Ви нам писали. Повернення передоплат та оплат за товари і послуги

Повернення передоплат та оплат за товари і послуги

Під час підготовки редакційного коментаря до листа НБУ від 05.03.2012 р. № 25-310/528-2500 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 43) стала зрозумілою необхідність додаткового висвітлення теми повернення грошових коштів за товари/послуги з особливим акцентуванням на взаємозв’язок між формою (готівковою, безготівковою) внесення грошей та формою їх повернення покупцю/замовнику. Як відомо, з боку податківців давно відзначаються невиправдані обмеження права самостійного вибору споживачами та торговцями форми розрахунків між ними під час повернень грошових коштів. Більше того, в окремих випадках банки також наполягають на безготівкових поверненнях, якщо оплата здійснювалася за платіжною карткою, що обслуговується ними. Актуальність заявленої теми підтвердилася запитанням читача, тому було вирішено не відкладати її в довгий ящик.

Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 1023— Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону від 12.05.91 р. № 1023-XII.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Інструкція № 22 — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Порядок № 614 — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Лист № 14083 — оглядовий лист ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572.

Запитання, поставлене на форумі газети «Податки та бухгалтерський облік» (www.nibu.factor.ua/forum/), таке: якщо покупець заплатив за товар банківською платіжною картою (БПК), то:

1) чи можна на його вимогу повернути гроші за товар, що повертається ним, готівкою з каси;

2) як учинити в разі відсутності в РРО необхідної суми грошових коштів;

3) що робити під час здійснення повернення в безготівковій формі в разі, якщо немає грошей на тому поточному рахунку, на який раніше було зараховано оплату?

Логічно припустити, що читача, найімовірніше, цікавить відповідь із позиції торговельного підприємства — саме в діяльності таких підприємств подібні ситуації виникають найчастіше. Водночас проблема повернень стосується й підприємств, що надають послуги населенню. Проте, щоб не відводити розмову вбік, перш за все розглянемо правовідносини, що виникають у сфері роздрібної торгівлі, а про послуги поговоримо додатково за необхідності. І почнемо з декількох загальних моментів, що мають місце під час здійснення розрахунків.

Очевидно, що не можна розглядати нюанси здійснення розрахунків у роздрібній торгівлі та сфері послуг без згадки про необхідність застосування під час таких розрахунків реєстраторів розрахункових операцій. Згідно зі ст. 3 Закону про РРО обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені в фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій установлено для тих суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.

При цьому з визначення терміна «розрахункова операція»* зі ст. 2 зазначеного Закону випливає, що такий обов’язок виникає незалежно від того, готівкову чи безготівкову (платіжними картками, платіжними чеками, жетонами тощо) форму розрахунку обрав покупець під час оплати товарів (послуг). Крім того, РРО слід застосовувати також у разі видачі коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), причому знову ж таки незалежно від того, готівкою чи безготівково (шляхом зарахування коштів на картку) відбувається таке повернення.

* Наведемо це визначення повністю, оскільки на нього доведеться неодноразово посилатися: «розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця».

Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює розрахунки з покупцями через РРО**, то й повернення грошових коштів у зв’язку з поверненням товару/відмовою від послуги йому потрібно зареєструвати в РРО (правда, не в усіх випадках, а тільки тоді, коли така операція відповідає визначенню розрахункової операції — на цьому ми ще зупинимося).

Під час оформлення повернень у РРО реєструють від’ємну суму та роздруковують фіскальний чек видачі грошових коштів (форма № ФКЧ-2, установлена Порядком № 614), який видають покупцю. Якщо касовий апарат не накопичує від’ємні суми в фіскальній пам’яті, то видача готівки оформляється як «службова видача». Застосування операції «сторно» не допускається.

Питання про те, наскільки жорстко пов’язано форму оплати за товар/послугу (готівкову чи безготівкову) з формою, у якій має відбуватися повернення грошових коштів, є предметом дослідження цієї статті, але перш ніж переходити до нього, розглянемо для кращого розуміння, за яких ситуацій у суб’єктів господарювання виникає необхідність повернення грошових коштів.

Ситуацій, коли законодавство зобов’язує суб’єктів господарювання в роздрібній торгівлі та сфері послуг повернути покупцю/замовнику грошові кошти, не так уже й багато. Перерахуємо їх:

(1) повернення грошових коштів за товар, що повертається:

— неналежної якості, якщо виявлено істотні недоліки товару (ст. 8 Закону № 1023);

— належної якості, якщо товар не підійшов за тими чи іншими параметрами й у продажу немає аналогічного (ст. 9 цього Закону).

Оскільки для цілей цієї статті не має значення, відбувається повернення коштів за якісний чи неякісний товар, то акцентувати на цьому увагу не будемо;

(2) повернення грошових коштів у разі зменшення ціни, коли споживач, виявивши певні (що не вважаються істотними) недоліки товару (наданої послуги), звертається до продавця (виконавця) з вимогою про пропорційне (відповідне) зменшення ціни згідно з ч. 1 ст. 8 (ч. 3 ст. 10) Закону № 1023;

(3) повернення авансу за неотриманий товар, наприклад, у разі непостачання товару в строк (ч. 2 ст. 693 ЦКУ);

(4) повернення грошових коштів у разі надання послуг. Тут можна говорити тільки про повернення авансу за послуги, що фактично надані не були, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦКУ послуга споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, отже, некоректно говорити про повернення послуги (і грошей за неї) в разі, якщо цю послугу насправді було надано.

Додатково слід виокремити ситуацію, коли згідно з ч. 4 ст. 10 Закону № 1023 за наявності в наданій послузі істотних недоліків споживач вимагає розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків. Існує важлива відмінність між розірванням договору купівлі-продажу товару та договору про надання послуг: в останньому випадку не повертаються раніше сплачені грошові кошти, а відбувається відшкодування збитків (цей момент має значення для вирішення питання про застосування РРО, про що скажемо нижче).

Щоб ніхто із суб’єктів господарювання не залишився без уваги, розглянемо нюанси повернення грошових коштів у всіх перерахованих ситуаціях.

Незалежно від того, чи вноситься оплата за товари (послуги) в готівковій чи в безготівковій (за допомогою БПК) формі, застосування РРО є обов’язковим, оскільки така господарська операція вкладається у визначення розрахункової операції. Очевидно, що інші безготівкові способи оплати, наприклад, унесення готівки до каси банку для зарахування на рахунок одержувача, до необхідності використання РРО продавцем не приводять.

Щодо повернень грошових коштів, то тут слід розрізняти не стільки форму розрахунків (хоча і вона, безумовно, має значення), скільки, у першу чергу, за що саме відбувається таке повернення.

Повернення оплати за товар (ситуація (1)). Тут жодних сумнівів немає: видача готівкових коштів за товар, що повертається покупцем, або оформлення при цьому розрахункових документів для перерахування коштів у банк покупця з позиції Закону про РРО є розрахунковою операцією. У зв’язку з цим особи, які здійснюють таке повернення, зобов’язані проводити зазначені операції через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видавати особі, яка повертає товар, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Часткове повернення оплати за товар/послугу (ситуація (2)). При буквальному прочитанні ця ситуація не відповідає визначенню розрахункової операції, оскільки тут ідеться про зменшення ціни за товар/послугу, що не супроводжується поверненням товару/відмовою від послуги. Незважаючи на це податківці, напевне, вимагатимуть, щоб повернення готівкою або безготівкове повернення на картку проводилося з використанням опломбованого та зареєстрованого у установленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій. Як чинити за наявності таких вимог контролюючих органів, кожному суб’єкту господарювання доведеться вирішувати самому.

Повернення передоплати за товар (ситуація (3)). Якщо йдеться про повернення передоплати готівкою за товар, що фактично знаходився у продавця і покупцю не передавався, то така операція не відповідає визначенню розрахункової операції, наведеному в ст. 2 Закону про РРО. Адже для того щоб така операція вважалася розрахунковою, повинен мати місце факт видачі готівкових коштів за раніше оплачений, отриманий покупцем і повернений тепер продавцю товар. А в цьому випадку жодного руху товару не відбувається, продавець просто повертає покупцю грошові кошти у розмірі внесеної передоплати (авансу).

Отже, видача готівки покупцю в разі повернення раніше внесеної ним передоплати за товар не потребує обов’язкового застосування РРО — при її виконанні цілком можна обмежитися виписуванням видаткового касового ордера. На наш погляд, операція з повернення «неотовареної» передоплати не вважатиметься розрахунковою і тоді, коли продавець повертає гроші назад на картку покупця. Інакше кажучи, проводити таке безготівкове повернення через РРО також не потрібно — досить підготувати платіжне доручення на перерахування грошових коштів із поточного рахунку продавця на картковий рахунок* покупця.

* На сьогодні правильна і повна назва цього рахунка — «поточний рахунок, операції з якого можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних коштів» (див. про це в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 74, с.4), але ми для зручності користуватимемося його старою назвою.

Проте не зайвим буде застерегти наших читачів, що податкові органи на місцях мають із цього приводу свою точку зору. Так, вони категорично стверджують, що використовувати РРО в таких ситуаціях усе ж потрібно, оскільки повернення грошових коштів (передоплати) покупцю за товар, на їх думку, є саме розрахунковою операцією. І, як наслідок, до тих суб’єктів господарювання, які проводять такі операції без РРО, податківці застосовують відповідні штрафні санкції (інформацію про чинні зараз розміри штрафів за порушення у сфері РРО див. у статті, опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 66, с. 11).

Безперечно, позиція податкових органів з цього питання не витримує жодної критики, проте саме в такому вигляді вона міститься в листі № 14083 (див. пп. 2.2.55 і 2.2.147). У ньому, зокрема, говориться, що у вичерпному переліку випадків звільнення суб’єктів господарювання від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок під час проведення розрахунків, що міститься в ст. 9 Закону про РРО, випадок незастосування РРО в разі повернення покупцю готівкових** грошових коштів за не отриманий ним товар не названо. Тому, швидше за все, суб’єкти господарювання будуть змушені відстоювати свою правоту в суді.

Повернення передоплати за послугу (ситуація (4)). Якщо суб’єкту господарювання доводиться повертати аванс за послугу, яка з тих чи інших причин ним фактично не надавалася, то таке повернення вважається розрахунковою операцією, оскільки, як зазначалося вище, у поняття розрахункової операції входить, крім іншого, видача грошових коштів за ненадану послугу (див. посилання на с. 38). Отже, повертати частковий чи повний аванс за ненадану послугу доведеться із застосуванням РРО. Цей висновок справедливий як при готівковій, так і безготівковій (шляхом зарахування на картковий рахунок) формі повернення.

Додамо, що той окремий випадок, що описано в кінці попереднього розділу статті, — відшкодування збитків при виявленні істотного недоліку в наданій послузі — однозначно не підпадає під визначення розрахункової операції. Адже в цьому випадку йдеться не про повернення грошових коштів, раніше сплачених за послугу, а саме про відшкодування збитків, навіть якщо ці суми виявляться рівні між собою. Отже, ті виконавці послуг, які через певні обставини застосовують реєстратори розрахункових операцій, виплату такого відшкодування можуть проводити без РРО як готівкою з каси підприємства за видатковим касовим ордером, так і безготівковим перерахуванням грошових коштів.

З необхідністю залучати РРО під час повернення оплат/передоплат начебто розібралися. А що все-таки можна сказати про форму здійснення таких повернень? Чи можна готівкові надходження повернути безготівково і, навпаки, безготівкові — готівкою?

Існує усталена думка, що суб’єкти господарської діяльності, які застосовують в обов’язковому порядку реєстратори розрахункових операцій, не можуть на свій розсуд змінювати форму (готівкову на безготівкову і навпаки), у якій відбуватиметься повернення грошових коштів. При такому підході, якщо в будь-якій із чотирьох розглянутих вище ситуацій повернення грошей підлягає проведенню через РРО, це означає, що повернути їх можна тільки так, як їх було сплачено: якщо готівкою, то готівкою, якщо за допомогою БПК, то назад на БПК.

