Цільове використання спецрежимного сільгосп-ПДВ
Відгукуючись на побажання читачів, розглянемо порядок цільового використання сум ПДВ сільгосппідприємствами, які застосовують спецрежим оподаткування, установлений
статтею 209 Податкового кодексу України.Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Постанова № 11, Порядок № 11
— Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 р. № 11.Лист № 1693
— лист ДПАУ «Щодо постанови КМУ від 12.01.2011 р. № 11» від 24.01.2011 р. № 1693/7/16-1417.Лист № 2510
— лист ДПАУ «Про окремі питання застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ» від 31.01.2011 р. № 2510/7/16-1417.
Що говорить
ПКУПунктом 209.2 ПКУ
установлено, що згідно із спецрежимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.Зазначені суми ПДВ акумулюються сільгосппідприємствами на спецрахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабміном.
У наведеній вище нормі звернемо увагу на два моменти.
Перший
щодо структурної побудови, вірніше, послідовності формулювання норми. Якось дивно, що в ній спочатку говориться про суму ПДВ, що залишається у розпорядженні сільгосппідприємства (з ототожнюванням її із загальною сумою нарахованих податкових зобов’язань (далі — ПЗ)), а потім — про відшкодування за рахунок такої суми податкового кредиту (далі — ПК).Погодьтеся, зазвичай поняття суми ПДВ, що залишається у розпорядженні сільгосппідприємств, асоціюється із сумою ПЗ
не до, а після відшкодування суми ПК. Тобто під нею розуміється уже різниця між ПЗ та ПК, яка має позитивне значення.Якщо ж не брати до уваги це зауваження та вважати сумами, що залишаються у розпорядженні спецрежимного платника ПДВ, і ті суми ПЗ, які перекриваються (нівелюються) сумами ПК, то з таким же успіхом за логікою законодавців можна дійти висновку, що всі платники ПДВ (у тому числі і в загальному порядку), в цій частині залишають кошти в своєму розпорядженні.
Другий
стосується цільового використання залишку (за наявності) суми податку після відшкодування суми ПК. Щодо цього питання у п. 209.2 ПКУ лише лаконічно зазначено: для інших виробничих цілей.Отже, судячи із застосованого законодавцями слова «
інших» (що передбачає широке узагальнення), виходить, що за дотриманням, по суті, єдиної умови — відповідності виробничим цілям, використання зі спецрахунку грошових коштів сільгосп-ПДВ на придбання різних матеріальних цінностей та послуг можна вважати правомірним.Щоправда, податківці схильні (через що, скажемо далі) трактувати цю норму дещо звужено — лише до рамок
сільгоспвиробництва, а не взагалі відносно будь-якого провадження діяльності сільгосппідприємства з виробництва продукції чи надання послуг (наприклад, підсобного, з виготовлення цегли та інших будівельних матеріалів). Утім, беручи до уваги «дух» спецрежиму та природу виникнення пільгових сум сільгосп-ПДВ, з позицією податківців слід погодитись.
Кабмінівський
Порядок № 11Відповідно до
п. 209.2 ПКУ Кабмін затвердив Порядок № 11, який визначає механізм акумулювання сум ПДВ на спецрахунках, відкритих у банках, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільгосппідприємствами — суб'єктами спецрежиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі — сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).Згідно з
абзацом другим п. 3 Порядку № 11 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільгосппідприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільгосппідприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.На підтвердження виконання вимоги щодо акумулювання зазначених сум сільгосппідприємство зобов’язане подавати податковому органу за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, копії платіжних доручень про фактично зараховані на спецрахунок суми ПДВ за кожний звітний (податковий) період.
Порядок цільового використання регламентовано
п. 4 Порядку № 11. Сума ПДВ, що акумулюється на спецрахунку, не підлягає вилученню до держбюджету і використовується сільгосппідприємством відповідно до п. 209.2 ПКУ, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільгосппідприємства.У разі нецільового використання суми ПДВ сільгосппідприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Щодо відповідальністі поговоримо пізніше, а зараз за більш приємне. Акцентуємо увагу, що залишок коштів на срецрахунку станом на 01.01.2018 р. сільгосппідприємство має право залишити в своєму розпорядженні з поверненням їх знову на свій поточний рахунок.
Що ж стосується порядку цільового використання сільгосппідприємством суми ПДВ, що акумулюється на спецрахунку, то тут, як бачимо, Кабмін, нічого не конкретизуючи, не встановлюючи ніяких переліків дозволених чи заборонених напрямків, просто відсилає керуватись нормами
п. 209.2 ПКУ.
Щодо відкриття спецрахунків
Пунктом 2 Порядку № 11
зазначено, що сільгосппідприємство у разі обрання спецрежиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої податковим органом копії свідоцтва про реєстрацію сільгосппідприємства як суб'єкта спецрежиму оподаткування.Аналогічна норма продубльована і в
листі ДПАУ № 1693. Крім того, в ньому також зазначено, що платники ПДВ, які на момент набрання чинності постановою № 11 були зареєстровані суб'єктами спеціального режиму оподаткування, зобов'язані відкрити такий рахунок в установі банку до 1 лютого 2011 року (нагадаємо, що постанова № 11 набрала чинності з 15.01.2011 р.).Не можна цілком погодитись з висновком податківців у роз’ясненні (розміщеному на сайті ДПАУ http://sta.gov.ua в Єдиній базі податкових знань (далі — ЄБПЗ)) про те, що у разі
несвоєчасного відкриття спецрахунку сільгосппідприємством, що обрало спеціальний режим оподаткування, та/або несвоєчасного перерахування коштів на такий рахунок вважається, що платник податку використовує кошти не за цільовим призначенням. Зазначимо, що цей висновок випливає після констатації податківцями абзацу другого п. 4 Порядку № 11 (наведено нами раніше). Насторожує те, що в формулюванні цього висновку податківцями застосовано словосполучення «та/або», яке щодо визнання нецільового використання ставить в один ряд два різні поняття, а саме: несвоєчасне відкриття рахунку та несвоєчасне перерахування коштів.Гадаємо, ніхто не заперечує, що у разі нецільового використання суми ПДВ сільгосппідприємство несе відповідальність. Але відповідальність встановлена відносно, акцентуємо увагу,
суми ПДВ (!). Незрозуміло, як можна трактувати нецільовим використанням коштів сам факт невідкриття спецрахунку. Це не витікає ні з ПКУ, ні з Порядку № 11. До речі, зауважимо, що п. 4 Порядку № 11 слід сприймати в цілому, оскільки норми абзацу другого є, по суті, логічним продовженням сказаного в абзаці першому, де йдеться про акумулювання суми ПДВ. Звісно, що без відкриття спецрахунку неможливе проведення акумулювання, але у цьому разі доречно говорити лише про причинно-наслідковий зв’язок.Погодьтеся, абсурдно говорити про якесь нецільове використання з негативними наслідками в ситуації, якщо, наприклад, за декларацією (скороченою) за січень 2011 року було визначено від’ємне значення та сільгосппідприємством не було відкрито спецрахунок протягом цього звітного (податкового) періоду. У цьому разі сума ПДВ визначена не до акумулювання, а до відшкодування. Вірніше — самовідшкодування, оскільки спецрежимщики не можуть розраховувати на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідальність за нецільове використання
Нагадаємо, що відповідно до
п. 5 Порядку № 11 контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють податкові органи.Зокрема щодо відповідальності сільгосппідприємства за нецільове використання суми ПДВ ДПАУ в
листі № 1693 приводить норми п. 123.2 ПКУ. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених п. 123.1 ПКУ, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.ДПАУ також звертає увагу і на
п. 112.1 ПКУ: притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.Крім того, ДПАУ зобов'язує забезпечити згадане нами раніше своєчасне відкриття спецрахунків, а також своєчасне та в повному обсязі перерахування сум ПДВ на спецрахунки та контроль за цільовим використанням сум ПДВ, залишених суб'єктами спецрежиму оподаткування у власному розпорядженні.
З наведеного вище прозоро видно позицію ДПАУ: під словами «
використання <…> сум <…> не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям», що тягне за собою стягнення до бюджету, нею розуміється також і неакумулювання коштів. Другими словами, неакумулювання трактується ДПАУ як нецільове використання. З цією позицією податківців важко не погодитись, адже мова йде саме про суми сільгосп-ПДВ, а їх цільове використання дійсно бере початок з акумулювання на спецрахунок.Про відповідальність суб'єктів спецрежиму ПДВ за порушення сплати (перерахування) сільгосп-ПДВ йдеться і в
листі № 2510, в якому ДПАУ звертається до інших норм ПКУ. Відповідно до п. 203.2 ПКУ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.При цьому відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачено згідно з
п. 126.1 ПКУ, а саме: якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:— при затримці
до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;— при затримці
більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
Цільове використання в роз’ясненнях податківців
У розміщеній в ЄБПЗ
відповіді на питання: на які цілі сільгосппідприємства, які обрали спецрежим оподаткування, можуть використовувати суми ПДВ, що акумульовані на спецрахунку, після констатації норм наведеного нами раніше п. 4 Порядку № 11, зазначається, що до виробничих факторів згідно з п.п. 209.15.1 ПКУ належать:а) товари/послуги, які придбаваються сільгосппідприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;
б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:
— сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;
— пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);
— зберігання сільськогосподарської продукції;
— вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;
— отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);
— отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);
— знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;
— експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;
— розділ м'яса для товарної кондиції.
З наведеного вище зрозуміло, що правомірним цільовим використанням акумульованої на спецрахунку суми ПДВ визнається спрямування її на придбання
виробничих факторів для їх використання у сільгоспвиробництві.Там же (в ЄБПЗ) викладена відповідь і на питання:
чи вважатиметься цільовим використанням спрямування коштів зі спецрахунку на погашення кредиту та відсотків установам банку, якщо сільгосптоваровиробник використав кредит на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.Не переказуючи приведених податківцями норм
ПКУ, зразу озвучимо їх висновок: пунктом 209.2 ПКУ та пунктом 3 Порядку № 11 встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки. А саме, такі кошти сільгосппідприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.По правді кажучи, в питанні використання акумульованих
грошових коштів як засобу платежу, про відшкодування податкового кредиту, на наш погляд, можна було б уже й не згадувати. Адже мова йде про уже перераховану на спецрахунок суму залишку податкових зобов’язань після відшкодування ПК. Проте облишимо ці нюанси формулювання, що не змінюють суть відповіді.Головне, що, на думку податківців, спрямування коштів з окремого рахунка (спецрахунку) на погашення кредиту та відсотків за кредитом (
за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) вважається цільовим використанням акумульованих коштів.В іншій консультації
щодо питань правомірності використання коштів зі спецрахунку на виплату заробітної плати, сплати комунальних послуг, фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), орендної плати за орендовані сільгоспугіддя, знову ж таки — відсотків за кредитами, зокрема, зазначено таке. Для сільгосптоваровиробників виробничими цілями слід вважати витрати, які безпосередньо пов’язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства, до якої згідно з п.п. 209.15.2 ПКУ відносяться:— виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
— виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
— надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
З наведеного вище зроблено висновок, який, по суті, відображає загальне правило:
вирішення питання щодо можливості здійснення витрат за рахунок коштів зі спецрахунку залежить від наявності безпосереднього зв’язку таких витрат з веденням сільгоспдіяльності.Отже, відносно поставлених запитань,
за рахунок коштів на спецрахунку можна сплатити:— заробітну плату працівникам, які безпосередньо зайняті виробництвом продукції рослинництва (рільникам, садоводам, агрономам і тощо) та тваринництва (дояркам, пастухам тощо), а також механізаторам (трактористам, комбайнерам);
— орендну плату за орендовані сільгоспугіддя, за умови, що на них сільгосппідприємство само вирощує продукцію (без передачі їх у суборенду);
— відсотків за кредитами на придбання сільгосптехніки, знову ж таки — за умови, що вона використовується сільгосппідприємством для виробництва продукції рослинництва, тваринництва та надання послуг іншим сільгосппідприємствам — суб’єктам спецрежиму ПДВ.
Тут слід зупинитись на одному нюансі.
Не можемо погодитись з акцентом податківців на тому, що отримувачі сільгосппослуг також повинні бути спецрежимними платниками сільгосп-ПДВ. Нагадаємо, аналогічна думка наведена також у листі ДПАУ від 04.02.2011 р. № 3052/7/16-1417: обсяги послуг з використанням сільгосптехніки, що надані суб'єктами спецрежиму іншим сільгосппідприємствам — суб'єктам спецрежиму відображаються у «сільськогосподарській» декларації з ПДВ, а обсяги сільгосппослуг, наданих несуб'єктам спецрежиму, відображаються у загальній декларації з ПДВ.Цей фіскальний висновок податківців, на нашу думку, не витікає ні з норм
ПКУ, ні з норм Порядку № 11. Як ми розуміємо, важливо, щоб отримувач послуг у принципі відповідав визначенню сільгосппідприємства згідно з пунктами 209.1 та 209.6 ПКУ. Жодної залежності від його статусу як платника податків для визнання спецрежимності наданих йому послуг п.п. «в» п.п. 209.15.2 ПКУ не встановлено.До того ж позиція податківців не відзначається однозначністю. В ЄБПЗ
на запитання: чи має право сільгосппідприємство на застосування спецрежиму оподаткування y разі надання послуг сільгосппідприємствам та фізичним особам з використанням сільгосптехніки, дається така відповідь: «Сільгосппідприємство має право на застосування спецрежиму оподаткування y разі надання послуг з використанням сільгосптехніки лише іншим сільгосппідприємствам».Звертаємо увагу: за сільгосппідприємства — отримувачів послуг йдеться без будь-якої згадки про їх податковий статус.
