Розвиток виробничої кооперації та розширення ринків збуту продукції так чи інакше ставить підприємства перед необхідністю вдаватися до послуг перевезення вантажів (сировини, готової продукції, товарів). Одним з найбільш поширених видів здійснення транспортних перевезень є перевезення автомобільним транспортом. Проте для того, щоб вантаж прибув у місце призначення в установлений строк, необхідно дотримати процедуру документального оформлення як для самих вантажів, так і для транспортних засобів. Порівняно недавно ми писали про це у статті «Які документи мають бути у водія при перевезенні вантажу?» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 54, с. 37), проте суттєві зміни в законодавстві змушують знову повернутися до цього питання.
Надання послуг з перевезення вантажу, безумовно, передбачає укладення в письмовій формі договору на перевезення, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення та видати його особі, яка має право на отримання вантажу (отримувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦКУ). У зв'язку з цим виникає запитання: якими документами необхідно забезпечити водія, щоб уникнути претензій та своєчасно доставити вантаж?
Перелік документів, наявність яких у водія можуть перевірити контролюючі органи при здійсненні внутрішніх перевезень, наведено у ст. 48 Закону про автотранспорт та в постанові № 207.
| № з/п | Вид документа | Примітка |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Посвідчення водія відповідної категорії | Раніше, крім посвідчення водія, обов'язковим для пред'явлення був також талон, що додавався до нього. Проте цю норму скасовано постановою Кабміну від 09.06.2011 р. № 620. Звертаємо увагу, що талон про технічний огляд скасовано. Законом від 05.07.2011 р. № 3565-VI було внесено зміни до Закону про автотранспорт та до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII, згідно з якими поняття «технічний огляд» було замінено поняттям «технічний контроль», а також визначено, що обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі всіх типів, марок та моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі і автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби — незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 т, причепи до них — зі строком експлуатації до двох років. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов’язковий технічний контроль та визнаний технічно справним, суб’єкт проведення обов’язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі вказується строк чергового проходження обов’язкового технічного контролю транспортного засобу згідно з періодичністю проходження, яку встановлено частиною восьмою зазначеної статті. Бланк протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є документом суворого обліку.
Правила проведення обов’язкового технічного контролю регламентуються Порядком № 137, яким визначено зразок протоколу та порядок його отримання.
Згідно з пп. 10, 11 Порядку № 137, для оформлення протоколу замовник подає виконавцю заяву про проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 137, а також особисто:
— паспорт чи інший документ, що засвідчує особу (у разі подання документів уповноваженою особою така особа, крім того, пред’являє виконавцю документ, що підтверджує її повноваження);
— свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Договір та інші документи, передбачені Порядком № 137, реєструються в журналі реєстрації заяв, договорів, актів, протоколів обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, в якому передбачено такі обов’язкові поля: порядковий номер, дата реєстрації заяви; марка і модель транспортного засобу, прізвище та ініціали власника транспортного засобу, номер і дата складання акта невідповідності технічного стану, номер і дата складання протоколу перевірки технічного стану; розписка про отримання акта невідповідності, протоколу та (або) попередження про неприпустимість руху, про необхідність забезпечення застережного режиму руху (п. 13 Порядку № 137).
Згідно з п. 7.10 Інструкції № 111 працівники підрозділів ДПС мають право забороняти експлуатацію транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю, але не пройшли його |
| 2 | Ліцензійна картка | Після змін, унесених відповідно до Закону від 19.10.2010 р. № 2608-VI, який набрав чинності 17.11.2010 р., діяльність з перевезення вантажів, за винятком перевезення небезпечних вантажів, більше не є ліцензованою. Відповідно ліцензійна картка знадобиться тепер тільки при перевезенні небезпечних вантажів.
При цьому Головдержавтоінспекція виступає проти можливості використання при перевезеннях на договірних умовах завіреної автоперевізником фотокопії ліцензії замість ліцензійної картки (див. лист від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43), хоча постановою № 207 це допускається |
| 3 | Реєстраційні документи на транспортний засіб | Як зазначено в п.п. «б» п. 2.1 Правил дорожнього руху, у водія транспортного засобу має бути реєстраційний документ на нього. Як випливає з Інструкції № 379, ідеться про технічний паспорт, який і є свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Видача технічного паспорта здійснюється за заявою власника, складеною за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції № 379 (для фізичних осіб) або в додатку 2 (для юридичних осіб).
Отже, якщо раніше згідно з Правилами дорожнього руху була потрібна, крім реєстраційного документа, наявність також інших, посвідчених у встановленому порядку документів, що підтверджують право водіння, користування або розпорядження таким транспортним засобом у випадку відсутності у транспортному засобі його власника, то тепер може йтися тільки про технічний паспорт |
| 4 | Подорожній лист | Після змін, унесених Законом від 05.07.2011 р. № 3565-VI, що набрали чинності з 14.08.2011 р., із Закону про автотранспорт виключили згадку про подорожні листи, після чого наявність та пред'явлення цього документа водіями представникам органів внутрішніх справ перестали бути обов'язковими.
Водночас проходження передрейсового та післярейсового медогляду для водіїв підприємств (установ, організацій), як і раніше, є обов'язковим (ст. 30 Закону про автотранспорт, п. 1.4 Положення № 124/345). У свою чергу, підтвердженням проходження такого медогляду традиційно є підпис медпрацівника та його штамп, що проставляються в подорожньому листі в полі «Водій за станом здоров'я до управління допущений» (п. 5.3 Положення № 124/345). Виходячи з викладеного, з метою підтвердження проходження медогляду все ж слід скласти подорожній лист за формою № 2-ТН та зробити в ньому відповідні відмітки (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 90, с. 42).
Крім того, в обліковій сфері подорожні листи слід продовжувати використовувати як первинний документ для обґрунтування витрат на ПММ, тим більше податківці прямо говорять, що тільки подорожній лист затвердженої форми може бути підставою для обліку витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (лист ДПСУ від 28.02.2012 р. № 3535/6/15-1415 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 36, с. 5) |
| 5 | Товарно-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж | Форму товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) наведено в наказі № 488* і вона також не вважається бланком суворого обліку.
Нагадаємо, що податкові органи традиційно надають ТТН особливий статус, відмовляючи у визнанні витрат, понесених на послуги перевезення (див., наприклад, лист ДПА в м. Києві від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607; консультації в журналі «Вісник податкової служби України» 2007, № 24; 2008, № 16). Набуття чинності ПКУ такої позиції податківців не змінило (див. ЄБПЗ, розд. 110.07.04).
Підтримує висновки ДПАУ про обов'язкову наявність ТТН, але вже за своїми мотивами, і Головна адміністрація автомобільного транспорту (див. лист від 10.08.2010 р. № 3845-01/09/19-10).
На нашу думку, така позиція головного податкового відомства не має достатніх підстав (див. запитання «Валові витрати на перевезення вантажу за відсутності ТТН» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43, с. 45). Хоча ТТН і вважається єдиним для всіх учасників транспортного процесу документом, призначеним для списання ТМЦ, обліку їх переміщення, оприбуткування, складського та оперативного обліку (ст. 1 Правил № 363), її відсутність, як свідчить судова практика, не впливає на формування бази обкладення податком на прибуток. Суди виходять з того, що підтвердженням витрат при оплаті послуг з перевезення вантажів, крім ТТН, можуть бути інші документи, що мають ознаки первинних (див. ухвалу ВАСУ від 15.05.2008 р. у справі № К-30854/06, від 16.12.2010 р. у справі № К-16075/10, від 08.12.2010 р. у справі № К-55094/09).
На нашу думку, платникам, які не мають наміру вступати в дебати з податковим органом, краще потурбуватися про наявність ТТН. Крім того, як випливає з постанови ВГСУ від 29.02.2012 р. № 5015/2034/11, ТТН є єдиним документом, що підтверджує втрату вантажу при транспортуванні, тому наявність ТТН у цьому випадку доцільна, щоб уникнути не лише суперечок з податківцями, а й можливих конфліктів з перевізниками.
ТТН виписується вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо. Причому оформляється вона в чотирьох примірниках:
— перший залишається у вантажовідправника та є підставою для списання ТМЦ;
— другий передається вантажоотримувачу та є підставою для оприбуткування ТМЦ;
— третій і четвертий примірники, завірені підписом та печаткою вантажоотримувача, залишаються у перевізника. Перевізник, у свою чергу, надсилає третій примірник замовнику (для проведення розрахунків), а четвертий залишає в себе для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати |
| * Для деяких видів товарів використовуються спеціальні форми ТТН. Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (наказ Мінтрансу від 28.04.2005 р. № 154) передбачає такі форми товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, а саме:
товарно-транспортну накладну на переміщення спирту етилового, форма № 1-ТН (спирт);
товарно-транспортну накладну на переміщення високооктанових кисневмісних домішок, форма № 1-ТН (вкд);
товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв, форма № 1-ТН (алкогольні напої).
Законодавством також передбачено використання спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів (№ 1-ТТН (хліб)), форму якої затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.
Спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини (форму № 1-ТН (МС)) затверджено наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 р. № 176. |
| 6 | Поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів | Необхідність пред'явлення цього документа разом із посвідченням про право керування та реєстраційним документом на транспортний засіб на вимогу працівника Державтоінспекції МВС, крім постанови № 207, передбачена також, зокрема, п. 7.3 Інструкції № 111 |
| 7 | Інші документи, передбачені законодавством України | Це можуть бути, зокрема, ветеринарні та санітарні документи, документи, що підтверджують якість продукції — сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо, передбачені правилами перевезення відповідних вантажів.
Так, наприклад, при перевезенні харчових продуктів у водія має бути санітарна книжка з результатами медогляду (п. 12.4 Правил № 363).
У разі перевезення великогабаритних або великовагових вантажів* водій повинен мати дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, видане ДАІ за формою, наведеною в Порядку оформлення погодження проїзду великогабаритних та (або) великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами України, затвердженому наказом Державної служби автомобільних доріг України від 06.03.2003 р. № 92. Згідно зі змінами, унесеними до ст. 48 Закону про автотранспорт, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над законодавчо допустимими становить менше 7 %, замість дозволу допускається також пред'явлення документа про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів. Цим нововведенням було конкретизовано норми п. 4 постанови № 30, де хоча й зазначено про можливість замінити дозвіл ДАІ документом про оплату проїзду, проте нічого не вказано про ступінь вагових відхилень, при яких це допускається**.
При перевезенні небезпечних вантажів додатково (крім ліцензії, оскільки перевезення небезпечних вантажів продовжує бути ліцензованим) також потрібна наявність таких документів, як:
— свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;
— ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
— інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;
— узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією.
Перелік небезпечних вантажів наведено в таблиці А глави 3.2 додатка А до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ) (ECE/TRANS/175 (Vol. I)).
У разі встановлення проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий ДАІ.
Якщо транспортний засіб є маршрутним — схема маршруту та розклад руху. У п. 2.1 Правил дорожнього руху також передбачена необхідність отримання в разі розміщення реклами узгодження, виданого підрозділами ДАІ. Проте Закон про рекламу не вимагає погоджувати з підрозділом ДАІ розміщення рекламної інформації на транспортному засобі (див. докладніше «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 83, с. 24) |
| * До перевезення великогабаритних та великовагових вантажів належать перевезення, за яких вантаж або проїзд транспортних засобів має один із таких габаритів: завширшки більше 2,6 м; заввишки від поверхні дороги більше 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м); завдовжки більше 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м); фактична маса понад 38 т; навантаження на одиночну вісь більше 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т); вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м (п. 22.5 Правил дорожнього руху).
** Водночас згідно з п. 4 постанови № 30 допускається перевищення над вказаними ваговими параметрами на два відсотки без оформлення дозволу та внесення плати за проїзд. |
| 8 | Довіреність на отримання ТМЦ | Якщо водію необхідно буде отримати товар у третьої особи для перевезення, то йому слід також видати довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей |
