Податок на прибуток. Облік витрат орендаря на страхування орендованого майна

Облік витрат орендаря на страхування орендованого майна

Відповідно до ч. 2 ст. 771 ЦКУ договором найму (оренди) або законом на орендаря може бути покладено обов’язок з укладення договору страхування об’єкта, переданого в оренду.

Якщо таку умову, що зобов’язує підприємство-орендаря застрахувати отриману ним в оренду будівлю, у договорі оренди передбачено, то витрати на страхування можна відобразити у складі податкових витрат цього підприємства на підставі п.п. 140.1.6 ПКУ, яким установлено, зокрема, що до витрат платника податків уключаються витрати на страхування майна такого платника, об’єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного або комунального майна за умови, що це передбачено договором. Підтверджують це також представники податкового відомства в консультаціях, опублікованих у журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 48, с. 20; 2012, № 37, с. 34.

При цьому, щоправда, слід мати на увазі, що оскільки витрати на страхування віднесено до витрат подвійного призначення, статус податковоприбуткових вони можуть отримати, тільки якщо:

— пов’язані з господарською діяльністю платника податків, що власне випливає з розшифровки терміна «витрати», наведеної в п.п. 14.1.27 ПКУ;

— підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. В іншому разі шлях до складу витрат їм буде закрито (див. п.п. 139.1.9 ПКУ);

— не перевищують звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення страхового договору (п.п. 140.1.6 ПКУ). Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за погодженням сторін.

У цьому випадку зв’язок витрат на страхування з госпдіяльністю орендаря очевидний, адже орендована будівля використовується під магазин, тобто з метою збуту товарів, тому за наявності відповідних підтвердних документів такі витрати безперешкодно потрапляють до податкових витрат, причому в повному обсязі (зараз не застосовуються обмеження, подібні до тих, що були встановлені п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток щодо добровільного страхування).

І ще. Якщо один і той самий об’єкт майнового страхування застраховано у декількох страховиків, то податківці дозволяють підприємству-страхувальнику включити до податкових витрат страхові платежі щодо такого об’єкта, сплачені кожному з цих страховиків, у розмірі страхової суми, що не перевищує вартість такого об’єкта. Сумі перевищення в податкових витратах місця немає (див. консультації, опубліковані в журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 2, с. 17; 2012, № 38, с. 34).

При визначенні періоду, за підсумками якого суми страхових платежів потрапляють до податкових витрат, а також їх місця в декларації з податку на прибуток слід ураховувати, з якою метою використовується орендоване майно, щодо якого укладено договір страхування, — для загальновиробничих, адміністративних потреб або з метою збуту продукції.

У ситуації, що розглядається, орендована будівля використовується під магазин, тобто у збутових цілях, тому витрати на її страхування включаються до витрат на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ) та відображаються в рядку 06.2 декларації з податку на прибуток підприємства.

У цьому випадку витрати на сплату страхових платежів вважаються іншими (див. п. 138.1 і п.п. 140.1.6 ПКУ), у зв’язку з чим можуть визнаватися в періоді їх здійснення відповідно до правил ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ). У контексті п. 7 П(С)БО 16 це означає, що такі витрати слід відображати в періоді їх нарахування згідно з договором страхування.

Проте тут потрібно пам’ятати ось про що. Якщо платник податків — страхувальник сплатив страховикові страхові платежі за строками сплати, що ще не настали (тобто здійснено одномоментну передоплату за тривалий період чи навіть за весь період дії договору страхування), розмір таких страхових платежів, які можуть обліковуватися страхувальником у складі витрат звітного періоду, та дата їх відображення мають визначатися шляхом розподілу сплаченої суми між відповідними звітними (податковими) періодами. На це вказують податківці в консультаціях, розміщених у розділі 110.07.12 ЄБПЗ та в журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 48, с. 19.

При цьому в бухгалтерському обліку суми страхових платежів, сплачені наперед, слід відображати за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» з наступним поетапним уключенням до складу відповідних витрат.

Приклад. Підприємство, що орендує будівлю під магазин, 20.11.2012 р. уклало зі страховою компанією договір страхування цього об’єкта. Строк дії договору — 1 рік.

Згідно з умовами договору сплата страхових платежів (страхових премій) здійснюється щомісячно рівними частинами або за бажанням страхувальника одноразово. Черговий платіж має здійснюватися не пізніше 27 числа кожного місяця.

Підприємство 27.11.2012 р. (у строк сплати першого страхового платежу) перерахувало страховику страхові платежі наперед за весь рік, тобто за весь період дії договору, у сумі 12000 грн.

Відповідальність страховика за цим договором настає з 01.12.2012 р. та діє по 30.11.2013 р.

За таких обставин до складу витрат 2012 року платник податків — страхувальник має право включити лише 1/12 суми здійсненого страхового платежу (12000 грн. : 12 міс.). Відповідно у 2013 році до складу витрат можна буде включити:

— за підсумками I кварталу — 3/12 суми здійсненого страхового платежу;

— за підсумками півріччя — 6/12 суми здійсненого страхового платежу;

— за підсумками трьох кварталів — 9/12 суми здійсненого страхового платежу;

— за підсумками року — 11/12 суми здійсненого страхового платежу.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Порядок обліку витрат на страхування орендованого майна

Наталя Білова, економіст-аналітик