Основна діяльність для застосування пільг з податку на прибуток
Підприємство здійснює декілька видів діяльності, зокрема будівництво та ремонт суден (код КВЕД 35.11) та виготовлення будівельних металоконструкцій (код КВЕД 28.11), причому співвідношення доходу від кожного з них протягом року змінюється в той чи інший бік. Що для цілей застосування пільги з податку на прибуток розуміється під основною діяльністю підприємств суднобудівної промисловості? Як бути з пільгою щодо земельного податку?
(м. Севастополь)
Відповідно до
п.п. «г» п. 17 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД) промисловості. Відразу зауважимо, що аналогічні умови звільнення від податку на прибуток установлено в ПКУ для підприємств:—
легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД), крім підприємств, що виробляють продукцію на давальницькій сировині (див. п.п. «б» п. 17 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» цього Кодексу),та
—
літакобудівної промисловості (підклас 35.30.0, клас 35.30, група 35.3, розділ 35) (див. п.п. «ґ» того ж пункту),тому відповідь на першу частину запитання буде, безумовно, корисною і для них.
Як випливає з наведеного вище формулювання пільги, ключовим моментом для її застосування є відповідь на запитання,
що слід вважати основною діяльністю суб'єкта господарювання? Роз'яснення ДПАУ із цього приводу, наведені в консультації з ЄБПЗ з кодом 110.23, зводяться, з посиланням на КВЕД, до твердження: якщо підприємство займається декількома видами діяльності, основною діяльністю є та, за якою вартість валової виробленої продукції без урахування вартості витрат на сировину й матеріали та інших витрат проміжного споживання становить понад 50 %.Очевидно, що вимогу, яка висувається податківцями, —
незалежно від кількості видів діяльності основна діяльність має приносити більше половини доходу — надто непросто виконати багатопрофільним суб'єктам господарської діяльності. А це безпідставно звужує коло осіб, які можуть претендувати на ту чи іншу з перелічених вище пільг.Тим часом, оскільки визначення терміна «основна діяльність» у
ПКУ відсутнє, то необхідно керуватися приписами п.п. 14.1.84 цього Кодексу, згідно з яким інші терміни для цілей розд. III вживаються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, а також національними та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.Так, відповідно до
п. 4 П(С)БО 3 основна діяльність — це операції , пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу. Інакше кажучи, саме той вид діяльності, що приносить підприємству найбільший в абсолютному виразі дохід порівняно з іншими видами діяльності, має вважатися основним незалежно від того, чи становить його частка понад 50 % у загальному обсязі доходу. Зрозуміло, що такий підхід є набагато ліберальнішим, а тому й не схвалюється контролюючими органами.Звертаємо увагу: оскільки об'єкт оподаткування (як, утім, і дохід, що відображається у Звіті про фінансові результати) обчислюється наростаючим підсумком, то за відсутності права на пільгу, наприклад, протягом I півріччя, не виключено отримання такого права за підсумками 9 місяців з подальшою його втратою за календарним роком у цілому. При такому «мінливому» пільговому режимі виходить, що за той період*, коли право на пільгу буде втрачено, найімовірніше, доведеться в повному обсязі сплатити податок на прибуток, який при відновленні такого права має бути враховано в особовому рахунку платника податків як переплату.
* Нагадуємо, що згідно з п. 152.9 ПКУ для цілей обчислення податку на прибуток використовуються такі податкові періоди, як календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Що стосується другої частини запитання стосовно
пільги із земельного податку, то проблеми з її застосуванням протягом 2011 року мали інший характер, і свого часу ми вказували на це (див. статтю «Плата за землю-2011: розраховуємо та звітуємо за Податковим кодексом» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 7). Так, згідно з первісною редакцією п. 4 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ до 1 січня 2016 року надавалося звільнення від сплати земельного податку суб'єктам суднобудівельної промисловості, визначеним відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи з державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» від 18.11.99 р. № 1242-XIV.Водночас
з 01.01.2011 р. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 23.12.2010 р. № 2856-VI із «суднобудівного» Закону було вилучено ст. 1, що була визначальною для застосування «земельної» пільги. І хоча перелік суднобудівних підприємств, затверджений постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1256 на виконання цієї статті, залишався чинним, суто формально були відсутні законодавчі підстави для застосування пільги при обкладенні земельним податком суб'єктів суднобудівної промисловості (про це йшлося в листі Мінфіну України від 28.04.2011 р. № 31-08150-06-18/11074).Після внесення відповідних змін до
ПКУ у зв'язку з прийняттям Закону № 3609 у чинній на сьогодні редакції пільга має такий вигляд: до 01.01.2016 р. від сплати земельного податку звільняються суб'єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11, група 35 КВЕД). Як бачимо, єдина умова для її застосування, що висувається до суб'єктів суднобудування, — це їх приналежність до класу 35.11 за КВЕД. Хоча, на нашу думку, ідеться не про формальну наявність у статистичній довідці підприємства цього коду діяльності, а про виконання реальних замовлень у суднобудівній промисловості. При цьому для надання пільги обсяги такої діяльності (їх співвідношення з іншими видами діяльності, що здійснюються цим самим суб'єктом господарювання) не мають жодного значення. Принаймні такий висновок можна зробити із чинної на сьогодні редакції цієї пільги.На завершення звернемо увагу на такий момент. Оскільки нова редакція
п. 4 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ почала діяти з 6 серпня цього року, то з урахуванням вимог п. 284.2 цього Кодексу звільнення від сплати земельного податку слід застосовувати починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло право на пільгу. Це означає, що до «земельної» звітності суб'єктів господарювання, які отримали зазначене звільнення, до 20 жовтня потрібно було внести відповідні зміни починаючи з податкових зобов'язань за вересень поточного року. Утім, це не пізно зробити й сьогодні.
Ігор Хмелевський, економіст-аналітик
