Підводні камені у порядку виплати компенсації за молоко

Підводні камені у порядку виплати компенсації за молоко

Ця стаття є, по суті, розширеним коментарем до листа ДПСУ від 02.03.2012 p. № 3797/6/15-3315 (див. на с. 8 цього номера газети), в якому викладена позиція податківців щодо окремих питань у порядку виплати переробними підприємствами компенсацій сільгосптоваровиробникам за закуплене у них молоко.

Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-IV.

Закон про ПДВ — Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про молоко — Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24.06.2004 р. № 1870-IV.

Порядок № 523 — Порядок нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати, затверджений постановою КМУ від 02.03.2011 р. № 246 (у редакції постанови КМУ від 27.04.2011 р. № 523).

Лист № 3797 — лист ДПСУ «Щодо виплати переробними підприємствами компенсацій сільгосптоваровиробникам» від 02.03.2012 p. № 3797/6/15-3315.

Лист № 6268 — лист ДПСУ «Щодо оподаткування ПДВ переробних підприємств» від 15.11.2011 р. № 6268/7/22-1217.

Лист № 3213 — лист ДПСУ «Щодо оподаткування та звітності з ПДВ переробних підприємств» від 02.02.2012 р. № 3213/7/15-3117.

Оскільки лист № 3797 є реакцією ДПСУ на звернення до неї Національної асоціації молочників України «Укрмолпром», зрозуміла направленість роз’яснення податківців окремих питань у порядку виплати переробними підприємствами компенсацій сільгосптоваровиробникам за продані ними молоко і м'ясо в живій вазі в, так би мовити, молочному аспекті.

Як відомо, Законом України від 22.12.2011 р. № 4268-VI (далі — Закон № 4268) («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 5, с.5) було внесено зміни до п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, якими на період з 01.01.2012 р. до 01.01.2015 р. встановлено новий механізм держпідтримки сільгосптоваровиробників, головна ідея якого полягає у розділенні визначеної за спецдекларацією суми ПДВ і направленні її у певних відсоткових пропорціях до спеціального фонду держбюджету та на відкритий у органах Держказначейства спеціальний рахунок переробного підприємства з подальшими прямими компенсаційними виплатами коштів виключно сільгосптоваровиробникам — постачальникам молока або м'яса в живій вазі.

Зразу скажемо, що позицію ДПСУ у листі № 3797 віднести до розряду лояльних, на жаль, не приходиться. Але перш ніж звернути увагу на окремі принципові моменти у листі № 3797, коротко висвітлимо поняття «молочних» компенсацій та дотацій.

У коментарі до Закону № 4268 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 5, с.5) ми уже говорили, що застосування законодавцями слова «компенсації» замість слова «дотації» (як то було за часів минулого механізму дотаційних виплат, який діяв до 01.01.2011 року згідно з п. 11.21 Закону про ПДВ), на наш погляд, важко назвати вдалим. Адже йдеться не про звичайні розрахунки з придбання молока та м’яса в живій вазі (саме до таких операцій слово «компенсація» доречне), а про суми (окрім сплати вартості зазначеної сировини), які додатково виплачуються сільгосптоваровиробникам — постачальникам молока та м’яса в живій вазі (умовимось надалі не згадувати кожного разу за м’ясо).

Можливо, поява терміна «компенсації» була продиктована необхідністю розмежування у назві по суті споріднених (за їх ПДВ-спецрежимною природою виникнення) коштів, у порядку додаткових виплат переробними підприємствами за молоко:

— якщо для цього використовуються кошти, акумульовані на спецрахунку переробника, то це розуміється виплатами компенсації;

— якщо ж йдеться про виплати згідно з п. 10 Порядку № 523 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 57, с. 9), яким на переробні підприємства покладено обов’язок виплачувати додаткові кошти за молоко з правом наступного відшкодування зі спецфонду держбюджета, то у цьому разі слід говорити про дотації. Звертаємо увагу, що переробним підприємствам надаються не транзитні кошти для подальшого спрямування сільгосптоваровиробникам, а кошти на відшкодування уже понесених ними дотаційних витрат. Більше детально порядок таких дотаційних виплат за молоко висвітлено у статті «Дотація за молоко: коштами переробників з бюджетним відшкодуванням» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 57, с. 26).

Так що будемо додержуватись запропонованої термінології, хоча великої потреби у цьому немає. Адже і сама ДПСУ у листі № 3213 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 12), роз’яснюючи порядок компенсаційних виплат, застосовує слово «дотації», що не тягне якихось непорозумінь.

А тепер повернемось до роз’яснень податківців у листі № 3797.

Як відомо, спецрежим переробників розповсюджується на молоко-м’ясопродукцію, виготовлену з молока або м'яса в живій вазі, поставлених двома категоріями суб’єктів:

— сільськогосподарськими товаровиробниками, визначеними розділом V Кодексу,

— фізичними особами, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу.

З фізособами (незважаючи на те, що у п.п. 1 п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ їх також узагальнено названо сільгосптоваровиробниками) та з кодексним визначенням (а саме п. 209.17 ПКУ) вирощуваної ними тваринницької продукції, яка підпадає під спецрежим переробників, усе більш-менш зрозуміло.

А от із сільгосптоваровиробниками-юрособами, які мають право на компенсацію, не все так просто. Акцентуємо: згідно з п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ вони (сільгосптоваровиробники) мають бути визначеними розділом V Кодексу. Але вся річ у тім, що у цьому розд. V ПКУ не міститься (!) визначення поняття «сільськогосподарські товаровиробники». І взагалі розд. V ПКУ оперує поняттям «сільськогосподарське підприємство», а не поняттям «сільськогосподарський товаровиробник».

За цих умов, тобто за відсутності такого визначення у розд. V ПКУ, можливим варіантом вирішення цієї проблеми було б приведення визначення згідно з п.п. 14.1.235 ПКУ, в якому сказано: сільськогосподарський товаровиробник — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Правда, такий підхід не є цілком коректним, оскільки це визначення сільгосптоваровиробника має конкретне цільове спрямування — для цілей гл. 2 розд. XIV ПКУ, тобто для цілей справляння ФСП (фіксованого сільгоспподатку). Утім, нам відомі випадки, коли податківці (правда, обласного рівня) у роз’ясненнях правомірності спецрежимного оподаткування сільгосп-ПДВ мотивують свою позицію саме цим п.п. 14.1.235 ПКУ, чи то не помічаючи його ФСП-спрямованості, чи то не приділяючи цьому великої уваги.

ДПСУ, як бачимо у листі № 3797, демонструє інший підхід. Не станемо гадати, що послужило тому причиною: чи згадане вище ФСП-застереження, чи зрозуміле бажання фіскального органу щодо бюджетних надходжень, чи щось інше. Зробивши акцент на тому, що у п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ згадується розд. V ПКУ, головні податківці прийшли до висновку, що при встановленні суб’єктів господарювання, які вправі отримувати компенсаційні виплати, слід орієнтуватися саме на ті визначення, які містяться в цьому розділі V ПКУ. На думку ДПСУ, за відсутності у розд. V ПКУ визначення «сільськогосподарський товаровиробник» слід орієнтуватись на визначення «сільськогосподарське підприємство», яке наведено у п. 209.6 розд. V ПКУ.

Вільне оперування з безпідставною підміною податківцями цих двох термінів наочно видно в абзаці тринадцятому листа № 3797, в якому п. 209.6 ПКУ два рази згадується в контексті встановлення вимог визначення, зверніть увагу, — сільгосптоваровиробника(?), що не відповідає дійсності. Ще раз повторюємо, у цьому пункті Кодексу йдеться про визначення сільгосппідприємства.

Зрозуміло, що внаслідок такої підміни з ототожненням понять звужуються рамки спецрежиму переробників, а разом з тим і коло отримувачів компенсаційних коштів. На думку ДПСУ, виплати компенсацій переробними підприємствами проводяться лише юридичним особам, які відповідають вимогам, визначеним у п. 209.6 ПКУ (питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно), та постачають переробним підприємствам молоко та м’ясо власного виробництва.

Інакше кажучи, правомірність застосування переробником спецрежиму ПДВ ДПСУ ставить в залежність від умови дотримання сільгосппідприємством — постачальником молока 75 % критерію «сільгосп-частки». Разом з тим податківці говорять, що спецрежим переробників не залежить від обрання (чи необрання) сільгосппідприємствами спецрежиму ПДВ, але вимоги щодо критерію «сільгосп-частки» обов’язково мають виконуватись.

У листі № 3797 ДПСУ, на жаль, нічого не говорить, яким чином інформація про досягнення сільгосппідприємством 75 % критерію «сільгосп-частки» має надходити до переробних підприємств. Виходить, що шукати відповідь на це питання, страхуючись від порушень (у розумінні ДПСУ) спецрежимного порядку, треба самим переробникам. Висловимо свої міркування з цього приводу.

Відносно тих сільгосппідприємств, які зареєстровані як платники ПДВ, переробникам можна орієнтуватись на вид, вірніше — номер податкової накладної постачальників молока. Нагадаємо, що п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ від 01.11.2011 р. № 1379 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 100, с. 3), зокрема, установлено, що платники ПДВ, які складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, зазначають у порядковому номері накладної після знака дробу перед номером філії чи структурного підрозділу код відповідної діяльності:

2 — сільгосппідприємства, які застосовують спецрежим оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ;

3 — сільгосппідприємства, які відповідають критеріям, визначеним ст. 209 ПКУ, але які не обрали спецрежим оподаткування (тобто говориться про спецрежим згідно з п. 209.18 ПКУ).

Надання сільгосппідприємством таких окремих податкових накладних з кодом діяльності (причому, неважливо з яким: 2 чи 3), дає підстави вважати, що таким підприємством і в першому, і в другому випадку додержується 75 % критерій «сільгосп-частки».

Не будемо розглядати нетипову, практично відсутню на практиці ситуацію, коли маючи можливість (75 % критерій), сільгосппідприємство не побажало обрати спецрежим оподаткування за ст. 209 ПКУ в цілому (навіть в частині норм п. 209.18 ПКУ) та при реалізації молока оформляє звичайну (без кодів діяльності) податкову накладну, при цьому не залишаючи ПДВ у своєму розпорядженні та спрямовуючи його до бюджету. В теорії така ситуація можлива, адже, нагадаємо: спецрежим — справа добровільна. Як відомо, згідно з п. 209.1 ПКУ резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, не зобов’язаний, а може обрати спецрежим.

У листі № 3797 ДПСУ зауважує, що новий порядок оподаткування діяльності переробних підприємств не поширюється на осіб, які не зареєстровані як платники ПДВ. Така думка податківців, звісно, не підлягає сумніву: переробники мають бути платниками ПДВ, це очевидно, до того ж прямо передбачено п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.

Проте, звертаємо увагу, що норми цього пункту не передбачають обов’язкової наявності статусу платника ПДВ у сільгосппідприємств — постачальників молока. У зв’язку з цим можна дійти висновку, що незалежно від ПДВ-статусу, сільгосптоваровиробники, на наш погляд, вправі розраховувати на отримання компенсаційних виплат.

Отже, право на компенсацію, на наш погляд, мають і сільгосппідприємства — неплатники ПДВ. Як відомо, у випадках реєстрації підприємства платником єдиного податку (далі — ЄП) за ставкою у розмірі 5 % проводиться анулювання реєстрації платника ПДВ. Чим у цьому разі переробники мають керуватись, з яких документів (якщо не залучати додаткові) вони можуть зробити висновок про досягнення таким підприємством 75 % критерію «сільгосп-частки», щоб визначитись з правомірністю застосування спецрежиму оподаткування до закупленого у таких постачальників молока, у листі № 3797 не згадується.

Утім, облишимо, як кажуть, деталі та висловимо загальне враження. На наш погляд, підхід ДПСУ з прив’язкою до 75 % критерію «сільгосп-частки» неправильний. Він спотворює саму суть надання компенсаційних виплат та ставить підприємства тваринницької галузі у нерівні умови, порушуючи при цьому принцип рівності усіх платників перед законом та забезпечення однакового підходу до всіх платників податків, що передбачено п.п. 4.1.2 ПКУ.

Чим, на думку ДПСУ, молоко одних сільгосппідприємств в плані компенсаційних виплат гірше від молока інших, не зрозуміло. Особливо на фоні виплати «молочних» компенсацій навіть населенню. Як кажуть: очевидне – неймовірне: виходить, що всеціло вся окрема категорія виробників — сільгосппідприємства на загальній системі оподаткування та певна частина платників ЄП позицією ДПСУ автоматично виключається з числа отримувачів компенсації. Не маючи (за недосягнення 75 % критерію) можливості застосування спеціальних режимів оподаткування — сільгосп-ПДВ та ФСП (що, звісно, не кращим чином впливає на економіку таких господарств), їх податківці ще й лишають права на компенсацію за вироблене та продане ними молоко. Виходить, що компенсація за молоко(!) у призмі позиції податківців викривлено переломлюється та зводиться до компенсації «за критерій»(?). Прикро визнавати, що державна підтримка молочної галузі набула риси вибіркового характеру.

Звертаємо увагу, що така позиція податківців, судячи з Пояснювальної записки авторів законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників)» від 19.12.2011 р. № 9345-д (який був прийнятий Верховною Радою та підписаний Президентом України як Закон № 4268), не відповідає «духу» Закону № 4268.

У згаданій записці автори законопроекту так поясняють вкладену у Закон № 4268 ідею (цитуємо): «така підтримка виконуватиме подвійну соціальну функцію: захищатиме всіх селян-виробників молока, підтримуючи закупівельні ціни на молоко, не допускаючи стрімкого росту цін на молочну продукцію для споживачів країни».

Акцентуємо: мета, яка ставилась законодавцями, — підтримка всіх селян — виробників молока. Компенсаційні кошти, як матеріальне заохочення, повинні доходити до будь-якого виробника молока (як фізичної так і юридичної особи)! Причому, як ми розуміємо, — незалежно від: системи оподаткування, яку застосовує сільгосппідприємство (загальну, ФСП чи ЄП), чи розміру «сільгосп-частки», чи наявності у нього статусу платника ПДВ. Державне стимулювання молочної галузі має відбуватись за принципом: виробив молоко — отримуй компенсацію (дотацію).

Гадаємо, марно сподіватись на зміну позиції податківців без втручання в ситуацію законодавців. Залишається лише мати надію, що Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради (як профільний відповідальний комітет) відповідним чином відреагує на акценти-бар’єри ДПСУ у порядку компенсаційних виплат.

Насамперед слід погодитись, що звернення податківців до норм Закону про молоко правомірне, адже п. 5.3 ПКУ передбачено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З огляду на послідовність викладення та побудову листа № 3797 складається враження, що слово «виключно» податківці відносять стосовно всіх перелічених перед цим термінів «молоко», «молочна сировина» та «молочні продукти». Проте слід уточнити, що воно присутнє лише у визначенні ст. 1 Закону про молоко терміна «молочна сировина» — молоко, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також будь-які молочні продукти, що містять виключно складові молока (молочний жир, молочний білок, лактозу) і можуть бути використані у виробництві іншої продукції (ст. 1 Закону про молоко).

Гадаємо, ніхто не буде заперечувати, що товарною продукцією переробного підприємства зазвичай є молочні продукти. Що ж стосується цілей використання молочної сировини, то це зрозуміло із самої назви.

Молочні продукти — продукти, одержані з молока або молочної сировини, які можуть містити харчові добавки, необхідні для виробництва, за умови, що ці добавки ні частково, ні повністю не замінюють складових молока (молочний жир, молочний білок, лактозу) (ст. 1 Закону про молоко). Як бачимо, це визначення не містить слова «виключно», а присутнє в ньому застереження щодо визнання продуктів молочними продуктами стосується харчових добавок.

Згадка про харчові добавки у ПКУ є, але без визначення поняття. Звернувшись до чинного законодавства, можна знайти кілька визначень термінів «харчова добавка», «харчові добавки», які до того ж не відзначаються ідентичністю. Проте знову, пам’ятаючи про п. 5.3 ПКУ, яким передбачено використання термінів у значенні, встановленому законами, а не законодавством, наведемо лише такі «законні» поняття.

Харчова добавка — будь-яка речовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей) (ст. 1 Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР). Практично ідентичне поняття (за виключенням лише слова «зазвичай») надається у ст. 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Отже, у питанні визнання продуктів молочними не може бути якогось шаблонного підходу. З огляду на наведене можна сказати, що власне факт наявності у молочних продуктах необхідних харчових добавок не спричинює визнання їх не молочними, а отже, не може бути перешкодою для застосування до операцій з ними спецрежиму оподаткування ПДВ. Такою перешкодою харчові добавки стають лише за умови заміни (часткової чи повної) складових молока (молочного жиру, молочного білку, лактози).

Висновок податківців, що суми ПДВ, отримані переробним підприємством у результаті реалізації продукції, яка не являється «молоком», «молочною сировиною» та «молочними продуктами» в розумінні Закону про молоко, не можуть бути джерелом для виплати компенсацій сільгосптоваровиробникам, великою мірою не новина. ДПСУ знову демонструє уже раніше нею озвучений у листі № 6268 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103, с. 23) підхід щодо немолочного статусу окремих продуктів.

Інакше кажучи, ДПСУ не відносить такі операції до спецрежимних і зрозуміло, що буде наполягати на відображенні їх у загальній декларації зі сплатою суми ПДВ до бюджету.

Не порадує ні переробників, ні тваринників і те, що у переліку операцій, щодо яких суми ПДВ не направляються для виплати компенсацій сільгосптоваровиробникам, ДПСУ, зокрема, вказує операції з постачання молочної продукції, яка частково виготовлена із сировини власного виробництва сільгосптоваровиробника, а частково з іншої сировини. Фактично це є «фантазією» податківців, оскільки у нормах п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ відсутнє застереження щодо цієї ситуації.

Нагадаємо: п.п. 1 цього пункту установлено виключний перелік операцій, на які не поширюється спецрежим переробників, де відносно молочного ракурсу відзначено лише два випадки постачання продукції, виготовленої:

— з імпортованої сировини;

— та сировини не власного виробництва сільгосптоваровиробників.

Ураховуючи реалії технічного та технологічного забезпечення окремих переробних підприємств, позиція ДПСУ щодо неспецрежимності поставок продукції, виготовленої із двох категорій сировини, вельми неприємна можливими негативними наслідками.

За логікою податківців виходить, що сумісне зберігання, охолодження, фільтрація чи проведення інших технологічних операцій, наприклад, одного кілограма молока від посередників разом з тонною молока від сільгосптоваровиробників «зіпсує» спецрежимність всього обсягу молока. За цих умов у них з’являються формальні причини не визнавати спецрежимною всю виготовлену готову продукцію з такої партії сировини, вважаючи її виготовленою частково із сировини власного виробництва сільгосптоваровиробника, а частково з іншої сировини.

У минулому, ще за часів дії спецрежиму за п. 11.21 Закону про ПДВ, податківці у цьому питанні не були так категоричні. У статті «Порядок виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам» («Вісник податкової служби України», 2009, № 16, с. 2) вони пропонували розподіляти податкові зобов’язання з поставок продукції пропорційно вартості молока, придбаного у сільгосптоваровиробників та у інших постачальників.

Звичайно, переробникам треба пам’ятати про вимоги п.п. 3 п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ щодо ведення окремого обліку операцій з постачання власно виробленої продукції, виготовленої з молока сільгосптоваровиробників та молока інших постачальників із складанням окремих декларацій з ПДВ відповідного виду. Але ці вимоги щодо окремого обліку та звітності, як ми розуміємо, не можна переносити (як те вбачається у позиції ДПСУ) на сам процес виробництва.

Звернемо увагу також на абзац чотирнадцятий листа № 3797, яким забороняється виплата компенсацій сільгосптоваровиробникам без атестації виробництва та переробки молока, молочної сировини і молочних продуктів (що включає атестацію нормативної документації на продукцію, а також технологічного обладнання, засобів вимірювальної техніки та контролю, випробувального обладнання). З приводу цього зазначимо таке.

По-перше , у нормах п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, якими регламентовано спецрежим для переробників, немає жодного застереження на предмет атестації виробництва.

По-друге , уточнимо: п. 11 Закону про молоко, зокрема, встановлено, що (цитуємо): «виробництво та переробка молока, молочної сировини і молочних продуктів без атестата виробництва забороняються».

Як бачимо, йдеться про заборону виробництва, а не про заборону виплати компенсацій, як те зазначає ДПСУ у листі № 3797, переказуючи норми п. 11 Закону про молоко.

По-третє , гадаємо, не помиляємось, що думку про заборону компенсації податківці запозичили із норм пп. 8 та 10 згаданого нами раніше Порядку № 523.

Доводиться ще раз акцентувати увагу: Порядок № 523 визначає механізм нарахування, а також виплати і використання коштів спецрежимного ПДВ переробників в частині, що сплачується до спецфонду держбюджету. А отже, цей Порядок не має відношення до частини прямих компенсаційних виплат зі спецрахунків переробників. Молочні дотації із спецфонду держбюджету і молочні компенсації із спецрахунку переробників, незважаючи на спорідненість за ПДВ-спецрежимною природою виникнення, — усе ж різні поняття, тому цілком урівнювати їх не можна.

І взагалі у цьому питанні ДПСУ доречніше було б сказати, що відсутність у переробника права (атестата) на виробництво та переробку молока тягне відсутність поставок, а отже, і податкових зобов’язань як джерела компенсацій, що унеможливлює (а не забороняє) компенсаційні виплати. Оскільки для того, щоб переробляти молоко, переробні підприємства мають пройти таку атестацію, гадаємо, що проблем із виконанням цієї вимоги не повинно виникнути.

Не секрет, що з точки зору отримання компенсацій для сільгосптоваровиробників експортні операції переробників не бажані. Проте від повернення переробним підприємствам права на отримання експортного відшкодування деякий зиск (за що скажемо далі) мають і сільгосппідприємства.

Експортні операції переробниками відображаються у загальній декларації, з перенесенням до неї із спецдекларації пов’язаного податкового кредиту та з відшкодуванням ПДВ у загальному порядку.

При цьому ДПСУ правомірно відзначає, що такі операції не є джерелом виплати компенсацій сільгосптоваровиробникам. Зрозуміло, чому: згідно з п. 195.1 ПКУ експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою, внаслідок чого не виникає податкових зобов’язань, а відтак — і джерела компенсацій.

І хоча від виду декларації, за якою звітують переробники щодо експортних поставок, не прибавиться податкових зобов’язань (джерела компенсацій), перенесення пов’язаного з експортом податкового кредиту до загальної декларації відзначити приємно. Адже у цьому разі не буде відбуватись і заниження податкових зобов’язань, які визначаються за спецдекларацією переробного підприємства по поставкам молочних продуктів на території України, отже, не буде невиправданого заниження суми компенсаційних виплат сільгосптоваровиробникам.

Питання перенесення від’ємного значення, визначеного у спецдекларації переробного підприємства, у листі № 3797 роз’яснюється зразу двома абзацами (вісімнадцятим та двадцятим), по суті, аналогічного спрямування. У них викладена в принципі загальновідома практика перенесення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів.

При цьому ДПСУ зазначає, що зазначений порядок стосується і від'ємного значення ПДВ, сформованого переробним підприємством до 1 січня 2012 року. З цього приводу інтереси переробників та сільгосптоваробників, як ми розуміємо, не співпадуть.

Для переробників це, безумовно, позитивний момент з відшкодуванням податкового кредиту.

З точки зору сільгосптоваровиробників це тягне зменшення компенсаційних виплат . Пояснимо, чому так. Якщо в умовах 2011 року за наявності у переробника від’ємного значення платежі не отримав лише спецфонд держбюджету, то це ж від’ємне значення, перенесене в умови 2012 року, спричинить зменшення платежів (у певних відсоткових пропорціях) як до спецфонду держбюджету, так і в порядку компенсаційних виплат, які мав би отримати сільгосптоваровиробник.

Інакше кажучи, джерело компенсації — сума податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду 2012 року від реалізації продукції переробника, виготовленої із закупленого у 2012 році молока, щодо якого сільгосптоваровиробники мають отримувати компенсацію, може бути зменшена переробником на суму перенесеного з 2011 року від’ємного значення його спецдекларації.

ДПСУ у листі № 3797 наостанок відзначає, що перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок може здійснюватись переробним підприємством декількома платежами (авансами), починаючи з 1-го числа місяця, наступного за звітним. Наскільки це роз’яснення актуально та як часто переробники будуть користуватись наданим ДПСУ правом авансового акумулювання компенсаційних коштів, покаже практика.

Щодо строків остаточного перерахування компенсаційних коштів на спецрахунок переробника — нічого нового, про це йшлось у листі № 3213 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 12). Уже тоді в коментарі до нього ми акцентували увагу, що перерахування здійснюється саме до (!) 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом. Факт акумулювання має підтверджуватись реєстром платіжних доручень про фактично зараховані на спецрахунок кошти і випискою тероргану Держказначейства, які подаються разом із спецдекларацією.

Турбота законодавців щодо оперативного отримання сільгосптоваровиробниками — постачальниками молока та м’яса в живій вазі компенсаційних сум фактично вилилась у зменшення часу на складання переробними підприємствами спецдекларацій. Цілком зрозуміло, що перш ніж остаточно акумулювати певні суми на спецрахунок (не пізніше 14 числа), на цю дату такі суми уже мають бути визначені за спецдекларацією та розподілені за напрямками перерахувань.

Час закінчувати та висловити загальне враження від листа № 3797 ДПСУ. На жаль, приходиться констатувати: у порядку застосування переробниками спецрежиму, а за наслідками це все одно, що сказати — на шляху отримання сільгосптоваровиробниками-тваринниками компенсаційних виплат за молоко та м’ясо в живій вазі, з’явились додаткові умовності, які прямо не передбачені нормами п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ. І хоча перед нами не нормативний акт законодавства, а лише лист, це офіційна позиція ДПСУ, яку слід ураховувати.

Утім, в очікуванні змін на краще, залишимось оптимістами.