Нормальна та скорочена тривалість робочого часу

Нормальна та скорочена тривалість робочого часу

 

Згідно зі

ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Цю норму не може бути збільшено ні колективним, ні трудовим договорами. Але при цьому в колективному договорі може бути встановлено меншу нормальну тривалість робочого часу (наприклад, 35-годинний робочий тиждень).

Проте хочемо застерегти: установлення підвищеної тривалості робочого часу для окремих категорій працівників (з дотриманням обмеження про 40-годинний робочий тиждень, але з перевищенням установленої на підприємстві норми) може бути розцінене як надурочні роботи.

Слід звернути увагу, що такий

передбачений колективним договором робочий час тривалістю менше 40 годин на тиждень не вважатиметься скороченим.

Для окремих категорій працівників законодавець передбачає меншу порівняно із загальною нормою (40-годинним робочим тижнем) тривалість робочого часу, називаючи її

скороченою. Наведемо передбачені законодавцем норми тривалості робочого часу у вигляді таблиці.

 

№	Категорія працівників	Тривалість робочого часу
1	2	3
1	Усі категорії працівників за винятком тих, щодо яких передбачено спеціальні норми	Не більше 40 годин на тиждень
	Примітка. Менш тривалий робочий тиждень може бути передбачено колективним договором. У цьому випадку тривалість робочого часу також вважається нормальною.
2	Особи віком від 16 до 18 років	36 годин на тиждень
	Примітка. Для учнів віком від 16 до 18 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати 18 годин на тиждень. У цьому випадку йтиметься вже не про скорочений, а про неповний робочий тиждень з оплатою пропорційно відпрацьованому часу.
3	Особи, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці	36 годин на тиждень
	Примітка. Чинний на сьогодні Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабміну від 21.02.2001 р. № 163. Скорочений робочий час установлюється працівнику тільки в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах не менше половини робочого часу, установленого для відповідного виробництва, цеху, професії, посади зі шкідливими умовами праці. Однак в окремих випадках в Переліку встановлюється, що право на скорочений робочий час працівник отримує за умови, що він «постійно зайнятий», «постійно працює» у шкідливих умовах. У таких випадках скорочений робочий час застосовується тільки в дні, коли працівник фактично був зайнятий в цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, установленого для працівників відповідних виробництв, цехів, професій, посад. В окремих випадках як виняток працівники визнаються постійно зайнятими на роботах зі шкідливими умовами праці — незалежно від фактичного часу роботи в таких умовах. Якщо працівники не користуються правом на скорочений робочий час, однак в окремі періоди виконують роботи на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, що дають право на скорочений робочий час, скорочений робочий час для них установлюється в періоди, в які вони зазвичай виконують роботи в цих виробництвах, цехах, за цими професіями та посадами.
4	Учні від 14 до 15 років, які працюють у період канікул	24 години на тиждень
	Примітка. Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати 12 годин на тиждень. Оплата здійснюється за правилами оплати неповного робочого часу, тобто пропорційно відпрацьованому.
5	Інші категорії працівників (наприклад, матері, які мають дітей до 14 років або дитину-інваліда)	Скорочену тривалість робочого часу може бути передбачено колективним або трудовим договором
	Примітка. Для визначення того, чи є тривалість робочого часу для таких категорій працівників скороченою, за норму береться не 40-годинний робочий тиждень, а та нормальна тривалість робочого часу, яку встановлено на підприємстві (див. п. 1 цієї таблиці). Слід погодитися з тими фахівцями, на думку яких, вживання в першому випадку множини («дітей віком до 14 років»), а в другому — однини («дитину-інваліда») не дає підстав для висновку, що в частині четвертій ст. 51 КЗпП маються на увазі жінки, які мають двох або більше дітей або дитину-інваліда. Не суперечитиме ст. 51 КЗпП установлення на підставі частини четвертої ст. 51 КЗпП скороченого робочого часу і для тих жінок, які мають хоча б одну дитину зазначеного віку. Установлення для зазначеної категорії жінок скороченої тривалості робочого часу — це право, а не обов’язок підприємства, на відміну від установлення скороченого робочого часу для категорій працівників, названих у пунктах 2 — 4 таблиці. Слід звернути увагу на застереження, яке робить законодавець: «Скорочена тривалість робочого часу для цієї категорії працівників установлюється за рахунок власних коштів підприємства». Інакше кажучи, мається на увазі, що підприємство, оплачуючи працю цієї категорії працівників у повному розмірі, не зможе повністю віднести ці витрати до витрат для цілей оподаткування. Однак, на наш погляд, у цьому випадку слід наполягати на застосуванні п. 140.5 ПКУ, відповідно до якого встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податків, крім передбачених розд. ІІІ ПКУ, не дозволяється.
6	Інші категорії працівників, для яких скорочена тривалість робочого часу передбачена спеціальними нормативно-правовими актами (наприклад, інваліди I і II груп, які працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на отримання пільг більшого розміру, мають право на роботу 6 годин на добу (36 годин на тиждень))	Норма тривалості робочого часу встановлюється у спеціальному нормативному акті

 

У всіх наведених у таблиці випадках — як при нормальній тривалості робочого часу (п. 1 таблиці), так і при скороченій тривалості (пункти 2 — 6) — зменшення розміру оплати праці не допускається, тобто оплата праці здійснюється в повному розмірі — за повною тарифною ставкою, повним окладом. Це суттєво відрізняє скорочену тривалість робочого часу від неповної, за якої оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Те, яку встановлено для працівника тривалість робочого часу — нормальну чи скорочену, — не впливає на реалізацію ним своїх трудових прав. Так, наприклад, працівники зі скороченим робочим часом мають право на обідню перерву тієї ж тривалості, що і працівники з нормальною тривалістю робочого часу. Не впливає робота за скороченим робочим часом і на реалізацію права на відпустку та інших трудових гарантій.

Слід зауважити, що вимоги законодавця щодо нормальної тривалості робочого часу обмежуються вимогами до тривалості робочого

тижня. У решті підприємство може почувати себе досить вільно. Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу ні в цілому за рік, ні протягом дня. Річна норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлено на підприємстві, яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні. Так, орієнтовні норми тривалості робочого часу на 2012 рік залежно від установленої на підприємстві тривалості робочого тижня наведено в листі Мінсоцполітики від 23.08.2011 р. № 8515/о/14-11/13 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 74).

Немає суворих вимог законодавця й до тривалості робочого

дня при п’ятиденному робочому тижні. Застерігається лише, що при п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Як правило, ідеться про восьмигодинний робочий день (для дотримання вимоги про 40-годинний робочий тиждень). Однак при цьому допустиме відхилення від цієї практики. Наприклад, за необхідності може бути встановлено такий режим роботи: 9-годинні робочі дні з понеділка по четвер і тривалість роботи в п’ятницю 4 години. Вимоги законодавства (за умови дотримання всіх інших гарантій) дотримуються, адже й обов’язку щодо встановлення однакової тривалості робочих днів немає. Крім того, робота протягом 9 годин з понеділка по четвер не вважатиметься надурочною в частині перевищення восьмигодинного робочого дня, оскільки дотримується вимога про 40-годинний робочий тиждень*.

* Однак тут також не слід забувати, що в Україні продовжує діяти роз’яснення Держкомпраці СРСР та ВЦРПС «Про деякі питання, пов’язані з переведенням робочих та службовців підприємств, установ та організацій на п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями», яке рекомендує при п’ятиденному робочому тижні застосовувати графіки змінності, за яких тривалість щоденної роботи має бути, як правило,

однаковою. Крім того, назване роз’яснення обмежує тривалість щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні для неповнолітніх віком до 16 років — п’ятьма, а віком до 18 років — сім’ю годинами. Про однакову тривалість робочих днів говорить і Мінпраці в листі від 04.10.2010 р. № 304/13/116-10.

Можна навести й інший приклад. На підприємстві може бути встановлено режим роботи, за якого з понеділка по четвер робочий день становить 7 годин, у п’ятницю — 6,5 годин. Таким чином, на підприємстві встановлюється робочий тиждень тривалістю 34,5 години.

Більш суворо ставиться законодавець до встановлення тривалості робочого дня при шестиденному робочому тижні, що, мабуть, пов’язане з тим, що в цілому шестиденний робочий тиждень сприймається ним як відхилення від правила, можливе лише у виняткових випадках (характер виробництва та умови роботи роблять запровадження п’ятиденного робочого тижня недоцільним). При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин — при тижневій нормі 36 годин, 4 годин — при тижневій нормі 24 години.

Слід сказати, що законодавство не передбачає заборони на введення різної тривалості робочого тижня для різних категорій працівників (за умови, що це буде зумовлено специфікою роботи підприємства).

Роботодавцю при встановленні режиму роботи також необхідно дотримуватись таких вимог:

— скороченню підлягає тривалість робочого часу напередодні святкових та неробочих днів на одну годину як при шестиденному, так і при п’ятиденному робочому тижні (але тільки для працівників з робочим тижнем нормальної (нескороченої) тривалості). Термін «напередодні» у правозастосовчій та господарській практиці стали розуміти як день, що безпосередньо передує святковому або неробочому дню. У зв’язку з цим робочий день не підлягає скороченню, коли святковому або неробочому дню передує вихідний день, оскільки найближчий робочий день безпосередньо святковому або неробочому дню не передує;

— при шестиденному робочому тижні напередодні вихідних тривалість робочого дня не може перевищувати 5 годин; але це не нівелює вимоги про скорочення робочого дня напередодні святкових та неробочих днів (наприклад, якщо на підприємстві з шестиденним робочим тижнем передбачено п’ятигодинні суботи, то якщо свято припадає на неділю, робочий день в таку передсвяткову суботу має бути скорочено до 4 годин);

— при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких вже передбачено скорочення робочого часу. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку.

Нагадаємо: для роботодавців — фізичних осіб, у тому числі фізосіб-підприємців, передбачено необхідність указати час роботи свого працівника в договорі з ним, який передається на реєстрацію до центру зайнятості (

п. 4 затвердженої форми договору).