Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті

Наказ від 15 лютого 2012 року № 122

(витяг)

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу щодо практичного застосування норм податкового законодавства наказую:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті, що додається.

<...>

4. Цей наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

<...>

Голова О. Клименко

Затверджено наказом ДПС України від 15.02.2012 р. № 122

Узагальнююча податкова консультація щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті

Згідно з п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — Кодексу) роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 — 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 — 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено п. 138.10 ст. 138 Кодексу та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені (п. 138.5 ст. 138 Кодексу).

Запитання: до якої складової витрат включаються витрати з нарахування роялті?

Відповідь: витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Заступник начальника управління адміністрування податку
 на прибуток та податкових платежів
 Департаменту оподаткування юридичних осіб
 О. Задорожний

Податківці пояснили місце роялті в податкових витратах

У наведеній Узагальнюючій консультації податківці роз’яснили, що витрати з нарахування роялті, які є витратами подвійного призначення, можуть:

1) уключатися до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і відображатися в податкових витратах в її складі у періоді реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо виплату роялті можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат (наприклад, коли продукція виробляється під певною торговельною маркою, за використання якої виплачуються роялті);

2) обліковуватися у складі інших витрат (у тому числі залежно від їх напряму у складі адміністративних витрат чи витрат на збут) у періоді їх здійснення.

Слід зауважити, що податківці і раніше були «за» докладне відображення витрат на виплату роялті (див. із цього приводу консультацію, розміщену в ЄБПЗ за кодом 110.07.13)*. До цього підштовхувала і форма Податкової декларації з податку на прибуток, затверджена наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 114: для роялті були передбачені свої рядки в додатках СВ та ІВ.

Нова форма декларації, затверджена наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. № 1213, спрощена та містить згадку й розшифровку щодо роялті тільки відносно інших витрат: рядок 06.4.32 додатка ІВ, де в підрядку до нього 06.4.32.1 платник податків повинен указати, скільки роялті він нарахував нерезиденту, причому в розмірі обмеження, установленого п.п. 140.1.2 ПКУ, — не вище 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що передує звітному.

А от ті витрати за роялті, які «підуть» до складу собівартості товарів (робіт, послуг), тепер розшифровці в новій декларації не підлягають, не виділено окремо в декларації й місце для роялті, які слід урахувати у складі витрат, віднесених до адміністративних та витрат на збут, — їх величину підприємство (звісно, з урахуванням обмеження, установленого п.п. 140.1.2 ПКУ) має зарахувати до складу показника відповідного витратного рядка декларації: витрати на роялті, що входять до собівартості товарів (робіт, послуг), у рядку 05.1, а адміністративні та збутові — у рядках 06.1 і 06.2 відповідно.

Наталія Дзюба