Ви нам писали. Створюємо торговельну марку — відображаємо в обліку

Створюємо торговельну марку — відображаємо в обліку

Традиційно тему для матеріалу цієї рубрики диктують листи, що надходять до редакції. Сьогоднішня стаття — не виняток. Запитання читача було таким: «Підприємство самостійно створює торговельну марку. Як відобразити витрати на створення торговельної марки в податковому та бухгалтерському обліку підприємства?»

Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Декрет № 7-93 — Декрет КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93.

П(С)БО 8 -— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242.

Для відображення витрат на створення торговельної марки важливо визначити момент, з якого в підприємства виникають майнові права інтелектуальної власності на неї.

Як передбачено ч. 1 ст. 494 ЦКУ , ч. 1 ст. 157 ГКУ, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Водночас, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку в підприємства виникають ще задовго до того, як воно отримає свідоцтво: згідно з ч. 1 ст. 496 ЦКУ зазначені права є чинними протягом 10 років із дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку. Те, що вже з цього моменту — дня, наступного за днем подання заявки, — підприємство може використовувати торговельну марку у своїй діяльності як власник майнових прав на неї, визнає і Держкомпідприємництва (див. лист від 22.06.2010 р. № 7930).

У податковому обліку право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), визнаються нематеріальними активами (п.п. 14.1.120 ПКУ).

Згідно з п.п. 145.1.1 ПКУ права на торговельні марки (знаки для товарів та послуг) слід обліковувати у складі нематеріальних активів групи 3. Облік вартості нематеріальних активів, що амортизується, ведеться окремо щодо кожного об’єкта (п. 146.1 ПКУ). До групи 3 самостійно розроблена торговельна марка зараховується за первісною вартістю за вирахуванням ліквідаційної вартості (п.п. 14.1.19 ПКУ).

Причому, як зазначають податківці щодо нематеріальних активів, що створюються підприємством самостійно (див. ЄБПЗ у розділі 110.09.03*), витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням нематеріального активу для використання у власній господарській діяльності та доведенням його до стану, в якому його можна використовувати за призначенням, уключаються до витрат, що формують первісну вартість нематеріального активу, яка надалі амортизується відповідно до ст. 145, 146 ПКУ, за умови документального підтвердження відповідних витрат.

* Позначена як така, що діє до 01.01.2012 р., але позиція податківців з цього питання змінитися не повинна. Тим більше тепер (з 01.07.2012 р.) у п. 144.1 ПКУ прямо вказано, що самостійно створені НМА підлягають амортизації (раніше це вказувалося тільки щодо самостійно виготовлених основних засобів).

Тобто до первісної вартості самостійно виготовленого об’єкта НМА, що підлягає амортизації, включаються всі витрати, пов’язані з його виготовленням, реєстрацією та введенням в експлуатацію. До таких витрат можна віднести, наприклад, вартість послуг дизайнера, патентного повіреного. Крім того, у процесі отримання Свідоцтва України на знак для товарів і послуг підприємство сплачує збір за подання заявки (Порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1716), а також державне мито (п. 12 ст. 2 Декрету № 7-93) за видачу свідоцтва та публікацію про видачу свідоцтва. Їх суми також підуть на формування первісної вартості об’єкта нематеріальних активів групи 3 «Торговельна марка».

Згідно з п. 146.2 ПКУ амортизація нараховується щомісячно починаючи з місяця, наступного за місяцем уведення в експлуатацію об’єкта, протягом установленого підприємством строку корисного використання об’єкта. Нагадаємо: згідно з п. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII право на торговельну марку є строковим — становить 10 років із моменту подання заяви про реєстрацію торговельної марки та за бажанням власника торговельної марки цей строк можна неодноразово подовжувати на наступні 10 років. Амортизаційні відрахування за кожним об’єктом за звітний квартал визначаються як сума амортвідрахувань за 3 місяці розрахункового кварталу (п. 146.3 ПКУ).

Суми амортизації відносяться до витрат на збут (п.п. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ) та включатимуться до таких витрат у періоді її нарахування (п. 138.5 ПКУ). У декларації з податку на прибуток сума амортизації відображається в рядку 06.2. У додатку АМ до декларації сума нарахованої за об’єктами амортизації окремо не виділяється, а відображається у складі загальної суми нарахованих за звітний період «податкових» амортвідрахувань усіх НМА за графою 3 таблиці 1 «Нарахована амортизація за звітний період».

Згідно з пп. 198.1 і 198.3 ПКУ підприємство — платник ПДВ за витратами, понесеними на створення торговельної марки, суму «вхідного» ПДВ (виходячи з договірної вартості, але не вище за рівень звичайних цін) за наявності податкових накладних і використання торговельної марки для оподатковуваної діяльності може віднести до складу податкового кредиту. Право на податковий кредит при цьому виникає (за першою подією, п. 198.2 ПКУ) незалежно від того, чи почав створюваний об’єкт використовуватися платником податків в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а також від того, чи здійснював платник податків оподатковувані операції у звітному періоді (п. 198.3 ПКУ).

У бухгалтерському обліку, на відміну від податкового, згідно з п. 9 П(С)БО 8 витрати на створення торговельних марок (товарних знаків) не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено. Зверніть увагу: у п. 9 П(С)БО 8 ідеться лише про створення. Тобто торговельні марки, які створюються та реєструються підприємством самостійно (на відміну від тих, які придбавалися на умовах договору про передачу виключних майнових прав), у бухгалтерському обліку не визнаються нематеріальними активами, а вартість їх створення списується відразу на витрати періоду. Це підтверджується і МСБО 38 «Нематеріальні активи», де зазначено, що витрати на «внутрішньогенеровані» торговельні марки за своєю суттю не можна відокремити від витрат на розвиток усього підприємства; отже, такі об’єкти не визнаються нематеріальними активами.

Такі витрати, на наш погляд, доцільно відображати на рахунку 93 «Витрати на збут», адже метою виробництва продукції під певною торговельною маркою є, насамперед, успішне просування на ринку.

Облік витрат на самостійне створення торговельної марки

Сподіваюся, ми повністю відповіли на поставлене запитання, основною родзинкою якого є різне «ставлення» до торговельної марки податкового та бухгалтерського обліку. У решті складнощів немає. Отже, створюйте, реєструйте та отримуйте прибуток під своїм гучним ім’ям!