Звільняється працівник? Не забудьте здійснити перерахунок ПДФО!

Звільняється працівник? Не забудьте здійснити перерахунок ПДФО!

Незалежно від підстав, з яких припиняються трудові відносини з працівником, його роботодавець зобов’язаний здійснити з ним остаточний розрахунок та виплатити всі належні такому працівнику суми. Під час проведення остаточного розрахунку роботодавець повинен здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб. Про те, як проводиться перерахунок при звільненні, про відображення його результату в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, а також про відповідальність за непроведення перерахунку при звільненні, читайте в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 889 — Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Підпунктом 169.4.2 ПКУ встановлено обов’язок роботодавця провести перерахунок сум доходів, нарахованих працівнику, а також утриманого з них податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), у разі припинення трудового договору, укладеного з таким працівником. Перерахунок при звільненні здійснюється під час проведення остаточного розрахунку з працівником, який звільняється. При цьому необхідність проведення такого перерахунку не ставиться в залежність від того, користувався працівник, який звільняється, правом на застосування до його заробітної плати податкової соціальної пільги (далі — ПСП) чи ні. Тобто перерахунок при звільненні здійснюється щодо всіх працівників, які звільняються, у тому числі й тих, які не користувалися правом на ПСП. Це випливає з положень п.п. 169.4.2 ПКУ. Однак перш ніж перейти до порядку проведення перерахунку, розглянемо, які доходи підлягають перерахунку.

Перерахунку при звільненні підлягають доходи у вигляді заробітної плати, нараховані працівнику протягом певного календарного періоду (п.п. 169.4.2 ПКУ).

Заробітна плата — це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму (п.п. 14.1.48 ПКУ). Ураховуючи, що з метою визначення складових заробітної плати податківці у своїх роз’ясненнях в Єдиній базі податкових знань, розміщеній на офіційному сайті ДПСУ www.sts.gov.ua, використовують норми Інструкції № 5, вважаємо за можливе і роботодавцям керуватися цією Інструкцією при визначенні структури заробітної плати*.

* Нагадаємо, що в тематичному номері «Виплати працівникам» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 76) наведена таблиця з переліком виплат відповідно до Інструкції № 5.

Крім того з положень розд. IV ПКУ випливає, що для цілей оподаткування до заробітної плати належать окремі виплати, які в Інструкції № 5 не включені до фонду оплати праці, а саме:

— допомога по тимчасовій непрацездатності, що надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ);

— оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ);

— дивіденди на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями чи іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка є більшою, ніж сума виплат, розрахована на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку (п.п. 153.3.7 ПКУ).

Виплати, що не є заробітною платою, при перерахунку враховуватися не повинні.

Перерахунок при звільненні проводиться роботодавцем з метою визначення правильності оподаткування доходів, нарахованих працівнику протягом певного календарного періоду. Таким календарним періодом буде період з моменту проведення останнього перерахунку (за результатами року чи за інший період) до дати звільнення працівника.

Під час проведення перерахунку роботодавець:

1) перевіряє (уточнює) наявність у працівника підстав для застосування ПСП до його заробітної плати (якщо такий працівник користувався правом на застосування ПСП);

2) уточнює виплачені протягом певного календарного періоду місячні доходи з урахуванням сум, що були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо), з метою:

— перегляду права працівника на ПСП у кожному окремому місяці періоду, за який проводиться перерахунок;

— визначення правильності застосування ставок оподаткування 15 % і 17 % до суми заробітної плати, нарахованої за кожний із місяців періоду, за який проводиться перерахунок;

3) виявляє й виправляє арифметичні та інші помилки, допущені в періоді, за який здійснюється перерахунок. Звертаємо увагу: у разі виявлення таких помилок при проведенні перерахунку при звільненні роботодавець зобов’язаний подати уточнюючі Податкові розрахунки за формою № 1ДФ за ті періоди, в яких було допущено ці помилки. При цьому якщо виправляється помилка, що спричинила заниження податкового зобов’язання, то при поданні уточнюючого розрахунку сплачується штраф у розмірі 3 % від суми заниження, що самостійно виправляється, та пеня.

На жаль, законодавець, установивши в ПКУ обов’язок роботодавця проводити перерахунок ПДФО в разі розірвання трудового договору з працівником, не описав порядок його проведення. Тому при розгляді цього питання керуватимемося роз’ясненнями податківців, наданими, у тому числі, на офіційному сайті ДПСУ www.sts.gov.ua.

Отже, при проведенні перерахунку роботодавець:

1) перевіряє наявність заяви працівника про самостійне обрання ним місця застосування ПСП (далі — заява про застосування ПСП) та документів, що підтверджують таке право* (за необхідності), у разі якщо працівник, який звільняється, користувався правом на застосування до його заробітної плати ПСП. У зв’язку з цим нагадаємо, що ПСП починає застосовуватися із дня отримання від працівника заяви про застосування ПСП та підтвердних документів (за необхідності) (абзац другий п.п. 169.2.2 ПКУ). Надається пільга з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платника податку було звільнено з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ). Тобто в разі подання працівником заяви про застосування ПСП у місяці прийняття/звільнення роботодавець повинен застосувати ПСП у встановленому п. 169.1 ПКУ розмірі до нарахованої працівнику зарплати за місяць, якщо її розмір не перевищує граничного розміру заробітної плати, що дає право на ПСП. Особливості надання ПСП на дітей установлено п.п. 169.3.3 ПКУ. Як допоміжний матеріал, а також для зручності читачів, наведемо в таблиці розміри ПСП, що застосовуються у 2012 році, та граничні розміри заробітної плати, що дають право на застосування ПСП у 2012 році, залежно від виду ПСП, на яку має право платник податків;

* Перелік документів, які платник податку повинен надати для застосування до його заробітної плати ПСП, наведено в тематичному номері «Завжди напохваті» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 10.

2) уточнює (перевіряє ще раз) місячні суми заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) працівнику, який звільняється, у календарному періоді, за який проводиться перерахунок, з урахуванням сум, нарахованих безпосередньо за відповідні місяці. Якщо протягом періоду, за який проводиться перерахунок:

— проводилося донарахування сум за попередні податкові періоди (місяці), то при проведенні перерахунку суми донарахувань необхідно віднести до відповідних місяців, за які проводилося донарахування;

— нараховувалися «перехідні» виплати (відпускні та лікарняні), то під час перерахунку суми таких виплат або їх частини необхідно віднести до відповідних місяців, за які їх було нараховано (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ).

Звертаємо увагу: якщо працівнику протягом звітного року нараховувалися та виплачувалися виплати за податкові періоди, що відрізняються від місячного (наприклад, премії за квартал, півріччя, рік), для цілей перерахунку вони не розподіляються за місяцями, за які вони були нараховані. Такі виплати відносяться до місяця їх нарахування.

Ще раз підкреслимо: уточнені місячні оподатковувані доходи розраховуються кожен окремо як об’єкт оподаткування;

3) визначає право працівника на ПСП у кожному окремому місяці періоду, за який проводиться перерахунок, якщо працівник, який звільняється, мав право на ПСП. Для цього роботодавець порівнює уточнені суми заробітної плати, розраховані за кожний місяць календарного періоду, за який проводиться перерахунок, із граничним розміром заробітної плати, що дає право на ПСП (див. таблицю вище);

4) перевіряє правильність застосування ставок оподаткування 15 і 17 % до уточненої суми заробітної плати, нарахованої за кожний з місяців періоду, за який проводиться перерахунок (п. 167.1 ПКУ). У зв’язку з чим нагадаємо нашим читачам, що до 28.04.2012 р. ставки оподаткування, установлені п. 167.1 ПКУ, а саме 15 і 17 %, застосовувалися до нарахованої суми заробітної плати. З 28.04.2012 р.* і дотепер ставки 15 і 17 % застосовуються до бази оподаткування, яка в разі нарахування доходу у вигляді заробітної плати визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), та суму податкової соціальної пільги за її наявності.

* Зауважимо, що 28.04.2012 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» від 24.04.2012 р. № 4661-VI, яким абзаци перший і другий п. 167.1 ПКУ було викладено в новій редакції.

Отже, якщо до періоду, за який здійснюється перерахунок, увійшли місяці І кварталу 2012 року, а саме: січень, лютий, березень 2012 року, з граничною величиною, до якої застосовується ставка 15 % (у 2012 році — 10730 грн.), слід порівнювати нараховані суми заробітної плати (з урахуванням уточнень). Якщо уточнена сума заробітної плати, нарахована за січень (лютий, березень) 2012 року, перевищує 10730 грн., до суми перевищення застосовується ставка 17 %.

При проведенні перевірки правильності застосування ставок 15 і 17 % за квітень — грудень 2012 року з межею 10730 грн. слід порівнювати базу оподаткування виплат працівникам, розраховану окремо за кожним місяцем цього періоду;

5) здійснює кінцеве оподаткування уточнених місячних сум заробітної плати та визначає окремо за кожним місяцем періоду, за який проводиться перерахунок, суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету;

6) розраховує загальну суму ПДФО, яку мало бути сплачено до бюджету з доходів, нарахованих працівнику за місяці проведення перерахунку, підсумовуючи суми ПДФО, визначені за результатами перерахунку кожного окремого місячного оподатковуваного доходу;

7) порівнює розраховану в результаті перерахунку суму ПДФО із сумою податку, яку було фактично утримано з доходів працівника в періоді, що перевірявся;

8) визначає результат перерахунку.

Далі розглянемо дії роботодавця після отримання результатів перерахунку.

Результатом проведення перерахунку ПДФО може бути як недоплата, так і переплата податку.

Недоплата ПДФО. Якщо при проведенні перерахунку при звільненні було виявлено недоплату ПДФО, тобто розрахункова сума податку за період, що перевіряється, перевищила фактично утриману суму податку за цей же період, то сума такої недоплати утримується роботодавцем за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу працівника, який звільняється, за відповідний місяць після його оподаткування. При проведенні перерахунку при звільненні таким місяцем буде місяць припинення трудових відносин з працівником.

Якщо ж сума недоплати перевищує суму оподатковуваного доходу, що виплачується працівнику при звільненні, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання працівника за результатами звітного податкового року та сплачується самим працівником (п.п. 169.4.4 ПКУ). Тобто в цьому випадку працівник зобов’язаний за результатами звітного року, в якому виникла недоплата з ПДФО:

по-перше, заповнити та подати до 1 травня року, наступного за звітним, до органу ДПС річну декларацію про майновий стан і доходи (далі — річна декларація), де відобразити непогашену суму недоплати;

по-друге, на підставі даних, зазначених у річній декларації, визначити суму податкового зобов’язання та сплатити її до бюджету до 1 серпня року, наступного за звітним (абзац перший п. 179.7 ПКУ).

При застосуванні положень п.п. 169.4.4 ПКУ, що регулюють порядок утримання недоплати з ПДФО (див. вище), роботодавцю слід ураховувати вимоги ст. 128 КЗпП, якими встановлено обмеження розмірів відрахувань із заробітної плати. Згідно з цією нормою КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Ураховуючи, що ПКУ не передбачено, що в цій ситуації розмір утримань може становити 50 %, роботодавець має право утримати із суми оподатковуваного доходу, що виплачується працівнику при звільненні, недоплату з ПДФО в сумі, що не перевищує 20 % заробітної плати, що підлягає виплаті. Водночас працівник може подати роботодавцеві заяву з проханням утримати з його доходу, нарахованого при проведенні остаточного розрахунку, усю суму недоплати.

Переплата ПДФО. Ситуація, коли результатом проведеного перерахунку буде переплата з ПДФО, у ПКУ не прописана. На нашу думку, якщо розрахункова сума ПДФО, отримана при проведенні перерахунку, менше фактично утриманої суми податку за період, що перевіряється, то на суму переплати слід зменшити суму нарахованого податкового зобов’язання платника податків за відповідний місяць (у нашому випадку за місяць, в якому проводився остаточний розрахунок з працівником).

У разі недостатності такої суми звільненому працівнику для повернення надміру сплаченої суми ПДФО слід подати до органу ДПС річну декларацію. Якщо за підсумками декларування платнику податків має бути повернено з бюджету суму надміру утриманого (сплаченого) ПДФО, то таку суму буде зараховано органом ДПС на банківський рахунок цього платника податків, відкритий у будь-якому комерційному банку, або направлено поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої річної декларації (179.8 ПКУ).

У бухгалтерському обліку підприємства результати перерахунку відображаються так:

— сума недоплати податку, що утримується з працівника, — Дт 661 — Кт 641/ПДФО;

— сума переплати ПДФО, що підлягає поверненню працівнику, — Дт 661 — Кт 641/ПДФО методом «червоне сторно».

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ результати перерахунку при звільненні відображаються так:

— якщо виявлено недоплату, показники граф 4 «Сума перерахованого податку» і 4а «Сума нарахованого податку» збільшуються на суму виявленої недоплати з ПДФО;

— якщо за результатами перерахунку виявлено переплату, показники граф 4 «Сума перерахованого податку» і 4а «Сума нарахованого податку» зменшуються на суму зайво утриманого ПДФО.

Порядок проведення перерахунку при звільненні, а також особливості відображення перерахунку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ розглянемо на прикладах.

Приклад 1. Працівник підприємства Ковальчук О. Г. (ідентифікаційний номер 2654123450), якого прийнято на роботу 4 січня 2011 року, звільняється 19 листопада 2012 року. У січні 2011 року ним було подано заяву про застосування ПСП у розмірі, установленому п.п. 169.1.1 ПКУ (у 2012 році — 536,50 грн.).

Згідно зі штатним розписом оклад Ковальчука О. Г. становив:

— у січні — квітні 2012 року — 1300 грн.;

— у травні — листопаді 2012 року — 1800 грн.

З 28 травня по 8 червня 2012 року працівник перебував на лікарняному. Загальна сума лікарняних склала 557,10 грн., із них за 4 робочі дні травня 2012 року — 247,60 грн., за 5 робочих днів червня 2012 року — 309,50 грн.

Наведемо інформацію про нараховану працівнику заробітну плату за період з січня по жовтень 2012 року.

Оскільки у травні працівнику було нараховано тільки заробітну плату за фактично відпрацьований час (на момент нарахування заробітної плати працівник перебував на лікарняному), сума якої не перевищила межу в 1500 грн., до його доходу за травень (1440 грн.) було застосовано ПСП.

Здійснимо перерахунок ПДФО, уточнивши місячні суми заробітної плати, нараховані за період із січня по жовтень 2012 року з урахуванням «перехідних» виплат. Результати перерахунку наведемо в таблиці.

У результаті проведення перерахунку виявлено недоплату з ПДФО в сумі 80,47 грн. Цю суму буде доутримано з доходу працівника, який звільняється (після його оподаткування), за листопад 2012 року.

Допустимо, що відповідно до наказу працівнику при звільненні мають виплатити заробітну плату за фактично відпрацьовані дні листопада 2012 року (1063,64 грн.) та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (1080,87 грн.).

Загальна сума доходу за листопад 2012 року становитиме 2144,51 грн. (1063,64 грн. + 1080,87 грн.).

Визначимо суму ЄСВ, яку буде утримано з доходу працівника за листопад 2012 року:

2144,51 х 3,6 : 100 = 77,20 (грн.).

Визначимо суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з доходу працівника, нарахованого при проведенні остаточного розрахунку:

(2144,51 - 77,20) х 15 : 100 = 310,10 (грн.)

Ураховуючи обмеження, установлене ст. 128 КЗпП (див. вище), визначимо максимальну суму відрахувань, яку може бути утримано з доходу працівника за листопад 2012 року:

(2144,51 - 77,20 - 310,10) х 20 : 100 = 351,44 (грн.).

Оскільки сума недоплати з ПДФО, що підлягає утриманню з доходу працівника при звільненні (80,47 грн.), не перевищує 20 % суми, належної виплаті працівнику (351,44 грн.), то підприємство має право утримати всю суму такої недоплати з доходу працівника за листопад 2012 року.

Сума доходу, що підлягає виплаті на руки працівнику в день звільнення:

2144,51 - 77,20 - 310,10 - 80,47 = 1676,74 (грн.),

де 80,47 — сума недоплати з ПДФО.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ виплати, що здійснюються Ковальчуку О. Г. протягом 4 кварталу 2012 року, підприємство відобразить так.

Фрагмент Податкового розрахунку за формою № 1ДФ
 за 4 квартал 2012 року

Приклад 2. Працівниця підприємства Довга Е. Г. (ідентифікаційний номер 2956875946) звільняється 16 листопада 2012 року.

Оклад працівниці становив:

— у січні — липні 2012 року — 10700 грн.;

— у серпні — листопаді 2012 року — 10800 грн.

У вересні 2012 року працівниці було донараховано суму індексації за період із січня по липень 2012 року, оскільки заробітна плата працівниці у зазначеному періоді підлягала індексації (базовий місяць — січень 2011 року), проте індексація помилково не нараховувалася. Загальна сума донарахованої індексації склала 372,57 грн., у тому числі за січень, лютий, березень 2012 року — по 52,58 грн.; за квітень, травень, червень 2012 року — по 53,61 грн., за липень 2012 року — 54,00 грн. Ураховуючи, що після підвищення заробітної плати в серпні 2012 року заробітна плата працівниці з урахуванням підвищення (10800 грн.) перевищила суму зарплати до підвищення з урахуванням можливої індексації (10754 грн.), індексація в цьому місяці проводитися не повинна.

При проведенні перерахунку було виявлено, що із суми нецільової благодійної допомоги (далі — НБД), наданої працівниці в лютому 2012 року на підставі поданої нею заяви у зв’язку із сімейними обставинами, було помилково утримано ПДФО. Цю допомогу було віднесено до фонду оплати праці та відображено в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за І квартал 2012 року з ознакою доходу «101». Сума нецільової благодійної допомоги склала 1500 грн., сума утриманого ПДФО — 245,24 грн. Нараховано та надано таку допомогу було 29 лютого 2012 року в день нарахування заробітної плати за лютий 2012 року.

Наведемо в таблиці інформацію про заробітну плату, нараховану працівниці її роботодавцем у періоді, за який проводиться перерахунок.

Проведемо перерахунок ПДФО, уточнивши місячні суми заробітної плати, нараховані за період із січня по жовтень 2012 року. У цьому випадку роботодавцю слід віднести суми індексації, які були нараховані за відповідні звітні місяці, до доходів за такі місяці. Також слід мати на увазі, що НБД, будучи разовою виплатою, що надається окремим працівникам на підставі поданої ними заяви, не входить до фонду оплати праці на підставі п. 3.31 Інструкції № 5. Як наслідок така виплата не обкладається ЄСВ. Крім того, відповідно до п.п. 170.7.3 ПКУ сума НБД, у тому числі матеріальної, що надається роботодавцями-резидентами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує суму граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 ПКУ, установленого на 1 січня такого року, не включається до оподатковуваного доходу. У 2012 році розмір такої НБД, що не обкладається ПДФО, становить 1500,00 грн. Тобто з усієї суми наданої працівниці НБД ПДФО утримуватися не повинен.

Результати перерахунку наведемо в таблиці.

Пояснимо розрахунки, наведені в таблиці.

Як уже зазначалося, у січні — березні 2012 року ставка 15 % застосовувалася до нарахованої суми заробітної плати працівника, розмір якої менше або дорівнює 10730 грн.

Порядок розрахунку ПДФО за вказаний період пояснимо на прикладі лютого 2012 року. У цьому місяці працівниці було нараховано заробітну плату в сумі 10752,58 грн. та НБД в сумі, що не обкладається ПДФО (1500 грн.).

Оскільки сума нарахованої за лютий 2012 року заробітної плати перевищує межу 10730 грн., то до частини нарахованої заробітної плати, що дорівнює 10730 грн., застосовуватиметься ставка 15 %, до суми перевищення над зазначеною межею, що дорівнює 22,58 грн. (10752,58 грн. - 10730 грн.), — ставка 17 %.

Визначимо суму ПДФО, що підлягає сплаті за лютий 2012 року:

(10730 - 10730 х 3,6 : 100) х 15 : 100 + (22,58 - 22,58 х 3,6 : 100) х 17 : 100 = 1555,26 (грн.).

Із квітня 2012 року і дотепер для цілей застосування ставок 15 і 17 % із межею 10730 грн. слід порівнювати базу оподаткування, тобто нарахований дохід за вирахуванням ЄСВ і ПСП (за наявності права на неї).

Сума нарахованої заробітної плати за квітень 2012 року склала 10753,07 грн. Визначимо базу обкладення ПДФО:

10753,61 - 387,13 = 10366,48 (грн.),

де 387,13 — сума утриманого ЄСВ з нарахованої заробітної плати за квітень 2012 року.

Оскільки отримана розрахунковим шляхом база оподаткування (10366,48 грн.) не перевищує межу 10730 грн., то до неї слід застосувати ставку 15 %.

Сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з доходу працівниці за квітень 2012 року, дорівнює:

10366,48 х 15 : 100 = 1554,97 (грн.)

У результаті проведення перерахунку заробітної плати, нарахованої Довгій Е. Г. із січня по жовтень 2012 року, виявлено суму надміру утриманого податку в розмірі 244,74 грн. (15570,76 грн. - 15815,50 грн.). Цю суму має бути повернено працівниці шляхом зменшення на неї суми ПДФО, утриманого із заробітної плати за листопад 2012 року.

Припустимо, що згідно з наказом працівниці при звільненні мають виплатити тільки заробітну плату за фактично відпрацьовані дні листопада 2012 року в сумі 5890,91 грн. (10800 грн. : 22 х 12).

Визначимо суму ЄСВ, яку буде утримано із заробітної плати працівниці за листопад 2012 року:

5890,91 х 3,6 : 100 = 212,07 (грн.).

Визначимо суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету із заробітної плати за листопад 2012 року:

(5890,91 - 212,07) х 15 : 100 = 851,83 (грн.).

Сума доходу, що підлягає виплаті на руки працівниці в день звільнення:

5890,91 - 212,07 - 851,83 + 244,74 + 54 = 5125,75 (грн.),

де 244,74 — сума переплати з ПДФО;

54 — сума надміру утриманого ЄСВ із нарахованої працівниці в лютому 2012 року нецільової благодійної допомоги (1500 грн. х 3,6 : 100 = 54 грн.)

Сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з доходу працівниці за листопад 2012 року, становитиме:

851,83 - 244,74 = 607,09 (грн.).

Звертаємо увагу: загальна переплата з ПДФО, отримана при проведенні перерахунку (244,74 грн.), дорівнює сумі переплати з ПДФО, що виникла у зв’язку з помилковим утриманням податку із суми нецільової благодійної допомоги (245,24 грн.) у лютому 2012 року, та недоплати з ПДФО, виявленої унаслідок віднесення сум індексації, що було нараховано за відповідні звітні місяці, до доходів за такі місяці (0,50 грн.). Виявлену помилку щодо оподаткування суми НБД має бути виправлено підприємством шляхом подання уточнюючого Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 1 квартал 2012 року. Наведемо його фрагмент:

Фрагмент уточнюючого Податкового розрахунку
за формою № 1ДФ за 1 квартал 2012 року

Дохід, нарахований працівниці за 4 квартал 2012 року (16690,91 грн.), а також суму ПДФО, утриману з такого доходу (2413,51 грн.), та суму недоплати з ПДФО, виявлену в результаті уточнення місячних доходів, виплачених у періоді проведення перерахунку (0,50 грн.), підприємство відобразить у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2012 року так:

Фрагмент Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2012 року

На завершення зазначимо: оскільки суму НБД, нараховану в лютому 2012 року, було помилково включено до бази справляння ЄСВ, то підприємству необхідно буде виправити допущену помилку через таблицю 1 і таблицю 6 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2 (далі — додаток 4) за місяць, в якому її виявлено, тобто за листопад 2012 року. Суму, на яку буде зменшено ЄСВ, що підлягає сплаті з нарахованої суми зарплати за листопад 2012 року, підприємство відобразить в рядках 7, 7.1, 7.3 таблиці 1 додатка 4. У таблиці 6 додатка 1 на застраховану особу, дохід якої помилково було включено до бази обкладення ЄСВ, підприємство вкаже: у реквізиті 10 — код типу нарахувань «3», у реквізиті 11 — місяць та рік, за який виправляється помилка, у реквізитах 15 і 16 — суму доходу, з якого надмірно утриманий ЄСВ, у реквізиті 17 — суму надміру утриманого ЄСВ з указаного доходу.