Чергові податкові нововведення: коментар

Чергові податкові нововведення: коментар

Мабуть, скоро настане момент, коли факт більш-менш тривалої відсутності змін, що вносяться до «податкової конституції» країни, дивуватиме нас значно більше, ніж нововведення, що йдуть одне за одним, з якими знов необхідно ознайомитися платникам податків. При цьому доводиться весь час бути напоготові, адже інколи за назвою закону, яка не передбачає жодних істотних змін, можуть ховатися досить несподівані зміни.

Наталія ДЗЮБА, Катерина СКРИПКІНА, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»,
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 5083 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 р. № 5083-VI.

Закон № 4834 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення окремих податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Саме так сталося із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 р. № 5083-VI. Здавалося, нормативний акт з такою назвою не має стосуватися поточної діяльності суб'єктів господарювання. Проте, крім питань, які дійсно стосуються правового статусу органів державної податкової служби в цілому, а також які зачіпають деякі інші моменти адміністрування податків та зборів, Закон № 5083 неначе ненавмисно:

— уводить новий режим сплати податку на прибуток шляхом авансових щомісячних платежів;

— передбачає скасування додатка ОК до декларації з податку на прибуток;

— уводить новий реквізит податкової накладної на імпортний товар;

— доповнює перелік платників єдиного податку п'ятою та шостою групами.

Про ці (та деякі інші) найцікавіші зміни ми розповімо докладно в статті. Почнемо з найтерміновішого — податкових накладних.

Тепер, крім коду УКТ ЗЕД щодо імпортних товарів, згідно з п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ податкова накладна має містити ще один обов'язковий реквізит: номер та дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Зверніть увагу, це реквізит є обов'язковим тільки в разі постачання імпортних товарів.

Причому номер та дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення імпортного товару, слід проставляти в податковій накладній на всіх етапах постачання такого товару.

Новий реквізит має вказуватися в разі постачання імпортного товару в податкових накладних, що виписуються з 12.08.2012 р. Причому до внесення змін до форми податкової накладної, затвердженої наказом, радимо проставляти цей реквізит у графі 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» разом із зазначенням номенклатури товару, що поставляється. Тільки така податкова накладна (з датою та номером митної декларації) даватиме право на податковий кредит покупцю імпортного товару.

Якщо ж покупець, починаючи з 12.08.2012 р. отримає імпортний товар, і в податковій накладній буде вказано код УКТ ЗЕД імпортного товару, але в той же час не буде вказано номер та дату митної декларації, за якою цей товар було ввезено на митну територію України, то захистити своє право на податковий кредит можна буде тільки шляхом додавання скарги (додатка Д8) до декларації з ПДВ за звітний період.

Виняток не робиться і щодо тих ситуацій, коли товар було придбано ще до 12.08.2012 р., тобто до того моменту, коли почало діяти правило щодо обов'язкового включення до податкової накладної дати та номера митної декларації, оформленої при ввезенні таких товарів. Незважаючи на те, що покупець не отримав від продавця інформації про митну декларацію, у разі його подальшого продажу він має у податковій накладній, що виписується, зазначити дату та номер митної декларації, що оформлялася при ввезенні такого товару. У зв'язку з цим у платників податків виникає закономірне запитання: де взяти реквізити митної декларації постачальнику при перепродажу імпортного товару? Зважаючи на відсутність жодних роз'яснень постачальнику імпортних товарів, який не має відомостей на стадії перепродажу про митну декларацію, за якою ввозився такий товар, нічого не залишається, як звернутися до свого постачальника з проханням надати йому відомості про неї (номер та дату) або ще краще попросити копію такої декларації. Адже правильність зазначення дати та номера митної декларації в податковій накладній, отриманій від постачальника, важлива для покупця. Хоча сподіваємося, що неправильні номер та дата митної декларації будуть визнані незначним порушенням виписування податкової накладної. А на думку судів, податкові накладні з незначними неточностями цілком законні, оскільки дозволяють ідентифікувати контрагентів платника ПДВ, а також служать достовірним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій та сплати ПДВ (див. постанову ВАСУ від 15.07.2010 р. у справі № К-20185/07, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 р. у справі № 2а-37958/09/2070). Надалі покупець імпортного товару може передбачити в договорі з постачальником обов'язок постачальника надавати необхідні відомості митної декларації, а саме її дату та номер (або за бажанням) її копію.

Чи потрібно вказувати цей реквізит при виписуванні за передоплатою . У ситуації, коли виписується податкова накладна за першою подією — передоплатою за товар, що імпортується, фактичне ввезення якого ще не сталося, тобто митну декларацію ще не оформлено, радимо в графі 3 податкової накладної вказати «Строк митного декларування не настав». При цьому рекомендуємо надалі для підтвердження законності такого постачання вимагати копію митної декларації, оформленої при ввезенні такого товару.

Чи застосовується бухобліковий метод вибуття при зазначенні в податковій накладній номера та дати митної декларації з імпортних товарів, що реалізуються . У ситуації, коли постачальник не в змозі відстежити, за якою саме митною декларацією було ввезено імпортний товар, що реалізується ним, на наш погляд, відображати в податковій накладній дату та номер митної декларації можна, орієнтуючись на бухобліковий метод вибуття товарів. Наприклад, у цьому випадку підійде метод ФІФО, за яким передбачається, що товари реалізують у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку. Тоді в податкових накладних із імпортних товарів, що реалізуються першими, зазначається номер та дата митної декларації за першими за надходженням товарами.

Коли митна декларація не оформлюється (увезення без митної декларації) . Якщо імпортний товар увозиться без оформлення митної декларації (наприклад, коли вартість товару не перевищує 100 євро), то швидше за все в графі 3 слід указувати «Ввезення без МД».

Як виправити податкову накладну, якщо вказано неточний номер та дату митної декларації. У випадку якщо податкова накладна, виписана за першою подією з операції постачання імпортованих товарів, містить номер та дату митної декларації, що не відповідають ввезенню партії такого товару, то тут можна скористатися п. 192.1 ПКУ та виписати розрахунок коригування до такої податкової накладної, вказавши причину «Зміна номенклатури товару»: зменшити кількість (вартість) товарів, зазначених у графі 3 податкової накладної з неправильними датою та номером митної декларації і одночасно збільшити кількість (вартість) товарів, поставивши правильну дату та номер митної декларації.

До п. 200.19 ПКУ введено ще один критерій, дотримання якого одночасно разом з іншими критеріями, перерахованими в цьому пункті, є необхідним для отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Тепер згідно з п.п. 200.19.8 ПКУ автоматичне бюджетне відшкодування податку буде можливим для великих платників податків за умови, що вони не декларували від 'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року.

При цьому нагадаємо, що згідно з п.п. 14.1.24 ПКУ великими платниками податку вважаються платники податку — юрособи, у яких за останні послідовні чотири податкові (звітні) квартали:

— дохід від усіх видів діяльності перевищує 500 млн грн.

або

— загальна сума сплачених до Держбюджету України податків, контрольованих органами ДПС, перевищує 12 млн грн.

Тепер до операцій, що підлягають обкладенню ПДВ за нульовою ставкою, зарахували й надання послуг перевезення пасажирів швидкісними поїздами Інтерсіті + (п.п. «г» п.п. 195.1.3 ПКУ). Тепер вартість квитків на нові «Хюндаї» знизиться.

Так, нова редакція п. 57.1 ПКУ встановлює нові правила сплати податку на прибуток: уводиться щомісячна сплата авансового внеску з податку на прибуток для деяких платників податку на прибуток (у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний рік). Ці норми набувають чинності з 1 січня 2013 року (п. 1 Прикінцевих положень Закону № 5083).

Новий порядок сплати податку на прибуток (зі сплатою авансових внесків або без авансових внесків) залежатиме перш за все від «прибутковості» (величини доходу) платника податків за останній річний податковий період (за 2012 рік) (більше чи менше 10 млн грн.) та передбачає таке:

Порядок сплати податку на прибуток (авансових внесків)

та подання звітності в 2013 році

У загальному порядку для порівняння з критерієм 10 млн грн. показник доходу слід брати з рядка 01 декларації з податку на прибуток за 2012 рік (за формою, затвердженою наказом МФУ від 28.09.2011 р. № 1213).

Ті платники податків, у яких він більше 10 млн грн. повинні будуть разом із річною декларацією за 2012 рік подати розрахунок щомісячних авансових внесків, що сплачуватимуться в наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Причому зверніть увагу, у загальному порядку згідно з п. 57.1 ПКУ дванадцятимісячний період сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому визначено граничний строк подання річної декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік: тобто береться з березня до березня наступного року.

Тобто платник податку до декларації за 2012 рік має додати Розрахунок авансових внесків, які сплачуватимуться з березня 2013 року до березня 2014 року (у розмірі 1/12 нарахованого податку за 2012 рік (1/12 показника рядка 14 декларації з податку на прибуток за 2012 рік). Сплачувати авансові внески слід у строки, установлені для місячного податкового періоду.

А сума авансових внесків за січень та лютий 2013 року згідно з абз.2 п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ розраховується в розмірі 1/9 нарахованого податку в декларації за дев'ять місяців 2012 року. Тобто авансові внески за січень і лютий 2013 року розраховуються як 1/9 показника рядка 14 декларації за три квартали 2012 року. Докладніше приділимо увагу цим новаціям у наступних номерах газети.

Згідно з унесеними Законом № 5083 змінами несвоєчасна сплата авансових внесків із податку на прибуток, за задумом законодавця, має призводити до відповідальності за ст. 126 ПКУ. Так, у новій редакції ст. 126 ПКУ говориться:

«У випадку якщо платник податків не сплачує погоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків із податку на прибуток підприємств протягом строків, передбачених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше ніж на 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу».

Нововведення, як бачимо, розраховано на встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків, що вводяться з 01.01.2013 р., із податку на прибуток. Щоправда, з урахуванням того, що абзац дев'ятий п. 57.1 ПКУ в запропонованій Законом № 5083 редакції передбачає, що визначена в розрахунку щомісячних авансових внесків сума вважається погодженою сумою грошових зобов'язань, факт несвоєчасної сплати авансових внесків, отже, мав би спричиняти за собою відповідальність за ст. 126 ПКУ, навіть якщо б вона продовжувала діяти в своїй попередній редакції*.

* Крім штрафу, несплата авансових внесків буде тягти за собою нарахування пені на суму несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання за весь період прострочення.

Цей момент можна було б списати на чергову помилку законодавця або на його бажання зайвий раз уточнити норму. Але бентежить ще одна суперечність: зміни, що вносяться до ст. 126 ПКУ, набули чинності 12.08.2012 р., хоча новий режим сплати податку на прибуток шляхом авансових щомісячних платежів запрацює тільки з 2013 р. Нагадаємо, обговорювані щомісячні платежі — не єдиний податковий платіж, що згадується в ПКУ як авансовий внесок з податку на прибуток. Ідеться, звичайно ж, про «дивідендний» авансовий внесок (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 21). Питання щодо відповідальності в разі його несплати або несвоєчасної сплати викликало дискусії. Податківці, з одного боку, визнаючи, що «штрафні санкції не застосовуються в разі несвоєчасної сплати авансових внесків, сплату яких передбачено ПКУ (за винятком податку на дохід фізосіб від здійснення господарської діяльності), оскільки визначення грошового зобов'язання відбувається тільки під час надання звітності» (розділ 510.01 Єдиної бази податкових знань), з іншого — поширювали цей висновок тільки на ст. 126 ПКУ, продовжуючи наполягати на застосуванні штрафів за ст. 127 ПКУ (розділ 110.31 ЄБПЗ). Крім штрафу, платник податків, що не перерахував до бюджету податковий платіж до або одночасно з виплатою дивідендів, має сплатити пеню, нараховану на суму такого авансового внеску.

Було б непогано тепер, ураховуючи пряму згадку в ст. 126 ПКУ авансових платежів із податку на прибуток, саме їй надати пріоритет перед ст. 127 ПКУ, коли ставитиметься питання щодо відповідальності за несвоєчасну сплату «дивідендного» авансового внеску з податку на прибуток. Такий розвиток подій, зізнаємося, був би на руку платникам податків, адже ст. 126 ПКУ передбачає менші штрафи в порівнянні зі ст. 127 ПКУ. Щоправда, законодавець і цього разу залишив податковим органам зачіпку. Справа в тому, що в ст. 126 ПКУ розмір штрафу прив'язано до суми погашеного податкового боргу. Коли ж йдеться про суму авансових платежів, що сплачуються за п.п. 153.3.2 ПКУ, то податковий борг, під яким розуміється сума погодженого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 ПКУ), не виникає.

Відзначимо також, що одночасно з появою в ст. 126 ПКУ застереження про авансові внески з податку на прибуток із неї зникла ч. 2, яка так і не встигла запрацювати, що передбачала з 01.01.2013 р. спеціальний штраф за несвоєчасну сплату авансових внесків із плати за користування надрами для видобутку корисних копалин (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55). Тому не виключаємо, що штраф за дивідендний аванс буде стягуватись, як було раніше, за ст. 127 ПКУ.

До змін, що розглядаються, залізничники користувалися тільки п.п 136.1.22 ПКУ, згідно з яким вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одної залізниці або підприємства залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування за рішенням Укрзалізниці є доходом, що не бере участь у визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Така передача вважається операцією безоплатної передачі та призводить до зміни балансової вартості відповідної групи основних засобів у приймаючої сторони та сторони, що передає рухомий склад.

Підпункт 136.1.16 ПКУ доповнено ще одним випадком, коли безоплатно отримані основні засоби з метою експлуатації є доходом, що не бере участь у визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток: у разі отримання підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств, утримувалися за їх рахунок та передані для експлуатації підприємствам залізничного транспорту за рішенням таких підприємств.

Тепер у підприємств залізничного транспорту загального користування при безоплатному отриманні коштів транспортної інфраструктури від інших підприємств за їх рішенням:

(1) при отриманні дохід не виникає (абз. 4 п.п. 136.1.16 ПКУ);

(2) отримані основні засоби підлягають амортизації (абз. 9 п. 144.1 ПКУ);

(3) дохід виникає в момент нарахування амортизації та в сумі нарахованої амортизації (абз. 4 п. 137.17 ПКУ);

(4) сума амортизації відображається у витратах (п.п. 138.4. або 138.5 ПКУ).

Тобто, виходить, що при безоплатному надходженні основних засобів транспортної інфраструктури підприємства залізничного транспорту не відображають доходи на момент їх отримання. Доходи визнаватимуться поетапно (за частинами) — у сумі нарахованої «податкової» амортизації на такі об'єкти одночасно з її нарахуванням. Ці зміни набули чинності з 12.08.2012 р.

З п. 152.3 ПКУ виключено абзаци, що містили вимоги щодо подання додатка ОК.

Нагадаємо, що з 1 січня 2012 року платники податку на прибуток зобов'язані були подавати до податкового органу перелік доходів та витрат в розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені з таким контрагентом. Для надання таких відомостей декларацію з податку на прибуток за допомогою наказу МФУ від 21.12.2011 р. № 1684 було доповнено новим додатком — додатком ОК.

Тепер же, зважаючи на виключення цієї вимоги, тим підприємствам, у яких у числі контрагентів є і єдиноподатники, заповнювати додаток ОК не потрібно буде вже до декларації за три квартали 2012 року .

З 01.07.2012 р. запрацювали зміни, унесені Законом № 4834 до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ : з I півріччя 2012 року платникам податків із доходом за 2011 рік 1 млн грн. і більше збитки, що виникли станом на 01.01.2012 р., потрібно переносити на майбутні періоди за особливими правилами. Згідно з цими правилами такі збитки погашаються впродовж 4 років (у 2012 — 2015 рр.) рівномірно по 25 %. Причому у випадку, якщо 25 % від'ємного значення протягом «останнього» 2015 року не погашається, то на 2016 рік сума таких непогашених «старих» збитків не переноситься — тобто остаточно зникає.

Тепер же п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ трохи підкориговано: по-перше, уточнено, що збитки станом на 01.01.2012 р. беруться з урахуванням збитків станом на 01.01.2011 р. (абз. 6); по-друге (про це ми попереджали вас і в статті «Шанс для старих збитків: формуємо правильне від'ємне значення об'єкта оподаткування» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 57, с. 10), внесено коригування, що дають право таким платникам переносити непогашені протягом 2015 року збитки (що виникли станом на 01.01.2012 р.) на наступні податкові періоди, до повного їх погашення (абз. 10).

З 12.08.2012 р. для єдиноподатників уведено дві додаткові групи роботи на єдиному податку: для фізосіб — група 5, а для юросіб — група 6. Для цих груп введено й свої ставки оподаткування. Докладніше нові умови роботи на єдиному податку розглянемо в таблиці.

Нові умови роботи на єдиному податку

Як випливає з п.п. 298.1.5 ПКУ, за умови дотримання платником єдиного податку вимог, установлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, установленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675) до органу ДПС не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

Тому для тих, хто бажає щонайшвидше, а саме з 4 кварталу 2012 року перейти до нової групи (фізособам — до групи 5, а юрособам — до групи 6), подати заяву про перехід (з цією метою у її п. 5.2 робиться відповідна позначка) слід не пізніше 14 вересня 2012 року.

Щодо зміни єдиноподатниками групи в обов'язковому порядку, зокрема при перевищенні ними гранично допустимого доходу, то для уникнення анулювання свідоцтва єдиноподатники-фізособи групи 3 та єдиноподатники-юрособи групи 4 можуть подати заяву про зміну групи (фізособи на 5, юрособи на 6) не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому сталося перевищення доходу. А от уже з групи 5 та групи 6 необхідно буде перейти на загальну систему з 1-го числа місяця, наступного за кварталом, у якому утворилося перевищення.

І ще один момент для новостворених : зареєстровані у встановленому законом порядку суб'єкти господарювання, які протягом 10 днів із дня держреєстрації подали заяву на застосування спрощеної системи оподаткування 3-6 груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх держреєстрації (п.п. 298.1.2 ПКУ).

Цією порцією змін підкориговано деякі ставки плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, і так само коригуючі коефіцієнти, що застосовуються до таких ставок. Нагадаємо, що зміни з цього податку пов'язано більшою мірою з припиненням дії норм розд. Х ПКУ, що регулює справляння рентної плати. Із 01.01.2013 р. суб'єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину, стануть в збільшеному розмірі сплачувати плату за користування надрами.

Крім того, скасовано особливі правила сплати цього податку, що повинні були застосовуватися з наступного року згідно зі змінами, унесеними Законом № 4834 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55, с. 46). Якщо раніше для них було передбачено сплату авансових внесків щомісячно авансовими внесками (до 30 числа кожного місяця, а в лютому — до 28 або 29 числа) з остаточним розрахунком у строк, установлений для сплати податків за квартальний податковий (звітний) період, то тепер цю вимогу виключено. З 1 січня 2013 року платники сплачуватимуть плату за користування надрами протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за звітний період (квартал), визначену в такому Розрахунку.

Надання податкової звітності такими платниками відбуватиметься за загальновстановленими правилами, передбаченими в пп. 263.11.1 та 263.11.2 ПКУ.

Низку змін унесено Законом № 5083 і до розділу IV ПКУ, що визначає порядок оподаткування доходів фізичних осіб. Частина з них має «косметичний» характер, на них зупинятися не будемо. Приділимо увагу тільки значним змінам.

1. Згідно зі зміненим п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ до оподатковуваного доходу фізичної особи не включається сплачена працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), пенсійних внесків, якщо така сума не перевищує 15 % нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фонду банківського управління, але не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет на відповідний рік, в розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Отже, починаючи з серпня 2012 року гранична величина для невключення до оподатковуваного доходу страхових платежів (внесків, премій), внесків до фонду банківського управління визначається як 5-кратний розмір мінімальної зарплати, установленої у відповідному місяці. Нагадаємо, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI розмір мінімальної заробітної плати в серпні — вересні 2012 року складає 1102 грн., у жовтні — листопаді 2012 року — 1118 грн., у грудні 2012 року — 1134 грн. Згідно з попередньою редакцією п.п. 164.2.16 ПКУ ця межа дорівнювала сумі, визначеній абзацом першим п.п. 169.4.1 ПКУ (у 2012 році — 1500 грн.). Як бачимо, межу значно збільшено.

2. Перелік неоподатковуваних доходів доповнив інвестиційний прибуток від операцій із казначейськими зобов'язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, у тому числі від змін курсу іноземної валюти. Відповідні зміни внесено до п.п. 165.1.52 ПКУ.

3. Доповнено перелік доходів, що обкладаються за ставкою 5 %. До їх числа потрапив дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій із облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти (новий абзац десятий п. 167.2 ПКУ).

4. Новації торкнулися порядку оподаткування іноземних доходів. Нагадаємо, що за загальним правилом у випадку, якщо джерело виплати будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та обкладається за ставками, установленими в п. 167.1 ПКУ, тобто 15 % та 17 % (абзац перший п.п. 170.11.1 ПКУ). Як виняток згідно з новим абзацом другим п.п. 170.11.1 ПКУ дохід у вигляді дивідендів з іноземним джерелом їх виплати обкладається за ставкою, установленою п. 167.2 ПКУ, тобто 5 %. Отже, тепер немає відмінностей між порядком оподаткування дивідендів із джерелом походження з України та іноземними дивідендами — ті та інші обкладаються за ставкою 5 %.

Вищезазначені зміни до розділу IV ПКУ почнуть діяти з моменту набуття чинності Законом № 5083.

З 1 січня 2013 року:

— із п.п. 164.2.18 ПКУ зникнуть доходи від здавання (продажу) брухту чорних металів. Проте поки що це не означає, що такі доходи обкладатися податком на доходи фізичних осіб не будуть. Адже до переліку неоподатковуваних доходів законодавець їх не переніс. Водночас у переліку оподатковуваних доходів є інші доходи (п.п. 164.2.19 ПКУ), куди цілком можуть підпадати доходи від здавання (продажу) брухту чорних металів до того часу, поки їх прямо не вкажуть серед неоподатковуваних доходів;

— згідно з новою редакцією п.п. 165.1.25 ПКУ до оподатковуваного доходу платника податків не потраплятиме сума доходу, отримана ним за здані (продані) вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, уключаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код УКТ ЗЕД 8548 10 21 00), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код УКТ ЗЕД 8548 10 91 00), та брухт дорогоцінних металів, проданий НБУ. До вказаної дати п.п. 165.1.25 ПКУ дозволяє не включати до оподатковуваного доходу суму доходу, отриману платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину та побутові відходи, за брухт дорогоцінних металів, проданих НБУ.

