Вихідна допомога: якщо працівник два останні місяці перед звільненням не працював
Працівник звільняється 31.10.2011 р. на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП (у зв'язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом із підприємством). Як розрахувати суму вихідної допомоги, якщо в період з 06.06.2011 р. по 17.10.2011 р. працівнику виплачувалася заробітна плата в розмірі 2/3 окладу у зв'язку з простоєм підприємства не з вини працівника?
(м. Харків)
Згідно зі
ст. 44 КЗпП у разі припинення трудового договору за підставою, зазначеною в п. 6 ст. 36 КЗпП, а саме у зв'язку з відмовою працівника від переведення в іншу місцевість, такому працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.Порядок обчислення середнього місячного заробітку для визначення суми вихідної допомоги встановлено
Порядком № 100.Згідно з
абзацом другим п. 8 Порядку № 100 середня місячна заробітна плата для визначення розміру вихідної допомоги обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.У свою чергу, середньоденна заробітна плата для визначення суми вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за
останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював у зв'язку з простоєм, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац четвертий п. 2 Порядку № 100). А якщо і протягом цих місяців працівник фактично не працював, середня заробітна плата для визначення розміру вихідної допомоги обчислюється виходячи з установленої працівнику тарифної ставки (посадового (місячного) окладу).При цьому час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства чи з інших поважних причин не працював та за ним не зберігався середній заробіток або зберігався частково,
виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу, що виключається, належить, зокрема, і час простою не з вини працівника, оплата якого здійснювалася в розмірі 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) (див. лист Мінпраці від 24.04.2009 р. № 247/13/8409 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 65, с. 17).Таким чином, при розрахунку роботодавцем середньоденної зарплати
оплата часу простою в розмірі 2/3 тарифної ставки та дні простою не повинні враховуватися.У загальному випадку розрахунок середньої заробітної плати для визначення розміру вихідної допомоги можна зобразити у вигляді такої формули:
ЗПср = ЗПф : РДф х РДг : 2
,де
ЗПср— середньомісячна заробітна плата для визначення розміру вихідної допомоги;ЗПф
— сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом двох місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується), та інших виплат, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;РДф
— кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом двох місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується);РДг
— кількість робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства.Звертаємо увагу: на розрахунок показника
РДг час простою не впливає (дні простою враховуються як робочі дні згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства).Відповідно до умов запитання працівник протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю звільнення (серпень і вересень 2011 року), не відпрацював жодного дня у зв'язку з простоєм підприємства не з його вини. Отже, обчислення середньої заробітної плати для визначення вихідної допомоги необхідно здійснювати виходячи з виплат, нарахованих такому працівнику за попередні два місяці (червень і липень 2011 року).
Припустимо, що на підприємстві, де працює працівник, установлено п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними (субота та неділя).
Виплати, нараховані працівнику в розрахунковому періоді, наведемо в таблиці:
| Виплата | Кількість робочих днів, за які здійснено нарахування | Сума,грн. |
| Червень 2011 року | ||
| Заробітна плата | 3 робочі дні | 300,00 грн. |
| Оплата часу простою в розмірі 2/3 окладу | 17 робочих днів | 1133,33 грн. |
| Липень 2011 року | ||
| Оплата часу простою в розмірі 2/3 окладу | 21 робочий день | 1333,33 грн. |
Визначаємо кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства:
20 + 21 = 41 (р. дн.),
де 20 — кількість робочих днів у червні 2011 року згідно з графіком роботи підприємства;
21 — кількість робочих днів у липні 2011 року згідно з графіком роботи підприємства.
Кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, протягом двох місяців розрахункового періоду (червня і липня 2011 року), — 3.
Розрахуємо середню заробітну плату для визначення вихідної допомоги працівнику відповідно до наведеної вище формули:
300 : 3 х 41 : 2 = 2050 (грн.).
Оскільки згідно з умовами запитання працівнику при звільненні повинні виплатити вихідну допомогу в однократному розмірі середньомісячної заробітної плати, що повністю відповідає вимогам
ст. 44 КЗпП, то сума вихідної допомоги, нарахована працівнику в місяці звільнення, становитиме 2050 грн.
Лілія Ушакова, економіст-аналітик
