Чим запам'ятався 2012 рік

Чим запам’ятався 2012 рік

Напередодні Нового року прийнято підбивати підсумки року, що минає. Не можна сказати, що 2012 рік був для бухгалтерів якимсь неординарним. Безперечно, 2011 рік з Податковим кодексом, що набрав чинності, був набагато напруженішим. Утім, певні важливі події у 2012 році все-таки відбулися. Отже, не порушуючи традицію, пригадаємо, чим запам’ятався 2012 рік, що минає.

Наталя БІЛОВА, Анатолій БОБРО, Катерина СКРИПКІНА, Віталій СМЕРДОВ, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

Податки у 2012 році

Рік 2012 був відзначений деякими змінами в податковому законодавстві. Перелічимо основні з таких новацій.

Ставка податку на прибуток. З 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. ставка податку становила 21 % (див. п. 10 підрозд. 4 розд. XX ПКУ).

Вартісний критерій для основних засобів. Вартісний критерій при зарахуванні об’єктів до складу основних засобів із 1 січня 2012 року становить 2500 грн. (див. п.п. 14.1.138, п. 14 підрозд. 4 розд. XX ПКУ).

Загальновиробничі витрати. Законом № 4834 врегульовано питання про віднесення до податкових витрат нерозподілених постійних загальновиробничих витрат: з 01.07.2012 р. вони (за аналогією з бухобліковим порядком) уключаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення (п. 138.4 ПКУ).

Операції з іноземною валютою. З 1 липня 2012 року завдяки змінам, унесеним Законом № 4834 до абзацу четвертого п.п. 153.1.4 ПКУ , що розкриває поняття «балансова вартість іноземної валюти», при придбанні іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду стала включатися додатна або від’ємна різниця між курсом придбання іноземної валюти (тобто комерційним курсом) та курсом НБУ, що діяв або на дату звітного балансу, або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Змін зазнав і порядок обліку продажу іноземної валюти: з 01.07.2012 р. платник податків відображає згорнутий результат операції — різницю між доходом від продажу (тобто сумою гривень, отриманою від такого продажу протягом звітного періоду), який формується, як правило, виходячи з комерційного курсу, та балансовою вартістю валюти, визначеною за офіційним курсом НБУ, на дату здійснення цієї операції .

Докладніше порядок обліку операцій з іноземною валютою розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 63, с. 36.

Скасування заборони на «єдиноподаткові» витрати. Завдяки Закону № 4014 з 1 січня 2012 року знято будь-які обмеження на бізнес-контакти з фізособами-підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Із цієї ж дати платники податку на прибуток зобов’язані були подавати до податкового органу перелік доходів та витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включалися операції, здійснені з таким контрагентом. Такий перелік було реалізовано за допомогою наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1684 у формі Додатка ОК до декларації з податку на прибуток.

Згодом із п. 152.3 ПКУ було виключено норми, що містили вимоги щодо подання Додатка ОК. У зв’язку з цим підприємствам, в яких серед контрагентів були і єдиноподатники, заповнювати та подавати з декларацією за три квартали 2012 року Додаток ОК уже було не потрібно.

Безоплатне отримання основних засобів підприємствами залізничного транспорту. При безоплатному надходженні основних засобів транспортної інфраструктури підприємства залізничного транспорту з 12.08.2012 р. не відображають доходи на момент їх отримання. Такі доходи стали визнаватися поетапно (частинами) — у сумі нарахованої податкової амортизації на такі об’єкти, одночасно з її нарахуванням.

Ремонтні витрати в межах 10 % ліміту. Законом № 4834 підкориговано формулювання «ремонтного» п. 146.12 ПКУ: фразу «відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені» замінено фразою «відноситься платником податку до складу витрат». У результаті з 01.07.2012 р. витрати на ремонт основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 % ремонтний ліміт, стали відображатися у складі податкових витрат за загальними правилами.

Детально з питаннями податкового обліку ремонтних витрат ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 73, с. 16.

Торішні збитки. З 01.07.2012 р. запрацювали зміни, унесені Законом № 4834 до п. 3 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ : з I півріччя 2012 року платники податків з доходом за 2011 рік 1 млн грн. і більше збитки, що виникли станом на 01.01.2012 р., повинні переносити на майбутні періоди за особливими правилами. Згідно з цими правилами такі збитки погашаються впродовж 4 років (у 2012 — 2015 рр.) рівномірно по 25 %. Причому, в разі якщо 25 % від’ємного значення протягом «останнього» 2015 року не погашається, то на 2016 рік сума таких непогашених «старих» збитків не переноситься — тобто остаточно пропадає.

Згодом п. 3 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ було підкориговано:

— по-перше, було уточнено, що збитки станом на 01.01.2012 р. беруться з урахуванням збитків станом на 01.01.2011 р. (абзац шостий);

— по-друге, надано право платникам переносити непогашені протягом 2015 року збитки (що виникли станом на 01.01.2012 р.) на наступні податкові періоди, до повного їх погашення (абзац десятий).

З механізмом перенесення «старих» збитків минулих років можна ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55, с. 12; № 57, с. 10.

«Ціннопаперові» збитки. У листі від 09.08.2012 р. № 320/0/71-12/15-1217 головний податковий орган висловив свою позицію щодо обліку від’ємного фінрезультату від операцій із цінними паперами та деривативами (станом на 1 січня 2012 року) у податкових деклараціях за звітні періоди починаючи з I півріччя 2012 року. На думку податківців, із цих сум у податковій декларації з податку на прибуток ураховується лише 25 %. На те, що цей висновок більш ніж сумнівний, ми вказали в коментарі до цього листа (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 71, с. 13). Насправді «ціннопаперові» збитки не є від’ємним значенням об’єкта оподаткування, про яке йдеться в п. 3 підрозд. 4 розд. XX ПКУ. Із нашою думкою повністю згоден і Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики (див. лист від 10.09.2012 р. № 04-39/10-990 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 79, с. 11).

Внесок ТМЦ до статутного капіталу. В Узагальнюючій податковій консультації щодо обліку товарно-матеріальних цінностей та цінних паперів, внесених до статутного фонду платника податку, затвердженій наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. № 573 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 58, с. 5), податківці погодилися з тим, що внесення ТМЦ до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою при їх розміщенні (пряма інвестиція), має компенсаційний характер. У зв’язку з цим собівартість таких отриманих ТМЦ у разі використання їх у госпдіяльності емітента включається до складу його витрат у загальновстановленому порядку.

Докладніше питання збільшення статутного капіталу господарського товариства розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 96, с. 31.

Безнадійна кредиторська заборгованість за отриманими товарами. Податківці дозволили в разі закінчення строку позовної давності щодо кредиторської заборгованості за отриманими товарами не коригувати витрати, які було сформовано в період дії Закону про податок на прибуток (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку списання кредиторської заборгованості за неоплачені товари, затверджену наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. № 576, у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 58, с. 14).

Безоплатне надання товарів (робіт, послуг). На думку податківців, яку наведено в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), затвердженій наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. № 581 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 58, с. 29), при безоплатному наданні товарів (робіт, послуг) дарувальник повинен відобразити дохід виходячи зі звичайних цін — причому незалежно від податкового статусу одержувача. При цьому він має право врахувати у витратах собівартість переданих товарів (робіт, послуг).

Докладніше ці питання розглянуто, зокрема, у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 60, с. 12, 21.

Пільга для готелів. Як відомо, згідно з п.п. «а» п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року, звільняється від оподаткування прибуток суб’єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель та споруд (за умови, що дохід від реалізації послуг із розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання становить не менше 75 % сукупного доходу такого суб’єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, в якому застосовується пільга).

Законом № 5180 унесено зміни до розд. ХХ ПКУ, якими знижено показник частини доходу від реалізації послуг з проживання із 75 % до 50 % сукупного доходу такого суб’єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, в якому застосовується пільга.

Звіт про використання вивільнених коштів. Починаючи з податкового звітного періоду — I кварталу 2012 року платники податку на прибуток — пільговики подають Звіт про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1685. Докладніше про порядок його заповнення та подання див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 32, с. 24.

Звільнення від «дивідендного» авансового внеску для страховиків. З 04.11.2012 р. п.п. 153.3.2 ПКУ доповнено вказівкою на звільнення страховиків від сплати «дивідендного» авансового внеску. Таке звільнення поширюється і на страховиків, які здійснюють довгострокове страхування життя, а також пенсійне страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення. Нагадаємо: раніше при здійсненні такої діяльності страховики були зобов’язані сплачувати «дивідендний» авансовий внесок (див. лист ДПСУ від 20.12.2011 р. № 9809/7/15-1217).

Разом із тим звільнення, що розглядається, діє лише за умови, що страховик підпадає під дію ст. 156 ПКУ та в межах страхової діяльності (див. «Вісник податкової служби України», 2012, № 2, с. 27). В іншому разі він повинен сплатити «дивідендний» авансовий внесок з прибутку, отриманого від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням.

Норми видачі спецодягу. Як відомо, витрати на спецодяг набувають статусу податково-витратних у разі, якщо вони включені до переліку спеціального одягу, затвердженого КМУ, та передбачені Типовими та галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Міністерство надзвичайних ситуацій України своїми наказами затвердило:

— Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам виробництва нетканих матеріалів (наказ від 06.02.2012 р. № 248);

— Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам нафтогазової промисловості (наказ від 09.07.2012 р. № 962);

— Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам побутового обслуговування (наказ від 08.11.2012 р. № 1315);

— Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам окремих виробництв (наказ від 06.11.2012 р. № 1308). На момент підготовки матеріалу цей наказ ще не набрав чинності.

Із порядком обліку витрат на спецодяг можна ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103, с. 30.

Витрати на відрядження. ДПСУ в листі від 06.03.2012 р. № 3268/5/15-1416 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 53, с. 10) визначилася з деякими витратами на відрядження та дозволила їх урахувати у складі податкових витрат, якщо наказом (розпорядженням) керівника підприємства не передбачено обмеження щодо цих витрат. До числа таких витрат, що отримали «індульгенцію» від ДПСУ, увійшли витрати на оплату:

— користування послугами камери схову;

— користування послугами платного залу очікування;

— послуг сервісних центрів з придбання квитків;

— комісійних зборів, що утримуються перевізником при поверненні проїзного документа в разі скасування відрядження.

Припинення дії «звичайноцінового» п. 1.20 Закону про податок на прибуток. 31.12.2012 р. — останній день дії п. 1.20 Закону про податок на прибуток, який установлював порядок застосування та методи визначення звичайної ціни. З 1 січня 2013 року на зміну йому прийде ст. 39 ПКУ.

Зміни, що набрали чинності з 28.04.2012 р. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» від 24.04.2012 р. № 4661-VI було внесено чергові зміни до ПКУ. Основна частина змін стосується порядку декларування доходів громадян.

1. При нарахуванні доходів з 28.04.2012 р. з метою застосування ставок 15 і 17 % з 10-кратним розміром мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), порівнюється база оподаткування отриманих доходів з урахуванням вимог п. 164.6 ПКУ, а не їх загальна нарахована сума.

2. Платники податків, які протягом податкового (звітного) року отримували від двох та більше податкових агентів доходи у вигляді заробітної плати і винагород за ЦПД, і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2012 році — 128760 грн.), зобов’язані подати декларацію про доходи. У п.п. «є» п. 176.1 ПКУ чітко прописано порядок проведення перерахунку податку на доходи фізичних осіб для таких платників податків. Зокрема, зазначено, що в перерахунку беруть участь лише доходи у вигляді зарплати і винагород за ЦПД. Цей перерахунок платники податків здійснюватимуть в окремому додатку до декларації про доходи. Нові правила декларування для зазначених вище осіб діятимуть при поданні декларації про доходи за підсумками 2012 року.

3. Відповідно до змін, унесених до п. 174.3 ПКУ, від обов’язку подавати річну декларацію про доходи звільнено спадкоємців-резидентів, які сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

4. Державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, кандидати на посади державної служби та до органів місцевого самоврядування, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидати в депутати Верховної Ради АР Крим, народні депутати, кандидати на посаду Прем’єр-міністра України, судді, кандидати на посаду судді та інших осіб не повинні подавати декларацію про доходи до органу ДПС, за винятком випадків, коли обов’язок декларування доходів виникає в них як у звичайних громадян, відповідно до норм ПКУ.

Зміни, що набрали чинності з 01.07.2012 р. Ці зміни було внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI.

1. Відповідно до зміненого п. 177.8 ПКУ суб’єкт господарювання має право не утримувати ПДФО при нарахуванні (виплаті) підприємцю доходів від здійснення ним підприємницької діяльності, якщо такий підприємець надасть копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності. Це означає, що податковий агент не повинен контролювати, чи відповідає вид діяльності, за який здійснюється нарахування (виплата) доходу, видам діяльності згідно з реєстраційною карткою. Отже, для неутримання ПДФО підприємець може надати як копію витягу з Держреєстру, так і копію виписки.

2. Розширено перелік доходів, при отриманні яких платник податків звільняється від обов’язку подавати річну податкову декларацію. Згідно з п. 179.2 ПКУ можуть не подавати річну податкову декларацію фізичні особи, які отримували тільки такі види доходів, як:

— спадщина або подарунок, якщо вони сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об’єкта спадщини або дарування;

— доходи, зазначені в пп. 167.2 — 167.4 ПКУ, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено нормами ПКУ;

— доходи, зазначені в п.п. «є» п. 176.1 ПКУ (заробітна плата і винагороди за договорами цивільно-правового характеру), від двох та більше податкових агентів, якщо їх сума не перевищує 120 розмірів мінімальної зарплати, установленої на 1 січня звітного податкового року.

3. Як виняток до оподатковуваного доходу не включається вартість використання житла, інших об’єктів матеріального чи нематеріального майна, що належить роботодавцю, наданих платнику податків у безоплатне користування, якщо таке надання обумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачено нормами колективного договору або згідно із законом у встановлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ).

Отже, вартість використання житла, інших об’єктів матеріального чи нематеріального майна, наданих працівнику в безоплатне користування, не обкладається ПДФО при одночасному виконанні двох умов:

1) майно належить роботодавцю на праві власності або закріплено за ним на праві господарського відання чи оперативного управління;

2) надання обумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачено нормами колективного договору чи згідно із законом у встановлених ними межах.

При невиконанні хоча б однієї зі згаданих вище умов (майно, що надається, не належить роботодавцю, надання не обумовлене виконанням трудової функції згідно з трудовим (колективним) договором), вартість використання наданого майна потрапляє до оподатковуваного доходу працівника.

З 1 липня 2012 року до оподатковуваного доходу працівника однозначно потрапляє компенсація вартості використання житла, інших об’єктів матеріального чи нематеріального майна, у тому числі й у разі, коли таке використання обумовлено виконанням трудової функції. Відповідно до попередньої редакції п.п. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ компенсація вартості використання зазначеного вище майна звільнялася від оподаткування, якщо її було обумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачено нормами колективного договору чи згідно із законом у встановлених ними межах.

Змінено п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, згідно з яким до оподатковуваного доходу платника податків уключається сума боргу платника податків, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому в разі, якщо кредитор повідомляє боржника про анулювання боргу та відображає суму анульованого боргу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за звітний період, в якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує ПДФО та відображає ці суми в річній податковій декларації. Для того щоб платник податків самостійно сплатив ПДФО та відобразив суму боргу і податку в річній податковій декларації, кредитор має повідомити його рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

4. З 1 липня 2012 року перелік неоподатковуваних доходів доповнено такими доходами:

— суми нарахованої відповідно до закону індексації пенсій, що отримуються з Пенсійного фонду чи бюджету (змінений п.п. «е» п.п. 165.1.1 ПКУ);

— суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються працівникам дипломатичної служби, направленим у довгострокове відрядження (доповнений п.п. 165.1.11 ПКУ);

— доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за винятком доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами розділу IV ПКУ (новий п.п. 165.1.51 ПКУ).;

— інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями НБУ (новий п.п. 165.1.52 ПКУ).

Крім того, звільняються від оподаткування виплати з державного бюджету, пов’язані з виконанням рішень юрисдикційних органів, у тому числі Європейського союзу з прав людини, прийнятих за результатами розгляду справ проти України (п.п. «г» п.п. 164.2.14 ПКУ).

5. Погашення інвестиційного активу його емітентом з метою оподаткування розглядається як продаж інвестиційного активу (п.п. 170.2.2 ПКУ). Відповідно дохід від такої операції враховується при визначенні інвестиційного прибутку.

6. Банк (небанківська фінансова установа) не є податковим агентом у разі успадкування права на вклад у такому банку (небанківській фінансовій установі) згідно зі ст. 1228 ГКУ.

Зміни, що набрали чинності з 12.08.2012 р. Законом № 5083 було внесено зміни й до розділу IV ПКУ, що визначає порядок оподаткування доходів фізичних осіб. Перелічимо найзначніші з них.

1. Згідно зі зміненим п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ до оподатковуваного доходу фізичної особи не включається сплачена роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), пенсійних внесків, якщо така сума не перевищує 15 % нарахованої таким роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який уноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фонду банківського управління, але не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом про Державний бюджет на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків. Таким чином, починаючи із серпня 2012 року гранична величина для невключення до оподатковуваного доходу страхових платежів (внесків, премій), внесків до фонду банківського управління визначається як 5-кратний розмір мінімальної зарплати, установленої у відповідному місяці.

2. Перелік неоподатковуваних доходів поповнився інвестиційним прибутком від операцій з казначейськими зобов’язаннями України, емітованими центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну фінансову політику, у тому числі від змін курсу іноземної валюти (п.п. 165.1.52 ПКУ).

3. Доповнено перелік доходів, що оподатковуються за ставкою 5 %. До їх числа потрапив дохід у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти (новий абзац десятий п. 167.2 ПКУ).

4. Як виняток згідно з новим абзацом другим п.п. 170.11.1 ПКУ дохід у вигляді дивідендів з іноземним джерелом їх виплати оподатковується за ставкою, установленою п. 167.2 ПКУ, тобто 5 %. Таким чином, тепер немає відмінностей між порядком оподаткування дивідендів із джерелом походження з України та іноземними дивідендами — і ті й інші оподатковуються за ставкою 5 %. Нагадаємо, що за загальним правилом у разі якщо джерело виплати будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, установленими в п. 167.1 ПКУ, тобто 15 і 17 % (абзац перший п.п. 170.11.1 ПКУ).

Реєстрація платників ПДВ. Завдяки змінам, унесеним Законом № 4834 до п. 182.1 ПКУ, з 01.07.2012 р. спростилися умови добровільної реєстрації платником ПДВ. Так, якщо особа здійснює оподатковувані операції, але не досягла обсягу, установленого для обов’язкової реєстрації (300000 грн. без урахування ПДВ), вона може добровільно зареєструватися платником податку. При цьому не мають значення ані обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців, ані величина статутного капіталу, ані балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів).

Анулювання ПДВ-реєстрації. У п. 184.2 ПКУ з’явилася пряма вказівка про те, що реєстрація анулюється на дату:

— подання заяви платником ПДВ або прийняття рішення про анулювання реєстрації органом ДПС, якщо у свідоцтві про реєстрацію платника податку не було встановлено граничного строку його дії;

— закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію платника податку;

— указану в судовому рішенні;

— що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ.

Операції, що обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Законом № 4915 унесено уточнення до п.п. 195.1.1 ПКУ, згідно з якими за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені в такий режим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, тобто в разі повернення нерезиденту у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

— вивозяться протягом 6 місяців із дати поміщення їх у митний режим імпорту;

— перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), унаслідок чого були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.

Крім того, дещо підкориговано абз. «г» п.п. 195.1.1 ПКУ, згідно з яким нульова ставка ПДВ застосовується також до операцій з постачання товарів магазинами безмитної торгівлі відповідно до порядку, установленого Кабінетом Міністрів України. У разі подальшого вивезення таких товарів за межі митної території України податок не справляється, у тому числі за нульовою ставкою.

До операцій, що підлягають обкладенню ПДВ за нульовою ставкою, зараховано й надання послуг перевезення пасажирів швидкісними поїздами Інтерсіті+ (п.п. «г» п.п. 195.1.3 ПКУ).

Операції, що не є об’єктом обкладення ПДВ. Перелік операцій, що не є об’єктом обкладення ПДВ (ст. 196 ПКУ), з 01.01.2012 р. доповнено п.п. 196.1.15. Згідно з цим підпунктом не є об’єктом обкладення ПДВ операції з оплати орендної плати або концесійного платежу за договорами відповідно оренди або концесії ЦМК державного або комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями або концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади або органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України чи до місцевого бюджету.

З 01.07.2012 р. завдяки змінам, унесеним Законом № 4834 до абзацу шостого п. 188.1 ПКУ, з бази обкладення ПДВ виведено «суми відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв». Отже, після таких змін законодавства суми компенсації орендодавцю — бюджетній установі комунальних послуг, енергоносіїв та витрат на утримання зданої в оренду нерухомості перестали бути об’єктом обкладення ПДВ (ПДВ не обкладаються).

Операції, звільнені від обкладення ПДВ. З 01.01.2012 р. розширився перелік операцій, звільнених від обкладення ПДВ, наведений у ст. 197 ПКУ. Згідно з доданим до цієї статті п. 197.18 звільнення від обкладення ПДВ стосується ввезення на митну територію України племінних чистопорідних тварин, племінних (генетичних) ресурсів за кодами УКТ ЗЕД 0101 10 10 00, 0102 10 10 00, 0102 10 30 00, 0103 10 00 00, 0104 10 10 00, 0511 10 00 00, 0511 99 85 10, якщо ці операції здійснюються суб’єктами спецрежиму, установленого ст. 209 цього Кодексу. При цьому операції з подальшого постачання вказаних племінних чистопорідних тварин або племінних (генетичних) ресурсів обкладаються ПДВ у загальному порядку.

Згідно з пп. 9, 19 підрозд. 2 розд. XX ПКУ до 1 вересня 2012 року діяла ПДВ-пільга щодо низки операцій, пов’язаних з проведенням чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні.

На період з 01.01.2012 р. до 31.12.2013 р. включно звільнено від обкладення ПДВ постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої обробки (товарні позиції 4101 — 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД), у тому числі операції з імпорту таких товарів. У разі вивезення в митному режимі експорту таких товарів нульова ставка не застосовується (п. 16 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Завдяки змінам, унесеним до ПКУ Законом № 5412, звільняються від обкладення ПДВ операції зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту в порядку, визначеному КМУ (п.п. 197.1.30 ПКУ). Формально пільгові правила набрали чинності з 04.11.2012 р., але до затвердження Кабміном відповідного порядку вони не можуть застосовуватися. До речі, зауважимо, що в результаті цих змін у ст. 197 ПКУ з’явилися два підпункти з однаковими номерами. Річ у тім, що з 31.10.2012 р. Законом № 5414 ст. 197 ПКУ вже було доповнено п.п. 197.1.30, яким надано пільгу ДК «Укроборонпром».

Повне або часткове ПДВ-звільнення. Відповідно до змін, унесених Законом № 4915 до ПКУ, з 08.07.2012 р. будь-яке ввезення/вивезення товарів вважається об’єктом оподаткування з подальшим умовним повним або частковим звільненням від оподаткування згідно зі ст. 206 ПКУ.

Відновлення податкового кредиту. Пунктом 198.5 ПКУ вперше закріплена можливість відновлення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, які не було включено до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, за умови, що такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі при переведенні невиробничих необоротних активів у виробничі. Це стосується також тих товарів/послуг, необоротних активів, що використовувалися в оподатковуваних операціях, але згодом узяли участь у звільнених, неоподатковуваних або ж негосподарських операціях та щодо них було нараховано податкові зобов’язання.

Бюджетне відшкодування. У п. 200.19 ПКУ запроваджено ще один критерій, дотримання якого одночасно разом із рештою критеріїв, перелічених у цьому пункті, потрібне для отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Так, автоматичне бюджетне відшкодування податку можливе для великих платників податків за умови, що вони не декларували від’ємне значення об’єкта оподаткування на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року (див. п.п. 200.19.8 ПКУ).

Згідно зі змінами, унесеними Законом № 4915 до п. 200.8 ПКУ, платнику податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми такого відшкодування, до податкової декларації з ПДВ слід додати розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (на наш погляд, ідеться тільки про експортні митні декларації). Якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, то замість платника податку таку електронну митну декларацію в електронній формі органу ДПС надають митники (у порядку, затвердженому КМУ).

Докладніше питання бюджетного відшкодування ПДВ розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 70.

Податкова накладна. Крім коду УКТ ЗЕД щодо імпортних товарів, згідно з п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ податкова накладна повинна містити ще один обов’язковий реквізит: номер і дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Новий реквізит повинен указуватися при постачанні імпортного товару в податкових накладних, що виписуються з 12.08.2012 р. Проте в листі ДПСУ від 21.08.2012 р. № 1272/0/71-12/15-3117 зазначається, що наразі цей обов’язковий реквізит указувати в податковій накладній не потрібно — доти, доки не буде затверджено нову форму податкової накладної з відповідними графами.

Особливості заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 8, с. 12.

Поряд зі звичайними паперовими податковими накладними дозволено видавати покупцю (за його вибором) податкову накладну в електронній формі. Електронна податкова накладна оформляється з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН. У такому разі складати податкову накладну в паперовому вигляді необов’язково (п. 201.1 ПКУ).

Видача податкової накладної покупцю можлива до її реєстрації в ЄРПН (п. 201.10 ПКУ). Звісно, ідеться про «паперові» податкові накладні.

Згідно з роз’ясненнями ДПСУ, викладеними в листі від 13.01.2012 р. № 1120/7/15-3417-22 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 9), покупці, які отримують податкові накладні (правильно заповнені та за необхідності зареєстровані в ЄРПН) у періодах, наступних за їх складанням, можуть без будь-яких побоювань уключати їх до податкового кредиту при дотриманні загальних вимог до його формування. Для врахування таких запізнілих податкових накладних документального підтвердження факту запізнення більше не потрібно. Нагадаємо: традиційно таким підтвердженням податківці вважали лист із рекомендованим повідомленням про вручення з відбитком календарного штемпеля (див. із цього приводу лист ДПАУ від 22.02.2011 р. № 4905/7/16-1517-10).

Єдиний реєстр податкових накладних. З 1 січня 2012 року в ЄРПН реєструються податкові накладні, сума ПДВ в яких перевищує 10 тис. грн.

Із цієї ж дати обов’язковій реєстрації в ЄРПН підлягають податкові накладні, складені на постачання підакцизних та імпортних товарів, незалежно від суми зазначеного в них ПДВ (п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

Згідно зі змінами, унесеними до п. 201.10 ПКУ Законом № 4834, для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН установлено строк у 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Із нюансами реєстрації податкових накладних у 2012 році можна ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 3, с. 29; № 8, с. 31; № 40, с. 5.

Розподіл «вхідного» ПДВ між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями. Законом № 4834 змінено правила пропорційного розподілу «вхідного» ПДВ у разі використання придбаних та/або виготовлених товарів, послуг та необоротних активів частково в оподатковуваних операціях, а частково — у неоподатковуваних (ст. 199 ПКУ).

Наприклад, серед інших новацій, тепер прямо встановлено, що під розподіл «вхідного» ПДВ та вимоги ст. 199 не підпадають операції, передбачені п.п. 197.1.28 ПКУ (тобто операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифом) у вигляді виробничої дотації з бюджету — «пільгові» операції, звільнені від оподаткування).

Докладніше порядок розподілу «вхідного» ПДВ розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 102.

Туристична діяльність. Завдяки змінам, унесеним до ПКУ Законом № 4834, знято всі питання щодо участі «витратного» ПДВ у розрахунку винагороди туроператора: тепер в абзаці першому п. 207.6 ПКУ чітко визначено, що суми «вхідного» ПДВ за товарами (послугами), які формують турпродукт, не відносяться до податкового кредиту та не включаються до бази обкладення ПДВ. А це означає, що з метою визначення оподатковуваної суми винагороди туроператор бере турвитрати з ПДВ.

Крім того, з 1 липня 2012 року податкові зобов’язання з ПДВ туроператор нараховує за фактом постачання турпродукту (турпослуги), а саме на дату оформлення документа, що підтверджує факт такого постачання, що зафіксовано в абзаці третьому п. 207.6 ПКУ. Тобто загальне правило першої події в цьому випадку для туроператорів не працює.

Зміни, унесені Законом № 4834 до ПКУ, стосувалися і турагентів: з «турагентського» п. 207.5 ПКУ виключено доповнення «комісійна» до слова «винагорода», унаслідок чого «спецтуристичні» ПДВ-норми стали відповідати туристичному та цивільно-правовому законодавству.

Докладніше питання «туристичного» ПДВ розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 65, с. 29.

Транспортно-експедиторська діяльність. ДПСУ роз’яснила порядок обкладення ПДВ транспортно-експедиторської діяльності (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затверджену наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 610). Так, наприклад, вона вважає: якщо перевізником є неплатник ПДВ (у тому числі нерезидент), то вартість його послуг до бази оподаткування експедитора не потрапляє.

Сільгосп-ПДВ . До встановленого ст. 209 ПКУ спецрежимного порядку обкладення ПДВ у сфері сільського та лісового господарства і рибальства у 2012 році зміни вносилися двома законами — № 4915 і № 4834.

Згідно з першим із названих вище законів унесено єдину зміну, а саме: із п. 209.4 ПКУ виключено слова «супутні послуги», унаслідок чого при здійсненні експортних операцій загальний порядок відшкодування ПДВ, оплаченого(нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких уключається до складу виробничих факторів, поширюється тільки на сільськогосподарські товари.

Із новацій, унесених згідно із Законом № 4834, насамперед відзначимо доповнення п.п. «а» п.п. 209.15.1 ПКУ абзацом третім: у разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного(податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Унесено зміни і до абзацу другого цього ж п.п. «а», яким регламентовано порядок визначення показника так званої «сільгосп-частки». Тепер цей ключовий щодо права застосування спецрежимного оподаткування сільгосп-ПДВ критерій визначається виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості всіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Крім того, в абзацах першому і четвертому п. 209.6 ПКУ слова про виробничі потужності та капітальні активи (відповідно) замінено словами про основні фонди.

Докладніше ці новації та їх наслідки висвітлено у статті «Розподіл та коригування сільгосппідприємствами податкового кредиту» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 81, с. 36).

З 1 січня 2012 року до 182 євро за тонну було підвищено ставки акцизного податку на окремі нафтопродукти з переліку, наведеного в п.п. 215.3.4 ПКУ, зокрема, на легкі дистиляти (коди УКТ ЗЕД 2710 11 11 00 і 2710 11 15 00), уайт-спірит (код 2710 11 21 00), середні дистиляти (коди 2710 19 11 00 і 2710 19 15 00), інший гас (код 2710 19 25 00) та інші середні дистиляти (код 2710 19 29 00).

Крім того, з початку 2012 року запрацювали пп. 229.4 і 229.5 ПКУ, якими встановлено особливості оподаткування нафтопродуктів, вироблених в Україні, а також увезених в Україну, що використовуються як сировина для хімічної промисловості.

З 01.01.2012 р. набрали чинності:

— Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів з метою використання як сировини для виробництва у хімічній промисловості, затверджений постановою КМУ від 20.10.2011 р. № 1068 ;

— постанова КМУ «Про отримання, ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів, нафтопродуктів для використання як сировини для виробництва етилену та для виробництва у хімічній промисловості у 2012 році» від 02.11.2011 р. № 1128.

Підвищення ставок акцизного податку стосувалося і спиртових дистилятів, а також спиртних напоїв, отриманих шляхом перегонки виноградного вина або вичавків винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00). На ці продукти в період з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року застосовувалися ставки акцизного податку в розмірі 27 грн. за 1 літр 100 % спирту (див. п. 1 підрозд. 5 розд. XX ПКУ).

Податківці в Узагальнюючій податковій консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПСУ від 16.12.2011 р. № 258 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103, с. 13), фактично визнали, що тимчасове зберігання сміття до його передачі спеціалізованому підприємству розміщенням відходів не вважається, а місця такого тимчасового зберігання не належать до спеціально відведених місць або об’єктів. Отже, об’єкта обкладення екоподатком у суб’єктів господарювання, у діяльності яких утворюються побутові відходи, не виникає.

Щодо цього питання див. також газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 23, с. 46.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. З 04.11.2012 р. лави суб’єктів господарювання, які не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг поповнили фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські дільничні лікарні, амбулаторії, амбулаторії загальної практики сімейної медицини, розташовані в сільській місцевості, за умови, що:

— у сільській місцевості відсутні аптеки або структурні підрозділи аптек;

— роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється працівниками таких пунктів, лікарень, амбулаторій, які мають медичну освіту, виключно за переліком, установленим МОЗ, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, який має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами (п.п. «и» п.п. 267.1.2 ПКУ).

Додаткові групи платників єдиного податку. З 1 січня 2012 року набрали чинності нові правила роботи на спрощеній системі оподаткування .

Первісно для платників єдиного податку було запроваджено чотири групи, три з яких (залежно від певних критеріїв) передбачено для фізичних осіб — підприємців, а четверта відповідно — для юридичних осіб.

А з 12.08.2012 р., завдяки Закону № 5083, з’явилися ще дві додаткові групи роботи на єдиному податку (пп. 5 і 6 п. 291.4 ПКУ):

— група 5 — для фізосіб-підприємців. Її можуть обирати фізособи-підприємці, в яких протягом календарного року чисельність працівників (як і для групи 3) одночасно не перевищує 20 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20 млн грн.;

— група 6 — для юросіб — суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми. У ній можуть працювати юрособи, в яких протягом календарного року середньооблікова чисельність працівників (як і для групи 4) не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20 млн грн.

Ставки єдиного податку, передбачені для платників 5 і 6 груп такі (пп. 1, 2 п.п. 293.3.2 ПКУ):

— 7 % — для платників ПДВ;

— 10 % — для неплатників ПДВ.

Подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Загальносистемники, які бажали отримати право на сплату єдиного податку з 1 січня 2013 року, повинні були подати відповідну заяву про застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше 16 грудня 2012 року, проте оскільки цей день припав на неділю, граничним строком подання цієї заяви була п’ятниця, 14 грудня. Діючим єдиноподатникам для продовження свого статусу на наступний рік таку заяву подавати не потрібно. Про це нагадала Державна податкова служба в м. Києві на своєму сайті (див. http://kyiv.sts.gov.ua/media-ark/news-ark/78724.html).

Штрафні санкції. У 2012 році до платників єдиного податку не застосовувалися штрафні санкції за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку і повноти сплати сум єдиного податку (п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Крім того, згідно з п. 2 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ у 2012 році не застосовувалися норми п.п. 2 п. 293.4 і п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ, а саме:

— платники єдиного податку першої та другої груп не оподатковували за підвищеною 15 % ставкою дохід, отриманий ними від діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку;

— у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, такі єдиноподатники не зобов’язані були переходити на загальну систему оподаткування.

Також за помилки, допущені у 2012 році платниками єдиного податку при веденні книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат, не застосовувалися адміністративні штрафи, передбачені ст. 164¹ КпАП.

Ювелірна діяльність. З 1 липня 2012 року підприємці, які мали намір здійснювати виробництво та реалізацію ювелірних виробів, змогли скористатися правом застосовувати спрощену систему оподаткування, але тільки якщо вибрали виключно групу 3 платників єдиного податку, причому за ставкою 5 % (див. абзац третій п. 293.3 ПКУ). Єдиноподатники першої та другої груп мають право здійснювати лише діяльність з наданням побутових послуг в ювелірній сфері — виготовлення за індивідуальним замовленням ювелірних виробів та/або їх ремонт (пп. 28 і 29 п. 291.7 ПКУ).

З 1 липня в ПКУ з’явився новий п. 323.2, відповідно до якого не вважаються платниками збору водокористувачі, які використовують воду «у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку». При цьому під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» розуміється використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках, а також використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Аналогічним чином доповнено п.п. 324.4.1 ПКУ: збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, «у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку».

У зв’язку з прийняттям Закону № 5406, що набрав чинності з 07.11.2012 р. та яким унесено зміни до Закону України «Про угоди про розділ продукції» від 14.09.99 р. № 1039-XIV, істотно змінено правила оподаткування угод про розподіл продукції (розд. XVIII ПКУ).

Завдяки змінам, унесеним до Закону № 400, збір до Пенсійного фонду тепер сплачується тільки при першій реєстрації легкових автомобілів.

Нагадаємо, що платниками збору є, у тому числі, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі (крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону).

Установлено диференційований розмір ставки залежно від розміру об’єкта оподаткування (вартості автомобіля, що придбавався).

Розміри ставки збору наведемо в таблиці.

Ставки збору до Пенсійного фонду при придбанні легкового автомобіля

Зазначені вище зміни, унесені до Закону № 400, набрали чинності з 04.12.2012 р.

Законом № 5413 з 04.12.2012 р. унесено також зміни до п.п. «г» п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93, згідно з якими знизився розмір державного мита, що сплачується за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів.

Розмір держмита за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів

Бухгалтерський облік

З 1 січня 2012 року діє ст. 12¹ Закону про бухоблік, що регламентує застосування в Україні міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Унаслідок цього із зазначеної дати МСФЗ у цілях підготовки фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності застосовують (див. лист НБУ, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України від 07.12.2011 № 31-08410-06-5/30523, 04/4-07/702, 12-208/1757-14830 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 101, с. 20):

— обов’язково — публічні акціонерні товариства, банки та страховики;

— добровільно — інші підприємства (суб’єкти господарювання, крім бюджетних установ), які самостійно визнали за доцільне використовувати МСФЗ для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 12¹ Закону про бухоблік підприємства, що складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за МСФЗ, повинні проінформувати про це органи статистики (шляхом надсилання листа в передбачені для надання такої звітності строки).

Єдиний соціальний внесок

Протягом 2012 року до Закону № 2464 було внесено низку змін. Нагадаємо про найбільш значущі з них.

1. Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 15.05.2012 р. № 4676-VI, який набрав чинності 12.06.2012 р., як виняток гірничі підприємства мають право сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) у частині нарахувань на виплати, що було нараховано, але не виплачено, а також ЄСВ у частині утримань не пізніше 28 числа місяця, наступного за звітним.

Нагадаємо: ЄСВ у частині нарахувань страхувальники-роботодавці, у тому числі гірничі підприємства, сплачують при кожній виплаті зарплати (доходу), з якої справляється ЄСВ, за винятком випадків, передбачених абзацом другим ч. 8 ст. 9 Закону № 2464.

2. З 12.06.2012 р. набрав чинності також Закон України «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України» від 22.05.2012 р. № 4814-VI, яким передбачено розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків за період до 31 грудня 2010 року, що не погашені на день укладення договору про розстрочення, та списання сум штрафів і пені, пов’язаних із цією заборгованістю, платникам, які виконають умови договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків. Відповідну заяву потрібно було подати до органу Пенсійного фонду протягом 6 місяців із дня набуття чинності зазначеним Законом. Порядок списання сум штрафів та пені платникам, які виконали умови договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків та форму договору затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.07.2012 р. № 12-1.

Умовою для списання штрафів та пені є погашення заборгованості зі сплати страхових внесків відповідно до укладеного договору про розстрочення та недопущення виникнення нової заборгованості зі сплати єдиного внеску за період дії такого договору.

3. Законом України від 18.09.2012 р. № 5292-VI унесено зміни до ст. 9 і 25 Закону № 2464.

Основні зміни стосувалися порядку сплати ЄСВ за себе фізичними особами — підприємцями та особами, які забезпечують себе роботою самостійно. Так, із дня набуття чинності Законом України від 18.09.2012 р. № 5292-VI, а саме з 13.10.2012 р.:

— особи, які забезпечують себе роботою самостійно, зобов’язані сплачувати за себе ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року;

 — фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄСВ за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, щоквартально до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄСВ;

— фізичні особи на загальній системі оподаткування зобов’язані за себе і членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Відповідні зміни має бути внесено до Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Наразі проект постанови правління Пенсійного фонду, яким буде внесено такі зміни, розміщений на офіційному сайті Пенсійного фонду (www.pfu.gov.ua). За усними повідомленнями фахівців Пенсійного фонду, цей документ знаходиться на реєстрації в Мін’юсті. Зауважимо, що положення Інструкції № 21-5 щодо сплати підприємцями авансових внесків з ЄСВ мають залишитися без змін.

Тобто, підприємці-загальносистемники повинні сплачувати ЄСВ протягом року до 15 березня, 15 травня, 15 серпня та 15 листопада у вигляді авансових платежів у розмірі 25 % річної суми ЄСВ, розрахованої від суми, визначеної податківцями для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб. А не пізніше 10 лютого наступного року загальносистемники зобов’язані: провести остаточний розрахунок сум ЄСВ, що підлягають сплаті за підсумками звітного року, та в разі необхідності здійснити доплату ЄСВ.

Єдиноподатники повинні сплачувати ЄСВ щомісячно в розмірі не менше мінімального страхового внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється сплата. А остаточний розрахунок проводиться не пізніше 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Утім, для єдиноподатників він є формальністю.

4. З 6 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VI (далі – Закон № 5492), яким, у тому числі, унесено зміни до Закону № 2464 у частині формування реєстру страхувальників — фізичних осіб та реєстру застрахованих осіб. При формуванні реєстру страхувальників можливість здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера для осіб, які через свої релігійні чи інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера, тепер може підтверджувати відмітка в паспорті або відповідний запис у безконтактному електронному носії паспорта громадянина України про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Персональна облікова картка застрахованої особи, крім інших обов’язкових даних, повинна містити унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серію, номер і назву документа, з якого взято відомості.

Водночас відповідно до розд. V «Перехідні положення» Закону № 5492 документи, що засвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набуття чинності цим Законом, діють до закінчення строку їх дії та не підлягають обов’язковій заміні. Тому новації можуть застосовуватися тільки щодо тих осіб, які отримають документи відповідно до Закону № 5492.

Законодавство про працю

1. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 08.09.2011 р. № 3720-VI (набрав чинності з 06.01.2012 р.) ст. 41 КЗпП було доповнено новою частиною, згідно з якою власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір у разі повторного порушення посадовою особою вимог законодавства у сфері ліцензування та з питань видачі документів дозвільного характеру, передбачених ст. 166¹⁰, 166¹² КпАП.

2. З 13.06.2012 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 17.05.2012 р. № 4711-VI до КЗпП унесено такі зміни:

— ст. 36 КЗпП поповнився новою підставою для припинення трудового договору — набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення (п. 7¹ ч. 1 ст. 36 КЗпП). При цьому у випадках, передбачених пп. 7 і 7¹ ст. 36 КЗпП працівник підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили;

— ст. 41 КЗпП доповнено новою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника (п. 4 ч. 1) — перебування всупереч вимогам Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи (подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права і обов’язки з працівником). При цьому розірвання договору проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

3. 5 лютого 2012 року набрав чинності Закон № 4312. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників.

Закон вводить раніше відсутнє у вітчизняному законодавстві поняття професійного навчання. Роботодавець може здійснювати формальне та неформальне навчання працівників з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності згідно з вимогами законодавства.

Закон № 4312 установлює також умови та порядок проведення атестації працівників. Проведення атестації, як тепер прямо передбачено на законодавчому рівні, — право роботодавця. Для його реалізації роботодавцю необхідно ініціювати включення до колективного договору положень, що визначають категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення, проте при цьому є законодавчий бар’єр: частіше ніж раз на три роки атестація проводитися не повинна. Закон також називає категорії тих працівників, щодо яких атестація проводитися не може (ст. 12).

Зазнав змін порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Як і раніше, висновок атестаційної комісії може стати доказом невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Водночас, якщо до набуття чинності цим Законом результати атестації були достатньою підставою для звільнення (за умови, що неможливе переведення працівника на іншу роботу та отримано згоду профспілки на звільнення // див. докладніше «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 48), то тепер висновок атестаційної комісії про невідповідність працівника обійманій посаді або виконуваній роботі є підставою лише для того, щоб або перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, відповідну його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.

Діяльність суб’єктів господарювання

У 2012 році набрав чинності Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232. Про порядок його застосування див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 14. При цьому варто зазначити, що він поширюється не на всі нещасні випадки, які можуть статися з працівниками. Зокрема, це стосується нещасних випадків під час прямування на роботу або з роботи пішки чи на транспортному засобі, який не належить підприємству та не використовується в його інтересах (такі випадки розслідуються відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 р. № 270).

З 07.03.2012 р. деякі норми Закону про туризм було змінено, унаслідок чого відносини між туристами і туроператорами (турагентами) при відмові від туру було підкориговано. Зокрема, із зазначеної дати перелік обставин, при настанні яких договір на туристичне обслуговування може бути розірвано, став невичерпним. У зв’язку з цим такою обставиною може стати будь-яка подія, що відповідає ознакам істотності згідно з ч. 2 ст. 652 ЦКУ. Водночас турист має право відмовитися від договору і без зміни істотних обставин, але тільки за умови відшкодування туроператору (турагенту) витрат, пов’язаних з такою відмовою, яких той фактично зазнав і документально підтвердив. Про інші наслідки зазначених змін див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22, с. 32.

У першій половині 2012 року вимоги до написання найменування юридичних осіб/відокремлених підрозділів було змінено: зокрема, на зміну вимогам, затвердженим наказом Держкомпідприємництва, прийшов відповідний акт Мін’юсту (наказ від 05.03.2012 р. № 368/5). У цілому його поява не спричинила істотних змін. Разом з тим серед них можна виділити:

1) появу норм стосовно спеціальних вимог, що висуваються до найменувань окремих видів юридичних осіб (установ, комунальних підприємств, повних та командитних госптовариств, банків, торговельно-промислових палат, профспілок тощо);

2) розширення переліку символів, які допускається використовувати при зазначенні найменування;

3) вказівку на можливість зазначення найменування не лише українською, а й додатково англійською мовою (якщо сама юридична особа за своїм бажанням указала два варіанти свого найменування — українською та англійською мовами). У цій частині також варто відзначити, що набуття чинності Законом України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI (далі — Закон про мовну політику) цю ситуацію не змінило — тобто основною мовою для зазначення найменування, як і раніше, є українська;

4) ліквідацію обмежень на кількість символів у найменуванні.

Докладно на цьому питанні ми зупинялися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 23, с. 13. Крім того, відносно недавно цей нормативний акт було доповнено приписами, які встановлюють у тому числі право юридичних осіб на зазначення у своєму найменуванні імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних і святкових дат, назв історичних подій, за умови їх присвоєння відповідно до Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» від 24.05.2012 р. № 4865-VI.

Навесні цього року Законом № 4448 було встановлено мораторій на проведення заходів державного контролю стосовно підприємців (уключаючи єдиноподатників), не зареєстрованих платниками ПДВ, та юридичних осіб — єдиноподатників, котрі сплачують єдиний податок за ставкою 5 або 10 % (виняток становлять позапланові перевірки санітарного законодавства; позапланові перевірки управлінь із захисту прав споживачів, що проводяться за скаргами споживачів; планові та позапланові перевірки органів ПФУ, які проводяться щодо осіб із середнім ступенем ризику). При цьому основною умовою для поширення на зазначених осіб цього мораторію є невіднесення їх діяльності до високого ступеня ризику відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 23.02.2012 р. № 4448-VI. Водночас необхідно враховувати, що, як правило, контролюючі органи схильні заперечувати поширення на них норм цього мораторію. Докладно це питання було розкрито в редакційному коментарі в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 29, с. 5.

З 07.10.2012 р. набрав чинності Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р. № 5203-VI, що має на меті врегулювати основні вимоги до порядку здійснення владних повноважень, які реалізовуються органами держвлади при зверненні до них фізичних та юридичних осіб (зокрема, це стосується різних реєстраційних дій, видачі довідок, сертифікатів, свідоцтв тощо). При цьому, попри те, що на сьогодні його норми мають здебільшого декларативний характер, власне ініціатива впровадження таких дій заслуговує на всілякі похвали. Крім того, цим Законом установлено такі важливі норми:

1) необхідність надання інформації про адмінпослуги, що надаються, та порядок їх отримання шляхом функціонування Реєстру адміністративних послуг (див. http://reestr.center.gov.ua), цілодобової Урядової телефонної довідки, а також через ЗМІ;

2) кожна фізична особа (у тому числі підприємець) має право отримувати адмінпослуги незалежно від реєстрації місця проживання (крім випадків, прямо застережених законом), юридичні особи можуть звертатися за адмінпослугами за місцезнаходженням, або за місцем здійснення своєї діяльності, або за місцезнаходженням відповідного об’єкта, щодо якого здійснюється послуга;

3) адмінпослуги надаються у строки, передбачені законом, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів від дня звернення до відповідного органу із заявою про отримання послуги;

4) плата за адмінпослуги вноситься одноразово за весь комплекс дій, що здійснюються для надання адмінпослуги;

5) керівник відповідного органу має затвердити графік прийому звернень з метою отримання адмінпослуг. Кількість годин прийому має бути не менше 40 годин на тиждень, у тому числі в суботу — не менше шести годин;

6) органи державної влади та місцевого самоврядування не повинні делегувати функції з надання адмінпослуг різним підприємствам, установам, організаціям.

Додаткову інформацію з цього питання див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 101, с. 5.

Із середини грудня цього року набрав чинності основний пакет заборон на куріння, передбачений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» від 24.05.2012 р. № 4844-VI. У тому числі повну заборону на куріння встановлено тепер і для закладів ресторанного господарства (раніше в них могли передбачатися спеціальні місця для куріння), причому вона стосується не лише тютюнових виробів, а й куріння кальянів та електронних сигарет. Водночас від обов’язку розміщення таблички з попередженням «Куріння заборонено!» їх ніхто не звільняв. Стосовно цих та інших питань, пов’язаних з нововведеннями в антитютюновому законодавстві, див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 98, с. 33, № 53, с. 5. На закінчення варто зазначити, що ужорсточення стосуються також реклами та спонсорства тютюнових виробів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, 81, с. 5).

З 18 жовтня цього року до Закону про платіжні системи було внесено зміни, які в тому числі зобов’язали суб’єктів господарювання забезпечити можливість здійснення розрахунків за товари/послуги з використанням електронних платіжних засобів не менш ніж трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система. При цьому, незважаючи на категоричність цих приписів, вважаємо, що говорити про їх виконання варто лише після затвердження відповідних вимог КМУ, чого на сьогодні не зроблено. Зараз же, на наш погляд, потрібно керуватися досі чинною постановою № 878 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 80, с. 3). Нагадуємо, що нею передбачено кілька винятків із загального правила: у тому числі для суб’єктів господарювання, не зобов’язаних застосовувати РРО, підприємств торгівлі з торговельною площею до 20 м² (крім автозаправних станцій) тощо.

Серед «родзинок», що містяться в пакеті зазначених змін, виділяється також надання НБУ повноважень щодо обмеження граничних сум розрахунків готівкою між фізичними особами та юридичними особами/підприємцями. Водночас цими можливостями НБУ сьогодні ще не скористався. Про ці та інші новації див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 89, с. 31.

Однією з головних подій поточного року є прийняття та набуття чинності з 10.08.2012 р. Законом про мовну політику, який мав докорінно змінити підхід до використання на території України іноземних мов. Розгорнутий коментар до нього див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 69, с. 28, зараз же ми тезово нагадаємо основні положення цього нормативного акта. Так, названим Законом установлено механізм, що дозволяє присвоїти тій чи іншій мові (російській, білоруській, болгарській, вірменській та іншим, переліченим у ч. 2 ст. 7 Закону про мовну політику) статус регіональної або мови національної меншини. Реалізація зазначеної норми здійснюється місцевою радою, але тільки за певних умов: у тому числі якщо кількість носіїв регіональної мови або мови національної меншини на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці становить 10 % і більше чисельності населення (ч. 3 ст. 7 Закону про мовну політику). При цьому місцеві ради здебільшого не забарилися, унаслідок чого з моменту набуття чинності Законом було прийнято низку рішень щодо присвоєння зазначеним мовам відповідного статусу. Водночас, незважаючи на це, механізм застосування оновлених мовних правил на практиці все ще недостатньо зрозумілий, а тому на сьогодні суб’єктам господарювання, зокрема, при складанні первинних документів та податкової звітності, варто використовувати українську мову (тим більше, що поточна позиція ДПСУ із цього питання є категоричною*).

* Виняток становить зазначення в податковій накладній найменування/адреси контрагента, торговельної марки та/або товару (див. Узагальнюючу податкову консультацію № 127 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 17, с. 9)

Поточний рік ознаменувався покладанням обов’язку щодо подання алкогольно-тютюнової звітності й на роздрібних торговців (раніше її подання передбачалося тільки для виробників, імпортерів/експортерів та оптових торговців). Формально така звітність мала подаватися вже з вересня (за серпень) — щомісяця, до 10 числа наступного місяця. Разом з тим, незважаючи на те, що вказані зміни набрали чинності вже досить давно (із серпня цього року), підзаконну нормативну базу під них досі не адаптовано. У зв’язку з цим варто зазначити, що чинні форми звітності, як і інструкції щодо їх заповнення, на роздрібних торговців не розраховані. При цьому ця обставина дала ДПСУ підстави для висунення ліберального висновку (хоча він і суперечить Закону № 481), зокрема, про те, що до оновлення підзаконної нормативки подавати зазначену звітність роздрібним торговцям не потрібно (див. Єдину базу податкових знань, розділ 10.10). Із цього питання див. також редакційний коментар у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 67, с. 26.

Із серпня цього року набрав чинності новий Закон про ціни та ціноутворення. Докладний коментар до нього див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 65, с. 37. Серед найпомітніших нововведень, що ним пропонуються, варто виділити пряму вказівку про поширення цього Закону на всіх суб’єктів господарювання (уключаючи підприємців), закріплення на рівні закону вичерпного переліку можливих способів державного регулювання цін, а також розширення можливих складів порушень, за які суб’єкти господарювання можуть притягатися до відповідальності. Що стосується оновлення визначення ціни, яка тепер прив’язується до одиниці товару, то, вважаємо, воно не повинне спричинити будь-яких істотних змін.

До сфери кримінального законодавства як матеріального, так і процесуального, поточний рік привніс колосальні зміни. Почати слід із того, що на початку року, зокрема з 18.01.2012 р., із Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III було вилучено низку складів економічних злочинів, які із зазначеної дати набули статусу адміністративних правопорушень. Наприклад, це стосується: незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків, порушення правил здавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску тощо. Крім того, після набуття чинності цими змінами щодо окремих економічних злочинів санкції у вигляді позбавлення волі було замінено штрафом. Докладно із цими нововведеннями ми ознайомлювали читачів у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 30. Також на увагу заслуговує публікація в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 86, с. 37, присвячена питанням притягнення бухгалтерів до кримінальної відповідальності. При цьому було б помилкою не згадати про набуття в минулому місяці чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (про застосування його деяких положень див. листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.10.2012 р. № 223-1446/0/4-12, від 09.11.2012 р. № 1640/0/4-12, від 21.11.2012 р. № 10-1717/0/4-12, від 26.11.2012 р. № 1735/0/4-12).

Незважаючи на те що Закон про захист персональних даних діє вже з 2011 року, порядок проведення відповідних перевірок з’явився лише в цьому році: зокрема, він затверджений наказом Мін’юсту від 22.06.2012 р. № 947/5 та набрав чинності з 16.07.2012 р. (хоча його відсутність не заважала чиновникам проводити перевірки й до цього). Цей порядок передбачає можливість проведення планових/позапланових перевірок (причому передумовою як перших, так і других, є надсилання суб’єкту господарювання відповідного повідомлення та копії наказу за 10 календарних днів до початку перевірок), які, у свою чергу, можуть бути як виїзними, так і невиїзними. Строк проведення перевірок не може перевищувати 10 робочих днів з можливістю продовження не більше ніж на 5 робочих днів. При цьому такий порядок наділяє перевіряючих доволі широкими повноваженнями щодо отримання документів та їх копій (у тому числі на письмовий запит у разі невиїзної перевірки), а також доступу до місць зберігання інформації (уключаючи комп’ютери). Докладний коментар до цього документа див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 61, с. 7. Крім того, рекомендуємо звернути увагу на тематичний номер, присвячений питанням захисту персональних даних (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 48).

З 20.12.2012 р. набрали чинності зміни до Закону про захист персональних даних, про які ми попереджали читачів ще влітку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 48, с. 4; № 83, с. 6). Одне з найцікавіших нововведень, установлених ними, полягає у скасуванні обов’язку щодо реєстрації баз персональних даних, пов’язаних із забезпеченням та реалізацією трудових відносин (ч. 2 ст. 9 Закону про персональні дані). Крім того, таке скасування передбачено і для баз персональних даних членів громадських, релігійних організацій, профспілок, політичних партій. Водночас це не означає, що у названих суб’єктів зникне необхідність у вжитті заходів щодо захисту відповідної інформації. Крім того, зміни зачепили й інші аспекти збирання, обробки та захисту персональних даних (було розширено підстави для обробки персональних даних, доповнено та конкретизовано повноваження Державної служби щодо захисту персональних даних тощо).

З 01.06.2012 р. набрав чинності Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. При цьому тут немає сенсу говорити про будь-які окремі встановлені ним нововведення через їх численність. Водночас варто зазначити, що незабаром після вказаної події відповідні зміни було внесено і до ПКУ (див. про них «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 61, с. 27), що дозволило привести норми обох документів у відповідність один до одного: наприклад, це стосується виведення з-під обкладення ПДВ операцій з переміщення товарів через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях (якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує 300 євро).

Осінні коливання валютного курсу стали каталізатором для прийняття та оперативного введення в дію низки нормативних актів, вплив яких відчули не лише суб’єкти ЗЕД-діяльності, а й усі громадяни в цілому. Основний зміст валютних змін було зосереджено в постанові Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 р. № 475 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 95, с. 6): зокрема, нею було скорочено строки ЗЕД-розрахунків з 180 до 90 календарних днів, а також відновлено обов’язковий продаж інвалютної виручки (ці заходи запроваджено тимчасово — на 6 місяців). Крім того, НБУ було введено обов’язковий продаж інвалютних надходжень для фізичних осіб (у сумі, що перевищує еквівалент 150 тис. грн. на місяць). Разом з тим деякі валютні новації було сформульовано розпливчасто, а тому радує, що НБУ не забарився з їх роз’ясненням (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 101, с. 19).