Остаточно забувається Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII. Нагадаємо, з набуттям чинності ПКУ він залишався діяти в частині, що стосується правового статусу органів державної податкової служби, у тому числі податкової міліції. Тепер функцію з регулювання й цих питань теж бере на себе ПКУ. Так, зокрема, у Кодексі з'явиться норма, що закріплює детальний перелік із 38 пунктів функцій органів державної податкової служби (ст. 19¹). Також ПКУ поповниться двома новими розділами:

— розділом XVIII-1 «Посадові особи органів державної податкової служби та їх правовий і соціальний захист»;

— розділом XVIII-2 «Податкова міліція».

Цікава ситуація склалася з розподілом повноважень між Мінфіном та ДПСУ. Як напевно помітили наші читачі, у якийсь момент щодо більшої частини питань, раніше врегульованих наказами ДПАУ (або в «новітній час» уже ДПСУ), замість останніх стали з'являтися накази Мінфіну. Це в першу чергу виявилося під час затвердження форм податкової звітності, що з'являлися саме під грифом Мінфіну. Така ситуація з урахуванням того, що до останніх змін функцію затвердження форм податкової звітності було закріплено за ДПСУ, викликала, як мінімум, подив. Виявилось, практика значно випередила законодавче регулювання.

І от тільки тепер Законом № 5083 законодавець змінює розподіл сфери компетенції між Мінфіном та іншими органами, наділяючи його, зокрема, повноваженнями щодо:

— затвердження форм податкових декларацій (п. 46.5 ПКУ) і навіть надання в разі потреби методрекомендацій щодо їх заповнення (п.п. 12.3.6 ПКУ);

— затвердження порядку повернення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов'язань (п. 43.5 ПКУ);

— встановлення порядку ведення обліку платників податків та зборів (п. 63.10 ПКУ) тощо.

Правда, нове формулювання п. 46.4 ПКУ, згідно з яким «якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (у колишній редакції — центральним контролюючим органом), збільшує або зменшує його податкові зобов'язання усупереч нормам ПКУ з такого податку або збору, він має право вказати на цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації», може стати перешкодою для надання подібного зауваження щодо тих форм, які затверджувалися ще ДПАУ і так і не були перезатверждені Мінфіном. Це, наприклад, стосується Декларації з акцизного податку, форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1030, Податкового розрахунку за формою № 1-ДФ, затвердженого наказом ГНАУ від 24.12.2010 р. № 1020, та деяких інших форм звітності.

Щоб уникнути непорозумінь, уточнимо, що повноваження щодо затвердження узагальнюючих податкових консультацій залишилося за ДПСУ.

Серед інших змін, що торкнулися порядку адміністрування податків та зборів, слід зазначити:

1. Виключення повноваження щодо здійснення контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юросіб та фізосіб — підприємців (п.п. 20.1.29 ПКУ). Таке коригування можна пояснити між іншим тим, що після змін, що набрали чинності більше року тому і мали на меті скасування свідоцтв про державну реєстрацію, на момент перевірки на руках у платника податків може й не бути документа, що підтверджує його держреєстрацію, у вигляді виписки або витягу з Єдиного держреєстру. Та й необхідності підтверджувати факт держреєстрації перед податковим органом немає жодної.

2. У платників податків тепер є п'ять робочих днів (замість колишніх трьох) на надання до податкового органу документів, зазначених в акті перевірки відсутніми. Зазначений термін відраховується від дня отримання платником податків акту перевірки.

3. Судячи з усього, у найближчих планах — створення органів ДПС в округах (їх повноваження поширюватимуться на два та більше регіони). Отже, з їх появою стануться деякі зміни в структурі оскарження податкових повідомлень — рішень або тих чи інших дій податкових органів на місцях: замість обласної ДПС скаргу треба буде подавати до такого окружного податкового органу (у разі його створення). В останній частині — все як і раніше: скарга на рішення окружного органу ДПС подається до ДПСУ.