Пошта редакції. Позбуття зіпсованих продуктів: чи є податкові зобов'язання?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2011/№ 89
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Позбуття зіпсованих продуктів: чи є податкові зобов’язання?

 

У підприємства зіпсувалася велика партія соку. Рідину злили у місткість. Якщо зіпсований сік вилити в каналізацію, чи буде це скидом у водні об'єкти і чи повинен в цьому випадку сплачуватися екоподаток?

Запитання поставлено на форумі газети «Податки та бухгалтерський облік»

 (www.nibu.factor.ua/forum)

 

Зіпсовані харчові продукти

, у тому числі сік, про який ідеться у поставленому запитанні, безумовно, охоплюються поняттям «відходи» як «товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких власник позбувається, має намір позбутися або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення» (абзац другий ч. 1 ст. 1 Закону про відходи).

Отже, можна припустити, податкові органи, як і у випадку з будь-якими (побутовими чи виробничими) відходами, виходитимуть з того, що самого факту утворення таких відходів у діяльності підприємства достатньо для виникнення податкових зобов'язань з екоподатку (про аргументи податківців та підстави для їх оспорювання див. статтю «Екологічний податок за розміщення відходів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 82 на с. 11).

Проте у ситуації, що розглядається, маємо побоювання, що стягненням екологічного податку тільки за розміщення відходів (

п.п. 240.1.3 ПКУ), податківці обмежитися не захочуть. Якщо зіпсований сік буде вилито в каналізацію, то вони напевно спробують кваліфікувати такі дії як скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (п.п. 240.1.2 ПКУ) із застосуванням максимальної ставки податку згідно з п. 245.3 ПКУ. Формулу для розрахунку суми податку наведено в п.п. 249.5 ПКУ:

 

  n

Пс =

 Σ (Млi х Нпi х Кос),

 

i = 1

де Млi — обсяг скиду i-ої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-ої забруднюючої речовини у гривнях з копійками (з урахуванням

п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ);

Кос — коефіцієнт, що дорівнює 1,5 та застосовується в разі скиду забруднюючих речовин у ставки та озера (в інших випадках він дорівнює 1).

Ті платники податків, які зважаться на спір з податковим органом, можуть указувати на те, що

ПКУ як об'єкт обкладення екоподатком називає скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, тобто платниками цього виду екологічного податку повинні бути первинні водокористувачі (водоканал), що визнають і самі податковці (відповідну консультацію розміщено в Єдиній базі податкових знань).

Утім, виникає інша проблема. Хоча підприємство, що вилило зіпсований сік у каналізацію, і не повинно визнаватися платником екоподатку, воно такими своїми діями порушило вимоги санітарного законодавства, яке зобов'язує передавати зіпсовану харчову продукцію для утилізації або знищення спеціалізованим підприємствам (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 61, с. 30; 2007, № 8, с. 46).

 

Олена Уварова, юрист

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд