавця виплачувати зазначеним особам вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 02.05.2008 р. № 10-РП/2008). Це підтверджує Мінпраці в листі від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII особам, які призиваються на строкову військову службу, повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів державного бюджету. Порядок виплати цієї допомоги повинен встановити КМУ, однак наразі його не встановлено (лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09). | |
Наведені в таблиці суми вихідної допомоги, передбачені
ст. 44 КЗпП, є законодавчо встановленими мінімальними гарантіями, нижче яких роботодавець не має права виплачувати вихідну допомогу. Водночас він може встановити в колективному договорі виплату допомоги в сумі більшій, ніж передбачена ст. 44 КЗпП.Виплата вихідної допомоги в більшому розмірі може бути передбачена також іншими законодавчими актами. Так, у разі звільнення за
п. 1 ст. 40 КЗпП працівників, віднесених до 1 і 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесені до категорії III, роботодавець зобов'язаний виплатити їм вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 796). У цьому випадку виплата вихідної допомоги здійснюється за рахунок коштів, перерахованих роботодавцю центрами з нарахування та виплати соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян (п.п. 6 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936).Визначивши випадки виплати вихідної допомоги, перейдемо до порядку його розрахунку.
Порядок розрахунку вихідної допомоги.
Розрахунок суми вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку № 100. Послідовність дій при розрахунку вихідної допомоги така.1. Визначаємо період, за який здійснюється обчислення заробітної плати
. Згідно з абзацом третім п. 2 Порядку № 100 розрахунок суми вихідної допомоги провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передували місяцю звільнення.Якщо впродовж останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з
виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж і впродовж цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня не зі своєї вини, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється
виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково,
виключається з розрахункового періоду.2. Визначаємо кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства
.3. Визначаємо кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, протягом двох місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що включається до розрахунку).
4. Визначаємо виплати, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді та братимуть участь у розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку розміру вихідної допомоги
. Перелік таких виплат наведено в п. 3 Порядку № 100. Не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати виплати, зазначені в п. 4 Порядку № 100, а також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов'язків, щорічної та додаткової відпустки, відрядження тощо), та допомога по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п. 4 Порядку № 100).Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в розмірі, в якому вони нараховані, без виключення утримань податку, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Водночас, визначаючи виплати, що братимуть участь у розрахунку середньої заробітної плати, необхідно враховувати вимоги
абзаців першого і другого п. 3 Порядку № 100, згідно з якими квартальні премії, а також премії, нараховані за триваліший проміжок часу, уключаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.5. Здійснюємо розрахунок середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до абзацу другого п. 8 Порядку № 100 розмір середньомісячної заробітної плати для нарахування вихідної допомоги дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та середньомісячної кількості робочих днів у розрахунковому періоді.У свою чергу:
—
середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні (інший фактично відпрацьований період, що враховується) на кількість відпрацьованих за цей період робочих днів;—
середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці відповідно до графіка роботи підприємства, установленого з дотриманням вимог законодавства.Таким чином, у загальному випадку розрахунок середньої заробітної плати для визначення розміру вихідної допомоги можна зобразити у вигляді формули:
ЗПср = ЗПф : РДф х РДг : 2
,де
ЗПср — середньомісячна заробітна плата для визначення розміру вихідної допомоги;ЗПф
— сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом двох місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується) та інших виплат, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;РДф
— кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом двох місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується);РДг
— кількість робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства.Далі розглянемо порядок розрахунку компенсації за невикористану відпустку.
Компенсація за невикористану відпустку
Спершу визначимося, які відпустки згідно з чинним законодавством підлягають компенсації.
Статтею 83 КЗпП
та ст. 24 Закону про відпустки визначено, що при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:—
щорічної відпустки;—
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.До щорічних відпусток належать (
ст. 4 Закону про відпустки):— основна відпустка;
— додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами;
— додаткова відпустка за особливий характер праці;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Зауважимо: додаткова відпустка, що надається на підставі
п. 22 ч. 1 ст. 20 і п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 796, особам, віднесеним до 1 і 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на думку Мінпраці, не належить до щорічних відпусток, тому така відпустка не підлягає компенсації (див. листи від 17.11.2006 р. № 415/13/116-06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 69; від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07).Право на щорічну відпустку мінімальної тривалості 24 календарні дні мають всі особи, які працюють на умовах трудового договору. Про те, хто має право на додаткову щорічну відпустку, читайте в статті «Зустрічаємо сезон щорічних відпусток: розрахунок та облік відпускних» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 41.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються відповідно до
ст. 19 Закону про відпустки:— жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінці, яка має дитину-інваліда;
— жінці, яка всиновила дитину;
— одинокій матері, батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальній установі);
— особі, яка взяла дитину під опіку;
— одному з прийомних батьків.
Докладно про осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, читайте у статті «Надаємо додаткову відпустку батькам, які мають дітей» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29.
Інші види оплачуваних відпусток
(наприклад, навчальні, творчі відпустки), не використані працівником, компенсації не підлягають.Звертаємо увагу: компенсація за невикористану відпустку надається працівнику
незалежно від причин звільнення.Компенсації підлягають усі дні всіх невикористаних працівником щорічних відпусток незалежно від того, скільки років вони не надавалися
. Також законодавство не встановлює строків давності, після яких втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку здійснюється аналогічно розрахунку звичайних відпускних.
Алгоритм розрахунку компенсації за невикористану відпустку такий.
1. Визначаємо кількість невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації.
Розрахунок днів невикористаної
щорічної відпустки можна здійснити за допомогою такої формули:Дкомп = Двідп х (Квідпр - Пвідпр) : (Крік - Прік),
де
Дкомп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;Двідп
— загальна тривалість відпустки;Квідпр
— кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення, за які не надавалася відпустка;Пвідпр
— кількість святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, які припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;Крік
— загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;Прік
— загальна кількість святкових та неробочих днів у поточному робочому році.У разі звільнення
керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів , які до звільнення пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості (ст. 24 Закону про відпустки). Якщо такі особи до звільнення пропрацювали менше 10 місяців, компенсація виплачується пропорційно відпрацьованому ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарного дня при тривалості відпустки 56, 42 і 28 календарних днів відповідно (п. 6 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346)).Щодо розрахунку кількості днів невикористаних
додаткових відпусток батькам, які мають дітей, зазначимо таке.Додаткова відпустка батькам, які мають дітей, належить до
соціальних відпусток та надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. У разі звільнення працівник має право на її використання або отримання компенсації за неї в повному обсязі, незалежно від відпрацьованого часу в цьому році. Нагадаємо: з 01.01.2010 р. тривалість відпустки на дітей становить 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.Згідно з роз'ясненнями, наданими Мінпраці в
листах від 25.08.2005 р. № 36-455, від 22.02.2008 № 33/13/116-08, від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29, від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 73, тривалість невикористаних соціальних відпусток працівникам, які мають дітей, повинна визначатися згідно з нормами законодавства, що діяли в тому році, за який надається компенсація.2. Розраховуємо середньоденну зарплату.
Середня заробітна плата визначається відповідно до Порядку № 100 виходячи із сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати компенсації. Працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу по 1-ше число місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.Середньоденна заробітна плата визначається за формулою:
ЗПср = ЗП : (Крік - Прік - Ч),
де
ЗП — сума заробітної плати та інших виплат, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;Ч
— час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства чи з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді.Що стосується виплат, які включаються до розрахунку середньої зарплати (ЗП), то їх перелік наведено в
п. 3 Порядку № 100. Крім того, до розрахунку середньої зарплати для визначення суми компенсації за невикористану відпустку включаються також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних та громадських обов'язків тощо), та допомоги по тимчасовій непрацездатності (абзац четвертий п. 3 Порядку № 100). Не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати виплати, зазначені в п. 4 Порядку № 100.3. Розраховуємо суму компенсації за невикористану відпустку.
Цей розрахунок покажемо у вигляді формули:К = Дкомп х ЗПср ,
де
К — сума компенсації за невикористану відпустку;ЗПср
— середньоденна заробітна плата.Докладніше про порядок розрахунку компенсації за невикористану відпустку, який аналогічний порядку розрахунку відпускних, розглянуто в статті «Зустрічаємо сезон щорічних відпусток: розрахунок та облік відпускних» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 41, с. 10 та в межах цієї статті його не розглядатимемо.
Далі розберемося, які виплати роботодавець має право утримати з нарахованої суми остаточного розрахунку.
Виплати, які може бути утримано роботодавцем із суми доходу, нарахованого працівнику при звільненні
Згідно зі
ст. 127 КЗпП із сум заробітної плати, нарахованої працівнику при звільненні, з метою покриття його заборгованості перед підприємством, з якого він звільняється, роботодавець на підставі наказу (розпорядження) може здійснювати утримання:1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;
2) для повернення сум, надмірно виплачених унаслідок рахункових помилок;
3) для погашення невитраченого та своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення в іншу місцевість; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав та розміру утримань;
4) при звільненні працівника до закінчення робочого року, у рахунок якого він уже отримав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки;
5) для відшкодування збитку, заподіяного з вини працівника підприємству, установі, організації.
Причому у випадках, перелічених у пп. 1 — 3, роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про утримання, якщо виконуються одночасно такі дві умови:
—
не закінчився строк в один місяць із дня закінчення строку, установленого для повернення авансу, погашення заборгованості або із дня виплати неправильно обчисленої суми;— працівник
не оспорює підстав та розміру утримань.В іншому разі видання такого наказу (розпорядження) є неправомірним. Зазначені суми може бути стягнуто з працівника тільки за рішенням суду.
Якщо працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він вже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості перед підприємством роботодавець здійснює утримання із заробітної плати за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. При проведенні утримання роботодавець зобов'язаний ураховувати обмеження, установлені
п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки, якими визначаються випадки, коли таке утримання не здійснюється. Згідно з наведеними нормами це випадки звільнення працівника у зв'язку з:1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу (
п. 3 ст. 36 КЗпП);2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України (
п. 5 ст. 36 КЗпП);3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (
п. 6 ст. 36 КЗпП);4)
змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);5)
виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);6) нез'явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (
п. 5 ст. 40 КЗпП);7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (
п. 6 ст. 40 КЗпП);8) направленням на навчання;
9) виходом на пенсію.
Також не здійснюється утримання із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки в разі смерті працівника.
Зауважимо: крім наведеного переліку виплат, при проведенні остаточного розрахунку із заробітної плати працівника можуть здійснюватися
утримання за виконавчими листами (наприклад, аліменти, відшкодування шкоди тощо). Розмір утримань із заробітної плати працівника за виконавчими листами обчислюється виходячи із суми, яка залишається після утримання податків (ч. 1 ст. 70 Закону № 606). Перелік видів доходів, з яких проводиться утримання аліментів, затверджено постановою КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.93 р. № 146. Згідно з цим документом утримання аліментів із сум вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років, не здійснюється.Припиняючи нарахування та виплату за виконавчими листами у зв'язку зі звільненням працівника-боржника, роботодавець зобов'язаний протягом 3 днів повідомити державного виконавця про причину припинення виплат за виконавчими листами та вказати нове місце роботи, проживання або навчання працівника-боржника, якщо вони відомі (
ч. 2 ст. 69 Закону № 606).Звертаємо увагу: проводячи утримання із суми заробітної плати, нарахованої працівнику при звільненні, роботодавець зобов'язаний дотримуватись вимог
ст. 128 КЗпП, що встановлює обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівника. Так, згідно із зазначеною нормою загальний розмір проведених відрахувань при кожній виплаті заробітної плати працівнику не може перевищувати 20 %, а в деяких випадках, окремо передбачених законодавством (наприклад, при відрахуванні із заробітної плати за декількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Розмір відрахувань із заробітної плати в цьому випадку не може перевищувати 70 %.
Строки проведення остаточного розрахунку з працівником
Строки розрахунку при звільненні встановлено
ст. 116 КЗпП.При звільненні працівника виплата всіх належних йому сум здійснюється
в день звільнення, яким у загальному випадку вважається останній робочий день .Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган зобов'язаний
письмово повідомити працівника перед виплатою (ч. 1 ст. 116 КЗпП). Оскільки форму повідомлення законодавчо не встановлено, то роботодавець має право її визначити самостійно. Таким повідомленням, наприклад, може бути як розрахунковий лист, так і спеціально розроблена підприємством форма.Якщо працівник у день звільнення
не працював, зазначені суми має бути виплачено не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.У разі спору про розміри сум
, належних працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у зазначений вище строк виплатити працівнику суму, що не оспорюється.
