Відмовитися від застосування 10 % «ремонтного» ліміту неможливо
Чи можна в податковому обліку віднести на збільшення вартості основних засобів витрати на проведення ремонту до досягнення 10 % ремонтного ліміту?
(м. Харків)
Відразу вкажемо, що
такої можливості ПКУ платнику податків, на жаль, не надає.Так,
порядок обліку витрат на ремонти та поліпшення основних засобів обумовлено пп. 146.11 — 146.12 ПКУ і він передбачає, що :— сума витрат на ремонти та поліпшення основних засобів (у тому числі орендованих)
у розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ на початок звітного року, уключається до складу витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт або поліпшення було виконано;— ремонтні витрати в сумі перевищення (
понад 10 %) відносяться на збільшення первісної вартості об'єктів, що ремонтуються або поліпшуються.Таким чином, у цьому випадку
прямо встановлено порядок обліку ремонтних витрат (причому без можливості відмови від нього або вибору платником податків будь-якого іншого альтернативного варіанта обліку), який приписує до досягнення 10 % ліміту витрати на ремонти та поліпшення відносити в податковому обліку до складу «податкових» витрат. До речі, за таким самим принципом, слід зауважити, побудована і «ремонтна» таблиця 3 додатка АМ, у графі 4 якої фактично понесені ремонтні витрати насамперед (у межах 10 % ліміту) збільшують витрати звітного періоду (графа 5), з подальшим розподілом між графами 6 — 9 за видами «податкових» витрат — залежно від напряму використання об'єктів ОЗ, що ремонтуються або поліпшуються. Додамо, що аналогічні роз'яснення з цього приводу можна зустріти і в розділі 110.09.01 ЄБПЗ, де зазначається, що ремонтні витрати платнику податків потрібно відображати в податковому обліку відповідно до норм, установлених ПКУ, тобто витрати в межах 10 % уключати до складу витрат податкового періоду, а в сумі, що перевищила 10 % «ремонтний» ліміт, — відносити на збільшення вартості об'єктів, які ремонтуються.А запитання, можливо, частково виникло у зв'язку зі
старими правилами обліку ремонтів, що існували в Законі про податок на прибуток. Нагадаємо: у минулому «ремонтний» п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток передбачав: «Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду». Отже, раніше Закон про податок на прибуток щодо того, скористатися при ремонтах 10 % «ремонтним» лімітом з п.п. 8.7.1 чи ні, залишав право вибору за платником податків (на що звертала увагу і ДПАУ в листі від 07.11.2003 р. № 9171/6/15-1316). Причому, визначившись на той момент у такому своєму виборі, норми п.п. 8.7.1 платник податків у такому разі міг або цілком застосовувати, або цілком не застосовувати, а от, скажімо, вибірково користуватися ними (наприклад, щодо окремих основних фондів або витрат за окремими ремонтами) при цьому не міг (докладніше про це див. також статтю «Ремонт власних основних фондів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 34).Однак з переходом на
ПКУ характер законодавчих норм, що стосуються ремонтів та поліпшень, змінився і положення про ремонти замість диспозитивних (що надавали як у Законі про податок на прибуток право вибору) стали імперативними (категоричними, обов'язковими до виконання). Отже, вчинити так, як зазначено у запитанні, на жаль, не вийде.І ще один момент. Не виключено, що поставлене запитання продиктоване намаганням підприємства зблизити податковий облік з обліком бухгалтерським (в якому, нагадаємо, ремонти і поліпшення регулюються, як відомо, своїми правилами
пп. 14 — 15 П(С)БО 7 — тобто ремонти «з підтримання в робочому стані» відносяться на витрати, а «поліпшення» — збільшують первісну вартість об'єктів, що поліпшуються). У такому разі варто нагадати, що після змін, унесених наказом Мінфіну України від 18.03.2011 р. № 372 до п. 14 П(С)БО 7, платникам податків для «зближення» двох обліків при ремонтах дозволено «бухгалтерську» первісну вартість ОЗ збільшувати за «податковими» правилами — тобто первісну (переоцінену) вартість (ПВ) основних засобів збільшувати на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену в порядку, установленому податковим законодавством. Щоправда, ураховуючи, що в податковому обліку, у свою чергу, таке збільшення ПВ можливе тільки після перевищення ліміту, то формально, виходить, вчинити так (збільшуючи за аналогією ПВ і в бухгалтерському обліку) вдасться, коли «податковий» 10 % «ремонтний» ліміт буде вичерпано.
Людмила Солошенко, економіст-аналітик