Підстави для цього за бажання можна знайти у визначенні розрахункової операції (див. посилання на с. 38), у якому попарно згруповано пряму (оплата товару) і зворотну (повернення грошових коштів) операції для готівкових розрахунків і розрахунків за допомогою БПК. У ньому, зокрема, сказано, що розрахункова операція в разі застосування платіжної картки — це оформлення розрахункового документа з оплати в безготівковій формі товару банком покупця, а при поверненні товару — оформлення розрахункових документів із перерахування грошових коштів у банк покупця.

Зазвичай вважається, що ця сукупність є нероз’єднуваною: якщо покупець сплатив товар карткою, то і в разі повернення товару він має отримати «безготівкові» гроші на свій картковий рахунок. Проте, неупереджена відповідь на запитання, винесене в підзаголовок, полягає в тому, що чинне законодавство не обмежує суб’єкта господарювання в праві застосувати в цьому випадку як безготівкову (шляхом зарахування грошових коштів на банківський, у тому числі картковий, рахунок покупця — фізичної особи, якщо той у нього є), так і готівкову форму розрахунку (шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства).

Пояснюється це досить просто: згідно зі ст. 526 ЦКУ будь-яке зобов’язання (і повернення передоплати у тому числі) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, які зазвичай пред’являються.

Оскільки цивільне законодавство не встановлює конкретного способу виконання зобов’язання з повернення авансу, то, отже, на перше місце виходять умови договору між продавцем та покупцем. Це означає, що виходячи з принципу свободи договору, що є одним з основних принципів зобов’язальних правовідносин, сторони мають право припинити зобов’язання, що існує між ними, будь-яким не забороненим законом способом, причому не лише шляхом сплати грошових коштів боржником кредитору, але й, наприклад, заліком зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦКУ), новацією, тобто заміною первинного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦКУ), прощенням боргу (ст. 605 ЦКУ) тощо.

Якщо сторони все ж домовляться про виконання грошового зобов’язання з повернення авансу в грошовій формі, то жодних обмежень щодо форми розрахунків (готівкової або безготівкової) при цьому не існує. Більше того, Закон про РРО, на який полюбляють посилатися прибічники протилежного підходу, також не містить норми, яка б прямо запроваджувала будь-які обмеження із цього приводу. У визначенні розрахункової операції говориться всього лише про різновиди розрахункових операцій, але не про заборону торговцю виплатити покупцю готівку в разі повернення товару, оплаченого за безготівковим розрахунком. На жаль, час від часу податківці підіймають нездоровий ажіотаж довкола питання, що розглядається нами, що й примушує окремих торговців відмовляти покупцям у їх законному праві вибору форми розрахунків у разі повернення товару/послуги.

Справедливості ради слід зауважити, що свого часу ДПАУ демонструвала досить зважений, на наш погляд, підхід до зазначеної проблеми (див. п.п. 2.2.45 листа № 14083): «якщо передоплата за товар (послуги) здійснювалася в безготівковій формі, то повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється в безготівковій формі через установу банку або в разі готівкової форми розрахунків або використання банківської платіжної карти — із застосуванням РРО та оформленням відповідного розрахункового документа (касового чека РРО)». Незважаючи на те, що наведена вище цитата грішить правдою в частині необхідності тотального застосування РРО в разі повернення грошових коштів (нашу позицію з цього приводу викладено в попередньому розділі статті), у частині, що стосується свободи вибору форми розрахунків, вона абсолютно вірна.

Правда, у діючому на той час Положенні про порядок емісії платіжних карт та здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженому постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137 (втратило чинність із 19.07.2010 р.), прямо зазначалося, що повернення коштів за повернений товар, неотриману (неякісну) послугу здійснюється шляхом їх зарахування на картрахунок у порядку, визначеному правилами платіжної системи, або готівкою, якщо це не суперечить правилам платіжної системи.

На сьогодні нове Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів та здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223, таких норм не містить, хоча це й не означає заборони на повернення готівкою коштів, оплачених за допомогою БПК.

Проте консультація з відомчого видання ДПАУ (див. «Вісник податкової служби України», 2010, № 15, с. 42) під заголовком «Повернення грошових коштів готівкою через касу підприємства, раніше перерахованих суб’єктом господарювання через установу банку, є порушенням чинного законодавства», свідчить про кардинальну зміну позиції центрального податкового органу. Причому зі змісту цієї консультації нам здалося, що в ній не розмежовуються ситуації (як ми зробили це вище), коли покупцеві просто повертаються гроші до виконання договору купівлі-продажу товару/надання послуги і коли таке повернення пов’язане з поверненням товару продавцю. Вердикт податківців зводиться до того, що повертати гроші, отримані в безготівковій формі, слід теж у безготівковій формі через установу банку.

Із цього приводу можемо сказати тільки одне: як випливає з преамбули Закону про РРО, установлення способу виконання зобов’язань (у готівковій або безготівковій формі) не входить до його сфери регулювання, а значить, аргументи податківців помилкові. Проте, якщо суб’єкт господарювання вирішить до них дослухатися, то йому не зайвим буде перед цим визначитися, чи потрібно в тому чи іншому випадку повернення грошових коштів застосовувати РРО (у цьому йому допоможе попередній розділ цієї статті). Якщо без РРО можна обійтися, то, судячи з усього, перевіряючі не будуть заперечувати проти заміни безготівкового повернення на готівкове. Якщо ж застосування РРО обов’язкове, то навряд чи варто розраховувати на пом’якшення їх позиції щодо незмінності форми розрахунків у разі повернення грошових коштів у порівнянні з формою, у якій їх було отримано.

Припустимо, що продавець проігнорував заборону ДПСУ і погодився з вимогою покупця про повернення грошей готівкою, незважаючи на те, що їх було сплачено раніше за допомогою БПК. Проте, як виявилось, у цей момент в скриньці РРО недостатньо готівки. Яким чином можна вирішити ситуацію, що склалася, — у цьому полягає друге запитання нашого читача, до розгляду якого ми й перейдемо.

Почнемо з того, що відповідно до ч. 7 ст. 8 та ч. 3 ст. 9 Закону № 1023 грошові кошти, сплачені за товар, продавець має повернути покупцю в день розірвання договору, тобто в день повернення товару. Якщо можливості повернути гроші цього дня у продавця немає, то їх повернення може бути здійснене в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше 7 днів.

Керуючись цими нормами, продавець має право запропонувати покупцю перенести строки повернення грошей, сплачених ним за товар, на інший день (у межах зазначених 7 днів). Якщо покупець продовжує наполягати на невідкладній видачі йому грошей за повернутий товар того ж дня, касиру доведеться звернутися з проханням до бухгалтерії, щоб із каси підприємства було видано певну суму готівки для повернення її покупцю. Якщо в підприємства немає необхідної суми, її слід отримати в обслуговуючому банку, після чого оприбуткувати в основній касі.

Видачу грошових коштів із каси підприємства має бути оформлено видатковим касовим ордером. Унесення готівки до скриньки РРО касир здійснить за допомогою операції «Службове внесення». Тоді цього ж дня необхідну суму буде повернено покупцю з обов’язковим застосуванням РРО.

Безпосередньо видача грошових коштів покупцю за повернутий товар здійснюється відповідно до п. 4.7 Порядку № 614. Як уже наголошувалося, існує два способи оформлення повернення коштів залежно від технічних можливостей конкретного реєстратора розрахункових операцій:

— або шляхом реєстрації від’ємної суми (роздруковується фіскальний чек видачі коштів), якщо РРО підприємства забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків;

— або шляхом реєстрації видачі коштів за допомогою операції «Службова видача», якщо РРО підприємства не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків.

А от реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно» п. 4.7 Порядку № 614 не дозволяє.

Не виключено, що ні в касі підприємства, ні на поточному рахунку цього дня не виявиться достатньої суми для повернення її покупцю. Тоді, якщо покупець не погодиться почекати деякий час (наприклад, 1 — 2 дні), підприємству нічого не залишиться, як запозичити суму, якої бракує, у когось зі своїх працівників або засновників. У такій ситуації з працівником (засновником) необхідно укласти договір позики. Про порядок відображення безпроцентної позики в податковому та бухгалтерському обліку ми писали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 51, с. 35, а про те, що в разі отримання та повернення позикових коштів РРО не застосовується, — у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 97, с. 28.

Приймання таких коштів до каси підприємства має бути оформлено прибутковим касовим ордером, а видача їх касиру РРО — видатковим касовим ордером. При цьому внесення готівки до скриньки РРО потрібно буде здійснити за допомогою операції «Службове внесення».

Не забудьте такий важливий момент: коли сума коштів, що повертаються покупцю, перевищує 100 грн., продавець-касир зобов’язаний скласти акт про видачу коштів (докладніше про нього див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 66, с. 25), який потім передається до бухгалтерії, де має зберігатися протягом 3 років. За відсутності бухгалтерії такий акт підклеюють до останньої сторінки КОРО.

До речі, можлива і зворотна ситуація до тієї, що розглянута вище: продавець, побоюючись штрафів із боку контролерів, вирішує повернути гроші в безготівковій формі, проте на тому поточному рахунку, на який свого часу зараховувалися кошти з картки покупця, не вистачає коштів для проведення повернення. Наскільки це критично? Розберемося з третім, останнім, запитанням читача.

Саме по собі це запитання, звичайно ж, тривіальне. Очевидно, що в цьому випадку слід діяти з урахуванням тих же норм Закону № 1023, на які ми спиралися під час відповіді на попереднє запитання. Інакше кажучи, у торговця є законні 7 днів, протягом яких він зобов’язаний забезпечити повернення грошових коштів споживачу. Якщо він не впевнений, що необхідну суму буде накопичено на поточному рахунку, що обслуговує операції за БПК, то слід поклопотатися про поповнення цього рахунку шляхом:

— перерахування грошових коштів з іншого поточного рахунку (у цьому ж банку або в інших банках);

— поповнення готівковими грошовими коштами з каси підприємства;

— унесення готівки, отриманої за договором позики від когось із працівників (засновників) підприємства.

Цікавішою є така ситуація: що робити, якщо до моменту повернення грошей споживачу договір еквайрингу з банком з тих чи інших причин розірвано, поточний рахунок у цьому банку закрито й підприємство більше не приймає до оплати БПК? Сліпо виконуючи вимоги податківців щодо повернення безготівкових коштів тільки в безготівковій формі, можна отримати парадоксальний результат: після розірвання договору еквайрингу в підприємства немає можливості повернути гроші споживачам, які скористалися БПК для оплати товару/послуги.

Звичайно ж, це не так, але описана ситуація ще раз підкреслює, що ДПСУ помиляється в своєму прагненні обмежити право вибору форми розрахунків у разі повернення грошових коштів.

Відзначимо, що, крім варіанта повернути споживачу гроші готівкою, існує все ж спосіб здійснити таке повернення через будь-який банк без відкриття фізичній особі банківського рахунка (він знадобиться обережним торговцям). Як випливає з пп. 3.11 та 3.12 Інструкції № 22, розрахунки з такою особою здійснюються шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на вказаний цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату таких коштів готівкою. При цьому строк, протягом якого можна отримати такі готівкові кошти, не має перевищувати 30 робочих днів із дня їх надходження до банку або вказаної платником дати валютування, після чого банк одержувача зобов’язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платнику. Крім того, існує можливість повернення авансу в безготівковій формі через підприємство поштового зв’язку, яке, у свою чергу, виплатить отримані кошти фізособі готівкою (див. п. 3.13 Інструкції № 22).