Різний розмір добових: коли це допустимо?
Працівники підприємства часто їздять у відрядження — як у межах області, так і в інші регіони України. Які критерії можна брати за основу при встановленні різного розміру добових?
(м. Львів)
Нагадаємо, що відповідно до
ч. 2 ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на наймання житлового приміщення в порядку та розмірах, установлених законодавством. Добові, і це випливає із самої назви, установлюються як компенсаційна виплата за добу (повну чи неповну) перебування у відрядженні.Питання про те, яким має бути розмір добових з урахуванням чинного на сьогодні законодавства, ми докладно розглядали у статті «Розмір добових: якою може бути мінімальна межа?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 80). У ній ми, зокрема, констатували, що в чинному наразі законодавстві
відсутній нормативно-правовий акт, який установлював би мінімальний розмір добових для працівників підприємств, що не фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Тому госпрозрахункові підприємства вільні у виборі можливих варіантів вирішення питання про визначення розміру добових.Підприємство, установлюючи розмір добових у своїх внутрішніх документах (наприклад, у положенні про відрядження або в колективному договорі), може передбачити
або загальний, однаковий для всіх відряджень розмір, або обґрунтувати необхідність виплати різного розміру добових залежно від тих чи інших особливостей відрядження. Але виникає закономірне запитання: чи можуть критерії встановлення різного розміру добових бути довільними?На наш погляд,
ні. Не повинне перекручуватися само призначення добових: їх виплата покликана компенсувати працівнику ті витрати, які він несе у зв'язку з перебуванням поза місцем свого проживання, насамперед, витрати на харчування. При цьому добові не покликані покрити всі витрати працівника в кожному конкретному відрядженні. Це певний усереднений показник (оскільки ті ж витрати на харчування в різних населених пунктах можуть відрізнятися), який повинен сприйматися радше як соціальна гарантія, допомога, ніж як відшкодування витрат за затвердженим кошторисом. Крім того, добові не можуть виконувати функцію заохочувальної або бонусної виплати. Наприклад, підвищений розмір добових не повинен обґрунтовуватися тим, що поїздка з метою виконання трудового завдання здійснюється в менш привабливий для працівника населений пункт.Водночас керівник підприємства за погодженням з трудовим колективом може встановити різний розмір добових виходячи з певних об'єктивних обставин, які можуть виникати в діяльності того чи іншого підприємства та бути для нього значимими. Наведемо декілька прикладів.
Так, на підприємстві, діяльність якого пов'язана з відвідуванням населених пунктів, розташованих у курортній зоні, об'єктивно може виникнути потреба в установленні різного розміру добових залежно від того, у курортний сезон чи ні здійснюється поїздка у службових цілях.
Виправданим може бути встановлення різного розміру добових залежно від середнього рівня цін в тому чи іншому населеному пункті. Наприклад, підприємство, вивчивши середні показники рівня цін у різних населених пунктах, у внутрішньому положенні про відрядження може передбачити такі розміри добових: при відрядженнях до м. Києва — 150 грн. на добу; при відрядженнях до населених пунктів, що є обласними центрами (за винятком м. Києва), а також до м. Севастополя (як альтернативний варіант, при відрядженнях до населених пунктів, в яких населення становить 1 млн жителів і більше) — 100 грн. на добу; при відрядженнях до інших населених пунктів — 75 грн. на добу.
На практиці іноді підприємства встановлюють різний розмір добових залежно від того, наскільки далеко знаходиться місце, до якого працівник вирушає у відрядження. Як нам здається, вибір такого критерію не цілком виправданий, адже віддаленість місця відрядження від місця постійної роботи сама по собі на умови відрядження не впливає: витрати на проїзд компенсуються працівнику окремо, загальний же розмір добових залежить від кількості днів перебування у відрядженні, тому чим більше часу буде потрібно на проїзд до місця відрядження, тим буде більшою загальна сума добових, але не їх розмір за добу. Водночас будь-які негативні наслідки для підприємства за умови погодження таких умов відрядження з трудовим колективом чинним законодавством не передбачено.
Олена Уварова, юрист
