Теми статей
Обрати теми

Бюджетне відшкодування ПДВ за Податковим кодексом

Редакція ПБО
Стаття

Бюджетне відшкодування ПДВ за Податковим кодексом

 

Як відомо, за існуючими правилами платникам податків, у яких другий період поспіль у декларації виходить «мінус», сума ПДВ (за дотримання певних умов) може відшкодовуватися з бюджету. Про те, як саме має відбуватися відшкодування ПДВ за правилами Податкового кодексу, зараз і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 2756

— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 р. № 2756-VI.

Закон № 509

— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

Перелік № 1238

— Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1238.

Порядок № 39

— Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 17.01.2011 р. № 39.

Порядок № 42

— Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. № 42.

 

Спершу з’ясуємо, хто з платників податків не має права на отримання бюджетного відшкодування.

 

Хто не має права на бюджетне відшкодування

Слід зауважити, що в цьому випадку

ПКУ (порівняно з його попередником — Законом про ПДВ ) виявився доброзичливішим до платників податків, виділивши тільки 2 категорії осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Так, згідно з п. 200.5 розд. V ПКУ не мають права на бюджетне відшкодування:

— «

ПДВ-новачки» — тобто особи, зареєстровані платниками ПДВ менше 12 календарних місяців до місяця, за підсумками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім випадків нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження/будівництва основних фондів). Тут попутно відзначимо два моменти. По-перше, незважаючи на обмеження початкового етапу перебування в лавах платників ПДВ 12-місячним періодом «без відшкодування», сума накопиченого за цей період від’ємного значення (якщо, звісно, вона за цей час не встигне перекритися додатними податковими зобов’язаннями) для платника податків не пропадає. Просто вперше включити її до розрахунку бюджетного відшкодування «юний» платник податків зможе за результатами звітного періоду, який настане після закінчення 12 повних календарних місяців із моменту його ПДВ-реєстрації (тобто фактично — за підсумками 13 звітного періоду, див. наприклад, п. 18 листа ДПАУ від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 47, с. 35; лист ДПАУ від 19.07.2006 р. № 13706/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 71). По-друге, приємним винятком із правил у цьому випадку, як бачимо, стала можливість «дострокового» отримання бюджетного відшкодування платниками ПДВ — початківцями в разі придбання основних фондів: його молоді платники податків можуть заявляти відразу в установленому порядку, не чекаючи закінчення 12 місяців перебування в лавах платників ПДВ (причому радує, що, на відміну від Закону про ПДВ, який вимагав для цього, нагадаємо, також відповідного рішення КМУ, ПКУ вже жодної подібної умови для отримання відшкодування в разі придбання основних фондів не висуває);

— особи «з поставками меншими, ніж сума відшкодування» — тобто

платники податків, що мають за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження/будівництва основних фондів). Як бачимо, для цієї категорії платників податків (з невеликими обсягами) особливим знову ж таки буде випадок з придбанням основних фондів — ПДВ, сплачений постачальникам при їх придбанні/спорудженні, може заявлятися такими особами до відшкодування у звичайному порядку відповідно до загальновстановлених правил, навіть якщо обсяги поставок при цьому будуть невеликі (виявляться менше суми, що заявляється до відшкодування). При цьому, нагадаємо, з останніми роз’ясненнями контролюючих органів із цього приводу можна ознайомитися в листі ДПАУ від 27.01.2010 р. № 1366/7/07-1417 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 19, с. 24.

Отже, перелічені особи не можуть заявляти бюджетне відшкодування (від’ємне значення ПДВ у них переходить на наступний період та враховується в рахунок зменшення податку до сплати). Якщо ж платник податків до «невідшкодуванців» не належить (до жодної з наведених категорій не потрапляє), то він має право на отримання бюджетного відшкодування у звичайному порядку, про який далі і поговоримо.

 

Визначаємо суму бюджетного відшкодування

У цілому, слід зауважити,

ПКУ зберіг звичний порядок розрахунку та декларування бюджетного відшкодування, закладений п. 7.7 Закону про ПДВ.

Так, якщо за підсумками звітного періоду

різниця між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту виявляється від’ємною, то вона:

— у першу чергу — ураховується в зменшення наявного у платника податків податкового боргу, що виник за попередні періоди;

— а за відсутності у платника податків податкового боргу — уключається до складу податкового кредиту

наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо ж від’ємне значення зберігається і в наступному звітному періоді, то

за підсумками такого наступного (другого) періоду платник податків має право на його бюджетне відшкодування. При цьому бюджетному відшкодуванню, як і раніше, підлягає «оплачена» (п. 200.4) частина «мінуса», що виник, тобто частина такого від’ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій платником податків у попередніх податкових періодах (1) постачальникам товарів, послуг або (2) до Державного бюджету, а (3) в разі отримання послуг від нерезидента на митній території України — сумі податкових зобов’язань з отриманих від нерезидента послуг, уключених до декларації з ПДВ за попередній період (п.п. «а» п. 200.4). Отже, потрапити під відшкодування, як бачимо, як і раніше, зможе тільки «сплачений» ПДВ (попутно нагадаємо, що під «сплаченим» податківці завжди традиційно розуміли ПДВ, сплачений постачальникам або до бюджету виключно грошовими коштами, не визнаючи при цьому під «сплатою» бартерні розрахунки (лист ДПАУ від 12.09.2008 р. № 18527/7/16-1517-27 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 84) або, наприклад, розрахунки векселем (п. 5 розд. II листа ДПАУ від 13.09.2006 р. № 10-3018/4049 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 88); хоча іноді, слід зауважити, відстояти негрошову форму сплати платникам податків допомагали судові органи, див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 17.01.2008 р. № К-24630/06 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 4, с. 6). Сьогодні незмінність позиції контролюючих органів у цьому питанні підтверджують роз’яснення, розміщені в розділі «Єдина база податкових знань» на сайті ДПАУ, які забороняють, наприклад, заявляти до бюджетного відшкодування «вхідний» ПДВ щодо майна, отриманого у вигляді внеску до статутного фонду. Обґрунтування в цьому випадку наводиться те саме: оскільки майно надходить в обмін на корпоративні права і емітент з учасником грошовими коштами за нього не розраховується (тобто «вхідний» ПДВ грошима не сплачується), то підстави для декларування за такою сумою бюджетного відшкодування відсутні. При цьому також хочемо відзначити дві такі новації.

Можливість відшкодування ПДВ з послуг нерезидента.

По-перше, безсумнівно приємно, що ПКУ, як бачимо, уже прямо передбачає можливість відшкодування ПДВ з послуг нерезидента (з чим раніше, користуючись невизначеністю Закону про ПДВ, не погоджувалися податківці, не визнаючи за платниками податків права на його відшкодування, див. наприклад, лист ДПАУ від 15.04.2010 р. № 7466/7/16-1517-04 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 39, і допускаючи, нагадаємо, тільки відшкодування ввізного імпортного ПДВ, сплаченого з товарів при ввезенні, див. лист ДПАУ від 06.08.2008 р. № 15844/7/16-1117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77). Таким чином, тепер ПДВ з нерезидентських послуг можна буде включати до розрахунку бюджетного відшкодування у звичайному порядку, а отже, заявляти до відшкодування за всіма правилами.

Можливість вибору способу отримання суми відшкодування (її частини).

По-друге (при збереженні двох способів отримання суми бюджетного відшкодування — на рахунок у банку або в рахунок майбутніх платежів), платник податків тепер зможе самостійно вирішити, як саме отримувати йому відшкодовувану суму: чи то цілком якимсь одним способом (наприклад, спрямувати всю суму в рахунок зменшення ПДВ-зобов’язань майбутніх звітних періодів або, навпаки, отримати всю суму живими грошима на банківський рахунок), чи то розподіляючи суму, що заявляється до відшкодування, між двома цими способами (відповідно, зарахувати тільки частину суми в рахунок майбутніх податкових зобов’язань, а частину, що залишилася, отримати на рахунок в банку). Таку можливість відтепер прямо передбачає п. 200.6 розд. V ПКУ. До речі, підтвердження тому знаходимо і в новій формі декларації з ПДВ (затвердженій наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. № 41, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 19, уперше яку за новою формою потрібно подати за березень/І квартал 2011 року, лист ДПАУ від 01.03.2011 р. № 5799/7/16-1117 ), в якій сума бюджетного відшкодування (що декларується вже за рядком 23) визначається як сума двох рядків: рядка 23.1 «на рахунок платника в банку» та рядка 23.2 «у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» .

Зауважимо, що раніше (до 01.01.2011 р.) подібного «часткового розподілу» суми, що відшкодовується, між способами її отримання не допускалося і платник податків міг вибрати тільки один зі способів її отримання (

п. 17 листа ДПАУ від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 47; п. 7 листа ДПАУ від 14.06.2008 р. № 6912/5/16-1516 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58; лист ДПАУ від 19.09.2007 р. № 18727/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 83). При цьому, як і раніше, для отримання відшкодування грошовими коштами на рахунок в банку платник податків повинен додати до декларації заяву на повернення суми бюджетного відшкодування (згідно з новою формою декларації — додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)»), а за наявності експортних операцій — оригінали ВМД (примірники декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі України (п. 200.8). А от подавати в цьому разі примірник декларації з відміткою податкового органу про її прийняття Держказначейству (як того раніше вимагав п.п. 7.7.4 Закону про ПДВ) тепер не потрібно ( ПКУ подібної вимоги не містить).

Зазначимо також, що згідно з новою формою декларації (затвердженою

наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. № 41) починаючи з ПДВ-звітності за березень/І квартал 2011 року підтверджувати розрахунок суми бюджетного відшкодування будуть, як і зараз, два додатки з тією самою нумерацією та ідентичним порядком заповнення. Це:

додаток 2 «Довідка про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», в якому розшифровується від’ємне значення, що виникло, у розрізі періодів його виникнення, відстежується його фактично сплачена в попередньому періоді частина та виводиться показник рядка 24 «нової» декларації (тобто «мінус», що переходить на наступний період);

додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)», де формується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, значення якої переходить до рядка 23 «нової» декларації.

 

Перевірка заявленої суми бюджетного відшкодування (загальний випадок)

Отже, розрахувавши суму до відшкодування та відобразивши її в декларації, платник податків має ще деякий час почекати її отримання. Адже заявлена до відшкодування сума підлягає

перевірці. Причому (якщо платник податків, звісно, не відповідає визначеним «сумлінним» критеріям і не має права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування, про яке буде зазначено далі) у загальному випадку, декларуючи бюджетне відшкодування, слід мати на увазі, що:

протягом 30 календарних днів, наступних за граничним строком отримання податкової декларації, податковий орган проведе камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10). Попутно зауважимо, що раніше за правилами «старого» п.п. 7.7.5 Закону про ПДВ відведений на камеральну перевірку 30-денний строк починався з дня, наступного за днем подання платником податків декларації (тепер же 30 днів починають відлічуватися аж після граничного строку подання декларації);

— а при виявленні

достатніх підстав , які свідчать про те, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було проведено з порушенням норм податкового законодавства, протягом наступних 30 календарних днів (тобто наступних після закінчення камеральної перевірки), податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування. Причому, як передбачає п. 200.11 розд. V ПКУ, перелік таких «достатніх підстав» установлює КМУ. У зв’язку з цим КМУ постановою від 27.12.2010 р. № 1238 затвердив Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку (далі — Перелік № 1238, див. с. 7), в якому навів 7 можливих підстав для позапланової перевірки. Слід зазначити: здебільшого вони перекликаються з критеріями «сумлінних» платників податків з п. 200.19, які мають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування, та відповідно передбачають, що платник податків, який заявляє бюджетне відшкодування та не підпадає під такі умови «сумлінності», після камеральної перевірки може бути перевірений позапланово*.

* Зауважимо: безпосередньо в «перевірочному» п.п. 78.1.8 розд. II ПКУ серед підстав виїзної позапланової перевірки (крім подання декларації з бюджетним відшкодуванням за наявності застережених вище «достатніх підстав») також зазначено й випадок подання декларації з ПДВ з від’ємним значенням понад 100 тис. грн. (до 01.01.2011 р., який, нагадаємо, був також і в нині вилученій (після Закону № 2756, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 101) ст. 111 Закону № 509). При цьому в ньому уточнюється, що документальна позапланова перевірка в цьому випадку може проводитися тільки виключно

щодо законності декларування заявленого до відшкодування ПДВ та/або від’ємного значення ПДВ у сумі понад 100 тис. грн.

Можливі випадки розбіжностей, що виявляються при перевірках (заниження, завищення платником податків суми бюджетного відшкодування, або взагалі відмова в його наданні), обумовлює

п. 200.14, норми якого по суті повністю повторюють положення колишнього п.п. 7.7.7 Закону про ПДВ.

При сприятливому розвитку подій (підкріпленні заявленої суми відшкодування перевіркою)

у 5-денний строк (5 робочих днів, як уточнює п. 7 Порядку № 39) після закінчення перевірки податковий орган направляє Держказначейству висновок (Висновок про суми відшкодування податку на додану вартість за формою, затвердженою спільним наказом ДПАУ та Держказначейства України від 20.12.2010 р. № 960/495) із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У свою чергу, протягом наступних 5 операційних днів із моменту отримання такого висновку Держказначейство має відшкодувати платнику податків суму ПДВ, перерахувавши її на поточний банківський рахунок платника податків в обслуговуючому банку (пп. 200.12 — 200.13 ПКУ, п. 9 Порядку № 39). Отже, максимально можливий строк отримання бюджетного відшкодування ПДВ (у загальному випадку) становить: 30 днів (камеральна перевірка) + 30 днів (виїзна позапланова перевірка, за наявності достатніх підстав) + 5 днів (для надсилання висновку Держказначейству) + 5 днів (для зарахування грошей на рахунок) = 70 днів (із граничного строку подання декларації із задекларованою сумою відшкодування).

У цьому випадку не можемо не звернути уваги на ще один документ —

Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 17.01.2011 р. № 39. Так, у його п. 5 можна зустріти, по суті, ще одну таку додаткову «перевірочну» підставу: «Якщо заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість перевищує середньомісячний показник відшкодованої суми за попередній рік з урахуванням показників економічного зростання, орган державної податкової служби здійснює відповідно до закону заходи щодо правомірності заявленої суми». Примітно, що ні ПКУ, ні Перелік № 1238 нічого подібного не передбачають і жодної аналогічної умови не висувають.

Зауважимо також, що донедавна особливості проведення перевірок сум бюджетного відшкодування обумовлювали розроблені під

п. 7.7 Закону про ПДВ Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПАУ від 18.08.2005 р. № 350 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 93), на зміну яким, можливо, у зв’язку з набуттям чинності ПКУ невдовзі прийде новий схожий документ або буде внесено відповідні зміни та уточнення.

 

Автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ (хто може на нього розраховувати)

Слід зазначити, що разом із таким загальним порядком отримання бюджетного відшкодування (розглянутим вище та що існував і раніше), стратегія

ПКУ передбачає: насамперед первісно кожен платник податків перевірятиметься на можливість отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ — тобто отримання відшкодовуваної суми в автоматичному (прискореному) режимі (пп. 200.18 — 200.22).

Відшкодовувати ПДВ у цьому випадку планується набагато швидше — виключно

за підсумками камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком отримання податкової декларації (а з 1 січня 2014 року — що проводиться протягом 5 календарних днів із дня подання звітності, за умови відповідності критеріям платника «з позитивною історією», визначених КМУ, див. п. 200.22 ПКУ); проведення додаткової виїзної позапланової перевірки в цьому випадку не передбачається.

При цьому також швидше здійснюватимуться і

розрахунки з платником податків за відшкодовуваною сумою (строки скорочуються з 5 до 3 днів): відповідно у 3-денний строк (протягом 3 робочих днів, п.п. 200.18.1 ПКУ, п. 7 Порядку № 39) після закінчення проведеної камеральної перевірки податковий орган повідомляє Держказначейство про суму, що підлягає автоматичному відшкодуванню, а Держказначейство відповідно протягом наступних 3 операційних днів перераховує гроші платнику податків на банківський рахунок (п. 200.18 ПКУ, п. 9 Порядку № 39). Отже, максимально можливий строк отримання автоматичного бюджетного відшкодування становить: 20 днів (камеральна перевірка) + 3 дні (для надсилання висновку Держказначейству) + 3 дні (для зарахування грошей на рахунок) = 26 днів (із граничного строку подання декларації із задекларованою сумою відшкодування).

Щоправда,

претендувати на таке «експрес»-відшкодування зможуть лише деякі («сумлінні», що мають, так би мовити, позитивну податкову історію та «належний рівень податкової культури») платники податків, які одночасно відповідають при цьому певним критеріям (досить великий перелік яких наведено в п. 200.19). Так, для отримання автоматичного бюджетного відшкодування необхідно, щоб платник податків одночасно:

не перебував у судових процедурах банкрутства (п.п. 200.19.1);

не мав таких «поганих» записів в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб про (п.п. 200.19.2):

а) відсутність підтвердження відомостей;

б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

в) прийняття рішення про виділення, припинення юрособи або підприємницької діяльності фізособи-підприємця;

г) повне або часткове визнання недійсними установчих документів юрособи або змін до них;

ґ) припинення держреєстрації юр- або фізособи та за умови, що стосовно особи відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться держреєстрація припинення юр- або фізособи-підприємця;

— здійснював

операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (ставкою ПДВ 0 %) (у розмірі не менше 50 % від загального обсягу поставок за останні 12 місяців або за останні 4 квартали — для квартальних платників ПДВ) (п.п. 200.19.3);

— мав

розбіжність між податковим кредитом та податковими зобов’язаннями своїх постачальників за товарами (послугами), що постачалися, за даними податкових накладних у розмірі не більше, ніж 10 % від заявленої суми бюджетного відшкодування (п.п. 200.19.4);

— у кожному з останніх 4 кварталів середній

заробіток найманих працівників платника податків у 2,5 рази і більше перевищував установлений розмір мінімальної заробітної плати (п.п. 200.19.5);

відповідав одній з таких умов (п.п. 200.19.6):

а) або

чисельність найманих працівників платника податків у кожному з останніх 4 кварталів перевищувала 20 осіб;

б) або платник податків мав

основні фонди (необхідні для ведення діяльності), залишкова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищувала б суму ПДВ, заявлену до відшкодування за попередні 12 місяців;

в) або у кожному з останніх 4 кварталів платник ПДВ (будучи при цьому одночасно платником податку на прибуток) також при цьому «зразково» («із запасом»)

виконував рівень податкового навантаження з податку на прибуток (перераховуючи до бюджету податок на прибуток у розмірі вище середньогалузевого; нагадаємо, середні за галузями показники податкового навантаження (віддача) з податку на прибуток та ПДВ, обчислені, у свою чергу, на підставі надходжень з податку на прибуток за 2009 рік, а з ПДВ — за січень — березень 2010 року, були, зокрема, доведені листом ДПАУ від 15.04.2010 р. № 7528/7/20-8017);

не мав податкового боргу (п.п.200.19.7).

Отже, тільки

одночасно дотримуючись усіх цих умов , платник податків матиме право на автоматичне бюджетне відшкодування з ПДВ. Зауважимо: у зв’язку з цим ДПАУ наказом від 25.01.2011 р. № 42 також затвердила Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі — Порядок № 42 див. с. 8), згідно з яким перевірка платника податків на відповідність застереженим критеріям здійснюється на підставі аналізу даних його податкової звітності (ПДВ-звітності, форм № 1ДФ, декларацій з податку на прибуток), а також шляхом отримання податковим органом необхідної інформації (зокрема, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Причому варте уваги, що перевіряти платника податків на предмет відповідності всім переліченим умовам (як це передбачено пп. 200.20 — 200.21) у 15-денний строк з моменту граничного строку подання звітності має в автоматичному режимі безпосередньо сам податковий орган. При цьому щомісячно за результатами такої автоматичної перевірки податківці в 15-денний строк формують 2 переліки платників податків: відповідно тих, хто «має» і «не має» права на автоматичне бюджетне відшкодування (п. 5 Порядку № 42). У разі потрапляння до другого переліку (коли платник податків права на автоматичне відшкодування не має) протягом 17 календарних днів з моменту граничного строку подання ПДВ-звітності про неможливість отримання автоматичного бюджетного відшкодування його повідомить податковий орган (надіславши йому повідомлення за формою, наведеною в додатку до Порядку № 42, із наданням детальних пояснень та розрахунком відповідних показників, які не дотримуються). Тоді платнику податків доведеться розраховувати на відшкодування в загальному порядку. При цьому таке рішення-відмова податківців може бути оскаржене платником податків у встановленому порядку (п. 200.21).

В іншому разі, якщо податковий орган у відведений 17-денний строк не надсилає платнику податків подібного повідомлення, вважається, що платник податків

відповідає обумовленим критеріям та має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, отримати яке може в зазначений вище спосіб.

Таким чином, до отримання автоматичного бюджетного відшкодування (у прискореному режимі), як бачимо, висуваються свої досить серйозні

умови. Причому спершу, як зазначалося, платника податків у податковому органі перевірять на відповідність цим «суворим» умовам щодо можливості отримання автоматичного бюджетного відшкодування, після чого, якщо з’ясується, що таким умовам платник податків не відповідає, він може розраховувати на отримання бюджетного відшкодування у звичайному порядку за загальними правилами. І, звісно, не секрет, що, розробивши таку стратегію автоматичного бюджетного відшкодування, контролюючі органи зрештою хочуть бачити все більшу і більшу кількість «сумлінних» платників, які декларуюють відшкодування ПДВ, саме в числі «автоматичних» відшкодуванців.

 

Пеня за несвоєчасне відшкодування сум з бюджету

Крім того, за несвоєчасність проведення розрахунків із платником податків за відшкодовуваними сумами

ПКУ передбачає можливість нарахування пені. Порядок її нарахування обумовлює п. 200.23 . Так, суми ПДВ, що не відшкодовано платнику податків (у звичайному чи автоматичному порядку) протягом установлених ст. 200 розд. V ПКУ строків, вважатимуться заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на суму якої нараховуватиметься пеня з розрахунку 120 відсотків облікової ставки НБУ, установленої на момент виникнення пені, протягом усього строку існування такої заборгованості, уключаючи день її погашення.

При цьому, як роз’яснюють контролюючі органи, пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, яка

виникла за сумами відшкодування, задекларованими починаючи з декларації з ПДВ за перший податковий період 2011 року (тобто починаючи з відшкодування, заявленого в ПДВ-декларації за січень/І квартал 2011 року). А от на «ранню» бюджетну заборгованість за сумами, що відшкодовуються «із запізненням», пеня не нараховується.

І ще один цікавий момент, що стосується відшкодування. На запитання про те, чи можна, наприклад, зарахувати підтверджену перевірками суму бюджетного відшкодування в рахунок сплати «ввізного» імпортного ПДВ при імпорті товарів на митниці, податківці дали негативну відповідь — ні, не можна. Як роз’яснювалося в консультації контролюючих органів (див. розділ «Єдина база податкових знань» на сайті ДПАУ), згідно з установленими правилами платник податків може використати суму відшкодування так: або спрямувавши суму відшкодування (її частину) у рахунок зменшення податкових зобов’язань майбутніх періодів, або отримавши відшкодовувану суму (її частину) на рахунок у банку (відобразивши при цьому таке своє рішення про порядок її використання в декларації). Тому сума «ввізного» ПДВ, нарахована митним органом при імпорті товарів, підлягає сплаті до бюджету грошовими коштами і не може погашатися сумою ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі