Імпорт товарів

Імпорт товарів

 

ПКУ, що набрав чинності, змінив звичний порядок оподаткування імпортних операцій — зробив його наближеним до бухобліку. Крім того, не так давно свої корективи щодо імпорту вніс Закон № 3609. Про особливості обліку таких операцій зараз і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Спершу звернемо увагу на те, що у

ст. 1 Закону про ЗЕД надано таке «зовнішньоекономічне» визначення імпорту. Імпорт (імпорт товарів) — це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами ЗЕД у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з увезенням або без увезення цих товарів на територію України. Отже, як бачимо, згідно із Законом про ЗЕД для імпорту перетинання товаром митного кордону України принципового значення не має (оскільки можливий імпорт і без увезення). Однак для митних цілей та в цілях оподаткування цей факт має вирішальне значення. Так, наприклад, згідно з гл. 29 МКУ імпорт — це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. До того ж, саме операції з увезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту, як передбачено п.п. «в» п. 185.1 ПКУ, є об’єктом обкладення ПДВ. А отже, у митно-податкових цілях імпорт має супроводжуватися обов’язковим увезенням товарів на митну територію України. І навпаки, імпорт без увезення імпортом не вважається.

 

Бухгалтерський облік

Первісна вартість імпортних товарів

. Первісна вартість імпортних товарів формується з урахуванням одночасного застосування П(С)БО 9 (п. 9 якого, зокрема, обумовлює складові первісної вартості в разі придбання запасів за плату) та «валютного» П(С)БО 21, що встановлює свої правила обліку валютних операцій. При цьому під час перерахунку валютної складової в гривнєвий еквівалент при формуванні первісної вартості імпортних товарів важливе значення має, яка подія була першою: оприбуткування товарів чи перерахування за них оплати. Адже з урахуванням положень «валютного» П(С)БО 21 первісна вартість імпортних товарів визначається так (див. таблицю).

 

Первісна вартість імпортних товарів: порядок формування

Перша подія	Пункт П(С)БО 21	Первісна вартість визначається: (курс НБУ на яку дату використовується?)	Курсові різниці (КР)
Отримання товару	п. 5 П(С)БО 21	за курсом НБУ на дату здійснення операції (визнання активів — оприбуткування товарів)	Оскільки заборгованість за отриманий товар, що виникла перед нерезидентом, є монетарною (погашатиметься грошима), за нею розраховуються КР. При цьому КР визначають (пп. 7, 8 П(С)БО 21):  — на дату балансу (тобто на кінець кварталу);  — на дату розрахунків (погашення заборгованості)*
Перерахування передоплати (авансу)	п. 6 П(С)БО 21	за курсом НБУ на дату сплати авансу (тобто запам’ятовується курс НБУ на дату перерахування передоплати та за ним у подальшому оприбутковується ввезений товар)	Оскільки заборгованість нерезидента, що виникла після перерахування передоплати, є немонетарною (буде погашена товаром, п. 7 П(С)БО 21), за нею КР не розраховуються*
* Зауважимо, що за такими самими бухобліковими правилами визначаються «валютні» курсові різниці й у податковому обліку (п.п. 153.1.3 ПКУ, докладніше про це зазначатиметься далі).

 

До того ж, крім сум, що сплачуються за товар нерезиденту, до первісної вартості при імпорті (Дт 28 — Кт 631, 685, 371, 377) з урахуванням

п. 9 П(С)БО 9 також уключаються такі витрати, нерозривно пов’язані з придбанням імпортних товарів:

— митні платежі (ввізне мито, плата за митне оформлення);

— оплата послуг митного брокера;

— витрати на сертифікацію імпортних товарів (якщо сертифікат пов’язаний з конкретною партією імпортного товару);

— витрати на зберігання товарів на митно-ліцензійному складі;

— транспортно-заготівельні витрати.

 

Податковий облік

 

«Податкові» витрати при імпорті

Порядок визначення «податкових» витрат при імпорті обумовлено

п.п. 153.1.2 ПКУ. Нагадаємо, що первісно викладений не зовсім коректно (виникали запитання щодо порядку формування витрат, зокрема, при імпорті товарів з наступною оплатою), згодом він був підкоригований Законом № 3609. Причому дію внесених змін було поширено заднім числом на період з 1 квітня 2011 року — тобто на час з початку дії «прибуткового» розд. III ПКУ (докладніше про це див. статтю «Імпорт товару з постоплатою: «податкові» витрати — за курсом НБУ на момент купівлі» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 69). Отже, невдале формулювання п.п. 153.1.2 ПКУ було підправлено та ситуація з «податковими» витратами при імпорті вирішилася благополучно. При цьому на сьогодні підкоригований «валютний» п.п. 153.1.2 ПКУ встановлює такий порядок визначення «податкових» витрат при імпорті:

 

«Податкові» витрати при імпорті товарів

	Норма ПКУ	Пояснення
Розмір «податкових» витрат	п.п. 153.1.2, п. 138.6	Розмір «податкових» витрат при імпорті товарів (що формують собівартість придбаних імпортних товарів), як і в бухобліку, залежить від того, яка подія була першою, та визначається (п.п. 153.1.2 ПКУ):  — за курсом НБУ, що діяв на дату здійснення операції придбання, — якщо першою подією було отримання товару і товар не було раніше оплачено;  — за курсом НБУ, що діяв на дату здійснення оплати, — якщо першою подією було перерахування передоплати за товар. Також собівартість придбаних імпортних товарів згідно з п. 138.6 ПКУ формується з урахуванням ввізного мита, витрат на доставку та інших витрат на доведення до стану, придатного до продажу
Момент відображення «податкових» витрат	п. 138.4	При придбанні імпортних товарів (що купуються з метою подальшого продажу), «податкові» витрати не виникають, а «запам’ятовуються на майбутнє». У подальшому при реалізації таких товарів вони формують їх «податкову» собівартість (собівартість придбаних і реалізованих товарів) та включаються до «податкових» витрат за правилами п. 138.4 ПКУ — тобто визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (тобто стають витратами при продажу). Якщо вартість імпортних товарів у платника податків потрапляє в податковому обліку до інших (наприклад, адміністративних) «податкових» витрат, то такі витрати визнаються витратами в періоді їх здійснення за правилами бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). У разі придбання за імпортом основних засобів (ОЗ) їх балансова вартість визначається за правилами «валютного» п.п. 153.1.2 ПКУ, описаними вище (тобто також залежить від того, яка подія була першою: передоплата або отримання ОЗ), та за умови використання об’єктів в господарській діяльності підлягає в податковому обліку рівномірному включенню до витрат шляхом нарахування амортизації (п. 144.1 ПКУ)

 

Часткові оплати

Свої облікові особливості супроводжують ситуації, коли за імпортний товар підприємство розраховується (перераховує передоплату або післяплату) частинами.

Зауважимо, що в передоплатному випадку — коли авансові оплати (передоплати) за товар перераховуються нерезиденту у декілька етапів (частинами) —

у бухгалтерському обліку первісна вартість таких імпортних товарів при отриманні визначається за сумою сплачених авансів із застосуванням валютних курсів НБУ на моменти перерахування таких часткових оплат (п. 6 П(С)БО 21).
Отже, у цьому випадку використовується своєрідний метод ФІФО (беруться курси НБУ виходячи з послідовності здійснення авансових платежів), а от курс НБУ на дату отримання імпортних товарів стає при цьому не важливим.

Якщо ж узяти дещо іншу ситуацію, коли

після часткової передоплати здійснюється оприбуткування всієї партії товару, а потім перераховується доплата суми, що залишилася, за товар нерезиденту, то первісна вартість імпортних товарів під час надходження буде сформована із:

— частини, що дорівнює перерахованому авансу (що визначається за курсом НБУ на дату перерахування такої часткової передоплати) і

— частини вартості товарів, що залишилася, фактично отриманої без попередньої оплати (що визначається за курсом НБУ на дату оприбуткування товарів).

Отже, у цьому випадку подальша доплата вартості, що залишилася, уже оприбуткованого товару на формування його первісної вартості не вплине (оскільки буде другою подією).

Причому

так само згідно з п.п. 153.1.2 ПКУ формується собівартість придбаних імпортних товарів і в податковому обліку.

 

Курсові різниці

При здійсненні валютних операцій унаслідок зміни офіційного валютного курсу (курсу НБУ) у податковому обліку виникають курсові різниці (КР). Причому розраховують їх за правилами, аналогічними бухобліковим (

п.п. 153.1.3 ПКУ). А отже, як передбачено у пп. 4, 7, 8 П(С)БО 21, курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу, тобто при імпорті за:

— валютою (на валютних рахунках у банках та в касі підприємства) та

— кредиторською заборгованістю в інвалюті (монетарною заборгованістю, яка погашатиметься перед нерезидентом грошовими коштами).

При цьому (як і в бухобліку) у податковому обліку

курсові різниці розраховують на такі дати:

— на дату балансу (тобто на кінець кварталу);

— на дату здійснення розрахунків (погашення заборгованості).

На це у своїх консультаціях, розміщених у розділі 110.13 Єдиної бази податкових знань, звертають увагу й податківці.

Результати такого розрахунку КР відображаються в податковому обліку так:

—

прибуток (додатне значення КР) збільшує доходи — уключається до складу інших «податкових» доходів (п.п. 135.5.11 ПКУ) та відображається у спеціальному рядку 03.19 додатка ІД;

—

збиток (від’ємне значення КР) збільшує витрати — уключається до складу інших «податкових» витрат (п.п. 138.12.1 ПКУ) та відображається в спеціальному рядку 06.5.12 додатка ІВ.

Зауважимо: з цими курсовими різницями при імпорті не слід плутати іншу «валютну» різницю, що виникає (одноразово) при придбанні платником податків іноземної валюти (

п.п. 153.1.4 ПКУ), — різницю між комерційним курсом, за яким придбавалася валюта, та курсом НБУ на таку дату її придбання (яка курсовою, по суті, не є, — див. визначення «курсова різниця» та «валютний курс» з п. 4 «валютного»
П(С)БО 21 — оскільки зумовлена не зміною курсу НБУ, а відхиленням комерційного курсу від офіційного). Така «валютна» різниця (зважаючи на те, що комерційний курс купівлі валюти, як правило, зазвичай виявляється вище ніж офіційний курс НБУ) повинна в податковому обліку включати до складу інших «податкових» витрат з відображенням у рядку 06.5.37 додатка ІВ (докладніше про придбання валюти див. у статті на с. 31).

 

ПДВ

Увезення

товарів у митному режимі імпорту супроводжується сплатою ввізного (імпортного) ПДВ. Причому сплачувати його (ввозячи товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню) повинні й особи, не зареєстровані платниками ПДВ (п. 181.2 ПКУ). У такому разі податок сплачується при митному оформленні, без ПДВ-реєстрації (до осіб, які сплачують ввізний ПДВ належать, зокрема, імпортери-єдиноподатники: підприємства-єдиноподатники на ставці 10 % та підприємці-спрощенці, див. п. 8 постанови № 507 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 5, с. 5).

Згідно з

п.п. «в» п. 185.1 ПКУ операції з увезення товарів (супутніх послуг — тобто послуг, що включаються до митної вартості імпортних товарів за правилами митного законодавства, див. п.п. 14.1.242 ПКУ) на митну територію України в митному режимі імпорту чи реімпорту є об’єктом обкладення ПДВ за ставкою 20 %. Винятком є ввезення пільгових товарів, яке згідно з п. 197.4 ПКУ також пільгується (відповідно до п. 197.4 ПКУ звільнення від оподаткування товарів, передбачене п. 197.1 ПКУ, поширюється на операції з увезення на митну територію України; крім того, зауважимо, низку ПДВ-пільг, у тому числі при імпорті, також установлює підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ). Отже, щодо пільгових товарів ПДВ-пільга зберігається і при імпорті.

Податкові зобов’язання з

ПДВ при ввезенні виникають на дату подання ВМД для митного оформлення (п. 187.8 ПКУ). А от попередня (авансова) оплата вартості імпортованих товарів (якщо, приміром, вона є першою подією) на ПДВ-облік не впливає та необхідності нарахування податкових зобов’язань не спричинює (п. 187.11 ПКУ). Отже, загальноприйняте правило першої події при імпорті не працює, а для ПДВ важливий виключно факт увезення товару, підкріплений ВМД.

Увізний ПДВ при імпорті нараховується виходячи з договірної (контрактної), але

не нижче митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті (база оподаткування згідно з п. 190.1 ПКУ). Принагідно нагадаємо, що порядок визначення митної вартості імпортних товарів обумовлено гл. 47 МКУ, ст. 267 якої передбачено, що при цьому до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додаються, зокрема, такі подальші витрати, якщо вони ще не були включені до ціни:

— вартість робіт, пов’язаних з пакуванням;

— витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України;

— витрати на завантаження, розвантаження та обробку товарів, пов’язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України;

— витрати на страхування товарів.

При цьому «контролюють» правильність декларування митної вартості та сплату ввізного ПДВ при імпорті митні органи (є контролюючими органами при ввезенні згідно з

п.п. 41.1.2, п. 41.3 ПКУ). Для нарахування ввізного ПДВ базу оподаткування перераховують з інвалюти у гривні за курсом НБУ на дату подання ВМД (а при нарахуванні податкових зобов’язань митним органом у разі, якщо митна декларація не подавалася, — за курсом НБУ на день визначення податкових зобов’язань, п. 190.1 ПКУ).

Щодо відображення імпорту товарів у ПДВ-звітності зазначимо таке: у розділі I декларації з ПДВ (у складі податкових зобов’язань) сума ввізного ПДВ не відображається. Право на податковий кредит (

п. 198.1 ПКУ) виникає на дату сплати ввізного ПДВ при імпорті (п. 198.2 ПКУ). Причому якщо митна вартість перевищує договірну, то до податкового кредиту може бути включено всю суму ПДВ, зазначену у ВМД та сплачену на митниці (що підтверджується і консультацією податківців у розділі 130.18 Єдиної бази податкових знань на сайті ДПАУ).

При цьому ввізний ПДВ відображається (у складі податкового кредиту)

у розділі II декларації з ПДВ, де залежно від напряму подальшого використання імпортних товарів може відображатися в рядках 12.1, 13.1, 14.1, а також у рядку 15 (якщо товар, що імпортується, одночасно використовуватиметься в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях; докладніше про розподіл вхідного ПДВ та заповнення рядка 15 декларації в такому разі див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 40). Документом, що посвідчує право на податковий кредит, є ВМД, що оформлена відповідно до вимог законодавства та підтверджує сплату податку (п. 201.12 ПКУ).

Імпорт — без увезення.

Зауважимо: якщо товар придбавається та продається платником податків за межами території України (імпорт — без увезення), то такі операції не є об’єктом обкладення ПДВ (не підпадають під об’єкт оподаткування згідно з п.п. «а» п. 185.1, п. 186.1 ПКУ), адже місце постачання товару в такому разі розташоване за межами митної території України.

ВМД у такому разі не буде (на такі операції ВМД не оформляється). При цьому оскільки операції здійснюються

за межами України, то ні в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, ні в декларації з ПДВ їх показувати не потрібно (підтверджують це й податкові органи на місцях; попутно зауважимо: у схожій ситуації щодо послуг, отриманих від нерезидента за межами митної території України, ДПАУ дійшла аналогічного висновку, роз’яснивши, що ні в Реєстрі, ні в декларації їх відображати не потрібно; лист ДПАУ від 05.09.2011 р. № 9962/5/15-3416). У решті ж облік таких операцій буде аналогічним обліку звичайного імпорту-експорту.

 

Продажі імпортних товарів — з кодом УКТ ЗЕД у податковій накладній

Говорячи про імпорт, також варто відзначити таку новацію, що заслуговує на увагу. Нагадаємо, що з 06.08.2011 р. (після внесення змін до

ПКУ Законом № 3609) для товарів, увезених на митну територію України (імпортних товарів), у податковій накладній потрібно вказувати новий обов’язковий реквізит — «код товару згiдно з УКТ ЗЕД» (п. 201.1 ПКУ доповнено новим пунктом «і»). Щоправда, спеціальної графи для його відображення в сьогоднішній формі податкової накладної не передбачено. Коментуючи нововведення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 65), ми пропонували поки що вписувати код УКТ ЗЕД слідом за найменуванням товару до графи 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» податкової накладної. Такий підхід було підтримано й податковими органами, які до внесення змін до форми податкової накладної також радили наводити код УКТ ЗЕД у її графі 3 (листи ДПАУ від 08.09.2011 р. № 24316/7/15-3117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 77; від 23.08.2011 р. № 22722/7/15-3417-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 81).

Проте при цьому податківці говорять про необхідність його проставляння в податкових накладних

на всіх етапах постачання імпортних товарів на митній території України, тобто по всьому ланцюжку продажів (див. консультацію в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 75, с. 45). Водночас варті уваги консультації контролюючих органів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 81, с. 28), де пояснюється, що:

— дізнатися про те, що товар імпортний, можна із супровідної документації;

— код УКТ ЗЕД має вказуватися в податковій накладній, навіть якщо товар ще не ввезено;

— код УКТ ЗЕД у податковій накладній не вказується, якщо з імпортних товарів була вироблена інша продукція або вони піддавалися переробці.

У результаті, ураховуючи такі вимоги законодавства, віднині при укладенні договорів купівлі-продажу (особливо коли товар придбавався з метою його наступної реалізації на території України) доведеться цікавитися його походженням (див. про це також статтю «Код за УКТ ЗЕД: новий реквізит податкової накладної» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 77, с. 24).

Також, заглядаючи у майбутнє, зауважимо:

з 1 січня 2012 року такі податкові накладні — виписані при продажах на території України імпортних товарів (увезених на митну територію) — опиняться під особливим контролем. Адже їх потрібно буде реєструвати в ЄРПН, незалежно від зазначеної в них суми ПДВ (тобто в тому числі навіть якщо вона буде менше 10 тис. грн. — що сьогодні передбачає змінений Законом № 3609 п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

 

Безоплатне отримання товарів від нерезидента

Увозячи безоплатно отриманий товар від нерезидента (попутно зауважимо, що згідно з

п.п. 135.5.4 ПКУ вартість безоплатно отриманих товарів уключається до інших «податкових» доходів), слід ураховувати, що з нього в загальновстановленому порядку також доведеться сплатити імпортний ПДВ. При цьому, нагадаємо, що ДПАУ, як у раніше (листи ДПАУ від 08.08.2007 р. № 3955/Т/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 70; від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 15), так і зараз (див. консультацію в розділі 130.18 Єдиної бази податкових знань), виступає проти відображення податкового кредиту з ввізного ПДВ за безоплатно отриманими товарами. Аргумент податківців — безоплатно отримані товари не вважаються «придбаними», про можливість відображення податкового кредиту за якими нібито йдеться в п. 198.3 ПКУ.

Із цим ми погодитися не можемо. Вважаємо, що виконавши зобов’язання перед бюджетом та

сплативши при імпорті ввізний ПДВ на митниці, підприємство має всі підстави віднести його до податкового кредиту (відобразивши відповідно в рядку 12.1 ПДВ-декларації, звісно, у разі використання товарів в оподатковуваній операції в межах господарської діяльності).

До речі, схожа ситуація складається і з витратами, супутніми імпорту безоплатних товарів (зокрема, митними платежами — ввізним митом, платою за митне оформлення, а також витратами на транспортування). На наш погляд, такі

супутні імпорту витрати як пов’язані з господарською діяльністю (за умови, звісно, використання платником податків самого безоплатно отриманого майна в госпдіяльності) мають повне право потрапити до «податкових» витрат. Причому варте уваги, що, наприклад, при безоплатному отриманні ОЗ з можливістю формування з таких супутніх витрат у податковому обліку окремого об’єкта ОЗ із його наступною амортизацією за правилами ст. 146 ПКУ іноді погоджуються і податківці (див. консультацію, розміщену в розділі 110.09.01 Єдиної бази податкових знань на сайті ДПАУ, а також відповідь на запитання в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 41, с. 46). Проте, ураховуючи неоднозначність позиції контролюючих органів у ситуації, що розглядається, безоплатного отримання при імпорті за можливістю все ж краще уникати.

А тепер порядок обліку імпортних операцій розглянемо на прикладі.

Приклад

. За умовами ЗЕД-договору підприємство імпортує товар вартістю $20000. При цьому за домовленістю сторін імпортні операції здійснюються в такій послідовності:

 

Дата	Курс НБУ	Операції
08.09.2011 р.	7,9727 грн./$	Перераховано 50 % аванс (у розмірі $10000) за товар нерезиденту
20.09.2011 р.	7,9737 грн./$	Фактично ввезено (стоїть відмітка у ВМД) та оприбутковано товар (уся партія товару вартістю $20000)
04.10.2011 р.	7,9727 грн./$	Перераховано частину оплати, що залишилася, нерезиденту ($10000)

 

Митні платежі, сплачені при імпорті на митниці, становлять 51235 грн., у тому числі:

— мито — 15950 грн. (умовно);

— ввізний ПДВ — 35085 грн.;

— плата за митне оформлення — 200 грн.

Послуги митного брокера — 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.).

В обліку операції відобразяться так.

 

Імпорт товару

(часткова передоплата за товар — отримання всієї партії товару —
оплата частини, що залишилася)

Дата	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, $/грн.	Податковий облік
		дебет	кредит		доходи	витрати
1	2	3	4	5	6	7
Перерахування 50 % авансу за товар нерезиденту
Припустимо, для перерахування 50 % авансу нерезиденту підприємство 08.09.2011 р. придбало валюту ($10000); курс НБУ на цю дату — 7,9727 грн./$ (проводки з придбання валюти в прикладі опускаються, докладніше про придбання валюти див. у статті на с. 31).
08.09.2011 р.	Перераховано оплату за товар нерезиденту ($10000 х 7,9727 грн./$)	371	312	$10000 79727	—	— *
	* За передоплатою імпортного товару «податкові» витрати не виникають. Однак витрати, пов’язані з придбанням, запам’ятовуються на майбутнє (за курсом НБУ на дату перерахування 50 % авансу, тобто в сумі 79727 грн.) та в подальшому формуватимуть собівартість товару.
Увезення та оприбуткування імпортного товару
20.09.2011 р.	Сплачено митні платежі (курс НБУ — 7,9737 грн./$):
	— ввізне мито [($20000 х 7,9737 грн./$) х 10 %]	377	311	15950	—	—
	— плату за митне оформлення	377	311	200	—	—
	— ввізний ПДВ [($20000 х 7,9737 грн./$ + 15950 грн.) х 20 %)]	377	311	35085	—	—
	Оплачено послуги митного брокера	371	311	1200	—	—
		641	644	200	—	—
20.09.2011 р.	Оприбутковано імпортний товар ($10000 х 7,9727 грн./$ + $10000 х 7,9737 грн./$ = 79727 грн. + 79737 грн. = 159464 грн.)	28	632	$20000 159464*	—	— *
	Відображено залік заборгованості (на суму раніше сплаченого 50 % авансу)	632	371	$10000 79727	—	—
	До первісної вартості товару включено:
	— ввізне мито	28	377	15950	—	— *
	— плату за митне оформлення	28	377	200	—	— *
	— вартість послуг митного брокера	28	685	1000	—	— *
		644	685	200	—	—
		685	371	1200	—	—
	Віднесено до складу податкового кредиту суму ввізного ПДВ (на підставі ВМД)	641	377	35085	—	—
	* З урахуванням положень п. 6 П(С)БО 21 у бухгалтерському обліку первісна вартість імпортних товарів формується з таких складових:  — за передоплаченою частиною ($10000) — з урахуванням курсу НБУ на дату раніше здійсненої часткової передоплати (7,9727 грн./$);  — за частиною товару, що залишилася та надійшла без оплати ($10000), — з урахуванням курсу НБУ на дату оприбуткування (7,9737 грн./$). Таким чином, первісна вартість імпортних товарів дорівнює: $10000 х 7,9727 грн./$ + $10000 х 7,9737 грн./$ = 79727 грн. + 79737 грн. = 159464 грн. Відповідно разом з митними платежами та послугами митного брокера собівартість придбаних імпортних товарів складе: 159464 грн. + 15950 грн. + 200 грн. + 1000 грн. = 176614 грн. У подальшому при реалізації імпортних товарів ця сума буде їх «податковою» собівартістю та включатиметься до «податкових» витрат за правилами п. 138.4 і п.п. 153.1.2 ПКУ (див. далі в прикладі розділ «Продаж імпортного товару»).
30.09.2011 р.	На дату балансу відображено курсову різницю за монетарною (грошовою) заборгованістю, що залишилася перед нерезидентом ($10000) (курс НБУ — 7,9727 грн./$) [$10000 х (7,9727 грн./$ - 7,9737 грн./$) = 10 грн. ]	632	714	10	10*	—
* Доходи за курсовою різницею відображаються в рядку 03.19 додатка ІД.
Перерахування оплати (решта 50 % вартості товару) нерезиденту
Припустимо, для перерахування нерезиденту решти 50 % оплати підприємство 04.10.2011 р. придбаває валюту ($10000); курс НБУ на цю дату — 7,9727 грн./$ (проводки з придбання валюти у прикладі опускаються).
04.10.2011 р.	Перераховано нерезиденту решту 50 % оплати за товар ($10000 х 7,9727 грн./$)	632	312	$10000 79727	— *	— *
* Курсової різниці на дату розрахунків в обліку не виникає, оскільки курс НБУ при цьому не змінювався та, як і 30.09.2011 р., дорівнює 7,9727 грн./$.
Продаж імпортного товару
Припустимо, 12.10.2011 р. підприємство реалізує імпортний товар покупцю (на території України) за ціною 300000 грн. (у тому числі ПДВ — 50000 грн.)
12.10.2011 р.	Відвантажено товар покупцю	361	702	300000	250000	176614*
	Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ	702	641**	50000	—	—
	Списано собівартість реалізованого товару	902	28	176614	—	—
* Згідно з п. 138.4 ПКУ одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів (у рядку 02 декларації) підприємство показує «податкові» витрати (у рядку 05.1 декларації) у вигляді «податкової» собівартості імпортних товарів (яка, як уже зазначалося, становить 176614 грн. = 159464 грн. + 15950 грн. + 200 грн. + 1000 грн.; див. вище в прикладі розділ «Увезення та оприбуткування імпортного товару»). ** Нагадаємо, що згідно з абзацом третім п. 188.1 ПКУ податкові зобов’язання з ПДВ при продажу імпортних товарів визначаються виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості.
14.10.2011 р.	Надійшла оплата від покупця за товар	311	361	300000	—	—

 

Таким чином, як бачимо, з набуттям чинності

ПКУ податковий облік імпортних операцій наблизився до бухобліку, проте, як і раніше, потребує уваги.