Теми статей
Обрати теми

Щодо податкового кредиту з ПДВ при придбанні підприємцем основних фондів у нерезидента

Редакція ПБО
Лист від 07.10.2011 р. № 2634/7/15-3417-06

Щодо податкового кредиту з ПДВ при придбанні підприємцем основних фондів у нерезидента

Лист Державної податкової служби України від 07.10.2011 р. № 2634/7/15-3417-06

 

Державна податкова служба України розглянула лист ДПА <…> щодо правомірності віднесення сум податку на додану вартість, сплачених на митниці до податкового кредиту суб'єктами господарювання — фізичними особами — платниками ПДВ при придбанні основних засобів у нерезидента, і повідомляє.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Кодекс).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу.

У разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до пункту 201.12 статті 201 Кодексу, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому слід враховувати, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит при імпорті товарів на митну територію України для суб'єктів господарювання — фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Кодексом не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання — фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при ввезенні на митну територію України основних засобів є, як і для платників податку на додану вартість — юридичних осіб, взяття на облік такого майна в якості основних фондів та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи — платника податку.

Таким чином,

до податкового кредиту фізичних осіб — суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість по митних деклараціях у зв'язку з імпортуванням на митну територію України основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

В той же час

слід враховувати, що відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі — суб'єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання — фізичної особи.

 

Заступник Голови С. Лекарь



коментар редакції

Про податковий кредит
за основними засобами у фізосіб-підприємців

Лист, що коментується, присвячено можливості формування податкового кредиту фізособами-підприємцями при імпорті основних засобів. При цьому податківці, на жаль, зайняли фіскальну позицію. Хоча, слід зауважити, що в своїх ранніх консультаціях з аналогічного питання контролери використовували ті самі обґрунтування, проте висновки їх були менш категоричними (наприклад, див. лист ДПАУ від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 87, с. 4). Спробуємо розібратися в міркуваннях податківців, а також істинності їх висновку.

Щодо змісту першої половини листа зауважень немає. У ньому правильно зазначено, що особливих умов для формування податкового кредиту при імпорті товарів фізособами-підприємцями, ПКУ не передбачає. У зв'язку з цим у цьому питанні слід орієнтуватися на приписи ст. 198 ПКУ. Так, у п.п. «а» п. 198.1 ПКУ зазначено, що

право на податковий кредит виникає при придбанні/виготовленні товарів* (у тому числі при їх увезенні на митну територію України). Датою виникнення цього права при ввезенні товарів на митну територію України вважається дата сплати «ввізного» ПДВ (пп. 198.2 і 187.8 ПКУ). При цьому підтвердженням правомірності віднесення суми ПДВ, сплаченої на митниці, до податкового кредиту буде ВМД (вона подається разом із декларацією з ПДВ поточного звітного періоду).

* Нагадуємо, що з точки зору ПДВ до товарів належать і основні засоби.

У свою чергу, коли йшлося про конкретні умови відображення податкового кредиту, податківці, замість того, щоб послатися на приписи п. 198.3 ПКУ, зайнялися самодіяльністю. Вони вказали, що визначальним фактором для відображення податкового кредиту (як для підприємців, так і для підприємств) при ввезенні на митну територію основних засобів є

взяття їх на облік як основних засобів* (!) та подальше використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Незважаючи на некоректність формулювання та поспішність зазначеної думки, певна частка здорового глузду в ній усе ж є. Водночас оформити цю думку слід було інакше.

* Не секрет, що в ПКУ, разом з терміном «основні засоби», зустрічається термін «основні фонди», що, зрозуміло, некоректно. Податківці підхопили цю помилку та використовують в листі обидва зазначені поняття. Ми ж з метою запобігання плутанині використовуватимемо лише правильний термін — «основні засоби».

Так, відповідно до п. 198.3 ПКУ єдиною умовою для відображення податкового кредиту є використання товару в операціях, що обкладаються ПДВ,

у межах господарської діяльності. При цьому господарське використання основних засобів необхідно підтвердити певними документами. Для підприємств одним із таких документів є Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою № ОЗ-1, який підтверджує факт зарахування окремих об'єктів до складу основних засобів. Мабуть, про це й мали намір сказати податківці.

Підприємці ж подібних документів не складають внаслідок того, що вони не ведуть бухоблік, тому, виходячи з традиційної позиції контролерів (яку ми не поділяємо), майно, що належить підприємцям, не може кваліфікуватися як основні засоби. Проте не це, на думку податківців, стало основною перешкодою для відображення податкового кредиту**.

** На відміну від відображення підприємцями витрат у частині амортизації: у цьому питанні податківці традиційно наполягають на тому, що фізособи не можуть мати основних засобів, а отже, не можуть відображати витрати з амортизації (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 81, с. 16).

Таку перешкоду податківці угледіли у ст. 325 ЦКУ, яка окремо не виділяє права власності підприємців. Тобто, на їх думку, те, що основні засоби належать фізособі не як підприємцю, а як громадянину, дає підстави вважати, що таке майно не належить підприємцю. З таким висновком податківців ми погодитися не можемо.

Річ у тім, що учасниками цивільних правовідносин є лише фізичні та юридичні особи*** (ч. 1 ст. 2 ЦКУ). При цьому реєстрація фізособи підприємцем не спричинює створення нового учасника — ним, як і раніше, залишається фізособа****. Зважаючи на це, було б дивним, якби ст. 325 ЦКУ виділяла як суб'єкта права власності особу, яка не визнається окремим учасником цивільних правовідносин. До того ж дотримання логіки податківців може призвести

до абсолютно абсурдних висновків — наприклад, про те, що будь-які товари, придбані підприємцем, є власністю фізособи, а отже, ні податкового кредиту, ні витрат підприємець відобразити не може.

*** Також як такі учасники можуть виступати публічні утворення.

**** Крім того, якщо, наприклад, фізособа-підприємець придбаває транспортний засіб, то він реєструється саме на фізособу, а не на фізособу-підприємця (див. лист Мін’юсту від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08).

Підсумуємо. Податківці зайняли фіскальну позицію щодо питання відображення підприємцями податкового кредиту при імпорті основних засобів. Причому цю ж логіку може бути застосовано і при придбанні основних засобів на митній території України. Тому

тим, хто не хоче мати проблем з контролюючими органами, про податковий кредит у зв'язку з такими операціями доведеться забути.

Водночас ми вважаємо подібний підхід неправомірним. Адже, по-перше, він не підкріплений належним правовим обґрунтуванням, а по-друге, підприємець уже сплатив суму ПДВ при імпорті основного засобу, а тому відмовляти йому в податковому кредиті на відповідну суму несправедливо (звісно, за умови, що такий основний засіб планується використовуватися в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності).

 

Віталій Смердов

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі