Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями
Наказ від 23.11.2012 р. № 1051
(витяг)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу до практичного застосування норм податкового законодавства,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями (додається).
<…>
Голова О. Клименко
Затверджено наказом ДПС України від 23.11.2012 р. № 1051
Узагальнююча податкова консультація щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями
В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI — Податковий кодекс;
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III — Земельний кодекс;
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV — Цивільний кодекс.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу).
Статтею 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу:
— право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;
— право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
— право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).
Разом з цим, підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу — підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).
У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов’язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа — підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
Директор Департаменту оподаткування
фізичних осіб В. Бусарєв
коментар редакції
ФОП-єдиноподатники не сплачують земельний податок
при передачі нерухомості в оренду:
«інформаційна бомба» від ДПСУ
Через рік після гучної Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПСУ від 16.12.2011 р. № 258 («Податки та бухгалтерський облік» 2011, № 103), податківці піднесли черговий передноворічний подарунок у вигляді Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями, що коментується сьогодні (далі — УПК № 1051).
Як тоді, так і зараз ніхто не міг і припустити, що після тривалого та наполегливого заперечення очевидних фактів та прямих норм чинного законодавства ДПСУ і в тому, і в іншому випадку займе зважену позицію, яку можна тільки вітати. Хоча і цього разу податківці демонструють половинчатість вирішення питання: свого часу щодо екоподатку вони обмежилися тільки побутовими відходами, а тепер щодо земельного податку — тільки фізособами-підприємцями. Проте навіть у такому вигляді висновки УПК № 1051 безцінні, оскільки нарешті ставлять крапку в питанні сплати земельного податку такими суб’єктами господарювання.
Отже, ДПСУ відтепер* вважає, що при наданні в оренду будівель, споруд або їх частин у підприємницькій діяльності орендодавців беруть участь як указані об’єкти нерухомості, так і земельні ділянки, на яких знаходяться такі об’єкти, що спричинює звільнення фізосіб-підприємців (власників нежитлових приміщень) від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку на підставі п.п. 297.1.4 ПКУ.
* Прикладом протилежного (більш раннього) підходу головного податкового відомства до вирішення цього ж питання можна вважати лист ДПСУ від 14.03.2012 р. № 7267/7/17-3217, де з посиланнями на ті самі норми ЦКУ, ПКУ і ЗКУ було сформульовано протилежний висновок тому, що маємо сьогодні в УПК № 1051.
Не засуджуватимемо податківців за таке запізніле прозріння щодо настільки очевидного питання, а замість цього попередимо читачів про підводні камені, мимоволі (чи навмисно) закладені у документі, що коментується.
1. Поява УПК № 1051 сама по собі не означає, що з цього моменту підприємці, які раніше прислухалися до вимог податківців щодо сплати земельного податку при передачі нерухомості в оренду та задекларували певні суми цього податку на весь 2012 рік, автоматично звільняються від його сплати за звітні (податкові) місяці цього року, що залишилися. Щоб припинити сплату таких податкових зобов’язань на майбутнє, слід подати до податкової інспекції річну уточнену декларацію із земельного податку або (що теж допустимо) нові звітні декларації за ті періоди, строки подання звітності за якими ще не настали, тобто за листопад і грудень. Як це робиться, ми розповідали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 25, с. 24.
Крім того, платники податків можуть також повернути раніше сплачені (як тепер нарешті з’ясувалося, необґрунтовано) у цьому році суми земельного податку, для чого в згаданій вище річній уточненій декларації необхідно «зняти» нарахування за ті періоди 2012 року, строки сплати податку за які вже минули. Зрозуміло, що таке уточнення податкових зобов’язань не спричинить нарахування «самоштрафу».
2. З урахуванням вимог, висунутих щодо «земельної» звітності ФОП у листах ДПСУ від 06.03.2012 р. № 6535/7/17-3217 і від 14.03.2012 р. № 7267/7/17-3217, можлива ситуація, коли підприємець не декларував податкові зобов’язання щодо землі на поточний рік, а, як звичайна фізособа, очікував нарахування земельного податку органами ДПС. У такому разі до 1 липня поточного року в податковому органі йому мали видати податкове повідомлення-рішення, а він, у свою чергу, — сплатити земельний податок за весь рік протягом 60 днів із дня вручення такого повідомлення-рішення. Для цих підприємців ситуація ускладнюється тим, що повернути безпідставно сплачені суми земельного податку за 2012 рік тепер можна тільки оскарживши в адміністративному суді правомірність прийняття податковим органом зазначеного повідомлення-рішення. Іти чи ні цим шляхом, залежить як від суми податку, так і від оптимізму самого підприємця.
3. Що стосується можливості повернути надміру сплачений земельний податок за попередні роки (звісно, з урахуванням строку давності в 1095 днів), то, на нашу думку, така можливість у платників податків є. Проте тут слід мати на увазі, що УПК № 1051 вирішує не проблему сплати земельного податку єдиноподатниками — орендодавцями нерухомості в цілому (яка має більш ніж десятирічну історію), а роз’яснює чинні на сьогодні норми законодавства про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. А вони, як відомо, з’явилися в ПКУ тільки з 01.01.2012 р. (мається на увазі гл. 1 розд. XIV цього Кодексу).
Таким чином, при формальному підході за допомогою УПК, що коментується, можна вимагати повернення земельного податку лише за 2012 рік. Подання уточнюючих декларацій за 2011 рік (коли застосовувалося ще старе «єдиноподаткове» законодавство у вигляді Указу № 727 з урахуванням п. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), а тим більше за 2010 рік (коли в «докодексні» часи в царині «єдиноподатковості» неподільно володарював згаданий Указ), стає проблематичним. Хоча, повторимо, на наш погляд, це цілком можливо, оскільки логіка справляння земельного податку з підприємців — платників ЄП — орендодавців нерухомості, якої нарешті податківці дійшли в УПК № 1051, усі ці роки залишалася незмінною.
4. З тієї ж причини ми вважаємо, що висновки УПК, що коментується, цілком мають поширюватися і на юридичних осіб, які вибрали спрощену систему оподаткування, у разі здавання ними в оренду власної нерухомості. У зв’язку з цим чекатимемо, що ДПСУ, сказавши «а», скаже і «б», а це дозволить таким особам повернути незаконно витребувані в них суми земельного податку, причому теж за останні три роки, а не тільки за 2012 рік.
Ігор Хмелевський