В іншій консультації в ЄБПЗ у відповіді на запитання:
в якій декларації з ПДВ сільськогосподарське підприємство — суб'єкт спеціального режиму оподаткування відображає податкові зобов’язання при наданні послуг населенню в рослинництві (КВЕД 01.41.0), зазначено, зокрема, таке. Оскільки спецрежим оподаткування поширюється на надання послуг іншим сільгосппідприємствам з використанням сільгосптехніки, то на операції з постачання послуг населенню в рослинництві (КВЕД 01.41.0) дія спецрежиму не поширюється. Тому обсяги постачання послуг, наданих населенню в рослинництві (КВЕД 01.41.0), відображаються суб'єктами спеціального режиму оподаткування у податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.І тут відносно сільгосппідприємств,
яким надаються зазначені вище послуги, теж, як бачимо, не згадується про жодні «податково-статусні» умовності.До речі, думка податківців щодо нерозповсюдження спецрежиму на надані сільгосппідприємством послуги фізичним особам (населенню), на наш погляд, доволі дискусійна. Нагадаємо, що згідно з
п. 209.1 ПКУ під сільгосппідприємством розуміють резидента, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, установленим у п. 209.6 ПКУ. Звідси не виключено проведення паралелей у ланцюгу зв’язків: від фізичної особи — до такого резидента, а від нього — до сільгосппідприємства. Утім, залишимо це без подальших коментарів, повернемось до питань цільового використання суми сільгосп-ПДВ.Що стосується питання виплати коштами зі спецрахунку заробітної плати адміністративному персоналу
(керівникам, бухгалтерам тощо) чи комунальних послуг, то такої можливості податківці не допускають. Ці витрати повинні здійснюватись за рахунок коштів на поточному рахунку.Також коштами
з поточного рахунку має здійснюватись сплата ФСП, оскільки, за словами податківців, вона взагалі не пов’язана з виробничими цілями. Таке їх пояснення на перший погляд дивне. Здавалося б, сплата ФСП, об'єктом оподаткування якого згідно з п. 302.1 ПКУ є, зокрема, площа сільгоспугідь, має не менший зв’язок із витратами сільгоспдіяльності як і орендна плата за сільгоспугіддя.Доводиться гадати, що думка податківців щодо неможливості сплати ФСП коштами зі спецрахунку пов’язана з тим, що нарахування ФСП (до речі, як і інших податків, зборів (обов'язкових платежів)), у бухгалтерському обліку відображається, як відомо, на рахунку 92 «Адміністративні витрати». До того ж, сума визнаних витрат на рахунку 92 списується прямо на рахунок 79 «Фінансові результати», без віднесення на рахунок 23 «Виробництво» як при закритті рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Можливо, цим і пояснюється, що відносно ФСП та згаданих вище зарплати адмінперсоналу, комунальних послуг та інших адмінвитрат спостерігаємо рівнозначний підхід.
Висвітлимо позицію податківців і
щодо можливості сільгосппідприємств перераховувати на спецрахунок та використовувати кошти в сумах більших, ніж визначено за декларацією. Як ми розуміємо, актуальність цього питання пов’язана з тим, що з початком весняно-польових робіт потреба в придбанні виробничих факторів різко зросла, а за декларацією (скороченою) визначено, якщо не від’ємне значення, то в кращому випадку — якісь «копійки» до акумулювання на спецрахунок.Сільгосппідприємство, звісно, що може придбавати виробничі фактори і за кошти з поточного рахунку. Проте, за поясненнями читачів, більш привабливішим є придбання з транзитом коштів через спецрахунок, адже, крім власне забезпечення потреб сільгоспдіяльності, така переплата уже б зараз «працювала» на майбутнє, тобто, у рахунок акумулювання майбутніх (при реалізації восени вирощеної сільгосппродукції) нарахувань спецрежимних ПЗ.
Тут слід застерегти аграріїв: на думку податківців, сільгосптоваровиробник повинен перераховувати на спецрахунок кошти
тільки суми ПДВ, визначені за декларацією з ПДВ і саме ці суми використовувати на виробничі цілі.До речі, згадуючи минулий (до 2009 року) порядок акумулювання зазначимо, що в консультації (див. журнал «Вісник податкової служби України», 2009, № 33, с. 36) щодо аналогічного питання, зокрема, зазначалось. Виникали ситуації, коли перерахування коштів на спецрахунок відбувалося у розмірах більших, ніж зазначено у декларації. Тобто
підприємство, маючи таку переплату, могло зараховувати її у рахунок майбутніх нарахувань, але використовувати її лише за результатом закриття нарахуваннями.Сьогоднішня позиція податківців ще жорсткіша: не тільки використовувати, а й акумулювати суми сільгосп-ПДВ можливо лише в задекларованій сумі. Чому така принциповість проявляється лише до сільгосп-ПДВ, незрозуміло. Податківці ж ніяк не проти (якщо не сказати більше) перерахування до держбюджету суми ПДВ у розмірах більших, ніж задекларовано в загальній декларації.
На закінчення побажаємо сільгосппідприємствам безпомилкового цільового використання спецрежимних сум сільгосп-ПДВ.
