Щодо наслідків безпідставного застосування податкової соціальної пільги
Лист Державної податкової служби України від 06.03.2012 р. № 8724/Я/17-1114
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України <…> в межах своєї компетенції та згідно з нормами чинного законодавства повідомляє наступне.
З 1 січня 2011 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 (далі — Кодекс), яким встановлено (п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169), що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Відповідно до п.п. 169.2.4 п. 169.2 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ), якщо платник податку порушує норми п. 169.2 ст. 169 ПКУ, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється. Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, — за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Водночас, статтею 128 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 р. (далі — КЗпП) встановлено обмеження щодо розміру відрахувань із заробітної плати. Так, відповідно до абз. 1 цієї статті при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Таким чином, при застосуванні платником податку (роботодавцем) вимог п.п. 169.2.4 п. 169.2 ст. 169 Кодексу такий роботодавець має дотримуватись норм ст. 128 КЗпП.
Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок регламентовано ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі — Кодекс), відповідно до якої посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Порушення порядку застосування ПСП
Перше запитання, розглянуте в листі, що коментується, стосується порушення платниками податків порядку застосування податкової соціальної пільги.
Нагадаємо, що податкова соціальна пільга (далі — ПСП) може застосовуватися до заробітної плати платника податків тільки за одним місцем роботи за певних умов. Тобто не допускається застосування ПСП за двома та більше місцями роботи. Вибір місця застосування ПСП платник податків здійснює самостійно шляхом подання заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі — заява про застосування ПСП).
Згідно з п.п. 169.2.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) ПСП не може застосовуватися до заробітної плати, яку платник податків отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.
Проте недобросовісний працівник може подати роботодавцю заяву про застосування ПСП, не повідомивши, що вже користується пільгою за іншим місцем роботи, або ж не повідомивши, наприклад, про те, що є студентом та отримує стипендію з бюджету. Перевірка таких даних не є обов'язком роботодавця, тому він застосовуватиме ПСП до зарплати працівника на підставі його заяви за дотримання інших умов.
За порушення порядку застосування ПСП відповідальність несе платник податків. Контроль за дотриманням вимог ПКУ щодо порядку застосування ПСП, які не може проконтролювати роботодавець, здійснюють податківці. Порушення фізичними особами порядку застосування ПСП вони виявляють на підставі даних Податкового розрахунку за формою № 1ДФ або документальних перевірок.
Відповідно до Порядку інформування роботодавців платника податку щодо наявності порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або щодо відновлення його права на податкову соціальну пільгу та форми Повідомлення про наявність зазначених порушень, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1023 (далі — Порядок № 1023) органи ДПС щодо наявності порушень застосування ПСП, позбавлення платника податків або щодо відновлення його права на ПСП інформують безпосередньо роботодавців.
Порядок відновлення права на ПСП установлено абзацом другим п.п. 169.2.4 ПКУ. Щоб працівник знову зміг претендувати на застосування ПСП до його заробітної плати, він має подати заяву про відмову від ПСП у довільній формі всім роботодавцям із зазначенням місяця, у якому відбулося порушення вимог ст. 169 ПКУ.
На підставі поданої працівником заяви про відмову від застосування ПСП кожен роботодавець має нарахувати та утримати відповідну суму недоїмки, що виникла внаслідок незаконного застосування ПСП, та штраф у розмірі 100 % суми такої недоїмки. Недоплата з податку на доходи фізичних осіб розраховується починаючи з місяця, у якому сталося порушення, і до місяця припинення застосування ПСП.
Згідно з роз'ясненням ДПСУ, наведеним у листі, у разі виконання вимоги абзацу другого п.п. 169.2.4 ПКУ необхідно дотримуватися норм ст. 128 Кодексу законів про працю України, що встановлює обмеження розмірів відрахувань із заробітної плати: при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — п'ятдесяти відсотків заробітної плати, належної до виплати працівнику. На нашу думку, обмеження розміру відрахувань при утриманні недоплати податку з доходів фізичних осіб та штрафу складає двадцять відсотків, оскільки ПКУ не передбачено, що в цій ситуації розмір утримань може складати 50 %. Якщо працівник хоче прискорити процес відновлення права на ПСП, він може вказати в заяві, що не заперечує проти утримання з його доходу за один місяць (або декілька місяців, якщо зарплати за один місяць недостатньо) усієї суми недоїмки та штрафу.
Якщо суму недоплати та/або штраф не було утримано податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то платник податків має відобразити такі суми в річній податковій декларації, що подається до 1 травня року, наступного за звітним. Відзначимо: наявність недоплати з податку на доходи у зазначеній ситуації не може послужити підставою для звільнення працівника, наприклад, за власним бажанням. Якщо працівник, який порушив порядок застосування ПСП, звільнився в поточному році, і при цьому з нього не було повністю утримано суму недоплати та штрафу, таку суму він зобов'язаний сплатити за підсумками декларації за цей рік.
Згідно з п.п. 169.2.4 ПКУ право на застосування ПСП відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, у якому сума недоїмки та штраф повністю погашаються. Якщо ПСП незаконно застосовувалася на двох або декількох місцях роботи, природньо, що повністю необхідно погасити суми недоплати з ПДФО та штрафу в розмірі 100 % недоплати за всіма місцями роботи.
Починаючи з місяця, наступного за місяцем повного погашення недоплати та штрафу, працівник може подавати одному роботодавцю заяву про застосування ПСП. Проте роботодавець, у свою чергу, не може почати застосовувати ПСП до зарплати працівника-порушника тільки на підставі його заяви.
У Порядку № 1023 зазначено, що повідомляти роботодавців про відновлення права працівника на застосування ПСП будуть податкові органи. Водночас форма повідомлення передбачає, що орган ДПС повідомить роботодавця про це тільки в разі подання платником податків — порушником річної декларації, на підставі якої було повністю погашено суму недоплати та штраф. А якщо працівник, щодо якого ПСП застосовувалася за двома місцями роботи, не подавав річну декларацію, як роботодавець, наприклад, за основним місцем роботи, який повністю утримав суму недоплати та штраф, дізнається, чи утримано такі суми з доходу працівника за сумісництвом? Достовірну інформацію щодо цього питання може надати тільки податковий орган. У зв'язку з цим роботодавцю рекомендуємо надіслати до органу ДПС письмовий запит із проханням надати таку інформацію. Тільки після отримання підтвердження органу ДПС про відновлення права працівника на ПСП роботодавець може застосовувати пільгу до зарплати працівника.
Друге запитання, розглянуте в листі ДПСУ, стосується умов та порядку допущення посадових осіб органів ДПС до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Згідно з п. 81.1 ПКУ посадові особи органів ДПС мають право приступити до проведення перевірки тільки за наявності підстав для проведення та в разі надання:
— направлення на проведення перевірки з підписом керівника органу ДПС або його заступника, скріпленого печаткою органу ДПС;
— копії наказу про проведення перевірки;
— службового посвідчення осіб, зазначених у направленні на проведення перевірки.
Платник податків має право відмовити в допущенні посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки в разі ненадання зазначених документів або надання невірно оформлених документів. Відмовляти в допущенні до перевірки в інших випадках платник податків не має права.
Катерина Скрипкіна
