Що писати в реквізиті «Місце складання» у накладній?
Серед реквізитів первинних документів названо місце складання. Як правильно заповнити цей реквізит: досить зазначення населеного пункту чи це має бути поштова адреса?
(м. Київ)
Місце складання
у ст. 9 Закону про бухоблік та в п. 2.4 Положення № 88 дійсно названо в числі обов'язкових реквізитів первинного документа. Однак при цьому законодавчі акти не конкретизують, як саме необхідно вказувати цей реквізит та чи буде досить, якщо в ньому фігуруватиме тільки назва населеного пункту (або, якщо господарська операція мала місце за межами населеного пункту, назва адміністративно-господарської одиниці).Слід зауважити, що з проханням надати відповідні роз'яснення суб'єкти господарювання зверталися до Міністерства фінансів України, яке у своєму
листі від 26.08.2011 р. № 31-08420-07-25/21247 указало таке:—
при заповненні первинного документа буде досить зазначення назви населеного пункту;— якщо первинний документ оформляється
за межами населеного пункту, то вказується назва адміністративно-територіальної одиниці (Мінфін не уточнює, про який рівень адміністративно-територіального поділу йдеться; можна припустити, що йдеться про район в області);— при оформленні первинним документом госпоперації, здійсненої
за межами України, зазначається назва країни.Аналогічні рекомендації давалися й нами (див. статтю «Розрахунковий документ довільної форми: яким він має бути?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 88).
Минулого разу з аналогічного питання Мінфін висловлювався в далекому 2001 році, і тоді його позиція була менш ліберальною: у своєму
листі від 24.04.2001 р. № 053-3958 Мінфін вимагав, щоб реквізит «Місце складання документа» було заповнено шляхом проставляння ідентифікаційного коду згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (ДК-014-97).Щоправда, при відповіді в
листі від 26.08.2011 р. № 31-08420-07-25/21247 на друге запитання — чи потрібно вказувати місце складання документа, якщо цей реквізит не передбачено його затвердженою типовою формою, — Мінфін обмежився простим цитуванням п. 2.7 Положення № 88, згідно з яким первинні документи складаються на бланках типових та спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити або реквізити типових чи спеціалізованих форм. Наважимося припустити, що за наявності затвердженої типової форми, в якій той чи інший реквізит, названий у ст. 9 Закону про бухоблік як обов'язковий, відсутній, суб'єкт господарювання може сміливо орієнтуватися на затверджену форму. Жодних негативних наслідків за неправильне оформлення первинних документів у такій ситуації для нього наставати не повинно.Більше того, не можна не враховувати, що суди переважно виходитимуть з того, що формальна відсутність у документі вказівки місця його складання чи інші подібні недоліки за наявності можливості ідентифікувати сторони зобов'язання
не може бути підставою для вилучення здійснених витрат зі складу податкових витрат (див. постанову ВАСУ від 30.08.2011 р. у справі № К-38259/10, ухвалу ВАСУ від 18.02.2010 р. у справі № К-9408/07), продовжуючи тим самим формувати правову позицію, згідно з якою незначні недоліки в заповненні документа не можуть розглядатися як підстави для його недійсності. Утім, з урахуванням того, що не всі судові справи у спорах з податковими органами з приводу того, чи може документ, в якому не зазначено місце його складання, виконувати функції первинної документації, закінчуються на користь платників податків (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 20.09.2011 р. № К-2422/09), рекомендуємо все ж зробити необхідний запис про населений пункт (чи адміністративно-територіальну одиницю або ж країну) складання документа.
Олена Уварова, юрист
