Теми статей
Обрати теми

Податковий спір підприємства в суді. Бюджетне невідшкодування: з ким та про що судитися?

Редакція ПБО
Стаття

Бюджетне невідшкодування: з ким та про що судитися?

 

Суть спору

Спір виник ще за часів дії Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ). Ситуація знайома багатьом: податковий орган не виконує свого обов'язку з надання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв'язку з цим у платника податків виникає необхідність звернення до суду.

Тривалий час для платників податків існувала невизначеність у двох моментах:

1) хто повинен виступати в такій справі відповідачем — податковий орган, орган держказначейства чи і податківці, і держказначейство одночасно;

2) якими мають бути позовні вимоги — про покладення обов'язку надати висновок із зазначенням суми податку до органу державного казначейства, про визнання бездіяльності незаконною, про витребування суми з Державного бюджету чи якимись іншими.

Нагадаємо, Закон про ПДВ передбачав таке: «У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету» (п.п. 7.7.8).

Норма, аналогічна наведеній, є й у ПКУ (пп. 200.14, 200.15) зі збереженням того ж п'ятиденного строку з дня отримання рішення за результатами спору з платником податків на надання висновку податковим органом до держказначейства. Тому висновки суду, що розглядаються нами сьогодні, будуть корисними і для тих платників податків, які зіткнуться з проблемою бюджетного невідшкодування вже в період дії ПКУ.

 

Позиція податкових органів

Власне, на цій стадії податковий орган уже мало що може протиставити претензіям платника податків. І як показує аналіз не лише цього рішення, а й у цілому судової практики, яка складається щодо подібних спорів, опис судом участі податківців у таких справах обмежується фразою: «Аргументи платника податків податковим органом спростовані не були».

 

Вирішення справи судом

Перешкодою для отримання платником податків позитивного для себе судового рішення у спорах, пов'язаних з ненаданням бюджетного відшкодування ПДВ, найчастіше стає не позиція податкових органів, а неправильний вибір платником податків відповідача у справі та способу захисту порушеного права, тобто предмета претензій. Інакше кажучи, суб'єкту господарювання особливо уважно слід підходити до формулювання своїх позовних вимог.

У судовому рішенні, що наводиться нами сьогодні, як відповідача платник податків указав тільки податкову інспекцію, а як позовну вимогу — вимогу зобов'язати відповідача зробити певні дії (а саме — надати до органу державного казначейства висновок про суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню).

Як бачимо, такі формулювання Вищий адміністративний суд України готовий визнати достатніми, щоб задовольнити позов платника податків.

 

Думка редакції

На жаль, судова практика часто грішить тим, що підставою для відмови у задоволенні вимог, що висуваються позивачем, стає нібито неправильний вибір способу захисту порушеного права. Інакше кажучи, суд майже готовий визнати, що відповідач діє неправомірно, та ось невдача — позивач неправильно сформулював спосіб захисту від таких неправомірних дій.

І ця проблема притаманна не лише для спорів між податковими органами та платниками податків. Вищий господарський суд України також у своїй практиці неодноразово відмовляв у задоволенні обґрунтованої зі змістовної точки зору, але неправильно сформульованої позовної вимоги, посилаючись на неправильний вибір способу захисту (див. п. 3 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211). Тому якщо позовна заява міститиме не передбачений договором або законом спосіб захисту, суд прийме її до розгляду, однак у задоволенні позовних вимог відмовить (якщо позивач не уточнить або не змінить свої позовні вимоги у ході судового розгляду), мотивуючи відмову саме тим, що такий спосіб захисту права не передбачено ні договором, ні законом. Сам же суд у разі, коли спосіб захисту обрано позивачем неправильно, вибрати правильний, на думку вищих судових інстанцій, спосіб захисту не може (див. постанову ВСУ від 13.07.2004 р. № 10/732, п. 4 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання призначення судових експертиз» від 27.11.2006 р. № 01-8/2651, п. 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. № 01-8/344).

На наш погляд, такий підхід судових інстанцій суперечить суті самої гарантії судового захисту порушеного права. Адже передбачається, що як проста фізична особа, так і суб'єкт господарювання, не зобов'язані мати спеціальних знань у сфері юриспруденції для того, щоб отримати захист своїх порушених прав у суді. Отже, якщо суд при розгляді справи встановлює, що права учасника справи дійсно було порушено, то він повинен прийняти рішення, яке б дозволяло їх відновити або захистити в інший спосіб. Хоча, маємо визнати, Верховний Суд України останнім часом усе частіше скасовує рішення судів нижчих інстанцій, мотивовані неправильним вибором позивачем способу захисту порушеного права, указуючи, що суд у такій ситуації має уточнити позовні вимоги та встановити характер спірних правовідносин (див., наприклад, ухвали ВСУ від 13.01.2010 р. у справі № 6-10452св08, від 17.02.2010 р. у справі № 6-23633св08 тощо).

