Правові питання. Директор здав в оренду автомобіль

Директор здав в оренду автомобіль

Чинне законодавство не обмежує фізособу, яка обіймає посаду директора на підприємстві (утім, як і будь-якого іншого найманого працівника), у здійсненні такої операції, як надання свого автомобіля в оренду своєму підприємству. Такий договір, незалежно від того, на який строк він укладається, потребує нотаріального посвідчення (див. детальніше «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 92).

Єдине, що слід урахувати додатково: директор та підприємство, на якому він працює, є пов’язаними особами (п.п. 14.1.159 ПКУ). Проте цей факт не є перешкодою для укладення договору оренди автомобіля. Він указує лише на оподаткування зазначеної операції: підприємство не зможе віднести до витрат суму орендної плати в розмірі, що перевищує рівень звичайних цін. У решті діють загальні умови оподаткування подібних операцій.

Утім, не все так безхмарно. Значно проблемнішим є питання про те, чи може одна і та сама особа (у нашому випадку — директор) підписати договір від обох сторін — і від орендодавця, і від орендаря. Питання вкрай дискусійне, поки що не отримало однозначної відповіді ані на практиці, ані в теорії.

Так, можна зустріти твердження на користь того, що одна і та сама особа може підписати договір і як орендодавець (як проста фізична особа — власник автомобіля), і як орендар (як керівник підприємства, уповноважений виступати в договірних відносинах від його імені). Прихильники такого підходу вказують, що в цьому випадку для цілей правого регулювання має місце фікція: орендодавцем є проста фізособа, а орендарем підприємство. І не важливо, що від імені підприємства діє та сама людина, адже правові статуси в неї різні.

Відразу попередимо: учиняти так ризиковано. Річ у тім, що вищі судові інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 238 ЦКУ, говорять про неможливість підписання договору від обох сторін однією і тією самою особою. Нагадаємо: відповідно до зазначеної норми представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтресах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом. Отже, особа, яка є директором, не може підписувати договір від обох його сторін — і від орендаря, і від орендодавця (наприклад, постанова ВГСУ від 09.09.2008 р. № 12/122). Інакше договір може бути визнано недійсним (див. постанови ВГСУ від 26.01.2010 р. № 17/75, від 02.02.2011 р. № 32/233-10, від 21.05.2012 р. № 5010/868/2011-9/37).

Наведемо один із найцікавіших в аспекті цього питання витягів із рішення ВГСУ:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

(витяг)

<…> суд касаційної інстанції звернув увагу на встановлені законодавством обмеження щодо представництва осіб при вчиненні правочинів.

Так, норми ч. 3 статті 238 ЦК України передбачають, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

<…> При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам представлюваного, в тому числі на користь інших осіб, уключаючи і тих, представником яких він одночасно є.

<…> норми ч. 3 ст. 238 ЦК України встановлюють самостійну заборону для представника вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом. Тобто вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один і той самий представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Оптимальним вбачається варіант, коли у статуті повноваження на підписання договорів надано не лише директору, а й, наприклад, його заступнику. Інакше приймати рішення про укладення договору та надавати повноваження на його підписання доведеться загальним зборам учасників товариства. Обхід цього обмеження шляхом видачі директором довіреності, що уповноважує певну особу діяти від імені підприємства при укладенні договорів, є, з юридичної точки зору, зовсім не досконалим. Великою мірою, обов’язки директора здійснювати представництво інтересів підприємства перед третіми особами мають особистий характер (загальні збори уповноважили саме директора на їх виконання, а не будь-яку іншу особу). Видача подібної довіреності можлива тільки у випадку, якщо статут таку можливість директору надає. В іншому разі — загроза все та сама: визнання договору оренди недійсним.

Інша альтернатива: директор як власник автомобіля може видати довіреність на розпорядження ним будь-якій третій особі. І вже така особа виступатиме на стороні орендодавця при укладенні відповідного договору.

Олена Уварова, юрист