Про хліб насущний, або Організуємо харчування працівників підприємства

Про хліб насущний, або Організуємо харчування працівників підприємства

Одні роботодавці забезпечують працівників безоплатним харчуванням згідно з вимогами чинного законодавства, інші — з власної ініціативи, проявляючи тим самим турботу про своїх працівників. Є й такі, хто оплачує харчування працівників частково або організує їх харчування в буфетах та їдальнях. Про окремі моменти організації такого «необов'язкового» харчування працівників, особливості його бухгалтерського та податкового обліку йтиметься в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Прийняття роботодавцем рішення організувати харчування своїх найманих працівників часто спричинює необхідність вирішення певних питань, безпосередньо з цим пов'язаних. Найбільш істотні з них, а також існуючі варіанти їх вирішення наведемо в таблиці.

Порядок, згідно з яким здійснюватиметься харчування найманих працівників підприємства, фіксується у відповідному наказі (розпорядженні) керівника підприємства. Крім того, можливість оплати харчування працівників ми б радили застерегти в колективному договорі підприємства або в індивідуальних трудових договорах працівників (у розділі «Оплата праці»), оскільки це згодом дозволить вирішити питання, що стосуються оподаткування вартості такого харчування та включення її до витрат підприємства.

Далі розглянемо особливості організації харчування працівників залежно від місця його надання, а також порядок оподаткування та бухгалтерський облік операцій, пов'язаних з організацією харчування працівників. А почнемо з організації харчування працівників підприємства в сторонньому закладі ресторанного господарства.

Організація харчування працівників у сторонньому закладі ресторанного господарства

Згідно з п. 1.5 Правил № 219 заклади ресторанного господарства (далі — ЗРГ) поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, ресторани та бари. У разі організації харчування працівників «на стороні», підприємством може бути застосовано такі схеми оплати його вартості:

Далі розглянемо податковий облік операцій з відшкодування працівникам вартості харчування «на стороні».

Податковий облік операцій з відшкодування вартості харчування працівників у ЗРГ

Податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Якщо харчування працівників підприємства організоване у сторонньому ЗРГ, то, незалежно від вибраної схеми відшкодування вартості (часткової вартості) харчування, суми відшкодування будуть для працівника оподатковуваним доходом.

При визначенні бази оподаткування важливо визначити, до якого виду доходів належить дохід у вигляді грошового відшкодування витрат працівника на харчування. На думку податківців, це додаткове благо (див. консультацію фахівця ДПАУ в газеті «Віс­ник податкової служби України», 2011, № 35, с. 18).

Проте, на наш погляд, не завжди така виплата буде для працівника додатковим благом. Обґрунтуємо свою позицію.

Згідно з п.п. 14.1.47 ПКУ додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податків податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ). Тобто виплата буде для працівника додатковим благом тільки у випадку, якщо її не можна віднести до заробітної плати.

Для цілей оподаткування заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму (п.п. 14.1.48 ПКУ). Розширений перелік складових заробітної плати ПКУ не містить, проте його наведено в Інструкції № 5, яку розроблено відповідно до Закону про оплату праці. Згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях, уключаються до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Крім того, якщо відшкодування витрат на харчування працівників обумовлено в колективному договорі підприємства або в індивідуальних трудових договорах, укладених з працівниками (у розділі «Оплата праці»), то можна стверджувати, що такі виплати проводяться у зв'язку з відносинами трудового найму.

Як бачимо, є всі підстави вважати цю виплату заробітною платою, якщо колективним або трудовим договором передбачено грошове відшкодування витрат працівника на харчування.

Оскільки сума відшкодування працівнику вартості харчування є його доходом, виплаченим на руки, то дохід, що підлягає нарахуванню, визначатиметься як вартість харчування, що відшкодовується підприємством, розрахована за звичайними цінами*, помножена на «натуральний» коефіцієнт, порядок обчислення якого встановлено п. 164.5 ПКУ.

Сума відшкодування працівнику вартості харчування, будучи частиною його заробітної плати:

— ураховується при визначенні граничного розміру доходу для застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП);

— при визначенні бази оподаткування зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (далі — ЄСВ) та ПСП (за наявності права на неї);

— оподатковується за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 17 %).

У зв'язку з тим, що ця виплата включається до фонду оплати праці відповідно до п.п. 2.3.4 Інструкції № 5, на суму відшкодування вартості харчування працівника (з урахуванням «натурального» коефіцієнта) нараховується та з неї утримується ЄСВ у розмірі, установленому для заробітної плати.

Податок на прибуток та ПДВ. Щодо ситуації, коли роботодавець оплачує накопичені працівником за місяць розрахункові документи, що підтверджують вартість його харчування, зазначимо таке. Згідно з п. 142.1 ПКУ до складу витрат роботодавця включаються витрати на оплату праці працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах, що включають нараховані витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди за виконання робіт, послуг згідно з договорам цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, установлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, що звільняються від оподаткування відповідно до норм розд. IV ПКУ). Отже, щоб таку виплату включити до складу витрат, підприємству слід передбачити можливість відшкодування вартості харчування працівників у колективному або індивідуальному трудовому договорі в розділі «Оплата праці». Тоді суми відшкодування потрап­лять до витрат на підставі пп. 138.8.2, 138.8.5, 138.10.2 — 138.10.3 і п. 142.1 ПКУ, а суми ЄСВ, нарахованого на такі виплати, — на підставі п.п. 138.10.4, п. 143.1 ПКУ.

Ані податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі — ПДВ), ані податкового кредиту в підприємства в цій ситуації не виникає.

Якщо підприємство уклало зі стороннім ЗРГ договір на забезпечення харчуванням працівників, відповідно до якого перераховує йому грошові кошти на забезпечення харчуванням, отримує від ЗРГ талони: видає їх працівникам, то в цьому випадку можна стверджувати, що така операція є для підприємства продажем права на харчування у ЗРГ (див. п.п. 14.1.202 ПКУ). Залік заборгованості за отримане працівниками харчування здійснюється за рахунок нарахованої працівникам зарплати. У зв'язку з чим, на нашу думку, для цілей обкладення податком на прибуток ця операція підпадає під визначення бартерної операції (п.п. 14.1.10 ПКУ).

Згідно з п. 153.10 ПКУ доходи та витрати від проведення бартерних операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижче (вище) звичайних цін.

Доходи за бартерними операціями в підприємства виникають на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ. Витрати на оплату послуги із забезпечення харчуванням працівників, на наш погляд, уключаються до складу витрат підприємства на підставі п.п. 138.1.1 ПКУ.

Крім того, ураховуючи, що дохід працівника у вигляді відшкодування вартості харчування (його частини) уключається до фонду оплати праці, його можна віднести до складу витрат підприємства на підставі пп. 138.8.2, 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і п. 142.1 ПКУ, а суму ЄСВ, нарахованого на такий дохід, — на підставі п.п. 138.10.4, п. 143.1 ПКУ. Проте ще раз підкреслимо, що для правомірності такого віднесення необхідно, щоб можливість цієї виплати була передбачена трудовим або колективним договором у розділі «Оплата праці».

Що стосується ПДВ, то відповідно до п. 185.1 ПКУ об'єктом обкладення ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. При цьому виплата зарплати в натуральній формі належить до постачання товарів.

База обкладення ПДВ при наданні послуг, у тому числі в межах бартерних операцій, визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін (п. 188.1 ПКУ).

Згідно з п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Операція із закупівлі послуг з надання харчування з метою подальшого постачання працівникам є господарською операцією (п.п. 14.1.36 ПКУ). Отже, підприємство за наявності податкової накладної має право відобразити податковий кредит з ПДВ, сплаченого у складі вартості послуги, придбаної з метою подальшої видачі працівнику як зарплати, при її придбанні.

Розглянемо на конкретному прикладі бухгалтерський та податковий облік операцій з відшкодування працівникам вартості харчування у сторонньому ЗРГ.

Приклад 1. Підприємство уклало договір з кафе «Вкусняшка», згідно з яким кафе забезпечує обідами працівників підприємства на умовах попередньої оплати. Надання обідів працівникам здійснюється за талонами, які підприємство видає працівникам на початку місяця. Вартість талона становить 24 грн.

Зауважимо, що згідно з колективним договором підприємства сума витрат на харчування, що відшкодовується роботодавцем, не може перевищувати щодо кожного працівника 24 грн. на день.

Працівник відділу кадрів Книженко С. О. у липні 2012 року використав 22 талони на харчування. Сума відшкодування витрат на харчування щодо цього працівника склала 528 грн. (22 х 24 грн.).

Оскільки відшкодування витрат на харчування є для працівника «чистим» доходом, для приведення його до нарахованого слід застосувати «натуральний» коефіцієнт. Об'єкт оподаткування дорівнюватиме 528 х 1,176471 = 621,18 (грн.)

Оклад працівника в липні 2012 року становив 3500 грн.

Ставка ЄСВ, установлена підприємству згідно з класом професійного ризику виробництва, складає 37,26 %.

Приклад 2. Підприємство уклало договір із кафе «Вкусняшка», згідно з яким кафе забезпечує працівників підприємства комплексними обідами. Оплата за обіди в кафе «Вкусняшка» здійснюється працівниками підприємства самостійно. Наприкінці місяця підприємство на підставі наданих працівниками розрахункових документів, що підтверджують понесені витрати на харчування в цьому кафе, відшкодовує працівникам вартість харчування в сумі, указаній у розрахункових документах. Цю виплату передбачено колективним договором у розділі «Оплата праці».

Згідно з розрахунковими документами, наданими працівником відділу збуту Мухою М. С., у липні 2012 року він обідав у кафе «Вкусняшка» 22 дні. Вартість обідів складала 30 грн. на день. Отже, сума, що відшкодовується цьому працівнику в липні 2012 року, склала 660 грн. Зарплата працівника 3000 грн.

Оскільки сума, що відшкодовується підприємством, є для працівника «чистим» доходом, то для приведення її до нарахованої використовуємо «натуральний» коефіцієнт. Отже, сума, що підлягає нарахуванню, дорівнює 776,47 грн. (660 грн. х 1,176471).

Загальна сума нарахованого працівнику Мусі М. С. у липні 2012 року доходу — 3776,47 грн. (3000 грн. + 776,47 грн.).

Як бачимо, варіант, коли працівники підприємства протягом місяця накопичують розрахункові документи, що підтверджують вартість їх харчування, а наприкінці місяця підприємство компенсує (повністю чи частково) працівникам суму понесених витрат, більш привабливий для роботодавця з податкової точки зору, оскільки в ньому відсутні податкові наслідки з ПДВ та податку на прибуток.

А далі розглянемо особливості організації харчування працівників у власному буфеті (їдальні) підприємства-роботодавця.

Організація харчування працівників у власному буфеті (їдальні) підприємства

Із метою організації харчування найманих працівників на підприємстві може бути відкрито буфет (їдальню). Відразу ж зауважимо, що оскільки буфет та їдальня є закладами ресторанного господарства, то в разі їх організації в підприємства виникає необхідність дотримання положень Правил № 219, що регламентують основні вимоги до роботи ЗРГ, Санітарно-гігієнічних норм «Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м'яке морозиво» СанПіН 42-123-5777-91, затверджені МОЗ СРСР 19.03.91 р.*, які визначають санітарні вимоги до території, приміщень та їх оснащення, транспортування, прийому та зберігання харчових продуктів, обробки сировини, виробництва та реалізації продукції, а також до умов праці та особистої гігієни персоналу підприємства, інших нормативно-правових документів, що регулюють діяльність у сфері ресторанного господарства.

Крім того, підприємству доведеться отримати певні дозвільні документи для відкриття буфета (їдальні), де харчуватимуться працівники підприємства, а саме дозвіл Держтехногенбезпеки на початок роботи новоствореного буфета (їдальні), дозвіл санітарно-епідеміологічної служби.

Діяльність їдальні (буфета) відповідає коду виду економічної діяльності за КВЕД-2010 56.29 «Постачання інших готових страв». І якщо в підприємства, яке вирішило відкрити їдальню або буфет з метою організації харчування найманих працівників, відсутній такий вид діяльності серед вибраних в установчих документах, то воно може внести відповідні зміни до статуту та довідки
з ЄДРПОУ, що видається органами статистики.

Надаватися харчування працівникам у буфеті (їдальні) підприємства-роботодавця може як безоплатно (тобто роботодавець повністю бере на себе витрати, пов'язані з харчуванням), так і за певну плату, у тому числі зі знижкою.

Способи організації безоплатного харчування працівників можуть бути різними. Наприклад, працівники можуть отримувати обіди певної вартості в буфеті (їдальні) за відомостями, талонами чи картками. Можлива також організація харчування за системою «шведського столу».

Якщо підприємство не в змозі покрити витрати на харчування працівників, то воно може скористатися одним із таких варіантів організації платного харчування працівників:

1) продаж працівникам підприємства страв у буфеті підприємства з мінімальною націнкою або за їх собівартістю;

2) надання знижок працівникам підприємства на страви, що продаються в буфеті підприємства. Цей варіант також прийнятний для буфетів (їдалень) підприємств, які, крім своїх працівників, обслуговують ще й сторонніх покупців.

Розраховуватися за отримане платне харчування працівники можуть:

1) готівкою чи в безготівковій формі (з використанням платіжних карток) безпосередньо в момент придбання страв у буфеті (їдальні) підприємства;

2) шляхом відрахування з нарахованої заробітної плати за місяць вартості отриманого протягом місяця харчування.

Визначившись з можливими варіантами організації харчування в буфеті (їдальні) підприємства, розглянемо порядок оподаткування таких операцій. А почнемо з оподаткування безоплатного харчування, що отримується працівниками в буфеті (їдальні) підприємства-роботодавця.

Порядок оподаткування безоплатного харчування

ПДФО та ЄСВ. Якщо підприємство, піклуючись про своїх працівників, забезпечує їх безоплатним харчуванням у власному буфеті (їдальні), то для цілей оподаткування важливим фактором є можливість персоніфікації витрат на харчування, тобто можливість визначити дохід кожного працівника у вигляді вартості отриманого харчування.

Якщо витрати роботодавця на харчування працівників персоніфікувати неможливо, наприклад, якщо харчування працівників організоване за системою «шведського столу», його вартість не може розглядатися як об'єкт обкладення ПДФО та ЄСВ.

Якщо ж такі витрати персоніфіковано, наприклад, працівники отримують страви в їдальні підприємства за відомістю, до якої за кожним працівником вноситься вартість вибраних ним страв, або працівникам видаються талони на отримання харчування певної (фіксованої) вартості, а роботодавець веде облік використання талонів, то для цілей розд. IV ПКУ, витрати роботодавця на забезпечення працівників безоплатним харчуванням будуть для останніх оподатковуваним доходом. Причому, на нашу думку, як і у випадку з наданням безоплатного харчування сторонньою організацією, якщо в розділі «Оплата праці» колективного договору або трудового договору, укладеного з працівником, передбачено здійснення такої виплати, то дохід працівника у вигляді вартості безоплатно отриманого харчування в буфеті (їдальні) підприємства, слід вважати заробітною платою із властивим їй порядком оподаткування. Оскільки виплата доходу працівнику здійснюється в натуральній формі, то при визначенні бази обкладення ПДФО слід застосувати «натуральний» коефіцієнт.

Оплата харчування працівників в їдальні (буфеті) підприємства з урахуванням «натурального» коефіцієнта є базою для справляння ЄСВ, оскільки ця виплата входить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5).

Податок на прибуток. Якщо можливість надання безоплатного харчування працівникам установлена за домовленістю сторін колективним або індивідуальним трудовим договором та персоніфікована, підприємство має право включити його вартість до складу витрат на підставі пп. 138.8.2, 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і п. 142.1 ПКУ. Сума ЄСВ, нарахована на вартість такого договірного харчування, потрапить до витрат на підставі п.п. 138.10.4, п. 143.1 ПКУ.

Надання безоплатного харчування найманим працівникам у буфеті (їдальні) підприємства-роботодавця — це, по суті, продаж товару, платою за який є праця працівників. Тобто така операція буде бартерною.

Доходи за бартерними операціями в підприємства виникають на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ та обчислюються виходячи з договірної ціни, але не нижче звичайної ціни. Як уже зазначалося, звичайна ціна визначається відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток. Тому, якщо буфет (їдальня) підприємства обслуговує виключно працівників цього підприємства, то варто для обґрунтування звичайної ціни мати прейскуранти інших ЗРГ на страви, ідентичні тим, що реалізуються таким буфетом (їдальнею).

Що стосується витрат, то тут слід звернути увагу на обмеження, установлене п.п. 140.1.8 ПКУ. Згідно з цією нормою витрати підприємства (крім капітальних, що підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію приміщень, які використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податків, що перебували на балансі та утримувалися за раху­нок платника податку станом на 01.07.97 р., але не використовувалися з метою отримання доходу, ураховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Проте це не наша ситуація, оскільки є дохід.

Витрати на закупівлю продуктів та на приготування страв потраплять до витрат на підставі п.п. 138.1.1 ПКУ.

Якщо надання безоплатного харчування працівникам організоване таким чином, що його неможливо персоніфікувати (наприклад, за принципом «шведського столу»), то витрати на забезпечення працівників безоплатним харчуванням до складу витрат підприємству включати не слід. Не буде в підприємства, на нашу думку, у цьому випадку й доходу, оскільки працівника, якому надається харчування, не персоніфіковано. Проте існує небезпека, що податківці можуть наполягати на відображенні підприємством доходу навіть у випадку, якщо таке харчування не персоніфіковано.

ПДВ. Оскільки операція з надання працівникам безоплатного харчування належить до постачання товару, то підприємство зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання (у випадку персоніфікації) за такими операціями в загальному порядку. Причому зважаючи на те, що постачання товару (безоплатного харчування) здійснювалося в межах бартерних операцій, то базу обкладення ПДВ слід визначати виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайної ціни (п. 188.1 ПКУ).

Якщо харчування не персоніфіковано, то, на нашу думку, податкових зобов'язань немає. Проте ДПАУ вважає інакше, указуючи на необхідність на­рахування податкових зобов'язань (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 23).

ПДВ у вартості продуктів харчування, куплених для приготування страв працівникам, підприємство має право включити до податкового кредиту на підставі п. 198.3 ПКУ. Адже, як уже зазначалося, операція із закупівлі товару з метою подальшого постачання працівникам пов'язана з госпдіяльністю (п.п. 14.1.36 ПКУ).

Якщо харчування не персоніфіковано, податкового кредиту не буде.

Особливості оподаткування харчування, що надається працівнику в буфеті (їдальні) роботодавця за зниженими цінами або зі знижкою

Податок на прибуток та ПДВ. Відразу зауважимо, що, на нашу думку, положення п.п. 140.1.8 ПКУ, який установлює обмеження щодо віднесення до складу витрат підприємства витрат на утримання й експлуатацію буфетів та їдалень, створених підприємством з метою організації харчування найманих працівників, не поширюються на випадки, коли таке харчування надається працівникам за плату. Отже, підприємство, в якого на балансі перебуває буфет (їдальня), що забезпечує найманих працівників харчуванням за плату, має право віднести до складу витрат витрати на утримання й експлуатацію такого буфета (їдальні) у повному обсязі.

Оскільки страви реалізуються фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток, то при формуванні суми доходу продавцю слід ураховувати положення пп. 153.2.1 і 153.2.3 ПКУ. Згідно із зазначеними нормами дохід, отриманий платником податків від продажу товару таким особам, визнається виходячи з договірних цін, але не вище звичайних цін, що діють на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари. Інакше кажучи, якщо страви придбавалися працівником за договірною ціною, яка нижче звичайної більше ніж на 20 %, то дохід повинен визнаватися на рівні звичайної ціни. Зауважимо: якщо буфет (їдальня) обслуговує не лише працівників цього підприємства, а й сторонніх осіб, то звичайна ціна дорівнюватиме ціні, за якою згідно з прейскурантом реалізуються страви стороннім особам (див. п.п. 1.20.3 Закону про податок на прибуток). Якщо ж в їдальні харчуються тільки працівники підприємства, звичайну ціну потрібно визначати на підставі прайс-листів (прейскурантів) інших підприємств громадського харчування.

Якщо часткове відшкодування витрат на харчування працівників передбачено в колективному або індивідуальному трудовому договорі в розділі «Оплата праці», то вартість харчування в розмірі наданої знижки з урахуванням «натурального» коефіцієнта може бути віднесено до складу валових витрат на підставі пп. 138.8.2, 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і п. 142.1 ПКУ, а сума ЄСВ, нарахована на дохід у вигляді наданих працівникам дотацій на харчування, — на підставі п.п. 138.10.4, п. 143.1 ПКУ.

За наявності податкової накладної суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням продуктів, що використовуються для приготування страв, уключаються до складу податкового кредиту на підставі п.п. 14.1.36 і п. 198.3 ПКУ.

Податкові зобов'язання з ПДВ визначаються виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін (п. 188.1 ПКУ).

ПДФО та ЄСВ. Для цілей обкладення ПДФО важливе значення має характер знижки, з якою реалізуються страви працівнику в буфеті (їдальні) підприємства-роботодавця. Якщо знижка є звичайною, тобто такою, що поширюється на будь-якого покупця, і при її наданні відсутній вибірковий підхід, то сума такої знижки не включається до оподатковуваного доходу працівника. Якщо ж знижка має індивідуальний (персональний) характер — надається тільки окремим покупцям — то сума такої знижки є доходом її одержувача та обкладається ПДФО.

Таким чином, якщо буфет (їдальня) підприєм­ства-роботодавця обслуговує виключно працівників цього підприємства та надає їм харчування зі знижкою, однаковою для всіх працівників (звичайна знижка), то сума знижки не включається до оподатковуваного доходу працівників.

Якщо ж буфет (їдальня) підприємства-робото­давця обслуговує і працівників цього підприємства, і сторонніх осіб, проте працівникам харчування надається за зниженими цінами, що відрізняються від указаних у прейскуранті для сторонніх осіб, то в цьому випадку сума знижки від звичайної ціни, що надається вибірково тільки працівникам підприємства, буде для них оподатковуваним доходом.

Оскільки індивідуальні знижки працівникам надаються щомісячно та є фактично дотаціями на харчування, то, на наш погляд, суми таких знижок слід вважати заробітною платою з відповідним оподаткуванням, за умови, що можливість надання таких знижок (дотацій) обумовлена в колективному (трудовому) договорі в розділі «Оплата праці».

Об'єкт оподаткування в цьому випадку визначатиметься як різниця між звичайною ціною такого харчування та сумою, сплаченою працівником, помножена на «натуральний» коефіцієнт.

Оскільки згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 суми дотацій (індивідуальних знижок) на харчування входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат, то вони включаються до бази для справляння ЄСВ.

Отже, способів організації харчування працівників існує безліч. Проте на практиці роботодавець не завжди має можливість оплатити, нехай навіть частково, харчування працівників. Тому деякі з них, у міру своїх можливостей, купують за рахунок власних коштів для споживання працівниками воду, каву, чай тощо. Про податкові наслідки таких закупівель ітиметься далі.

Вода, кава, чай для споживання на підприємстві будь-яким працівником

ПДФО та ЄСВ. У зв'язку з тим, що відсутня можливість персоніфікації витрат роботодавця на воду, каву, чай, що купуються для споживання будь-яким працівником, то їх вартість не може розглядатися як об'єкт обкладення ПДФО та ЄСВ.

Податок на прибуток та ПДВ. Оскільки витрати на придбання води, кави, чаю не пов'язані з веденням господарської діяльності, то підприємство не зможе їх включити до складу витрат. Відповідно ПДВ за такими витратами до складу податкового кредиту не потрапить.

Вважаємо, що доходів і податкових зобов’язань у підприємства за такими операціями не буде. Попереджуємо, що податківці можуть вважати інакше (див. с. 34 — 35).

На завершення висловимо сподівання, що незалежно від обраного роботодавцем варіанта організації харчування найманих працівників, наведений у цій статті матеріал дозволить бухгалтеру легко впоратися з податковим та бухгалтерським обліком операцій з надання необов'язкового харчування найманим працівникам.