Виплати, які зобов'язаний здійснити власник у зв'язку із затримкою
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у зазначені вище строки за відсутності спору про їх розмір роботодавець зобов'язаний виплатити
працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП), а при непроведенні його до розгляду справи в суді — по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини (п. 20 постанови № 13).За наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівнику його
середній заробіток за весь час затримки, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117 КЗпП). При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частини, яку вона складала в заявлених вимогах, істотності цієї частини порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (абзац другий п. 20 постанови № 13).Крім того, у разі порушення роботодавцем строку видачі трудової книжки, працівнику
виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 4 ст. 235 КЗпП).Розрахунок середнього заробітку
в наведених випадках здійснюється відповідно до Порядку № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці.Якщо виплата за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку з працівником або за несвоєчасну видачу трудової книжки здійснюється за рішенням суду, то роботодавцю необхідно врахувати такі особливості. Суми таких виплат прямо вказуються у рішенні суду, причому
без утримання обов'язкових платежів, які сплачуються згідно з чинним законодавством. Тому для уникнення непотрібних проблем рекомендуємо роботодавцю простежити за тим, щоб у резолютивній частині рішення було зазначено, що суд визначив суму заробітку, який підлягає нарахуванню, без утримань обов'язкових платежів. Якщо все ж такої вказівки не буде, роботодавець може звернутися до суду за роз'ясненням рішення суду, і вже в роз'ясненні суд укаже на те, що належна виплаті сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу визначена без відповідних утримань.Усе це необхідно для того, щоб роботодавець
у разі добровільного виконання рішення суду мав можливість утримати з нарахованої за вимушений прогул або за несвоєчасний розрахунок зарплати обов'язкові платежі. В іншому разі він вимушений буде їх заплатити за рахунок своїх коштів.Розібравшись з особливостями розрахунку заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, а також середньої заробітної плати за затримку остаточного розрахунку та видачі трудової книжки, перейдемо до відображення зазначених виплат в податковому та бухгалтерському обліку.
Податковий та бухгалтерський облік
Розгляд порядку оподаткування виплат працівнику, з яким розривається трудовий договір, почнемо з обкладення їх єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ).
ЄСВ.
Порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ визначається виключно Законом № 2464. Базою для нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, п.п. 4.3.5 Інструкції № 21-5). Для визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, роботодавцям слід керуватися Інструкцією № 5. Крім того, на виконання ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 КМУ розробив Перелік № 1170, який містить виплати, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ.Інформацію щодо необхідності обкладення ЄСВ виплат, які можуть провадитися працівнику, що звільняється, наведемо в таблиці.
| Виплата | Інформація щодо включення до бази нарахування ЄСВ | Підстава |
| Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення | Уключається до бази нарахування ЄСВ | Входить до фонду оплати праці згідно з розд. 2 Інструкції № 5 |
| Вихідна допомога в разі звільнення | Не включається до бази нарахування ЄСВ | Не входить до фонду оплати праці (п.п. 3.8 Інструкції № 5) та зазначена в п. 4 розд. I Переліку № 1170 у складі виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ |
| Компенсація за невикористані дні відпустки | Уключається до бази нарахування ЄСВ | Входить до складу фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) |
| Виплата за затримку остаточного розрахунку | Не включається до бази нарахування ЄСВ | Належить до інших виплат, які не входять до фонду оплати праці (п.п. 3.9 Інструкції № 5), та зазначена в п. 5 розд. I Переліку № 1170 у складі виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ. |
| Виплата за затримку видачі трудової книжки | Уключається до бази нарахування ЄСВ | Входить до складу фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) |
Виплати, які включаються до бази нарахування ЄСВ,
підлягають відображенню у Звіті з ЄСВ за формою додатка 4 до Порядку формування і подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2.Податок на доходи фізичних осіб
(далі — ПДФО). Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та виплати, які роботодавець здійснює у зв'язку із затримкою остаточного розрахунку та видачі трудової книжки включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та обкладаються ПДФО за ставками, передбаченими п. 167.1 ПКУ:— за ставкою
15 % — для доходу, сума якого не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році — 9410 грн.);— за ставкою
17 % — із суми перевищення.У зв'язку з тим, що грошова
компенсація за невикористану відпустку входить до складу додаткової заробітної плати, вона обкладається ПДФО у складі зарплати за правилами, передбаченими для заробітної плати, а саме:— при визначенні бази оподаткування зменшується на суму ЄСВ у частині утримань та на суму податкової соціальної пільги (за наявності права на неї);
— ураховується при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу (далі — ПСП) (у 2011 році — 1320 грн.).
Нагадаємо, що з 01.01.2011 р. у місяці звільнення до зарплати працівника, який має право на застосування ПСП, може застосовуватися пільга незалежно від кількості відпрацьованих ним у такому місяці днів (
п.п. 169.3.4 ПКУ).Що стосується
вихідної допомоги, яка виплачується в разі звільнення працівника, то із роз'яснень, наведених у листі ДПАУ від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 25), можна зробити висновок, що для цілей обкладення ПДФО вихідна допомога не є заробітною платою. На думку податківців, вона належить до складу загального оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.2.18 ПКУ, тоді як доходи у вигляді зарплати включаються туди на підставі п.п. 164.2.1 ПКУ. Отже, ПСП до вихідної допомоги не застосовується і ця виплата не враховується при визначенні права на ПСП.Середня заробітна плата за затримку остаточного розрахунку
виплачується колишньому працівнику, який на момент виплати вже не перебуває у трудових відносинах з підприємством, про що є відповідний запис у трудовій книжці. Крім того, ця виплата не входить до фонду оплати праці (п. 3.9 Інструкції № 5), а отже, не є заробітною платою для цілей обкладення ПДФО. ПСП до неї не застосовується і вона не враховується при визначенні права на ПСП.Середній заробіток за час вимушеного прогулу
, виплата якого здійснюється у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки працівнику, для цілей обкладення ПДФО, на нашу думку, є заробітною платою. Як зазначалося раніше, він включається до фонду оплати праці на підставі п.п. 2.2.12 Інструкції № 5.У зв'язку з цим:
1)
уся сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу включається до оподатковуваного доходу місяця, в якому вона нарахована;2) застосовується та
ставка податку з доходів, яка діє на момент нарахування суми середньої зарплати за час вимушеного прогулу;3)
уся сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу порівнюється з граничною величиною доходу, що дає право на застосування ПСП.При проведенні остаточного розрахунку роботодавець зобов'язаний
провести перерахунок сум доходів, нарахованих працівнику, який звільняється, у вигляді заробітної плати, утриманого ПДФО, а також суми наданої ПСП (у разі наявності права на неї) (п.п. «в» п.п. 169.4.2, п.п. 169.4.3 ПКУ).Перерахунок здійснюється
за кожний місяць звітного року до моменту звільнення. При проведенні перерахунку уточнюються нараховані та виплачені доходи з урахуванням сум, нарахованих безпосередньо за відповідний місяць (відпускних, лікарняних тощо), правильність нарахування ПДФО за кожний місяць, наявність підстав для застосування ПСП та виправляються допущені помилки, пов'язані з нарахуванням та оподаткуванням доходів, а також застосуванням ПСП.Наслідком проведення перерахунку може бути виявлення
недоплати або переплати ПДФО.Недоплата
стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу працівника, який звільняється, за відповідний місяць (після його оподаткування), а в разі недостатності суми такого доходу — непогашена частина недоплати включається до складу податкового зобов'язання працівника за результатами звітного податкового року та сплачується самим працівником (п.п. 169.4.4 ПКУ).Що стосується
переплати з ПДФО, то роботодавцем на суму такої переплати зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання працівника в місяці звільнення. Якщо ж сума переплати перевищує суму ПДФО, нарахованого в останньому місяці роботи, то сума перевищення підлягає відшкодуванню з бюджету за результатами звітного року. Для цього працівник повинен вести облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1022, та подати до 1 травня року, наступного за звітним, річну декларацію про майновий стан і доходи, в якій задекларувати суму переплати ПДФО.У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ роботодавець — податковий агент відображає:
— заробітну плату за фактично відпрацьований час у місяці звільнення, компенсацію за невикористані дні відпустки, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середню зарплату за затримку остаточного розрахунку*
з ознакою доходу «101»;— вихідну допомогу при звільненні
з ознакою доходу «127».Податок на прибуток. Заробітна плата
за фактично відпрацьований час у місяці звільнення, компенсація за невикористані дні відпустки та середня зарплата за час вимушеного прогулу включаються до витрат підприємства на підставі пп. 138.8.2, 138.10.1 — 138.10.4 і п. 142.1 ПКУ.Суми вихідної допомоги при звільненні в розмірі, передбаченому чинним законодавством
, уключаються до витрат на підставі п. 142.2 ПКУ. Сума перевищення над законодавчо встановленим розміром до складу витрат не включається.Суми, нараховані працівникам за час затримки остаточного розрахунку при звільненні
, на нашу думку, не включаються до витрат, оскільки вони є свого роду штрафною санкцією, що накладається на роботодавця за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником.Узагальнимо наведену інформацію у вигляді таблиці.
Умовні позначення:
«+» — обкладається ЄСВ (ПДФО) або включається до складу витрат підприємства;
«-» — не обкладається ЄСВ (ПДФО) або не включається до складу витрат підприємства.
| Виплата | ЄСВ | ПДФО | Витрати |
| Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення | + | + | + |
| Вихідна допомога в разі звільнення | - | + | + /- |
| Компенсація за невикористані дні відпустки | + | + | + |
| Виплата за затримку остаточного розрахунку | - | + | - |
| Виплата за затримку видачі трудової книжки | + | + | + |
Крім того, варто звернути увагу роботодавців ще на один важливий момент. Як відомо, у разі звільнення працівника у зв'язку з його переведенням на інше підприємство, в установу, організацію (
п. 5 ст. 36 КЗпП) компенсація за невикористані дні щорічної відпустки може бути або виплачена йому на руки в загальному порядку, або за його бажанням перерахована на рахунок підприємства, на яке працівник переводиться.Розрахунок та нарахування сум компенсації за невикористану відпустку, нарахування (утримання) та сплату ЄСВ, а також утримання та перерахування ПДФО, на наш погляд, має здійснювати
підприємство, з якого звільняється працівник. Витрати, пов'язані з нарахуванням суми компенсації, а також нарахована сума ЄСВ уключаються до складу витрат такого підприємства.Відомості про виплачену компенсацію колишній роботодавець повинен відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ та у звітності щодо ЄСВ.
«Чиста» сума компенсації за невикористану відпустку (за мінусом усіх утримань) перераховується на рахунок нового роботодавця на підставі письмової заяви працівника. Моментом виплати доходу в цьому випадку, на нашу думку, слід вважати
дату перерахування грошових коштів підприємству, яке є новим місцем роботи фізичної особи. Перерахування грошової компенсації має супроводжуватися листом (довідкою), в якому слід вказати період, за який працівник не використав щорічну відпустку, та загальну суму компенсації, а також інформацію про те, що ПДФО та ЄСВ нараховано (утримано) та перераховано в повному обсязі.Новий роботодавець
не відображає суму компенсації, зараховану на його рахунок, ні у складі доходів при її отриманні, ні у складі витрат при виплаті. Ця сума є для нього транзитною. При її отриманні в нового роботодавця виникає заборгованість перед працівником з виплати компенсації.Відповідно до
ст. 10 Закону про відпустки новий роботодавець зобов'язаний за бажанням працівника надати йому щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного строку з початку його роботи на цьому підприємстві. При цьому дні відпустки, «зароблені» на попередньому місці роботи, оплачуються за рахунок отриманої від «старого» роботодавця компенсації.У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ та звіті щодо ЄСВ, на нашу думку, новий роботодавець відомості про виплачену компенсацію не вказує.
Сподіваємося, що наведений матеріал дозволить роботодавцям легко здійснити остаточний розрахунок з працівником, який звільняється.
