Роботодавець — поручитель за кредитом
Працівник підприємства оформив кредит у банку на велику суму. Підприємство виступило поручителем за кредитом. У якому випадку у працівника виникне оподатковуваний дохід, якщо роботодавець погасить зобов'язання за кредитом?
(м. Донецьк)
Відповідно до ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У нашому випадку роботодавець поручився перед банком, в якому працівник узяв кредит, за виконання працівником зобов'язань за кредитним договором.
Роботодавець як поручитель відповідає перед банком-кредитором за порушення зобов'язань боржником. При цьому відповідальність поручителя визначено в тому самому обсязі, що і для боржника, уключаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦКУ).
Працівник-боржник зобов'язаний повернути банку-кредитору всю суму зобов'язання за кредитним договором (повернути кредит та сплатити проценти) у строк та в порядку, що встановлено договором. У разі порушення боржником зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦКУ). Якщо поручитель виконає зобов'язання, забезпечені порукою, до нього перейдуть усі права кредитора, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦКУ). Інакше кажучи, якщо роботодавець-поручитель погасить зобов'язання працівника-боржника за кредитом, то права кредитора перейдуть до нього, тобто погашати суму боргу працівник буде вже безпосередньо роботодавцю.
У період усього строку дії кредитного договору, у тому числі й після переходу прав кредитора до роботодавця-поручителя, у працівника не виникає доходу (див. п.п. 165.1.29 ПКУ).
Згідно з положеннями розд. IV ПКУ оподатковуваний дохід у працівника може виникнути тільки після анулювання боргу за самостійним рішенням роботодавця-кредитора або в разі закінчення строку позовної давності за непогашеним кредитним договором. Розглянемо дві можливі ситуації.
Анулювання боргу. Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ суми боргу платника податків, анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, уключаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи як дохід у вигляді додаткового блага. При цьому якщо кредитор повідомляє платника-боржника про анулювання боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та включає суму боргу до Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за підсумками кварталу, в якому було анульовано борг, то боржник самостійно сплачує ПДФО з такого доходу та відображає його в річній податковій декларації.
Отже, підприємство-роботодавець не зобов'язане сплачувати із суми боргу працівника ПДФО при виконанні двох умов:
— боржника (позичальника) попереджено про анулювання боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
— суму боргу відображено в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за квартал, в якому прийнято рішення про анулювання боргу, з ознакою доходу «126».
При невиконанні хоча б однієї із зазначених вище умов роботодавець зобов'язаний обкласти ПДФО суму прощеного боргу. Сума доходу внаслідок прощення боргу підлягає оподаткуванню за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 17 %). У зв'язку з тим, що прощена працівнику сума боргу є «чистим» доходом, для визначення об'єкта оподаткування необхідно застосовувати «натуральний» коефіцієнт.
Що стосується ЄСВ, то зазначимо таке. Згідно з п.п. 4.3.5 Інструкції № 21-5 для цілей нарахування ЄСВ при визначенні видів виплат, що включаються до фонду оплати праці, слід керуватися Інструкцією № 5. У зазначеному документі прощений за договором позики борг не вказано ні в числі виплат, які включаються до фонду оплати праці, ні в числі тих, що до нього не входять. Не вказано такий вид доходу й у Переліку № 1170. Усе це свідчить про те, що на суму прощеного боргу нараховувати ЄСВ не потрібно. Водночас у листі від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116 Держкомстат роз'яснив, що позика або її частина, яка за рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, уключається до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат як виплати, що мають індивідуальний характер. У зв'язку з наявністю таких роз'яснень є ймовірність, що Пенсійний фонд наполягатиме на обкладенні ЄСВ суми прощеного боргу.
Сума прощеного боргу не включається до складу витрат підприємства, оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Закінчення строку позовної давності за кредитним договором, борг за яким не погашено. Відповідно до п.п. 164.2.7 ПКУ до загального оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою закінчився строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 % місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2012 році — 536,50 грн.). Нагадаємо, що загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ).
Таким чином, якщо, наприклад, у 2012 році за договором позики закінчився строк позовної давності, непогашена частина заборгованості в сумі, що перевищує 536,50 грн., уключається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи — позичальника. Фізична особа зобов'язана задекларувати такий дохід та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 17 %). Роботодавець-кредитор повинен, у свою чергу, відобразити дохід працівника у вигляді заборгованості в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «107».
ЄСВ із суми заборгованості не справляється, оскільки ця виплата не вказана у фонді оплати праці згідно з Інструкцією № 5 і Пенсійний фонд «особливих» роз'яснень щодо цієї виплати не надавав.
Катерина Скрипкіна, економіст-аналітик
