Щодо визначення консультаційних послуг
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.04.2011 р. № 3309
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <…> лист <…> щодо надання роз’яснень стосовно визначення консультаційних послуг та в межах компетенції повідомляє.
Щодо визначення послуг, в цілому
, слід керуватися главою 63 Цивільного кодексу України.Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, Цивільний кодекс не дає визначення консультаційних послуг. Таке визначення зустрічається в Законі України «Про здійснення державних закупівель». Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 вказаного Закону
консультаційні послуги — інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов’язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів.Звертаємо Вашу увагу на те, що наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30.12.97 № 822 затверджено Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 (далі — ДКПП), який є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
За формою викладу ДКПП складається з блоку ідентифікації та блоку назви класифікаційних угруповань у відповідності до галузі економіки. Зокрема,
послуги розмежовуються на:— послуги з оптової та роздрібної торгівлі; послуги з ремонту автомобілів, мотоциклів, особистих і побутових товарів;
— послуги готелів та ресторанів;
— послуги транспорту, складського господарства і зв’язку;
— послуги з фінансового посередництва;
— послуги з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;
— послуги у сфері державного управління і оборони;
— послуги обов’язкового соціального страхування;
— послуги у сфері освіти;
— послуги у сфері охорони здоров’я та з надання соціальної допомоги;
— послуги комунальні, громадські та індивідуальні;
— послуги домашньої прислуги;
— послуги екстериторіальних організацій та органів.
Консультаційні послуги зустрічаються у кожному з вказаних вище розділів
. Так, за кодом 74.14 передбачено консультаційні послуги з питань управління комерційною діяльністю, за кодом 74.14.12.000 консультаційні послуги з управління фінансовою діяльністю (крім корпоративного податку), за кодом 74.14.13 консультаційні послуги з питань управління маркетингом тощо.
Заступник голови О. Сохар
коментар редакції
Консультаційні послуги: бачення Держкомпідприємництва
Як можна припустити, приводом для появи листа, що коментується, став запит щодо роз’яснення того,
які з послуг можна вважати консультаційними в цілях застосування абз. «в» п. 186.3 Податкового кодексу України. Нагадаємо: згідно з п.п. 196.1.14 ПКУ не є об’єктом обкладення ПДВ послуги, зазначені в абз. «в» п. 186.3 ПКУ, в якому, зокрема, названі консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, наданню інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.Перше, на що звертає увагу Держкомпідприємництва в листі, що коментується:
особливістю будь-якого договору про надання послуг є те, що послуга споживається безпосередньо під час її надання, на відміну від договору підряду, який завжди спрямовано на отримання певного матеріального результату, процес досягнення якого для замовника, як правило, не має значення (виготовлення стільця, ремонт автомобіля тощо).Консультування (незалежно від того, в якій формі консультація надається — усній чи письмовій) цілком виправдано віднесено до категорії послуг, оскільки навіть якщо договором обумовлено, що всі консультації надаються у письмовій формі, нематеріальний елемент, інтелектуальна складова завжди превалюватиме над матеріальною оболонкою. Остання, у свою чергу, жодної самостійної цінності не має і є лише формою донесення до замовника потрібної йому інформації. Консультаційна послуга в будь-якому разі споживається у процесі ознайомлення з інформацією, що надається (або в усній формі, або при прочитанні наданої консультації).
Утім, така ознака, як споживаність у ході надання, є загальною для всіх послуг, і тому специфіки консультування порівняно з іншими послугами, безумовно, не розкриває. Оскільки Цивільний кодекс України визначення «консультаційна послуга» не містить, Держкомпідприємництва змушений був звернутися до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289-VI (далі — Закон № 2289) як до єдиного нормативного акта, в якому таке визначення є. Відразу зауважимо, що наведене в Законі № 2289 визначення слід сприймати радше як орієнтир у розумінні характеру консультаційних послуг, а не як імперативну норму, оскільки в тому значенні, в якому терміни розкриваються в Законі № 2289, вони використовуються виключно для цілей застосування законодавства про держзакупівлі. До того ж, у ПКУ консультаційні послуги явно не включають аудиторські та юридичні, як це зроблено у визначенні, наведеному в Законі № 2289.
Наступний крок, зроблений у листі, що коментується, на шляху розкриття природи консультаційних послуг, —
звернення до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держкомстандарту від 30.12.97 р. № 822. Держкомпідприємництва змушений констатувати очікуваний висновок: консультаційні послуги зустрічаються в кожному з розділів. Це означає, що при їх класифікації у статистичних чи інших цілях вони ніколи не мають самостійного характеру, оскільки завжди здійснюються в певній сфері, у межах більш широкого напрямку діяльності.Аналогічну картину побачимо, якщо звернемося до Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375 (далі — КВЕД).
Консультаційні послуги як самостійний вид економічної діяльності у КВЕД не названі. Однак при цьому «консультаційний» елемент присутній у багатьох видах діяльності (наприклад, у підкласі 63.30.0 КВЕД «Послуги з організації подорожей», 67.13.2 — «Фінансові консультації», 72.10.0 — «Консультування з питань інформатизації», 74.12.0 — «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту», 74.20.1 — «Діяльність у сфері інжинірингу», 74.60.0 — «Проведення розслідувань та забезпечення безпеки», 85.12.0 — «Медична практика», 85.32.1 — «Надання соціальної допомоги без забезпечення проживання», 74.87.0 — «Надання інших комерційних послуг», що включає діяльність консультантів, крім інженерів та фахівців, не віднесену до інших груп, 74.14.0 — «Консультування з питань комерційної діяльності та управління», що включає різні види консультування, надання рекомендацій та інформації).Отже, якщо дотримуватись рекомендацій податкових органів, які наполягають на необхідності звернення платників податків до органів держстатистики з метою класифікації виду послуг*, що надаються, то платник податків у будь-якому разі
не отримає відповідь, в якій було б зазначено, що ним надаються консультаційні послуги. Так, з інформації, розміщеної на сайті Державного комітету статистики, видно, якщо в запиті йдеться, наприклад, про надання інформаційно-консультаційних послуг щодо використання косметичних засобів, то у відповіді органу держстатистики буде зазначено, що підприємство (залежно від конкретних умов надання таких послуг) займається оптовою чи роздрібною торгівлею парфумерними та косметичними товарами (коди 51.45.0 і 52.33.0 відповідно), рекламними послугами (код 74.40.0) тощо.* При такій класифікації використовується не Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97, до якого звертається в листі, що коментується, Держкомпідприємництва, а КВЕД. Утім, обидва зазначені класифікатори побудовано за єдиними принципами.
Усе це свідчить лише про те, що для цілей застосування абз. «в» п. 186.3 ПКУ
будь-які операції, що мають консультаційний характер, без прив’язки до КВЕД не повинні вважатися об’єктом обкладення ПДВ.Не виключено, що податкові органи займуть іншу позицію, однак, на нашу думку, найбільш обґрунтованим та відповідним самій ідеї абз. «в» п. 186.3 ПКУ як такого, що об’єднує види послуг, не орієнтованих на отримання певного матеріального результату, а більше заснованих на певній інтелектуальній складовій, є саме такий підхід.
Утім, не виключено, що надані в листі, що коментується, роз’яснення на тему, яка зараз ще є однією з найбільш нагальних, невдовзі втратить свою актуальність. Сьогодні парламентом прийнято підготовлений профільним Комітетом законопроект, яким з ПКУ виключено п.п. 196.1.14 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 42, с. 1). Залишилось дочекатися підпису Президента. На цьому історія необ’єктних консультаційних, інжинірингових та інших послуг може закінчитися. Ось така передбачуваність правового регулювання.
Олена Уварова
