Роз’яснення щодо практичного застосування окремих нормативно-правових актів НБУ
Лист від 05.12.2012 р. № 29-209/12263
У зв’язку із запитами банків щодо практичного застосування окремих норм постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті»* (далі — Постанова № 475) та постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 № 476 «Про порядок виплати переказів із-за кордону фізичним особам»** (далі — Постанова № 476) Національний банк України надає такі роз’яснення.
* Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233.
** Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1922/22234.
Про практичне застосування норм Постанови № 475:
1. Про здійснення продажу іноземної валюти залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності резидентів.
Постанова № 475 не містить винятків щодо нездійснення продажу надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами. Усі надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та у російських рублях у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами підлягають обов’язковому продажу на загальних підставах незалежно від виду зовнішньоекономічної діяльності резидентів.
Незалежно від наявності у клієнта перед банком зобов’язань за кредитними, депозитними та іншими договорами надходження в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів підлягають обов’язковому продажу в порядку, встановленому Постановою № 475.
2. Про запровадження 90-денного строку розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 475 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Таким чином, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії Постанови № 475, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.
3. Про зняття експортних операцій з контролю в період дії Постанови № 475.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями*** банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. Таким чином, у разі проведення обов’язкового продажу надходжень у іноземній валюті, банк знімає відповідну експортну операцію резидента з контролю після зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту, одержаного внаслідок обов’язкового продажу іноземної валюти, на поточні рахунки цього резидента.
*** Затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за № 338/3631 (зі змінами).
4. Чи підлягають обов’язковому продажу кошти в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та у російських рублях, що надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і які підлягають подальшому перерахуванню власникам коштів?
У разі якщо відповідно до норм цивільного законодавства та укладених договорів право власності на кошти в іноземній валюті не належить резидентам-посередникам, такі надходження підлягають подальшому перерахуванню на рахунки їх власників. Уповноважені банки, які обслуговують цих власників, здійснюють обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог Постанови № 475.
Обов’язковий продаж винагороди в іноземній валюті за надання посередницьких послуг, що надходить на користь резидентів-посередників, здійснюють уповноважені банки, що обслуговують цих посередників.
5. Чи підлягають обов’язковому продажу кошти в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та у російських рублях, що були перераховані на користь нерезидента і повернулися у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання повністю або частково не виконані?
Кошти в іноземній валюті, що були куплені і перераховані на користь нерезидента та повернені на адресу резидента у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання між сторонами частково або повністю не виконані, підлягають продажу відповідно до вимог пунктів 7 та 8 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою*.
* Затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (зі змінами).
Власні кошти резидента, що були перераховані на користь нерезидента та повернені на адресу резидента, не підлягають обов’язковому продажу відповідно до вимог Постанови № 475.
6. Про здійснення обов’язкового продажу валютної виручки, що надходить на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України.
Такі надходження підлягають продажу на загальних підставах відповідно до вимог Постанови № 475.
У разі якщо виручка в іноземній валюті надійшла на рахунок резидента, відкритий за межами України, резидент здійснює обов’язковий продаж наступним чином: перераховує суму в іноземній валюті, необхідну для обов’язкового продажу, в уповноважений банк або здійснює обов’язковий продаж за рахунок коштів в іноземній валюті, розміщених на власних поточних рахунках в уповноваженому банку.
Перерахування резидентом іноземної валюти з рахунку, відкритого за межами України, має бути здійснено не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування валютної виручки на цей рахунок.
Відповідальність за недотримання вимоги щодо обов’язкового продажу покладається на цього резидента.
Про практичне застосування норм Постанови № 476:
1. Про виконання вимог пункту 1 Постанови № 476 в частині продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за меж України на користь фізичних осіб.
Наголошуємо, що вимога щодо продажу на міжбанківському валютному ринку України поширюється на усі надходження із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150000 гривень за місяць.
2. Про зарахування гривневого еквіваленту від продажу надходжень в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів.
Гривневий еквівалент від продажу надходжень в іноземній валюті на користь фізичних осіб повинен бути зарахований на будь-який власний поточний рахунок фізичної особи в гривнях, відкритий в уповноваженому банку, який здійснив продаж іноземної валюти.
Перерахування гривневого еквіваленту від продажу надходжень в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб, відкриті в інших банках, не допускається.
3 . Про виконання вимог пункту 1 Постанови № 476 у частині зарахування гривневого еквіваленту від продажу надходжень в іноземній валюті із-за меж України на користь фізичних осіб, у разі відсутності у цих фізичних осіб відкритого поточного рахунку у гривнях.
Уповноважені банки терміново мають інформувати клієнтів — фізичних осіб про зміни в нормативно-правових актах Національного банку України, що регулюють порядок здійснення переказів в іноземній валюті, зокрема в частині введення норми щодо продажу надходжень із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150000 гривень за місяць.
У разі якщо фізична особа — отримувач переказу має в уповноваженому банку рахунок в іноземній валюті і була ідентифікована банком, уповноважений банк, для зарахування гривневого еквіваленту від продажу надходжень в іноземній валюті, відкриває такій особі поточний рахунок у гривнях.
Укладання договору банківського рахунку в гривнях здійснюється під час першого звернення такої особи до банку.
У разі якщо фізична особа — отримувач переказу не має в цьому банку рахунків і не була ідентифікована банком, уповноважений банк зараховує гривневий еквівалент від продажу надходжень в іноземній валюті на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» до моменту звернення фізичної особи до банку для відкриття поточного рахунку в гривнях. Якщо клієнт не звернувся до банку, то банк здійснює купівлю іноземної валюти за рахунок цієї гривні та повертає іноземну валюту ініціатору переказу з урахуванням вимог статті 31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Роз’яснення щодо практичного застосування норм Постанови № 476 надається в доповнення до листа Національного банку України від 28.11.2012 № 29-209/11992.
Директор Генерального департаменту
грошово-кредитної політики О. Щербакова
коментар редакції
НБУ роз’яснює правила застосування останніх валютних новацій
Не минуло й місяця після появи резонансних постанов НБУ, що «порадували» нас тимчасовим (на 6 місяців) скороченням строків розрахунків у ЗЕД, відновленням обов’язкового продажу інвалютної виручки, а також запровадженням обов’язкового продажу інвалютних надходжень в еквіваленті 150 тис. грн./міс. і вище для фізосіб. Про певні особливості та проблеми їх практичного застосування йшлося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 95. Водночас небагатослівність та неточність формулювань цих нормативних актів викликали низку запитань, для вирішення яких потрібне було оперативне втручання НБУ. На щастя, довго чекати не довелося і вже сьогодні вашій увазі пропонується думка цього відомства щодо деяких з них.
1. Інвалютна виручка від продажу робіт/послуг: продаж обов’язковий?
Це запитання є одним з найбільш обговорюваних. У його основі лежить формулювання п. 4 постанови № 475, де йдеться про інвалютну виручку виключно від продажу товарів. Разом з тим, що вважати товаром у контексті цього нормативного акта, у ньому не уточнюється і, крім того, у постанові відсутнє посилання на нормативне джерело термінів, що використовуються. У зв’язку з цим на практиці склалися два підходи: прихильники «вузького» тлумачення наполягали на тому, що товари слід відокремлювати від робіт/послуг, а тому виручка від реалізації останніх обов’язковому продажу не підлягає (що логічно, оскільки нормативні акти, на виконання яких затверджено постанову, товари та роботи/послуги називають окремо).
У свою чергу, з протилежного боку висловлювалася думка про те, що термін «товари» слід розглядати крізь призму Закону про ЗЕД, згідно зі ст. 1 якого такими слід вважати в тому числі роботи та послуги. Причому банки первісно зайняли саме цю позицію.
Що стосується НБУ , то судячи з усього, він підтримує «широкий» підхід. Цього висновку дозволяє дійти вказівка чиновників на обов’язковість продажу інвалютної виручки незалежно від виду ЗЕД-діяльності, тоді як у числі видів такої діяльності у ст. 4 Закону про ЗЕД називається і купівля/продаж послуг. Крім того, цей висновок прямо підтверджується думкою, наведеною в четвертому запитанні листа: щодо продажу інвалюти, що надходить як винагорода за посередницькі послуги (див. далі).
У цій частині листа НБУ також уточнив, що обов’язковий продаж інвалютної виручки застосовується незалежно від наявності зобов’язань за кредитними, депозитними та іншими договорами.
2. Скорочення строків розрахунків у ЗЕД до старих операцій не застосовується
Ще одне популярне запитання полягає в тому, чи поширюється скорочення строків розрахунків у ЗЕД, установлене п. 3 постанови № 475, на операції, що розпочалися до набуття ним чинності, тобто до 19.11.2012 р. Відповідаючи на нього, чиновники були послідовними та, по суті, підтвердили наші очікування: зокрема про те, що 90-денний строк повинен застосовуватися до операцій, що розпочалися з 19.11.2012 р., тоді як строк розрахунків за «старими» операціями, як і раніше, становить 180 календарних днів .
Водночас НБУ справедливо звернув увагу на те, що в цілях застосування цього правила ключову роль відіграє не дата укладення договору, а момент здійснення відповідної операції (вивезення товару, складання акта, перерахування передоплати). Отже, якщо, наприклад, ЗЕД-договір на продаж послуг було укладено 16 листопада, тоді як акт складено 19 листопада, оплата за нього повинна надійти в межах 90 календарних днів.
3. Зняття із ЗЕД-контролю при надходженні інвалютної виручки
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136, у загальному випадку експортна операція знімається з контролю після зарахування виручки на поточний, як правило, інвалютний рахунок. У зв’язку з цим у суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності могли виникнути побоювання щодо зняття із ЗЕД-контролю операцій після запровадження обов’язкового продажу інвалюти: адже в такому разі на поточний інвалютний рахунок надходить лише частина виручки, тоді як проданий залишок зараховується на інший, гривенний рахунок. У цій частині листа НБУ ці побоювання розвіяв.
Ми ж вважаємо за важливе додатково підкреслити таке: згідно з п. 7 постанови № 475 інвалютну виручку має бути продано не пізніше наступного робочого дня після її зарахування на розподільний рахунок, що фактично може «з’їсти» один день із граничного строку ЗЕД-розрахунків.
4. Транзитна інвалюта продажу не підлягає
НБУ підтвердив нашу думку про те, що транзитна інвалюта, що надходить на рахунок посередника, обов’язковому продажу не підлягає (аналогічне правило діяло і в минулому, зокрема, до 2005 року). Зумовлений цей висновок тим, що для посередника такі суми не є виручкою.
У такому разі, як зазначає НБУ, цю суму має бути продано при її надходженні власнику цих коштів (наприклад, комітенту) банком, що його обслуговує (причому нагадуємо, що згідно з п.п. «а» п. 5.3 Інструкції № 492 закордонна інвалюта, що надходить від посередника, також проходить через розподільний рахунок).
Крім того, посереднику-резиденту необхідно враховувати, що:
1) на думку НБУ, його винагорода (якщо вона формується в інвалюті) підлягає обов’язковому продажу. Проте, зауважимо, подібна ситуація здебільшого матиме місце, якщо замовником виступає нерезидент;
2) обов’язок з дотримання строків розрахунків у ЗЕД покладається на нього (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 38, с. 21).
5. Повернення інвалюти в разі невиконання зобов’язань
Ці суми не є виручкою, а тому на них приписи п. 4 постанови № 475 не поширюються. Водночас у подібній ситуації включається норма п. 7 розд. III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281: після змін, унесених постановою № 475, вона встановлює, що при поверненні резиденту інвалюти (придбаної та перерахованої на користь нерезидента) унаслідок невиконання зобов’язань, вона підлягає продажу не пізніше наступного робочого дня (раніше на це надавалося 5 робочих днів). При цьому додатково варто зауважити, що при утворенні в подібному випадку додатної курсової різниці, вона підлягає перерахуванню до держбюджету.
6. Продаж інвалютних надходжень на користь фізосіб
НБУ також спробував роз’яснити деякі питання щодо застосування постанови № 476: зробив він це в листі, що коментується, а також у листі від 28.11.2012 р. № 29-209/11992. У цих листах важливо виділити таке: якщо в якомусь місяці сума інвалютних надходжень досягне або перевищить еквівалент 150 тис. грн., продажу підлягатиме лише сума перевищення. Крім того, на увагу заслуговує те, що якщо фізособа відкриває поточний інвалютний рахунок, але при цьому поточного рахунка в національній валюті в цьому банку не має, то останній, судячи з усього (за умови ідентифікації цієї особи), зобов’язаний його відкрити, причому незалежно від наявності інвалютних надходжень, що становлять або перевищують еквівалент 150 тис. грн.
Віталій Смердов