Як би там не було, в існуючих умовах суб'єкти господарювання, щоб не ризикувати, намагаються передбачити, яке формулювання позовних вимог суди визнають належним.

У спорах, пов'язаних з бюджетним невідшкодуванням, найчастіше ситуація складається таким чином:

1) за результатами перевірки податковий орган направляє платнику податків податкове повідомлення, в якому відмовляє в наданні бюджетного відшкодування;

2) платник податків оскаржує (в адміністративному чи в судовому порядку) отримане податкове повідомлення (докладно про особливості процедури оскарження див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44);

3) якщо результати оскарження на користь платника податків, то після отримання рішення, прийнятого за підсумками розгляду скарги або позову суб'єкта господарювання, орган державної податкової служби повинен протягом 5 робочих днів надати до органу держказначейства висновок із сумою податку, що підлягає відшкодуванню;

4) якщо податковий орган не виконує зазначеного обов'язку, платник податків звертається з позовом до адміністративного суду. Тут можливі два варіанти:

варіант «а» — подати позов до податкової інспекції з вимогою зобов'язати її вчинити певні дії, а саме — надати до органу державного казначейства висновок про суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню (саме цей варіант дій було обрано позивачем у цій справі);

варіант «б» — подати позов, указавши в ньому як відповідача податкову інспекцію та орган державного казначейства, а позовні вимоги в цьому випадку сформулювати так: «Стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість» (див. Довідку ВАСУ від 20.10.2006 р., ухвали ВАСУ від 07.06.2006 р. у справі № К-3022/06, від 01.03.2011 р. у справі № К-35354/10, від 15.03.2011 р. у справі № К-12413/09, від 12.04.2011 р. у справі № К-18787/08, від 12.04.2011 р. у справі № К-13319/08 та інші).

Зауважимо, що вдатися до варіанта «а» або до варіанта «б» можуть і ті платники податків, які за результатами перевірки податкового повідомлення з відмовою у наданні бюджетного відшкодування не отримали (відповідно процедуру його оскарження їм проходити не довелося), але й бюджетного відшкодування в установлені законодавством строки не відбулося. Таким платникам податків — дорога теж до суду: або з позовом до податкової з вимогою зобов'язати її надати до органу держказначейства висновок про суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або з позовом відразу і до податківців, і до органу державного казначейства з вимогою стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

 

Олена Уварова, юрист

 

 

Вищий адміністративний суд України

Ухвала від 26.08.2011 р. у справі № К-17286/08

(витяг)

 

<…>

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній республіці Крим (надалі — Красноперекопська ОДПІ в Автономній республіці Крим)

про зобов’язання вчинити певні дії , —

<…>

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2006 року позивач подав до Красноперекопської ОДПІ в Автономній республіці Крим декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року, в якій в розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» в рядку 25 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» значиться цифра 1053283,00грн., яка повторена в рядку 25.1 «на рахунок платника у банку». Позивач додав до декларації розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких ця інформація повторена.

Красноперекопською ОДПІ в Автономній республіці Крим була проведена виїзна позапланова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Бром» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року, за результатами якої складено акт №533/23-4/05444552/131 від 19.10.2006 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення вимог п.п.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушено порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року в частині визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 169284,00 грн.

На підставі акта перевірки Красноперекопською ОДПІ в Автономній республіці Крим 26 жовтня 2006 року прийнято податкове повідомлення — рішення №0000132304/0 на зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 169284,00 грн.

Відповідно до постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2006 року у справі № 2-16/13227-2006А податкове повідомлення — рішення від 25.07.2006 р. №0000021502/0 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість у сумі 199970,00 грн. визнано нечинним. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року залишено без змін постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2006 року.

З підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до матеріалів справи бюджетне відшкодування податку на додану вартість в частині визнаного нечинним податкового повідомлення-рішення на рахунок позивача у банку до цього часу не надійшло.

З листа Управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим у м. Красноперекопське № 05-03.0/06-312 від 10.04.2008 вбачається, що в казначействі відсутні невиконані висновки відповідача про відшкодування з бюджету на рахунок позивача податку на додану вартість, що свідчить про їх ненадання відповідачем в передбачений законодавством термін.

На підставі вказаних правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку, що відповідач не виконав обов'язок протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення Севастопольського апеляційного господарського суду, надати Красноперекопському управлінню державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за травень 2006 року — 199970,00грн. та саме такі обставини мають місце за період з липня по грудень 2006 року.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

<…>

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, —

ухвалив:

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній республіці Крим — залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 01.07.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. — залишити без змін.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі